Версiя для друку Обговорити в форумi

Українці у світі
 ВСЕ почалося з того, що пан Дмитро Яцюк (праворуч на фото), який нині мешкає в Республіці Мозамбік, електронною поштою звернувся до «Світлиці» з проханням допомогти відшукати в «павутині» поему Л. Українки «Кассандра» (мовляв, це йому до «Кримської світлиці» порадила звернутися письменниця Оксана Забужко). Так, справді на сайті «Українське життя в Севастополі» у нашого «сайтобудівника» Миколи Владзімірського є текст цієї поеми, про що ми пану Дмитру й повідомили, паралельно поцікавившись, а що там наші земляки-українці роблять у Мозамбіку.
 Дмитро Яцюк не забарився з відповіддю і надіслав ілюстровану розповідь про «український Мозамбік», яку ми з вдячністю пропонуємо нашим читачам.
 
УКРАЇНЦІ У МОЗАМБІКУ: ПЕРШІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ, ІСТОРІЯ ГРОМАДИ ТА ЇЇ СЬОГОДЕННЯ

 ТРОХИ ІСТОРІЇ
 Одним з перших українців у Мозамбіку (або принаймні людиною, яка мала українське коріння), можна назвати Льва Крюгера, сина української мами та німецького тата, який народився у далекому 1912 році у Хабаровську (Росія). Його український дід, Арсеній Шворін, був вчителем у Києві, але через свою участь у політичній діяльності проти царату у русі народників був висланий разом із родиною на російський Далекий Схід. Лев Крюгер прожив довге і цікаве життя переважно у китайському Далекому Сході, але з 1954 року він проживав у Мозамбіку, де професійно займався мисливством. Лев Крюгер помер у 2004 році, не доживши двох місяців до своїх 92 років і був відспіваний у грецькій православній церкві міста Мапуту.
 Також можна згадати провідного московського журналіста, політичного оглядача газети «Правда», а разом з тим радянського шпигуна, українця за походженням Томаса А. Колесніченка (1930-2003). На початку 60-х років він відвідав Мозамбік за запрошенням інженера Жоржа Жардіня (тогочасного мозамбікського олігарха та довіреної особи голови португальського уряду Антоніу O. Салазара).
 Серед цікавих зустрічей останніх років варто згадати приїзд у Мозамбік у 1997 році Генерального віце– прокурора Бразилії (Subprocurador Geral da Republica do Ministerio Pablico Federal), д-ра Міґела (Михайла) Гуськова, батьки якого, Олексій та Ганна, походять з Одещини. А також перебування у Мозамбіку Ігоря Сікорського, двоюрідного онука знаменитого винахідника Ігоря Сікорського. На відміну від свого славетного брата дід Сікорського-онука залишився жити в Україні. Батько ріс, приховуючи пам’ять про «американського» дядька. Ігор Сікорський- онук (навіть зовнішньо схожий на двоюрідного діда) пов’язав свою долю з морем. Закінчив морехідне училище в Україні, близько 20 років працював за кордоном, у тому числі у США, але також завжди приховував своє походження. Попрацювавши якийсь час капітаном, Ігор Сікорський став бізнесовцем, його пароплав «Умурґа» займався виловом креветки у Мозамбіку. Але оскільки креветочний бізнес знаходиться на цей момент у певній кризі, то на початку вересня 2006 року Ігор Сікорський вирішив спробувати ліпшої долі у іншій португаломовній країні Африки – Гвінеї-Біссау. На пароплаві «Умурґа» Сікорський розпочав самостійний перехід з Мозамбіку до Гвінеї–Біссау, оминаючи мис Доброї Надії у Південній Африці, а далі Намібію, Анголу тощо.
 Перші мозамбікці почали приїжджати на навчання в Україну ще у 60-ті роки, коли ще не існувало ані незалежного Мозамбіку (був частиною португальської колоніальної імперії), ані незалежної України. Мозамбікські студенти приїжджали в Україну через посередництво національно- визвольного руху ФРЕЛІМО (Фронт визволення Мозамбіку). Так, у 1964 – 1971 рр. представником ФРЕЛІМО в Україні (саме в Україні, а не в СCСР) був Антоніу Лоренсу Щаде, людина, яка нині обіймає провідні посади в юридичній системі мозамбікської провінції Нампула (північ країни). Деякі з цих мозамбікців одружувалися з українками, пізніше дехто з них приїхав в Африку, дехто лишився жити в Україні. Скажімо, той же пан Антоніу має у Києві 35-річного сина К., який разом із мамою залишився жити в Україні, тоді як тато повернувся в Африку.
 Дмитро ЯЦЮК.
 Республіка Мозамбік.
 dyatsyuk@ispu.ac.mz
 (Закінчення  в наступному номері).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 11.05.2007 > Тема "Українці мої..."