|
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 19.08.2005 > Тема "Урок української"
#34 за 19.08.2005
ЗУСТРІНЕМОСЯ В КРИМУ!
Володимир ЗАГОРІЙ, президент Ліги українських меценатів.
На своїх чергових зборах меценати прийняли рішення про фінансову підтримку чергового, вже шостого, Міжнародного конкурсу з української мови, який носить ім'я світлої пам'яті Петра Яцика. Тепер чекаємо на відповідний наказ міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка, яким буде офіційно повідомлено: в тих же часових координатах (з 9 листопада ц. р. й до травня 2006-го) відбудеться наступний мовний турнір. І свій початок він візьме в Криму. Саме таким було прохання кримських учителів, яке вони висловили зі сцени київського міського Будинку вчителя 9 березня під час вручення премій імені Олекси Гірника та відзнак призерів конкурсу імені Петра Яцика.
Принагідно скажу, що кожен мовний турнір починаємо в іншому регіоні України. Перший брав старт у столиці України. Другий - на батьківщині Тараса Шевченка, на Черкащині. Третій - у Колодяжному на Волині, в Лесиному краю. Четвертий - на бойківській землі, в селі Верхнє Синьовидне, де народився меценат Яцик та у Фран-кових Нагуєвичах. П'ятий ми розпочинали на Запоріжжі, яке називають колискою українського козацтва. І ось тепер ідемо туди, де мовна ситуація чи не найскладніша.
У нас, у нашої справи - сотні тисяч прихильників. Але є й опоненти. Наприклад, одна з поетес не втомлюється нарікати: от, мовляв, конкурси рекламуєте, такі гроші "прокручуєте" (так і пише в статтях, це її лексикон), а мовна ситуація не поліпшується. Та все нас у якихось міфічних гріхах звинувачує. По-перше, тільки конкурс докорінно мовну ситуацію в Україні не змінить. Але це не значить, що його проводити не треба. Ми робимо свій внесок у справу боротьби за державну мову в Українській державі. Істериками й сварками мовну ситуацію не поліпшиш. Конкурс імені Яцика справді реально підносить престиж української в очах підростаючого покоління. Отакі динамічні ідеї та ще тверда політична воля влади в мовному питанні й можуть стати тут вирішальними. Щоправда, тієї політичної волі в цьому питанні ще й до сьогодні у влади не видно. Ми ж своє робимо.
І владу до цього закликаємо.
По-друге, кошти конкурсу, які так не дають спокою нашій поетесі, - це не державні, не з кишені платників податків. Це - наші кревні, нами зароблені гроші. І ми маємо право вирішувати, на яку добру справу їх пожертвувати. Або ж - навіть не пожертвувати ні на що, як це є з багатьма людьми, котрі ні за яких обставин і ні за якої погоди не хочуть бути благодійниками. І, здається, ніхто не має до них ніяких претензій. Тому на всі пустопорожні резюмування з приводу того, що краще б ви дали гроші не на те, а на те, ми відповідаємо: дозвольте, шановні панове, нам у добрій вірі робити ту справу, яку ми вважаємо доброю. А ми, в свою чергу, не заперечуємо, щоб ви - також у добрій вірі - робили справу, яку ви також вважаєте доброю. Не заважаймо одне одному. Краще щось робити, аніж влаштовувати затяжні й абсолютно безплідні дискусії з того приводу, як би його краще робити. Це завжди нас губило. Та ще й до сьогодні губить.
Проект широкомасштабного мовного конкурсу підтримали такі патріотичні люди, як, скажімо, видатний меценат Станлі Пітерсон. А на нього рівняються сотні добротворців. І ми горді цим. Як горді тисячі й тисячі освітян, школярів і студентів, їхніх батьків. Така наша інвестиція у майбутнє України.
Саме цей проект згрупував довкола Ліги українських меценатів великі сили громадськості. Вони співпрацюють із нами, і це піднесло нашу роботу на вищий рівень. Чи не від перших кроків конкурсу ми відчули потужну підтримку українських письменників, керівництва Спілки.
Всі наші свята закриття конкурсу і вручення найпрестижніших його премій відбувалися за участі тих, хто складає гордість української літератури: Павла Загребельного, Анатолія Дімарова, Дмитра Павличка, Миколи Жулинського, Володимира Яворівського. Їх хотіли бачити школярі, студенти і вчителі. І вони щоразу приходять у святкову театральну залу.
Використовуючи цю нагоду, висловлюю глибоку подяку метрам літератури, усім іншим письменникам (їхній перелік тут забрав би кілька сторінок!) за їх працю в Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика. Я особисто вкотре переконався, що для справжнього українського письменника українська мова - пріоритетна цінність. І тому його не треба агітувати за підтримку такого патріотичного мовного марафону.
Вірю, що з багатьма українськими майстрами пера зустрінемося цього року на відкритті турніру в Криму. Інакше просто бути не може!
На фото: Володимир Загорій (ліворуч) і виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький.
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 19.08.2005 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3265
|
МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
