Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4131)
З потоку життя (7245)
Душі криниця (3887)
Українці мої... (1537)
Резонанс (1703)
Урок української (999)
"Білі плями" історії (1796)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТОЙ, ХТО ЛЮБИВ УКРА╥НУ ДО ГЛИБИНИ ДУШ╤ ТА ДО ГЛИБИНИ СВО╢╥ КИШЕН╤
21 грудня виповнилося 160 рок╕в автору в╕домо╖ фрази про любов до Укра╖ни не т╕льки до глибини...


ЙОГО НАЗИВАЛИ «ПАТР╤АРХОМ НЕСКОРЕНИХ»
У с╕чн╕ традиц╕йно вшанову╓мо нескореного доктора Володимира Горбового – багатол╕тнього...


СКЛАДНИЙ ШЛЯХ ВОЯКА З ПОД╤ЛЛЯ – ПЛАТА ЗА ЛЮБОВ ДО УКРА╥НИ
Народився Еп╕фан╕й 12 травня 1893 року в старовинному сел╕ Таужне, яке розд╕ляла на дв╕ частини...


╤ВАН НИЗОВИЙ
до в╕с╕мдесятил╕ття з дня народження


З ЛЮБОВ╤ Й ДОБРА
До 80-р╕ччя в╕д дня народження Данила Кононенка




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 31.07.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 31.07.2009
«ВСЕ, ЩО ВИХОВАЮ ╤ ВИПЛЕКАЮ, В╤ДДАМ НА БЛАГО УКРА╥НИ...»

ПОСТАТ╤
ОЛЕНА ПЧ╤ЛКА — ПИСЬМЕННИЦЯ, НАУКОВЕЦЬ, ПРОСВ╤ТЯНКА, ГРОМАДСЬКА Д╤ЯЧКА

Ця ж╕нка в╕дома вс╕м як мати Лес╕ Укра╖нки, власне, вс╕╓╖ родини Косач╕в. Ще знають ╖╖ як сестру Михайла Драгоманова (р╕д Драгоманових веде початок ╕з час╕в Гетьманщини — ╖хн╕ предки перебували на дипломатичн╕й служб╕ в Богдана Хмельницького). ╤ т╕льки вузькому колу сучасних культуролог╕в — л╕тературознавц╕в, фольклорист╕в, етнограф╕в — в╕дома як письменниця, видавець, перекладач, публ╕цист, л╕тературний критик, член-кореспондент Всеукра╖нсько╖ Академ╕╖ Наук (з 1925 р.). Сучасники пам’ятають ╖╖ як см╕ливу ╕ владну ж╕нку — т╕льки таким характером могла досягти того, чого потребувала ╖╖ натура.
То хто ж вона, Ольга Петр╕вна Косач-Драгоманова — Олена Пч╕лка, або ще — Колодяжинська, Полтавенко, Кочубе╖вна, Олена Суботенкова?
Народилася Ольга Петр╕вна 17 (29) липня 1849 р. в пов╕товому м╕стечку Гадяч╕ Полтавсько╖ губерн╕╖. Батько ╖╖ мав юридичну осв╕ту, захоплювався л╕тературою, писав в╕рш╕, опов╕дання, записував зразки народно╖ творчост╕. Саме в╕н навчив Ольгу грамоти. Дал╕, упродовж 1861-1866 рок╕в, навчалася в Ки╖вському зразковому панс╕он╕ шляхетних д╕вчат, в╕дв╕дувала курси в╕льних слухач╕в на ╕сторико-ф╕лолог╕чному факультет╕ Ки╖вського ун╕верситету. Тод╕ брат Михайло залучив ╖╖ до ки╖всько╖ “Громади”, де вона познайомилася з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Олександром та Соф╕╓ю Русовими, Павлом Житецьким. П╕д ╖хн╕м впливом Ольга стала св╕домою укра╖нкою, зац╕кавилася народною творч╕стю, почала записувати фольклор, народн╕ звича╖ й обряди, збирати зразки народних вишивок.
П╕сля одруження 1868 року з Петром Косачем мешкала на Волин╕ — у Звягел╕, Луцьку, Колодяжному. Волинська земля щедро над╕ляла Олену Пч╕лку п╕снями, казками, легендами. К╕лька легенд, записаних у Звягельському пов╕т╕, подала до зб╕рника М. П. Драгоманова “Малорусские народные предания и рассказы” (К., 1876). Це поетичн╕ розпов╕д╕ про татарськ╕ напади на Волин╕. Фольклорн╕ записи Олени Пч╕лки друкувалися у зб╕рниках М. Лисенка, П. Житецького, Б. Гр╕нченка, М. Комарова, К. Кв╕тки, ╖х можна знайти у виданн╕ “П╕сн╕ в записах Лес╕ Укра╖нки”.
Олена Пч╕лка була прихильницею збирання ╕ досл╕дження вузького локального фольклору — вважала, що сл╕д вичерпно записувати фольклор одн╕╓╖ м╕сцевост╕. Важливо, на ╖╖ думку, ф╕ксувати весь репертуар кожного сп╕вака чи опов╕дача, тод╕ можна осягнути фольклорну традиц╕ю певно╖ м╕сцевост╕. Ц╕ погляди вт╕лювала в життя, записуючи укра╖нськ╕ колядки на Волин╕.
У передмов╕ до зб╕рника “Укра╖нськ╕ коляди” (1903) Олена Пч╕лка зазнача╓, що саме на Пол╕сс╕ найкраще збереглася стародавня п╕сенн╕сть, зокрема колядки. Цей жанр записувала в╕д р╕зних виконавц╕в у Звягельському (Новоград-Волинському), Луцькому, Ковельському пов╕тах. Найб╕льше цих ун╕кальних твор╕в ф╕ксувала у грудн╕ 1902 року в сел╕ Запруддя Ковельського пов╕ту, та ще й майже вс╕ в╕д одн╕╓╖ сп╕вачки. ╤з захопленням опису╓ Олена Пч╕лка ту пол╕ську хату з курною п╕ччю: коли ввечер╕ збиралися сус╕ди, щоб колядувати, запалювали “св╕тець” — стародавн╕й пол╕ський пристр╕й для осв╕тлення хати, с╕дали навколо столу ╕, незважаючи на сивий дим, що заповнював житло, починали сп╕вати.
╤нтел╕гентна й вишукана, Ольга Петр╕вна не цуралася селянського побуту, знаходила там найц╕нн╕ш╕ скарби. Звичайно, в не╖ не було н╕ магн╕тофона, н╕ в╕деокамери, а для запису фольклору — пап╕р та ол╕вець. Тож доводилося Ольз╕ Петр╕вн╕ прохати сп╕вачок, щоб вони по к╕лька раз╕в повторювали. З голосу записувала слова, а мелод╕ю заучувала напам’ять. Так переймала традиц╕ю волинського сп╕ву в селах Запруддя, Облапи та Скулин Ковельського пов╕ту, Незв╕р Луцького пов╕ту, в Полонному та Звягел╕. Треба було дуже любити св╕й край, його мову, фольклор, щоб так працювати. Олена Пч╕лка засв╕дчила цю любов не лише виданням зб╕рника, а й тим, що весь св╕й репертуар, засво╓ний на Волин╕, передала д╕тям — Лес╕ Укра╖нц╕, Ольз╕ Косач-Кривинюк. Вони згодом записували на ноти п╕сн╕, яких навчила мати.
Олена Пч╕лка добре знала фольклорн╕ видання сучасник╕в — Павла Чубинського, Якова Головацького, Володимира Антоновича та Михайла Драгоманова, тому стосовно сво╖х запис╕в зауважувала, що б╕льш╕сть ╕з них — вар╕анти вже в╕домих колядок, однак не позбавлених самобутн╕х м╕сцевих елемент╕в. Олена Пч╕лка розробила власну ориг╕нальну класиф╕кац╕ю колядок, под╕ливши ╖х на три групи за сюжетами й мотивами. Перша група — колядки-веснянки. Упорядниця вважала ╖х найдавн╕шими. Це т╕ колядки, в яких осп╕ву╓ться весняна природа, кохання, виб╕р наречено╖ чи нареченого.
Друга, найб╕льша група — це колядки-легенди, власне м╕фолог╕чн╕ язичницьк╕ коляди, геро╖ яких — небесн╕ божества: св╕тила (сонце, м╕сяць, зор╕), дощ, туман, що гостюють у господаря. Сюди Олена Пч╕лка зараховувала ╕ християнсько-м╕фолог╕чн╕ коляди.
Най╜рунтовн╕ше О. Косач анал╕зу╓ власне християнськ╕ колядки, як╕ вона назива╓ “колядки-в╕рш╕”. Досл╕дниця доводить, що вс╕ ц╕ коляди мають л╕тературне походження, що, безперечно, так ╕ ╓, адже християнськ╕ коляди — це фольклоризоване ╢вангел╕╓.
Кр╕м колядок, Олена Пч╕лка найб╕льше записала твор╕в для д╕тей — ╕гри, скоромовки, загадки, небилиц╕, задачки, притч╕ (припов╕стки), колисков╕, в╕рш╕ (“волинськ╕ придибашки”), алегоричн╕ в╕рш╕ та п╕сеньки, так зван╕ “безконечн╕ казочки”, забавлянки, заклички до птах╕в, звуконасл╕дування, жарт╕влив╕ й танцювальн╕ п╕сеньки, казки.
Казки друкувала у журнал╕ “Р╕дний край”, який видавала упродовж 1908-1914 рок╕в та в додатку до нього, дитячому журнал╕ “Молода Укра╖на” (“Рукавичка”, “Солом’яний Бичок”, “Коржик”, “Горобець та Билина”, “Черепаха та За╓ць”, “Журавель свата╓ Чаплю”, “Про Лисичку-сестричку ╕ Вовка”, “Нар╕кання Лисиц╕”, “Мишача рада”, “Не впусти рака з рота”). Тож саме Олена Пч╕лка записала ╕ вперше опубл╕кувала вс╕м в╕дом╕ класичн╕ укра╖нськ╕ народн╕ казки. Перекону╓мося, що Леся Укра╖нка, ╖╖ сестри та брат Михайло виростали в народно-поетичн╕й стих╕╖.
Деяк╕ дитяч╕ п╕сеньки та байки Олена Пч╕лка друкувала у льв╕вському журнал╕ “Дзв╕нок” (“Милосердна. Полтавська припов╕стка”, “Морквяний Вовк. Волинська п╕сенька”, “Мудра господинька. Волинська п╕сенька”, “Ц╕кава казочка. Безконечна”, “Сосонка. Р╕здвяна казочка”).
Олена Пч╕лка була не лише збирачем, а й досл╕дницею народно╖ творчост╕. ╢ в не╖ праця, присвячена народним легендам, що виникли у 20-х роках ХХ стол╕ття на Под╕лл╕ у зв’язку з руйнуванням церков та п╕днесенням рел╕г╕йного руху (Укра╖нськ╕ народн╕ легенди останнього часу // Етнограф╕чний в╕сник. — 1925. — № 1). У ╖╖ доробку чимало праць, присвячених укра╖нському кобзарству (“Нове кобзарство. Кобзар Грицько Кожушко”, “Старосв╕цьк╕ “думи” в новому виконанню ╕ поясненню”, “В╕дродження кобзи”, “Кобза ╕ кобзар╕”), що друкувалися в журнал╕ “Р╕дний край”. Статт╕ Олени Пч╕лки, присвячен╕ видатним сучасникам, Т. Шевченков╕, ╢. Греб╕нц╕, О. Сласт╕онов╕, М. Драгоманову, М. Кропивницькому, М. Коцюбинському, М. Комарову, М. Аркасов╕, М. Лисенков╕, П. Житецькому, Б. Гр╕нченку, Д. Яворницькому також були опубл╕кован╕ в “Р╕дному кра╖”. Досл╕дниця високо оц╕нила музей Д. Яворницького в Катеринослав╕ як осередок укра╖нсько╖ культури.
Статт╕ та досл╕дження Олени Пч╕лки були надрукован╕ в журналах “Киевская Старина”, “Записки ╕сторико-ф╕лолог╕чного в╕дд╕лу ВУАН”, “Етнограф╕чний в╕сник”.
Ц╕кавилася Олена Пч╕лка народним наст╕нним розписом (“Укра╖нське селянське малювання на ст╕нах” (1929)) орнаментом вишивок (в╕дома ╖╖ праця “Укра╖нський орнамент (1876)”, “Украинский орнамент. Вышивки, ткани, писанки” (1876) та альбом “Укра╖нськ╕ узори” (1912), який витримав п’ять перевидань.
З 1895 р. Олена Пч╕лка жила в Ки╓в╕, займалася активною видавничою д╕яльн╕стю, брала участь у ж╕ночому рус╕. Разом ╕з Наталею Кобринською 1887 року видавала у Львов╕ альманах “Перший в╕нок”. У 1907-1914 рр. була редактором укра╖нського щотижневого громадського ╕ л╕тературно-наукового журналу “Р╕дний край”, що виходив спочатку в Полтав╕ (1905-1907), згодом у Ки╓в╕ й Гадяч╕ (1915-1916). Удвох ╕з Михайлом Старицьким видали два випуски альманаху “Рада”, сп╕льно з родиною Лисенк╕в ╕ Старицьких орган╕зували л╕тературний гурток “Плеяда”. У 1895-1903 рр. Олена Пч╕лка – зав╕дувач л╕тературного в╕дд╕лу Ки╖вського л╕тературно-артистичного товариства, у 1904-1906 рр. — член товариства “Боян”, у 1906-1914 рр. — член Ки╖всько╖ “Просв╕ти”, у 1908—1914 рр. — засновник ╕ член правл╕ння “Укра╖нського клубу” та клубу “Родина”, член спец╕ально╖ ком╕с╕╖ з╕ збирання кошт╕в на пам’ятник Т. Г. Шевченков╕ в Ки╓в╕.
П╕д час революц╕╖ та Громадянсько╖ в╕йни жила в Гадяч╕, працювала в гадяцьк╕й “Просв╕т╕”, редактором “Газети Гадяцького земства”, у гуртку укра╖нознавства гадяцько╖ шк╕льно╖ молод╕, орган╕зувала аматорський дитячий театр. Виховання молод╕ в дус╕ укра╖нського патр╕отизму вважала Олена Пч╕лка сво╖м святим обов’язком. Тому не випадково, а ц╕лком св╕домо, заперечуючи всю систему тогочасно╖ педагог╕ки, самотужки навчала власних ш╕стьох д╕тей ╕ дала ╖м всеб╕чн╕ знання з р╕зних галузей наук — ╕стор╕╖, л╕тератури, музикознавства, мистецтвознавства, навчила ╕ноземних мов. Упродовж 1908-1915 рр. видавала ╓диний тод╕ укра╖нський дитячий журнал “Молода Укра╖на”.
Неодноразово домагалася Олена Пч╕лка скасування заборони викладати в школ╕ укра╖нською мовою, виступала за в╕дродження укра╖нського книговидання, нац╕онально╖ культури загалом. У “Просв╕т╕” виступала з лекц╕ями про укра╖нських, рос╕йських ╕ польських письменник╕в, перекладала укра╖нською мовою св╕тову класику — видала зб╕рки переклад╕в М. Гоголя (1881), О. Пушк╕на та Ю. Лермонтова (“Укра╖нським д╕тям”, 1882), А. М╕цкевича, а також Ов╕д╕я, Й. В. ╫ете, Г. К. Андерсена, В. Гю╜о. Читала лекц╕╖ з укра╖нсько╖ мови та л╕тератури на вчительських курсах.
Олена Пч╕лка не сприйняла радянсько╖ влади та комун╕стично╖ ╕деолог╕╖. За антиб╕льшовицьк╕ виступи та палк╕ заклики до р╕шучих д╕й проти окупац╕╖ Укра╖ни на Селянському безпарт╕йному з’╖зд╕ 1920 року ╖╖ заарештували в Гадяч╕, а п╕сля зв╕льнення вона ви╖хала в Могил╕в-Под╕льський, де перебувала до 1924 р. З 1924 р. до само╖ смерт╕ (4 жовтня 1930 р.) працювала в ╕сторично-ф╕лолог╕чному в╕дд╕л╕ Всеукра╖нсько╖ Академ╕╖ Наук, у р╕зних ком╕с╕ях — л╕тературно-╕сторичн╕й, етнограф╕чн╕й, громадських теч╕й ╕ заходознавства.
З 1925 р. Олена Пч╕лка — член-кореспондент ВУАН, також член Наукового товариства ╕м. Т. Г. Шевченка в Ки╓в╕, Всерос╕йсько╖ сп╕лки прац╕вник╕в осв╕ти, Ки╖всько╖ сп╕лки наукових прац╕вник╕в, почесний член Ки╖вського правл╕ння Товариства прихильник╕в миру, засновниця Укра╖нського в╕дд╕лу у Всерос╕йському союз╕ р╕вноправност╕ ж╕нок.
Олена Пч╕лка — авторка поетичних твор╕в, пов╕стей, опов╕дань, твор╕в для д╕тей. З 1883 р. почали друкувати ╖╖ в╕рш╕ й опов╕дання у льв╕вському журнал╕ “Зоря”. 1886 року побачила св╕т перша зб╕рка поез╕й “Думки-мережанки”. До найкращих твор╕в письменниц╕ л╕тературознавц╕ зараховують опов╕дання й пов╕ст╕ “П╕гмал╕он” (1884), “Забавний веч╕р” (1886), “Чад” (1886), “Товаришки” (1887), “Св╕тло добра й любов╕” (1888), “Соловйовий сп╕в” (1889), “За правду” (1889), “Рятуйте” (1897), “Артишоки” (1898), “П╕втора оселедця” (1908), п’╓си “Суджена не гуджена” (1881), “Св╕това р╕ч” (1908). Перу Олени Пч╕лки належить низка л╕тературознавчих праць, спогад╕в. Пров╕дн╕ теми ╖╖ л╕тературно╖ творчост╕ — думки й настро╖ укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, ╕де╖ народництва та просв╕тництва.
Леся Укра╖нка називала мат╕р найкращою, найрозумн╕шою ╕ найталановит╕шою ж╕нкою. Але нами постать ця ще не осмислена, ╖╖ твори чекають на видавця, на час╕ також видання фольклорних запис╕в Олени Пч╕лки.

Людмила ╤ВАНН╤КОВА,
лауреат л╕тературно╖ прем╕╖ ╕м. Олени Пч╕лки.
м. Ки╖в.
(«Слово Просв╕ти», липень 2009 р.)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 31.07.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7580

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков