"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
#29 за 20.07.2007
ВЕЛИКИЙ ГЕТЬМАН УКРА╥НИ
СЛ╤Д В ╤СТОР╤╥ 25 липня 1687 p. ╤вана Степановича Мазепу (бл. 1640 - 1709) обрано гетьманом Л╕вобережно╖ Укра╖ни (1687 - 1709)
НАРОДИВСЯ ╤ван Степанович Мазепа близько 1640 р. в сел╕ Мазепинц╕ поблизу Б╕ло╖ Церкви в с╕м’╖ укра╖нського шляхтича. Осв╕ту здобув у Ки╖вському колег╕ум╕ та у Варшавськ╕й ╓зу╖тськ╕й школ╕. В ун╕верситетських центрах Зах╕дно╖ ╢вропи прослухав курс лекц╕й. Деякий час був корол╕вським придворним, виконував доручення польського короля Яна Казимира. 1663 року залишив короля. Був генеральним писарем у правобережного гетьмана П. Дорошенка, служив у гетьмана Л╕вобережно╖ Укра╖ни ╤. Самойловича. З 1687-го - гетьман Укра╖ни. Помер 1709 року в с. Варниц╕ поблизу Бендер. Похований у кафедральн╕й церкв╕ св. Юр╕я в Галац╕ (Румун╕я). Восени 1999 р. перепохований у Батурин╕. Радянська ╕стор╕ограф╕я винесла такий вирок ╤вану Мазеп╕: зрадник свого народу ╕ Рос╕╖, р╕зко посилив феодально-кр╕посницьку експлуатац╕ю селянства, жорстоко придушував селянськ╕ повстання. ╤ зрозум╕ло чому: ╕мпер╕я не допускала нав╕ть будь-яких натяк╕в на можлив╕сть ╕снування незалежно╖, в╕льно╖ Укра╖ни. Гетьмани Укра╖ни, окр╕м Богдана Хмельницького, на думку царя Петра, були "ворами и изменщиками". Акцентування на зрадництв╕ зам╕нювали траг╕чн╕ш╕ ╕ печальн╕ш╕ стор╕нки ╕стор╕╖ Укра╖ни пер╕оду гетьманщини. Перед ╤ваном Мазепою, як в╕домо, гетьманували Дем’ян Многогр╕шний та ╤ван Самойлович. Першого з ус╕╓ю родиною було ув’язнено ╕ п╕сля тортур заслано до Сиб╕ру. Старого ж Самойловича в╕дправлено до Тобольська, а його сина Григор╕я п╕сля тортур страчено в Севську. Половину гетьманських скарб╕в забрала Москва, решту передано до в╕йськового скарбу. З небаченим дикунством поводилися рос╕йськ╕ в╕йська в Укра╖н╕. Ось один з приклад╕в тих час╕в: "голови, руки, ши╖ до плахи рубано, в╕шано ╕ ╕нш╕ тиранськ╕ смерт╕ завдано... мертвих ╕з гробов многих не тилко товариство, но ╕ чернецов одкапувано, голови оним утинано..." Обрання Мазепи було пов’язане з п╕дписанням нових "Коломацьких статей", в основу яких лягли "Глух╕вськ╕ статт╕" Многогр╕шного, але з багатьма застереженнями на користь Москви. Зокрема, в одному з пакт╕в говорилося, що Укра╖на не см╕╓ порушувати в╕чний мир з Польщею, повинна п╕дтримувати добросус╕дськ╕ стосунки з Кримом. Заборонялися дипломатичн╕ зносини з ╕ншими державами. Московська залога, окр╕м ╕нших м╕ст, мала стати в гетьманськ╕й резиденц╕╖ Батурин╕ для пост╕йного контролю над гетьманським урядом, заборонялося "голосов испущать", що "Малороссийский край гетманского регименту", а т╕льки казати, що в╕н належить до ╓дино╖ держави з Великорос╕йським кра╓м. "Коломацьк╕ статт╕" заперечували державний характер гетьмансько╖ влади, а отже, ╕ державн╕сть Укра╖ни. "...Лише державний ген╕й ╕ глибокий патр╕отизм нового гетьмана Мазепи зробили так, що низка шк╕дливих для Укра╖ни ухвал Коломацько╖ угоди залишилися нечинними", - пише О. Оглоблин. Як же мав поводитися в так╕й ситуац╕╖ ╤ван Мазепа, чи м╕г в╕н щиро любити сус╕да, коли св╕й народ ст╕кав потом ╕ кров’ю? ╤ван Мазепа вибрав мудр╕сть, велику терпляч╕сть. Жан Жак Руссо, французький публ╕цист, зверта╓ увагу на "тонкий ╕ н╕жний розум". Для досягнення мети використовувалися грош╕, подарунки. "Мазепа наказав сво╖м наближеним скласти опис майна, - пише В. Готвальд, - при цьому виявилося, що частка, яка припадала Москв╕, була дуже м╕зерною. Тод╕ гетьман послав Гол╕цину не половину, а три чверт╕ описаного майна, разом з повним описом. В╕н писав, що охоче в╕ддав би й усе, але, за звича╓м, сл╕д нагородити в╕рних людей. П╕зн╕ше виявилося, що чверть, утримана Мазепою, була у к╕лька раз╕в б╕льшою в╕д трьох чвертей Гол╕цина. Сам Гол╕цин, окр╕м усього, одержав десять тисяч золотом". З ╕нших джерел д╕зна╓мося, що ц╕ла арм╕я гетьманських агент╕в працю╓ на нього в Москв╕, Варшав╕, Бахчисара╖, Царгород╕. Французький посол у В╕дн╕ пов╕домля╓ сво╓му урядов╕, що "гетьман Мазепа ма╓ скр╕зь сво╖х людей". А ск╕льки було донос╕в на гетьмана. Оточення ж Петра мовчало, бо "гр╕ли" мазепинськ╕ щедроти. Хабар не кращий спос╕б завоювання дов╕ри. Але Мазепа мав справу в основному з жорстокими, неосв╕ченими людьми, для яких Укра╖на була засобом збагачення, великорос╕йським кра╓м, другосортним, байдужим. Особливо на цьому тл╕ вир╕знялася постать царя Петpa. Булава д╕сталася Мазеп╕ майже в п’ятдесят. Його батько Степан-Адам Мазепа належав до парт╕╖ Виговського, мати Мар╕я-Магдалина, втративши чолов╕ка, поринула у громадськ╕ й церковн╕ справи (╕гуменя Ки╓во-Печерського Вознесенського монастиря). Гетьман знав польську, латинську, ╕тал╕йську, н╕мецьку мови, "досить м╕цно" татарську. Любив, в╕дв╕дуючи Ки╖вську академ╕ю, промовляти перед академ╕ками "мовою Тита Л╕в╕я та Цицерона". Був пристрасним б╕бл╕оф╕лом, мав багату б╕бл╕отеку: дорогоц╕нн╕ оправи з гетьманським гербом, найкращ╕ ки╖вськ╕ видання, н╕мецьк╕ й латинськ╕ ╕нкунабули, багато ╕люстрован╕ старовинн╕ рукописи... Як не прикро, але серед розма╖ття портрет╕в Мазепи нема жодного, який би можна було прийняти без застереження. На щастя, ма╓мо детальн╕ писемн╕ спогади: "Вигляд у нього суворий, оч╕ блискуч╕, руки тонк╕ й б╕л╕, як у ж╕нки, хоч т╕ло його м╕цн╕ше, н╕ж т╕ло н╕мецького рейтара, ╕ ╖здець ╕з нього знаменитий". За ╕ншим спогадом, "Мазепа був вельми негарний на обличчя... Але ваш╕ оч╕ полоняли його б╕л╕ руки, тонк╕, повн╕ грац╕╖, та його горда голова з б╕лими буклями, довг╕ обвисл╕ вуса, а понад ус╕м цим величн╕сть, почуття г╕дност╕ й сувор╕сть, яку злаг╕днювала елеганц╕я". До похилого в╕ку мав гетьман усп╕х серед ж╕нок. До серця припала йому дочка генерального судд╕ Кочубея - висока, струнка, з великими очима, довгою чорною косою. "Мо╓ сердечне кохання! Прошу, ╕ вельми прошу, будь ласка зо мною побачитися для устно╖ розмови. Коли мене любиш, не забувай же, коли не любиш - споминай же. Спомни мо╖ слова, що любить об╕цяла, на що мен╕ ╕ рученьку б╕леньку дала. ╤ повторно ╕ постократно прошу назначи хоч на одну м╕нуту, коли ма╓мо з тобою вид╕тися для сп╕льного добра нашого, на котре ран╕ше згоду свою була дала. А заки те╓ буде, пришли намисто з ши╖ сво╓╖, прошу", - чита╓мо в одному з лист╕в ╤вана Мазепи до Мотр╕ Кочубе╖вни. Висок╕ почуття Мазепи надихали до творчост╕ Байрона, В╕ктора Гюго, К╕ндрата Рил╓╓ва, Олександра Пушк╕на, Богдана Залеського, Бертольда Брехта. Музичн╕ твори, присвячен╕ Мазеп╕, залишили Франц Л╕ст, Петро Чайковський, художн╕ полотна - Теодор Жер╕ко, Делакруа. На долю Мазепи випада╓ ╕ Полтавська битва. Шведський король Карл XII проривався на Москву через Укра╖ну (перед цим було укладено м╕ж королем ╕ Мазепою шведсько-укра╖нський союз). 27 червня поблизу с. Як╕вц╕ в╕дбулася генеральна битва. Б╕льша к╕льк╕сно рос╕йська арм╕я перемогла, Карл XII ╕ Мазепа з╕ сво╖м оточенням в╕дступили до Туреччини. Полтавський б╕й довго в╕длунюватиме не т╕льки як переможний над шведами, а й над помислами укра╖нц╕в збудувати свою державу. ╤ все ж це була спроба, ще один крок до найзапов╕тн╕шо╖ мети - незалежно╖ Укра╖ни. Вчитаймося в слова ╤вана Мазепи: "Та й що ж то за народ, коли про свою користь не дба╓ ╕ очевидн╕й небезпец╕ не запоб╕га╓? Такий народ неключим╕стю сво╓ю подобиться во╕стину нетямущим тваринам, од ус╕х народ╕в зневаженим".
"ДУМА" Вс╕ покою щиро прагнуть, Та не в ╓ден гуж вс╕ тягнуть! Той направо, той нал╕во, А вс╕ браття, тото диво! Не маш любви, не маш згоди. Од Жовто╖ взявши Води, През незгоду вс╕ пропали, Себе сами звоювали. Ей, братища, пора знати. Що не вс╕м нам панувати, Не вс╕м дано усе знати ╤ р╕чами керувати. На корабель погляд╕мо: Однак стирник сам керу╓, Весь корабель управу╓; Пчулка б╕дна матку ма╓ ╤ оно╓ послуха╓. Жаль ся, Боже, Укра╖ни, Що не вкуп╕ ма╓ сини! ╢ден живе ╕з погани, Кличе: Сюди, отамани! ╤д╕м матку рятувати, Не даймо ╖й погибати! Другий ляхам за гр╕ш служить, По Вкра╖н╕ ╕ той тужить. Мати моя старенькая! Чом ти вельми слабенькая? Розно тебе розшарпали, Гди аж по Дн╕пр туркам дали, Все то фортель, щоб слаб╕ла ╤ аж в к╕нець сил не м╕ла! Трет╕й Москв╕ юж голду╓ ╤ ╓й в╕рно услугу╓. Той на матку нар╕ка╓ ╤ неволю проклина╓: Л╕пше було не родити, Нежли в таких б╕дах жити! Од вс╕х стор╕н ворогують. Огнем, мечем ру╖нують, Од вс╕х не маш зичливости, Ан╕ слушно╖ вчивости; Мужиками називають, А п╕дданьством нар╕кають: Чом ти брат╕в не учила, Чом в╕д себе ╖х пустила? Л╕пше було пробувати Вкуп╕ лихо одбувати! Я сам, б╕дний, не здолаю, Х╕ба т╕льки зневолаю: Гей, панове енерали, Чому ж ╓сте так оспал╕? ╤ ви, паньство полковники, Без жадно╖ пол╕тики, Возьм╕теся вс╕ за руки, Не допуст╕ть г╕ркой муки Матц╕ сво╖й б╕льш терп╕ти! Нуте враг╕в, нуте бити! Самопали набивайте, Острих шабель добувайте. А за в╕ру хоч умр╕те ╤ вольностей борон╕те: Нехай в╕чна буде слава, Же през шаблю ма╓м права!.. ╤ван МАЗЕПА.
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4953
|