Версiя для друку Обговорити в форумi

- Ваш синочок потяг з дерева зовсім зелені груші!
- Ну й поганець! Не міг почекати, поки вони достигнуть.

- Якщо ти будеш мені заважати, я зроблю в твоєму творі помилку.
- Зроби обов'язково, тату, інакше вчитель не повірить, що я писав його сам.

- Галино Іванівно, ваш Петрик послав мене до бісової мами!
- Так чого ж ти до мене прийшла?

- Тату, купіть мені інший портфель, - просить Дмитрик.
- Навіщо? У тебе ж цей зовсім новий.
- Та він то новий. Але мені потрібний менший.
- Чому?
- Бо цим незручно битися.

- Отже, - каже вчителька, ми довели, що ікс дорівнює нулю.
- І це ж треба - заради нуля стільки морочитися! - дивується учень.

Прийшла мати додому. Бачить - маленький син Остап з підбитим оком, донька Тетяна - з підбитим оком. Навіть Жучка - з підбитим оком.
- Що це значить? - питає вона грізно. - Хто посмів вас побити?
- Нічого страшного, мамо, - заспокоює Тетяна. - Це просто наш Тарас нові боксерські рукавички купив. Тож тренується!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2003 > Тема ""Джерельце""