Версiя для друку Обговорити в форумi

Крізь терни...

  Таку назву має нова україномовна газета, перший номер якої вийшов у Севастополі напередодні Дня Незалежності України.
 «З днем народження, «Слово Севастополя»! Будь чистим, як Правда, і мудрим, як саме Життя. Щасливого тобі плавання у безмежному морі людського духу, знань і устремлінь. Бо ти Слово - альфа і омега всього. Будь високим, як та зоря, під якою ти зійшло, щоб світити людям...»
 (Іван Левченко, журналіст)

 ПИТАННЯ РЕБРОМ

 Роки за роками, і ось уже - Двадцять їх!
 Хоч бий у литаври до сліз із очей...
 Святкуй, незалежна, нескорена націє:
 У тебе сьогодні такий ювілей!
 Сказав і задумавсь: така вже й нескорена?
 Тебе, Севастополе, в свідки зову.
 Бо двадцять цих літ воювали за море ми.
 І слухали більше не Київ - Москву.
 Так швидко забули подію ми знакову:
 Той наш Референдум, де мовили:  «Так!»
 Кажу: білокам’яній той не підтакував,
 Хто стверджував тут українське життя.
 Тобі я, Союзе вкраїнок, вклоняюся,
 Тобі, Севастополь вкраїнський, тобі.
 Чим важче держава в краю утверждається,
 Тим безкомпромісніші ви в боротьбі.
 Ми Храм із руїн підняли - Володимира,
 А влада його під Москву віддала.
 І змовкло в нім слово вкраїнське, як вимерло.
 Ще б віру їм нашу спалити дотла!..
 А флот як ділили - пригадувать соромно:
 Нам досить «флотішки», Кравчук проспіва...
 Отож, як у приймах на морі ми Чорному:
 На нашій землі хазяйнує Москва.
 На торзі вселенськім, як досі, васали ми:
 Москва щось Америці, та щось - Москві...
 Безблокові ми на папері зосталися.
 А база російська, як бачу, навік:
 Згадати б оренду за послуги газові,
 І вся незалежність - красиві слова...
 Самі у петлю добровільно залазимо.
 І радо затягує зашморг Москва.
 Такі незалежні ми: маєм, що маємо.
 Сьогодні, здавалося б, краще зі свят,
 А все на нестатки та кризу  киваємо.
 Й вершина ганьби - скасували парад!
 Так скрушно Шевченко на безлад цей дивиться:
 - Усе козачкуєте, любі мої?!
 А й справді, вже час, українці, прокинуться
 І плечі розправити гордо свої.
 Щоб Слово звучало, як співи пташинії.
 І дух розкріпачений прагнув висот.
 Щоб ми всі пишались своєю країною
 І щастям зажив Український народ.
 А то все «Не вмерла!» співаємо радісно.
 І б’єм у литаври: тут кожен - мастак.
 Коли ж незалежними будемо справді ми
 В своїй Україні? Питання з питань.
 Зі святом, Країно уславлених прадідів,
 Країно Героїв і нив золотих!
 Питання ребром: чи життя ми наладимо,
 Чи вічно прислужувать нам у чужих?!

 Цей вірш Івана Левченка став справжньою окрасою першого номера часопису «Слово Севастополя» http://slovo.sebastopol.ua . Засновник та редактор Микола Владзімірський  каже, що зареєстрував видання ще в жовтні минулого року, під вибори. Але ні тоді, ні потім йому не вдавалося відшукати спонсорів.
 До Дня Незалежності, на щастя, спонсори знайшлися, але тепер вже з’явилися труднощі з поширенням видання. Газета вийшла накладом  5 тисяч і мала розповсюджуватися  безкоштовно.
 22 серпня в Севастопольському театрі ім. А. Луначарського мали відбутися традиційні загальноміські урочисті збори з нагоди Дня Незалежності. Перед початком заходу головний редактор нового видання разом зі студентами-помічниками, намагалися роздати  газету  городянам, які крокували до театру. І тут сталося непередбачуване: начальник управління внутрішньої політики міської держадміністрації Олег Котляров, зі слів М. Владзімірського, почав виривати у нього з рук примірники з криком: «Ваша газета никому не нужна! Уходите отсюда! Это наше мероприятие!» Редактор під натиском встояв й навіть нагадав  чиновнику, що День Незалежності – не їхнє «мероприятие», а всенародне свято. А в руках у нього - святковий номер газети з привітанням.
 До речі, у Севастополі представники партійного осередку «Русского блока», «Российская община Севастополя» та комуністи  вільно розносять свої газети до бібліотек, роздають у тролейбусах, не зустрічаючи жодних перешкод.  Й саме в тих газетах інколи містяться брутальні висловлювання на адресу держави Україна, символіки та її перших осіб. Цей же часопис навпаки містить публікації вельми поважних людей: доцента Києво-Могилянської академії Ігоря Лосєва, генерального директора Севастопольської телерадіокомпанії 1997-2004 років, а нині керівника прес-служби омбудсмена Ніни Карпачової Івана Левченка,  докторанта, доцента, кандидата педагогічних наук Тамари Мельник, методиста кабінету української мови Інституту післядипломної освіти Валентини Лопатюк,  методиста та працівників бібліотеки Севастопольського українського культурно-інформаційного центру, вірші школярів та творчі замальовки матросів ВМС ЗС України. Жодних політичних заяв видання не містить. Хіба що доволі делікатне звернення Громадського комітету «Український Севастополь» до мера міста з проханням добудувати, нарешті, школу-колегіум з українською мовою навчання. Будівництво розпочали у 90-ті роки минулого століття й на сьогодні добудувалися лише до каркаса.
 Що ж так збентежило начальника управління внутрішньої політики міської держадміністрації? Напевне, все-таки державна мова  видання. Бо зміст його не цікавив, газету до рук він не взяв. Мабуть, День Незалежності для нього й справді лише «мероприятие» й він переживає, як би чогось не сталося. 
 Отже, цього разу, наше СЛОВО з їхнім «мероприятием» ледве не побилися. Почекаємо ще 20 років?
 
Лідія СТЕПКО.
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 26.08.2011 > Тема "Урок української"