Версiя для друку Обговорити в форумi

НЕВТЯМКИ
Де берези і дуби
Й сосни заблукали,
Ната з мамою гриби
Весело шукали.

— Ти місця знаходь, як я, —
Вчить матуся Нату,
Щоб грибів була сім’я,
На «дітей» багата.

Отоді не впорожні
Вернемось до хати...
— Мамо, невтямки мені:
А гриби-холостяки
Треба теж збирати?!

ПЕРЕСТАРАВСЯ

Як ніколи, в ранній час
(Треба ж «засвітитись»!)
Влад примчався в рідний клас,
Але клас... закритий!

Як у вусі — тишина.
Сторож крізь дрімоту:
— Чи ти, голубе, не знав:
Вихідний, субота?..

ХТО Ж ПЕРШИЙ?
Лесик, братик мій, дістав
Ляпаса від тата:
За обідом ловив ґав
Ще й почав фурчати.

Не заплакав наш малий,
А спитав гарненько:
— Чи вас бив дідусь, коли
Ви були маленьким?

Усміхнувся тато в вус:
— Бив. Не дуже, з серця.
— Ну, а діда — прадідусь?
— Звісно. Так ведеться.

Не вгавало дитинча:
— А чи можна взнати,
Хто ж то перший
 розпочав
Ляпанці давати?

ХИТРІ ГЕНИ

Гриць за вухом, знай шкребе,
Мимрить Гриць спроквола:
— Чуєш, діду, вже й тебе
Викликає школа!

Мій татусь, а твій синок, —
Що то гени значать! —
Робить море помилок
У моїх задачах!

Тож учитель, далебі,
Хоче показати
Ці «прокольчики» й тобі —
Присоромиш тата!

ПОРОЗУМІЛИСЬ!

Влад скривився,
 ледь не плаче:
Обірвав Юрко рукав...
— Ну, а здачі, сину, здачі
Ти йому хіба не дав?

— В мене повний тут
 порядок!
Так, як вчила, мамо, ти, —
Усміхнувсь на теє Владик,
— Здачі дав я перед тим!

ГОВОРИ ПО-ЛЮДСЬКИ!

Перестав Лесь м’яч ганяти.
Пилом весь покритий,
Забігає Лесь у хату,
Щоб перекусити.

— Ой, бабулю, хочу хамать!
Їдло де, хлібуха?
Зранку в роті, блін,
 ні грама!
Ти ж бо супер-кухар!

І сказала бабця Люда:
— Не псуй мову! Досить!
Їсти дам,
 коли по-людськи,
Так, як слід, попросиш!

НЕ ДОЛИЛИ...

З магазину наш Денис
Поспішав щосили.
— Ось сметану я приніс...
Тільки... не долили...

— Як же взнав ти,
 мій смішко? —
Банку взяла мати.
— Дуже просто: язиком
Я не зміг дістати.

«МАМОНТ»

Юрко приплентався зі школи.
В синцях увесь. Книжки в руці.
Бабуся вдарила об поли:
— А ранець де? «Чиї» синці?

— На мамонта
 ми полювали.
Ти лиш картину уяви:
Я — мамонт.
 І за мною гнались.
Догнали...
 Ось я ледь живий.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
учитель
с. Пруди
Совєтського району

Василь Григорович Латанський з учнями

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 27.07.2012 > Тема ""Джерельце""