"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
#20 за 16.05.2008
РЕКВ╤╢М ПАМ’ЯТ╤
╤СТОР╤Я
Яких т╕льки не попридумувало людство музе╖в задля власно╖ розваги. Серед них ╓ ╕ музе╖ жах╕в, наприклад, замок Ельм╕на у Ган╕ (Африка), Музей спочилих душ у Рим╕ (╤тал╕я), Музей патологоанатом╕╖ у В╕дн╕ (Австр╕я). Але ╓ один музей, який можна ╕ треба було б назвати Музе╓м людських болю та страждань. Це – Терноп╕льський ╕сторико-мемор╕альний музей пол╕тичних в’язн╕в.
Ув╕йд╕ть у храм великих мук Ув╕йд╕ть у храм цей потихеньку, Замкн╕ть побожн╕стю уста: Тут били вашу р╕дну неньку! ╤д╕ть же тихо, помаленьку, Як пота╓мц╕ до Христа.
Терноп╕ль, вулиця Коперника, 1. За фасадом цього ошатного будинку, який у часи б╕льшовицького тотал╕таризму наводив жах не на одне покол╕ння укра╖нц╕в, прихован╕ траг╕чн╕ стор╕нки людських доль, нескорен╕сть борц╕в визвольних змагань, злочини озв╕р╕лих енкаведист╕в. У сирих холодних казематах, вправно обладнаних п╕д темн╕ с╕робетонн╕ карцери, сатрапи намагались зламати дух тих, хто боровся за волю Укра╖ни. Нин╕ тут найб╕льший в Укра╖н╕ ╕сторико-мемор╕альний музей пол╕тичних в’язн╕в. Його в╕дкрито ╕ освячено 14 жовтня 1996 року на Покрову Пресвято╖ Богородиц╕. Засновниками музею стали обласний кра╓знавчий музей, ╤нститут нац╕онального в╕дродження Укра╖ни та обласна орган╕зац╕я Сп╕лки пол╕тв’язн╕в ╕ репресованих Укра╖ни. Розпов╕дь про нього просто необх╕дно починати з живого експоната – одного з його засновник╕в, старшого наукового сп╕вроб╕тника ╤горя Олещука. В╕н практично кожного дня проводить екскурс╕╖ по цьому музею. Його, колишнього п╕дп╕льника ОУН-УПА, багатол╕тнього в’язня стал╕нських тюрем ╕ концтабор╕в, пост╕йно охоплюють бентежн╕ дво╖ст╕ почуття. Адже саме тут, у цьому холодному п╕дземелл╕, перетвореному енкаведистськими пос╕паками в кривав╕ кат╕вн╕, й допитували юного зв’язкового ОУН-УПА ╤горя Олещука понад п╕встол╕ття тому. Не скорився п╕д тортурами мужн╕й юнак ╕ без страху прийняв вирок НКВД╕вського трибуналу – 25 рок╕в виправно-трудових табор╕в. П╕сля цього були Воркута ╕ тяжка праця на буд╕вництвах та у вуг╕льних штольнях. П╕сля смерт╕ Стал╕на ще три роки, до 1956 року, в╕н понев╕рявся сиб╕рськими таборами аж поки нова влада не амн╕стувала його. Повернувшись на Батьк╕вщину, пан ╤гор зак╕нчив енергетичний факультет Льв╕вського пол╕техн╕чного ╕нституту ╕ працював у «Терноп╕льобленерго» до 1995 року. П╕сля розвалу СРСР ╤гор Олещук активно включився у громадську д╕яльн╕сть з нац╕онального в╕дродження ╕ розбудови Укра╖нсько╖ держави. В╕н бере активну участь у створенн╕ Народного руху Укра╖ни. Його обирають членом ради обласно╖ сп╕лки пол╕тв’язн╕в ╕ репресованих, товариства «Мемор╕ал» ╕мен╕ Василя Стуса, проводу Конгресу укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖. Та головне, що ось уже впродовж к╕лькох рок╕в в╕н пл╕дно працю╓ в створеному за його ж активною участю ╕сторико-мемор╕альному музе╖ пол╕тичних в’язн╕в ╕ репресованих. Його ентуз╕азму й винах╕дливост╕ м╕г би по-доброму позаздрити будь-який сущий в цьому св╕т╕ музейний прац╕вник. Так ╤гор Олещук доклав ╕ доклада╓ багато зусиль до всього, що нин╕ знаходиться в цьому суворому храм╕ мужност╕ й непокори. В╕н виготовив десятки фотостенд╕в, як╕ яскраво в╕дображають життя, боротьбу учасник╕в нац╕онально-визвольних змагань, перебування ╖х у тюрмах ╕ концтаборах ГУЛАГу. У 28 колишн╕х камерах сл╕дчого ╕золятора КДБ розм╕щено матер╕али фонду та експозиц╕ю, що передають ╕стор╕ю нац╕онально-визвольно╖ боротьби на теренах Терноп╕льщини, розв╕нчують репресивн╕ д╕╖ енкаведист╕в проти м╕сцево╖ ╕нтел╕генц╕╖, патр╕от╕в. Прац╕вники музею намагались зберегти тогочасний вигляд п╕дземних склеп╕нь, що в╕длунюють чорним лихол╕ттям, тиснуть невимовним тягарем на душу в╕дв╕дувача. Бол╕ ╕ страждання пережитого постають ╕з уц╕л╕лих фотограф╕й, спогад╕в колишн╕х пол╕тв’язн╕в, ╖х особистих речей. Енкаведисти перед проголошенням незалежност╕ нашо╖ держави старалися приховати сво╖ злочинн╕ д╕╖. Однак пам’ять людська сильн╕ша над усе. Особливо тих, хто пройшов через кат╕вню цього ╕золятора. Кожен експонат цього сво╓р╕дного музею - то св╕дчення нашо╖ непохитност╕, нашого ╕сторичного поступу ╕ слугу╓ яскравим штрихом до широко╖ панорами визвольно╖ боротьби проти багатов╕кових чужоземних поневолювач╕в за свободу ╕ державу. Музейн╕ матер╕али розпов╕дають, як нац╕ональний стяг ╕з рук с╕чових стр╕льц╕в перейняли нов╕ покол╕ння укра╖нських нац╕онал╕ст╕в, яких надихали геро╖ Крут╕в, Базару ╕ Холодного Яру. На стенд╕ широко подано матер╕али ╕ фотограф╕╖ уродженця Терноп╕льщини, д╕яча ОУН Ярослава Стецька, який, зд╕йснюючи програму ОУН, 30 червня 1941 року у Львов╕ проголосив Акт в╕дновлення укра╖нсько╖ державност╕, був головою нового уряду ╕ за в╕дмову анулювати згаданий акт потрапив у фашистський концтаб╕р. Експону╓ться також зн╕мок ще одного терноп╕льчанина, патр╕арха Йосипа Сл╕пого, багатор╕чного мученика б╕льшовицьких концтабор╕в, який до к╕нця життя боровся за визнання Укра╖нсько╖ греко-католицько╖ церкви. Його дорогою п╕шло багато владик УГКЦ. Стал╕нська репресивна машина нещадно нищила укра╖нський народ. Про комун╕стичн╕ зв╕рства, ско╓н╕ в р╕зних м╕сцях Зах╕дно╖ Укра╖ни цього часу, передус╕м в тюрмах Львова, ╤вано-Франк╕вська (Дем’ян╕в Лаз), Чорткова, Бережан, Кременця, розпов╕дають подан╕ на стендах матер╕али, що розкривають ставлення червоних «визволител╕в» до м╕сцевого населення у переддень Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. ╥хн╕ми жертвами були високоосв╕чен╕, в╕ддан╕ сво╓му народу люди. Влада, нехтуючи будь-якими нормами законност╕, вдавалася до найжорсток╕ших метод╕в. Вона не т╕льки воювала з повстанцями. ╤з Зах╕дно╖ Укра╖ни вивезла у Сиб╕р майже 66 тисяч с╕мей. Кр╕м того, створювалися спец╕альн╕ групи НКВД, як╕ п╕д виглядом бандер╕вц╕в орган╕зовували масов╕ вбивства невинних людей, зокрема на Терноп╕льщин╕. У музе╖ подано текст листа Дмитра Круп’яка з╕ Сх╕дно╖ Укра╖ни до одного ╕з гол╕в с╕льради Зал╕щицького району. Колишн╕й кат нин╕ просить прощення за ско╓н╕ смертн╕ злочини. До реч╕, за станом на 20 червня 1945 року в зах╕дних областях Укра╖ни д╕яло 156 таких спецгруп, що п╕д виглядом повстанц╕в катували ╕ знищували невинне укра╖нське населення, очорнювали авторитет УПА, дискредитували нац╕онально-визвольний рух в Укра╖н╕. Про д╕яльн╕сть одн╕╓╖ з тих спецгруп на Терноп╕льщин╕ розпов╕дають музейн╕ документи. У них м╕ститься ╕нформац╕я про створення органами НКВД у березн╕ 1945 року спецгрупи «Бистрого», котра провела у Коз╕вському, Бережанському ╕ П╕дга╓цькому районах ряд операц╕й, в ход╕ яких було л╕кв╕довано бо╖вки УПА, кри╖вки, склади, вбито десятки повстанц╕в ╕ м╕сцевих жител╕в. Стенди музею, розм╕щен╕ в одн╕й ╕з камер, присвячен╕ геро╖чн╕й ╕стор╕╖ Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ - в╕д перших дн╕в ╖╖ формування, розкриття стратег╕╖ ╕ тактики боротьби з н╕мецькими та московськими поневолювачами. Б╕ля джерел створення цього орган╕зованого спротиву стояв талановитий в╕йськовий кер╕вник, перший головнокомандувач УПА Дмитро Клячк╕вський - «Клим Савур», який народився 1911 року в Збараж╕, навчався у Льв╕вському ун╕верситет╕, рано пов’язав сво╓ життя ╕з нац╕онально-визвольним рухом у Галичин╕, був ув’язнений польськими ╕ б╕льшовицькими окупантами, вт╕к у 1941 роц╕ з Бердич╕всько╖ тюрми. Як крайовий пров╕дник з с╕чня 1942 року займався формуванням самооборони на Волин╕ та Пол╕сс╕, розробляв тактику збройно╖ боротьби з н╕мецькими фашистами. П╕д його кер╕вництвом загони УПА зд╕йснили ряд усп╕шних операц╕й проти окупант╕в. Д. Клячк╕вський командував Укра╖нською Повстанською Арм╕╓ю до призначення у листопад╕ 1943 року головнокомандувачем Романа Шухевича. Прац╕вниками музею з╕брано великий матер╕ал про Трет╕й Надзвичайний Великий Зб╕р ОУН(б), який проходив 21-25 серпня 1943 року на Бережанщин╕. В╕н визначив радикальн╕ зм╕ни в тактиц╕, виробив програму нац╕онал╕стичного руху на шляху побудови самост╕йно╖ Укра╖нсько╖ держави, т╕сно╖ сп╕впрац╕ з ╕ншими поневоленими народами. На цьому збор╕ було обрано курс на демократизац╕ю життя, в╕дх╕д в╕д тотал╕таризму ╕ вождизму. Вперше було обрано бюро проводу, головою якого став присутн╕й на збор╕ Роман Шухевич. В╕н ╕ очолив Укра╖нську Повстанську Арм╕ю аж до геро╖чно╖ смерт╕ 5 березня 1950 року. Ч╕льне м╕сце в експозиц╕╖ в╕дведено першому Великому Збору Укра╖нсько╖ Головно╖ Визвольно╖ Ради (л╕то 1944 року), який визначив ╖╖ завдання, щоб «об’╓днати й координувати д╕╖ вс╕х самост╕йницько-визвольних сил укра╖нського народу на вс╕х землях Укра╖ни та поза ними для нац╕онально-визвольно╖ боротьби проти вс╕х ворог╕в укра╖нського народу». У музе╖ пода╓ться текст Присяги вояка Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖, затверджений на цьому великому збор╕ УГВР, ╕нш╕ документи збору. Музей знайомить в╕дв╕дувач╕в ╕з нац╕онально-визвольним рухом на Закерзонн╕, де формування УПА захищали на етн╕чних землях укра╖нське населення, особливо п╕д час сумнозв╕сно╖ операц╕╖ «В╕сла». Яскраву стор╕нку в епопею визвольно╖ боротьби на Терноп╕льщин╕ вписали ж╕нки, як╕ поруч ╕з мужчинами д╕лили злигодн╕ ╕ важк╕ випробування, були сан╕тарками ╕ пров╕дницями, зв’язковими ╕ пол╕твиховниками, ставали у стр╕й на м╕сце загиблих б╕йц╕в, взявши до рук зброю. У музе╖ розм╕щен╕ експонати про Катерину Зарицьку, Галину Дидик, Мар╕ю Потикевич-Заболотну та ╕нших п╕дп╕льниць, як╕ обрали шлях самопожертви в ╕м’я Укра╖ни. Представлено й особист╕ реч╕, виготовлен╕ власними руками каторжанок. Тут ╕ вервечка ╕з глевкого хл╕ба, альбом з малюнками, ж╕ноч╕ костюми, нехитре взуття, ориг╕нали таб╕рних лист╕в, пошт╕вок - не перерахувати всього того, що оточувало ж╕нок у найжахлив╕ших концтаборах далекого Сиб╕ру. А ще була молитва ╕ укра╖нська п╕сня, що слугували для них оберегами життя. Згодом ш╕стдесятники та наступн╕ покол╕ння прокладали дорогу до зв╕льнення укра╖нського народу з-п╕д б╕льшовицького ярма, продовжили новий етап боротьби за Укра╖нську державу. Ц╕й тем╕ присвячена широка експозиц╕я музею, яка розм╕щена у двох камерах. Ст╕на м╕ж ними обрива╓ться уламками, щоб не т╕льки був зручний перех╕д для в╕дв╕дувач╕в, але й мав в╕н символ╕чне навантаження. Твердиню ╕мпер╕╖ зла розхитували нов╕ лави борц╕в. В експозиц╕╖ представлено численн╕ фотограф╕╖ ╕з ус╕х терен╕в Укра╖ни, р╕зноман╕тн╕ за характером матер╕али. Вони розкривають спротив ╕нтелектуал╕в проти пануючо╖ задушливо╖ атмосфери, ╖хн╓ в╕дстоювання справжн╕х укра╖нських культурних ц╕нностей, нац╕онально╖ свободи ╕ людсько╖ г╕дност╕. Ч╕льне м╕сце в експозиц╕╖ в╕дведено видатному д╕ячев╕ руху опору проти русиф╕кац╕╖ та нац╕онально╖ дискрим╕нац╕╖ в Укра╖н╕ В’ячеславов╕ Чорноволу, який протягом 60 - 80-х рок╕в минулого стол╕ття неодноразово зазнавав жорстоких репрес╕й комун╕стично╖ системи. Не скорившись ╖й, в╕н гострим публ╕цистичним словом виступав за свободу людини. Прац╕вниками музею з╕брано матер╕али про учасник╕в руху опору в Укра╖н╕ цього пер╕оду - уродженц╕в Терноп╕льщини, як╕ зазнали репрес╕й б╕льшовицького тотал╕таризму, зокрема про в╕дому художницю Стефан╕ю Шабатуру ╕ ф╕лолога Мирославу Зваричевську з╕ Львова, студента Ки╖вського медичного ╕нституту Ярослава Геврича та ╕н. Виступи проти дискрим╕нац╕йно╖ пол╕тики щодо укра╖нсько╖ культури ╕ нац╕онального питання пройшли ╕ в Тернопол╕. 1965 року були заарештован╕ за це зав╕дувач в╕дд╕лу обласного кра╓знавчого музею ╤гор Герета, учн╕ Терноп╕льського музичного училища Микола Литвин ╕ Мефод╕й Чубатий. ╥х утримували у Терноп╕льському сл╕дчому ╕золятор╕ КДБ. 25 лютого 1966 року ╤. Герету умовно засудили на п’ять рок╕в, в╕н був безроб╕тним, пот╕м його поновили на посад╕ старшого наукового прац╕вника музею. У Тернопол╕ ╤. Герета проводив велику культуролог╕чну роботу, ставши одним ╕з засновник╕в у 60 - 80-т╕ роки минулого стол╕ття мистецького клубу «Золотий вересень», згодом - ╤нституту нац╕онального в╕дродження Укра╖ни, досл╕джував пам’ятку археолог╕╖ та мистецтва могильник Чернях╕всько╖ культури у сел╕ Чернел╕в Руський Терноп╕льського району. В╕н був автором створення мемор╕альних музе╖в Солом╕╖ Крушельницько╖ у Б╕л╕й, Леся Курбаса в Старому Скалат╕, ряду книг про митц╕в Терноп╕льщини. ╤з проголошенням суверен╕тету Укра╖ни ╤. Герета активно включився в громадсько-пол╕тичне життя, став ╕н╕ц╕атором створення музею пол╕тв’язн╕в у Тернопол╕. В’язень ╕золятора КДБ Микола Литвин нин╕ в╕домий громадський д╕яч, композитор, кобзар, письменник. В експозиц╕╖ представлено його бюст, кобзу, вишиту сорочку ╕ касети з п╕снями кобзаря. Не оминули ╕золятора КДБ у Тернопол╕ молодий ╕нженер Левко Горох╕вський у 1969 роц╕ та вчитель музики ╕з Борщева Микола Горбаль за власн╕ в╕рш╕, в яких виступали проти русиф╕кац╕╖ в Укра╖н╕, за що поплатилися таборами суворого режиму. Згодом вони включилися у пол╕тичне життя кра╖ни, обирались народними депутатами Укра╖ни. На допитах в обласному КДБ 1969 року перебував ╕ нин╕ в╕домий укра╖нський поет, зав╕дувач ╕сторико-мемор╕ального музею пол╕тичних в’язн╕в Ярослав Павуляк. На 1 травня тод╕ в╕н ╕з односельцями встановив у р╕дному сел╕ Настасов╕ Терноп╕льського району погруддя Тараса Шевченка, за що ╕ пересл╕дувався репресивними органами. Понад в╕с╕м м╕сяц╕в перебували в ╕золятор╕ КДБ юнаки ╕з с. Росохач Чортк╕вського району, як╕ вноч╕ з 21 на 22 с╕чня 1973 року в 55-ту р╕чницю проголошення Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки, в Чортков╕ - центр╕ визвольно╖ боротьби ОУН-УПА - встановили синьо-жовт╕ прапори, розкле╖ли лист╕вки. За цей вчинок б╕льш╕сть з них були засуджен╕ на р╕зн╕ строки тюрми ╕ заслання, в╕дбували покарання далеко в╕д Укра╖ни. На стенд╕ музею представлен╕ синьо-жовтий прапор, документи, що розпов╕дають про громадянську мужн╕сть юнак╕в ╕з Росохача, ╖хн╕ фотограф╕╖, коп╕╖ Указ╕в Президента Укра╖ни про нагородження ╖х орденом «За мужн╕сть», а С. Сапеляка «За заслуги» перших ступен╕в. Кр╕м того, експонуються поетичн╕ твори С. Сапеляка, в╕дзначен╕ Нац╕ональною прем╕╓ю Укра╖ни ╕мен╕ Т. Шевченка. В одному з п╕дземних каземат╕в освячено каплицю, в як╕й проводять в╕дправи ╕ поминають загиблих у комун╕стичн╕й невол╕. Оглянувши експозиц╕ю музею, ми немов зд╕йснили екскурс╕ю у геро╖чне минуле укра╖нського народу, близько познайомилися ╕з неперес╕чними людьми, як╕ у нер╕вному двобо╖ ╕з озв╕р╕лими ворогами в╕дроджували соборну Укра╖ну, утверджували велик╕ ╕деали людяност╕ ╕ справедливост╕. П╕дготував Олекс╕й НОСАНЕНКО.
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5898
|