"Кримська Свiтлиця" > #35 за 25.08.2006 > Тема ""Білі плями" історії"
#35 за 25.08.2006
П’ЯТА КОЛОНА В УКРА╥Н╤: ЗАГРОЗА ДЕРЖАВНОСТ╤
╤ван Д╤ЯК
(Продовження. Поч. у № 28 - 34).
Напевно, це треба трохи пояснити. У 20-х роках, коли Балицький писав себе рос╕янином, п╕сля нещодавньо╖ нац╕онально╖ революц╕╖ та визвольних змагань укра╖нське походження викликало п╕дозри. Тому вс╕ кер╕вн╕ органи влади комплектувалися переважно неукра╖нськими кадрами. Наприклад, на 1 кв╕тня 1922 р. серед член╕в КП(б)У укра╖нц╕в було 11920 (23,3%), зате рос╕ян - 27490 (53,6%), ╓вре╖в - 6981 (13,6%), поляк╕в - 1241 (2,4%). Аналог╕чне становище склалося в державних органах. У колег╕ях наркомат╕в республ╕ки нал╕чувалося 47% рос╕ян, 26% ╓вре╖в ╕ лише 12% укра╖нц╕в. Основна частина службовц╕в у наркоматах складалася на 40% з ╓вре╖в, 37% - з рос╕ян ╕ т╕льки 14% з укра╖нц╕в. В╕дпов╕дно ╕ Балицький визначав себе рос╕янином задля вигоди. А особливо п╕д час служби у каральних органах, де укра╖нц╕ були б╕льше випадков╕стю, н╕ж правилом. Однак з розвитком санкц╕оновано╖ Москвою пол╕тики «укра╖н╕зац╕╖» та приходом до найвищих орган╕в республ╕кансько╖ влади Балицький знову став укра╖нцем. При цьому на його час припада╓ орган╕зац╕я укра╖нського холокосту (штучного голоду), пол╕тичного терору ╕ етн╕чних чисток. Коли ж в 1937 р. рос╕йська влада звинуватила його в укра╖нському нац╕онал╕зм╕ (виявля╓ться, в╕н розстр╕лював укра╖нц╕в мало!), в╕н знову став говорити про себе як рос╕янина. Т╕льки в╕д смерт╕ його це не врятувало. Щоб п╕дтвердити, що Балицький не був якимсь особливим винятком, пов╕домимо про долю майже нев╕домого парт╕йного функц╕онера А. Р╕чицького. Цей укра╖нець у 1932 - 1933 pp. просто л╕з ╕з сво╓╖ шк╕ри, щоб догодити влад╕ та об╕драти сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в. Колишн╕й член Укра╖нсько╖ комун╕стично╖ парт╕╖, в╕н отримав посаду члена ЦК КП(б)У, запродавши ╕ свою душу. Ретельно виконуючи вказ╕вки центру про хл╕бозагот╕вл╕, заслони на зал╕зницях проти голодних, в╕н дуже посприяв ╕мперськ╕й пол╕тиц╕, аби укра╖нц╕в померло поб╕льше! ╤ яка ж була йому нагорода? Москв╕ стало необх╕дно продемонструвати, що вона бореться з «перегинами на м╕сцях». ╤ за наказом з Москви Р╕чицького публ╕чно п╕ддали осуду за нелюдське поводження з селянами села Арбузинка на Одещин╕ п╕д час голоду та засудили до смертно╖ кари! Кати йшли на зм╕ну катам. Згинув Балицький та кер╕вники НКВС Укра╖ни. ╤ нав╕ть завжди слухняний виконавець вол╕ Кремля С. Кос╕ор не отримав права на життя в╕д московських хазя╖в. Хоча кожен спод╕вався, що завдяки сво╖й слухнян╕й виконливост╕ у знищенн╕ укра╖нсько╖ нац╕╖ його особисто цей терор обмине. Але ж не обминув.
...Дядьки отечества чужого! Не стане ╕дола святого, ╤ вас не стане - будяки - Та кропива - а б╕льш н╕чого Не виросте над вашим трупом. Тарас Шевченко.
Дол╕ вс╕х цих ренегат╕в мають бути пересторогою на майбутн╓. Адже арешт ╕ смерть стали ╖х ╓диним гонораром за зраду нац╕о-нальних ╕нтерес╕в. Б╕льше того, замовники н╕коли не дов╕ряли цим зрадникам. Адже той, хто зрадив один раз, може зрадити вдруге. Нав╕ть «ренегат ус╕х час╕в та народ╕в» Кв╕сл╕нг не користувався повною дов╕рою сво╖х н╕мецьких хазя╖в. Напередодн╕ вторгнення до Норвег╕╖ Г╕тлер так сказав адм╕ралу Редеру щодо пропозиц╕й Кв╕сл╕нга: «Про людей, як╕ надають так╕ пропозиц╕╖, н╕коли не можна сказати упевнено, д╕ють вони в ╕нтересах сво╓╖ власно╖ парт╕╖ або ж д╕йсно переймаються ╕нтересами Н╕меччини. Потр╕бно бути обережними». Однак нам треба також враховувати, що поневолювач╕ завжди намагалися культивувати це зрадництво. Воно не постало саме по соб╕, його старанно шукали й розмножували зац╕кавлен╕ агресори. Зокрема, цим обумовлений пер╕од Ру╖ни, коли московська пол╕тика ╕н╕ц╕ювала внесення розколу в середовище укра╖нського козацтва. Останн╕ приклади ми спостер╕гали власними очами в грудн╕ 2004 року п╕д час президентських вибор╕в, але про це трохи згодом. Наша держава - це пол╕тична форма ╕снування нашо╖ нац╕╖. Ми надто багато витерп╕ли через в╕дсутн╕сть власно╖ держави. Тому ми не можемо ╕ не ма╓мо права в╕ддавати долю кра╖ни на розсуд к╕лькох людей, як╕ п╕д кутом свого бачення ╕ св╕тосприйняття або в ╕нтересах клан╕в та ф╕нансово-пол╕тичних груп крутять державний штурвал у будь-який б╕к. Тим б╕льше, ма╓ бути усунутий вплив р╕зноман╕тних сил, як╕ ще й сьогодн╕ - через 14 рок╕в п╕сля проголошення державно╖ незалежност╕ Укра╖ни - вс╕ляко критикують ╕ розвалюють нашу державу на догоду ╕ноземним центрам. Найперше йдеться про рос╕йський ╕мперський реваншизм, котрий спира╓ться на окрем╕ кола в Укра╖н╕: «Парадоксально, але з набуттям Укра╖ною незалежност╕ при влад╕ опинилися сили, як╕ важко прийняли саму ╕дею незалежност╕, причому й сприйняли т╕льки як тимчасовий вар╕ант ╕ умову власного виживання. Нац╕онально зор╕╓нтован╕ пол╕тики, завдяки яким великою м╕рою ╕ з’явилася на св╕т нова держава, були вит╕снен╕ на узб╕ччя державного буд╕вництва колишн╕ми компарт╕йними та комсомольськими функц╕онерами». Ц╕ кола як п’ята колона слугують планам Москви щодо Укра╖нсько╖ держави. А в цих планах наша держава ╓ тимчасовим непорозум╕нням, яке виправлять «друз╕ Рос╕╖» у вигляд╕ сукупних зусиль «правильних» укра╖нських пол╕тик╕в, пол╕толог╕в, чиновник╕в, верх╕вки Укра╖нсько╖ православно╖ церкви Московського патр╕архату та б╕знесмен╕в, котрим Кремль в╕дкрив доступ до рос╕йських ресурс╕в. Вони все зроблять сам╕, а Кремль ╖м т╕льки допомага╓. Розглянемо ц╕ сили п╕д зб╕льшувальним склом.
Розд╕л III. П’ята колона в сучасн╕й Укра╖н╕
Нов╕тня ╕стор╕я Укра╖нсько╖ держави да╓ нам вдосталь привод╕в уважно ставитися до проблеми п’ято╖ колони. Адже за ╖╖ участ╕ не об╕йшлася жодна з╕ спроб знищення нашо╖ державност╕. Наприклад, в ╕стор╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки таким прикладом може бути п╕дривна робота б╕льшовицьких орган╕зац╕й проти законно╖ влади Центрально╖ Ради. У критичний момент, коли рос╕йськ╕ «червон╕» в╕йська вже несли радянську владу «на к╕нцях сво╖х багнет╕в», у Ки╓в╕ - в тилу укра╖нських в╕йськ - було влаштовано так зване С╕чневе повстання, опорним пунктом котрого став завод «Арсенал». Сам по соб╕ цей заколот не м╕г призвести до пад╕ння Центрально╖ Ради та встановлення в Укра╖н╕ радянсько╖ влади. Адже ця влада не користувалася достатньою п╕дтримкою в народ╕. Проте б╕льшовики не збиралися звертати увагу на це, а вс╕ляко полегшували наступ «червоних» в╕йськ з Рос╕╖. ╤ хоча заколот був придушений, одна б╕льшовицька орган╕зац╕я Ки╓ва сво╓ завдання виконала. Тим часом на зах╕дн╕й частин╕ Укра╖ни - у Львов╕ - ми з╕ткнулися з ╕ншим проявом п’ято╖ колони. Цього разу вона була не пол╕тичною, а етн╕чною. Польська громада м╕ста Львова зд╕йняла заколот, намагаючись встановити в м╕ст╕ польську владу. Це було кроком у в╕дновленн╕ Реч╕ Посполито╖ на так званих «сх╕дних кресах». У вир╕ тритижневих вуличних бо╖в 3 листопада 1918 року було проголошено створення Зах╕дно-Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки (ЗУНР), утверджен╕ кордони ново╖ держави, прапор, а також герб. Тим часом у Львов╕ проти Укра╖нсько╖ держави боролися майже вс╕ поляки, починаючи в╕д школяр╕в ╕ студент╕в. 20 листопада прибули в╕йська з само╖ Польщ╕, ╕ п╕сля дводенних бо╖в укра╖нськ╕ загони залишили м╕сто. Льв╕в пробув столицею ЗУНР лише один тиждень. Прив╕д п’ято╖ колони знову появився на минулих президентських виборах у грудн╕ 2004 року, коли Укра╖нська держава перебувала на меж╕ свого ╕снування. Як ╕ понад 80 рок╕в тому, пол╕тична п’ята колона на замовлення ╕ноземно╖ держави створювала умови для знищення Укра╖нсько╖ держави, вторгнення на ╖╖ територ╕ю або ж перетворення укра╖нсько╖ влади на мар╕онетку. Свого часу великими фах╕вцями з таких сепаратистських сценар╕╖в були б╕льшовики. Штучно провокуючи розкол м╕ж укра╖нцями, щоб полегшити соб╕ роботу, в с╕чн╕ 1918 року вони проголосили Донецько-Кривор╕зьку республ╕ку. Але пот╕м вони швидко усв╕домили, що в╕двертий сепаратизм дозволить утримати лише один Донбас, а решта Укра╖ни все одно в╕д них п╕де. Тому 17 лютого 1918 р. голова ВЦВК Ради Радянсько╖ Рос╕╖ Я. Свердлов прямо написав кер╕вникам Донецько-Кривор╕зького обкому РСДРП(б) на чол╕ з «товаришем Артемом» (А. Серг╓╓вим): «Вид╕лення вважа╓мо шк╕дливим». Сам Лен╕н вимагав у телеграмах представникам РНК в Укра╖н╕ Г. Орджон╕к╕дзе ╕ В. Антонову-Овс╕╓нку суворого дотримання суверен╕тету Радянсько╖ Укра╖ни. А останньому нав╕ть заборонив називатися Антоновим, щоб був б╕льше схожий на укра╖нця. Виходець з Укра╖ни Луначарський радив в╕дкомандирувати до Укра╖ни 500 аг╕татор╕в, котр╕ знають укра╖нську мову ╕ котр╕ роз’яснили б укра╖нцям завдання, як╕ поставив Раднарком. Разом ╕з цим в╕н наголошував на необх╕дност╕ друку ╕ розповсюдження м╕льйон╕в прокламац╕й укра╖нською мовою ╕з закликом до революц╕╖ в Укра╖н╕. Б╕льшовики явно в╕дмовилися в╕д Донецько-Кривор╕зько╖ республ╕ки на користь вс╕╓╖ Укра╖ни. З ц╕╓ю метою Укра╖нська Радянська Республ╕ка орган╕зовувалася у Харков╕. Ставлячи на допомогу п’ято╖ колони, б╕льшовики знали, що робили. У них був достатн╕й досв╕д у ц╕й сфер╕, адже й сам╕ вони на сво╓му шляху до захоплення влади в Рос╕╖ сповна в╕дпрацювали грош╕ н╕мецького генерального штабу. Так зван╕й «справ╕ Парвуса» - справ╕ посередника м╕ж б╕льшовиками й Н╕меччиною Олександру Гельфанду (Парвусу) - присвячен╕ сотн╕ книг, де опубл╕кован╕ ц╕кав╕ арх╕вн╕ документи. З них виходить, що поява кер╕вник╕в б╕льшовицько╖ парт╕╖ в Рос╕╖ разом з самим Лен╕ним у кризовий момент ╕ надшвидка «розкрутка» ╖х парт╕╖ в масах в╕дбулися завдяки матер╕альн╕й допомоз╕ н╕мецько╖ влади, котра вельми бажала прибрати Рос╕ю з табору сво╖х ворог╕в по Перш╕й св╕тов╕й в╕йн╕. ╤нтереси н╕мц╕в тимчасово сп╕впадали ╕з задумами б╕льшовик╕в, тому не даремно виявилися витраченими на б╕льшовицьку п’яту колону н╕мецьк╕ кошти. З них починалася «справа св╕тово╖ революц╕╖».
(Дал╕ буде).
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 25.08.2006 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4077
|