"Кримська Свiтлиця" > #37 за 12.09.2003 > Тема ""Джерельце""
#37 за 12.09.2003
ВІЩЕ СЛОВО
Іван ПРОСЯНИК
Є на Вкраїні село Уторопи. Там, на крутих узгір'ях, у струмках не вода - ропа* тече. Ото й кажуть: оторопів - сьорбнув ропи замість води джерельної. Росте біля тих джерел підбіл. Зверху лискучий, холоднючий, а спід - білий, пухнастий, ласкавий. Давно те діялось. Потиснув раз ворог дружини* бойові княжі силами, в сотні раз переважаючими, аж під ті круті горби. Бачить князь - нікуди відступати, треба бій давати. Розгорнув він знамено - ринувся вперед. Але кінь його спіткнувся на камені. Впало знамено бойове. Й одразу ж дух руський упав. А ворогові цього й треба. Розгромив він русичів. Порозбігалися ті. Ось бреде якийсь попід гору крутую, пригинаючись, від місяця в тінь ховаючись. Коли це бачить - з хатини дід біл, що молоко, виходить. Русич до нього: - А дайте-но, батьку, води напитись! - Хоч проти ночі й питати не гоже, але хто ж ти будеш, небоже*? - приглядається старий. - Князь я, діду, - прошепотів тихо русич. - Князь?! - здивувався дід. - Князь зараз не по яругах* ховається, а воїнів збирає. Щоб малою силою та великим розумом на ворога вдарити! Опустив князь голову. - А втім, - примружився дід, - зараз узнаємо, хто ти є насправді. Бере кухоль, до джерела ступає. Зачерпнув повен, випив увесь. І вмить його обличчя посвітліло, поясніло, розпогодилось. - Не просте це джерело! Воно молодість, відвагу повертає, рани заживляє. Пий! - подав і князеві. Як хватоне той з кухля горлом спраглим та як скрикне оторопіло: - Ропа ж це, ропа! - Отакою тобі вода на рідній землі буде! Бо віддаєш ти її в рабство пекуче! - потряс дід біл руками. Як вихопить тоді князь ріг туровий*, як затрубить, як закличе під його руку ставати*. Дружина розігнана почала являтися. Вдарив князь на ворога до світанку, що аж за горами той отямився. Вертає князь радий, щасливий діду білому до ніг низенько вклонитися, за слово віще дякувати. Та не застав у живих - не витримав старий кухля ропи. Себе не пощадив, а землю Руську врятував. А ту рослину біля дідусевого джерела стали називати: дід-біл, згодом підбіл. Диво-дивнеє, чай з неї солоний. Підбіл, або мати-й-мачуху, знають усі. Рано навесні він прикрашає бідні солончакові* ґрунти жовтими квітами. Тільки сніг зійшов - уже ясніє. Саме о цій порі його й збирають. Бо квіти за листя сильніші. А в травні збирають і листя. Він добре відомий в народі як чудовий відхаркувальний засіб при грипі, бронхіті, запаленні легень. 4 - 6 столових ложок квіток і листя заливають 1 літром окропу, злегка кип'ятять. Настоюють 20 хвилин. Підсолоджений медом п'ють по склянці гарячим тричі на день. При вживанні всіх лікарських рослин мед обов'язковий. Він, наче той паровозик, "довозить" усі оздоровчі речовини до кожної клітини організму, посилює видужувальний ефект. Надокучливі кашлюки "бояться" такого чаю. Треба взяти 1 столову ложку суміші, де порівну квітів підбілу, бузини чорної, коров'яку, липи та коренів пирію, залити склянкою окропу і настоювати у духовці або печі 10 годин. Цю склянку напару випивають за 4 рази протягом дня після їди. Підбіл допоможе тому, хто розбив носа, граючи у футбол чи катаючись на велосипеді. Швиденько рвіть його листя, тріть у долонях і закапуйте. Носова кровотеча одразу ж припиниться. Те ж саме роблять і при нежиті. Пом'ятий листочок підбілу прикладають до свіжих ран, гнійників, наривів, виразок. Він добре загоює збоїни. Дівчаткам часто допікає лупа, поганий ріст волосся, випадання його, свербіння. Почніть мити волосся міцним відваром підбілу й кропиви по 4 ложки кожного на літр води. І не милом - яйцем. І не обполіскуйте - на ніч замотуйте голову лляним (полотняним) рушником. Пом'ятий аж до соку лист підбілу можна втирати в шкіру голови. Отака-то це рослина - непоказна, але дуже помічна.
СЛОВНИЧОК НЕЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ, позначених у тексті зірочками
ропа - дуже солона вода, дружина - княже військо у Київській Русі, небога - бідолаха, сердега, яруга - глибокий великий яр, ріг туровий - сигнальний інструмент, виготовлений з рогу тура - вимерлого дикого бика, під руку ставати - слухатися, коритися, служити, солончакові - ті, що містять солі.
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 12.09.2003 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1235
|