Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3197)
З потоку життя (6418)
Душі криниця (3506)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1503)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1672)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕЛИК╤ ЛЮДИ МАЛЕНЬКОГО НАРОДУ
Презентац╕╖ ф╕льм╕в проекту «Б╕льше, н╕ж Крим» в╕дбулися в Ки╓в╕, Львов╕, Херсон╕,...


КАТАСТРОФА МН17: ЧЕТВЕРО ВИННИХ НАЗВАН╤, КОЛИ ЧЕКАТИ ╤НШИХ?
Трагед╕я МН17 об’╓днала 5 кра╖н. До складу м╕жнародно╖ Сп╕льно╖ сл╕дчо╖ групи ув╕йшли...


40 РОК╤В ПОТОМУ ЕКСПЕРТИЗА ДОВЕЛА, ЩО ╤ВАСЮК НЕ М╤Г ВЧИНИТИ САМОГУБСТВО
Сл╕дчий експеримент провели в схожих до загибел╕ ╤васюка умовах, на прохання прокуратури...


ОПРИЛЮДНИЛИ ДОКУМЕНТИ КДБ ПРО ПОВЕРНЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР З ДЕПОРТАЦ╤╥
99 документ╕в КДБ про майже п╕встол╕тню ╕стор╕ю повернення кримських татар ╕з заслання виклали у...


«КОЛИ ПРИЙШЛИ Ц╤ П╤ДЛ╤ РАДЯНСЬК╤...»
Депортац╕я кримських татар очима очевидця




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 29.05.2009
ПАМ’ЯТЬ РОДИЧ╤В СТУКА╢ В МО╢ СЕРЦЕ

Я ЗВИНУВАЧУЮ!

Моя мама, в д╕воцтв╕ Токар ╢фросин╕я Костянтин╕вна, народилася в сел╕ Барил╕вц╕, що в 20-ти к╕лометрах в╕д м╕ста Суми в 1913 роц╕. ╤ в часи великого Голодомору ╖й було 20 рок╕в, вона все добре пам’ятала. «Серп ╕ молот – смерть ╕ голод», — сказала колись вона, а я малим почув це ╕ здивувався.
У мого д╕да, Токаря Костянтина Свиридоновича, було п’ятеро д╕тей, мали землю, жили заможно. Кр╕м цього, д╕д був добрим майстровим. Ум╕в класти печ╕, груби, робити сан╕, бочки, м╕г зрубати хату (зрубати – значить поставити зруб з дерева), м╕г покрити зал╕зом хату, виготовити рами, лутки, двер╕. Знав ковальську справу. Мабуть не було н╕чого, щоб в╕н не вм╕в робити. Для прикладу, якщо хтось розум╕╓ться, д╕д м╕г одн╕╓ю рукою витесати з колоди сволок на хату ╕… без в╕дпочинку.
Мама говорила, що врожай в 1932 роц╕ був непоганий, зб╕жжя з╕брали достатньо, здали податок держав╕, в╕дклали нас╕ння для наступного року та й соб╕ на життя залишили.
Пот╕м прийшли комун╕сти та й забрали нас╕нн╓ве зб╕жжя, мовляв у держав╕ воно краще збережеться, а навесн╕ його повернуть. Д╕д все зразу зрозум╕в ╕ сховав частку зерна, залишивши деяку частину не схованою...
Розказую, де ж в╕н сховав. Боюсь т╕льки розказувати про схованки, мабуть, генетична пам’ять, що якщо комун╕сти знову прийдуть до влади, то врахують «деяк╕ помилки» ╖хн╕х попередник╕в ╕ будуть шукати пильн╕ше, не дай, Господи Боже.
Так-от, д╕д в╕дсунув собачу будку у двор╕, викопав круглу яму та й поставив туди бочку ╕з зерном, закрив лядою, а будку ╕з собакою повернув на м╕сце. Селяни знають, що добрий хазя╖н гн╕й з п╕д скотини викида╓ ╕з хл╕ву через отв╕р в ст╕н╕ в б╕к городу, ╕ в╕н скупчу╓ться б╕ля ст╕ни сараю ╕ лежить там р╕к-два поки на добрива не вивезуть. Д╕д викопав ╕з сараю яму п╕д купу гною, накотив перекриття та й поставив туди дек╕лька бочок ╕з зерном. Яму закопав ╕ затрамбував.
Вскорост╕, так казала мама, прийшли комун╕сти ╕ почали шукати. Все поштрикали п╕ками ╕ не знайшли н╕чого, забрали решту зерна ╕ все ╖ст╕вне. У д╕да було два брати ╕ дв╕ сестри з родинами. З його схованки годувались родина одного брата ╕ одн╕╓╖ сестри. ╤ ще мама говорила, що приходили до д╕да ╕нш╕ родич╕ ╕ говорили: «Костянтин, дай хл╕ба, ми зна╓мо у тебе ╓. Помира╓мо». А д╕д в╕дпов╕дав: «Нема╓ у мене хл╕ба. Прост╕ть». ╤ у мами котилися сльози з очей, вона розум╕ла, що батько ╖╖ змушений був так в╕дпов╕дати, бо схованого зерна на вс╕х не вистачало ╕ треба було вибирати чи вс╕ помруть, чи т╕льки частина. Я це чув багато раз╕в ╕ жах мене охоплював такий, що я ц╕пен╕в ╕ не м╕г розпитувати б╕льш детально.
Люди в сел╕ стали вмирати, були не поодинок╕ випадки людо╖дства, а наш╕ родич╕ залишались живими – значить у них щось було сховано. Комун╕сти приходили ╕ знов шукали, заглядали в д╕жу, а баба Уляна додавала в т╕сто жолуд╕, ╕ опара, т╕сто ╕ спечений хл╕б були чорн╕, як земля. Комун╕сти дивилися у д╕жу ╕ говорили: «Чи вони землю ╖дять?». У черговий обшук, бо родина д╕да залишалась знову живою, д╕да поставили до ст╕ни сараю ╕ сказали, що отут зараз застрелять, якщо в╕н не скаже де сховав зб╕жжя. Тод╕, розказувала мама, ╕ баба Уляна, ╕ д╕ти Василь, Тоня, Петя, Настя ╕ мама кинулися до свого батька, вчепилися в нього ╕ так кричали, що т╕ виродки в╕дступили.
Д╕д на кол╕нах просив, щоб йому дали дов╕дку-дозв╕л ви╖хати на зароб╕ток у сус╕дн╕й район, бо в╕н добрий майстровий, заробить грош╕ ╕ здасть ск╕льки скажуть. ╤ д╕ду… дали дов╕дку. Д╕д поклав на двокол╕сного возика все, що потр╕бно майстровому, взяв ╕з собою двох найстарших доньок, маму ╕ Настю, ╕ вони п╕шки п╕шли за 100 к╕лометр╕в. Мама казала, що вони не йшли, а б╕гли. Прийшли до р╕чки Сейму, через р╕чку по мосту пройти було не можна, бо за Сеймом був Путивльський район де жили русск╕╓ ╕ туди не пускали, а дов╕дкою було дозволено заробляти тут, в Укра╖н╕, де вже лютував голод ╕ стояли вимерл╕ села. Як уже перейшов через р╕чку на правий берег д╕д з доньками, я не знаю, але б╕гли вони ще 12 к╕лометр╕в за Сеймом ╕ прийшли до села Маз╕вка Путивльського району. Там в╕н влаштувався ковалем у с╕льську кузню ╕ працював до 1935 року. Та╓мно нав╕дувався до родини в Барил╕вку, приносив грош╕ ╕ ╖жу. Так врятувалися в╕д смерт╕ родина д╕да Костянтина, його брата ╕ сестри. ╤нш╕ родич╕, як р╕дн╕, так ╕ двоюр╕дн╕, д╕да Костянтина ╕ баби Уляни померли в Барил╕вц╕ вс╕. За п╕драхунками мами ╖х померло 29 людей. Вц╕л╕ла одна Фекла. Як казала мама, вона була кал╕чка, нога коротка, п╕шла з дому, просила милостиню, так ╕ вижила й довго прожила.
На Маз╕вц╕ мама моя зустр╕ла мого батька Василя Романовича Смолян╕нова, вийшла за нього зам╕ж ╕ народився я у 1947 роц╕, але це було значно п╕зн╕ше тих страшних рок╕в тотального знищення укра╖нц╕в.
Тепер скажу для тих, хто говорить, що голод був ╕ в Рос╕╖, ╕ всюди. Н╕, це брехня. У нашому «русскому» сел╕ Маз╕вц╕ голоду не було, жодна людина в╕д голоду не померла. Навколо були русск╕╓ села: Кривоносовка, ╤вановка, Кобиляковка, Ромашовка, Соловйовка, Вальковка, Д╕м╓н╓вка, Ор╓ховка, Каз╕новка, Пил╕вка, Вороновка, Почепци, Осановка, Мо╕с╓╓вка, Б╓рюх та ╕н., в цих селах не померла жодна людина в╕д голоду.
А за 12 к╕лометр╕в за р. Сеймом у Буринському район╕, заселеному етн╕чними укра╖нцями, люди мерли як мухи, божевол╕ли в╕д голоду ╕ ╖ли одне одного. ╢ запов╕дь Божа «Не суд╕ть ╕ не судим╕ будете». Ця запов╕дь не стосу╓ться тих под╕й. Комун╕стичну парт╕ю треба судити, ╖╖ ╕деолог╕ю треба визнати нелюдською ╕ проклясти вс╕м св╕том тих нелюд╕в ╕ ╖хн╕х нащадк╕в, хто ╕ сьогодн╕ б╕га╓ з червоними прапорами й портретами ката Стал╕на та його попередника Лен╕на на ╖хн╕х сатанинських демонстрац╕ях.
Рос╕я не визна╓ Голодомору, як геноциду укра╖нсько╖ нац╕╖, щоб зняти з себе — правонаступниц╕ СРСР, в╕дпов╕дальн╕сть за ско╓ний злочин. Н╕меччина визнала свою провину за Голокост жид╕всько╖ нац╕╖. Нав╕ть за заперечення Голокосту можна отримати судове пересл╕дування з ув’язненням. А в Укра╖н╕ знаходяться ╕ сво╖ хохли-малороси, ╕ московськ╕ зайди, як╕ починають говорити про 131 чи б╕льше нац╕ональностей, як╕ теж, мовляв, голодували, що ск╕льки можна говорити про Голодомор, закидають вину Президенту Ющенку за велик╕ витрати на спорудження мемор╕алу в пам’ять загиблим в╕д голоду. Цин╕чна ╕ п╕дла позиц╕я.
Пам’ятники Лен╕ну-Бланку, як Г╕тлеру в Н╕меччин╕, мають бути прибран╕ з лиця Укра╖ни. М╕ста ╕ села, вулиц╕ м╕ст, селищ, як╕ мають ╕мена кат╕в, вбивць укра╖нського народу мають бути перейменован╕. М╕льйони душ невинно загиблих вимагають кари над катами ╕ очищення наших м╕ст ╕ вулиць в╕д скверни. Як можна жити на вулиц╕ ╕мен╕ вбивц╕ Бела Куна, в╕дпочивати в сквер╕ «имени героя Гражданской войны Павла Дыбенко», який втопив у кров╕ повстання матрос╕в Кронштадта та селян Тамбовсько╖ губерн╕╖!? ╤ несть ╖м, вбивцям, числа.
Ми, укра╖нц╕, ма╓мо подолати свою байдуж╕сть ╕ вимагати проведення СУДУ над нелюдською тотал╕тарною системою червоного радянського фашизму, назвати по╕менно кат╕в укра╖нського народу. Тод╕ душ╕ загиблих мученицькою смертю людей заспокояться ╕ назавжди в╕д╕йдуть у вир╕й, а Укра╖на вийде на св╕тлу дорогу в╕дродження.

Петро Смолян╕нов.
м. С╕мферополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7301

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков