Версiя для друку Обговорити в форумi

Позиція

Візит до "Кримської світлиці" Івана Михайловича ВОЛОБУЄВА (на фото), голови Сімферопольської районної організації УРП "Собор", ще раз нагадав майданівську пісню, яку, звеличуючи до високого витвору мистецтва, намагалися перетворити на "Євробаченні" чи не на фарс, у той час, як справжня її роль дійсно історична, але в "жанрі" єднання і надихання громади: "Разом нас багато..." Бо хіба ж знали ми, що з нами, "світличанами", ще й Іван Михайлович Волобуєв, який досі просто входив до числа наших безіменних читачів! А за таких людей, як він, лише радієш душею, зокрема, тому, що вони - наші однодумці і ми - "разом".
Іван Михайлович в минулому підприємець-сільгоспвиробник. Живе він в селі Гвардійському Сімферопольського району. Маючи аграрну освіту і доброго вчителя - Євгена Євгеновича Слуцького, організатора і голову "Кримрапсу", Іван Волобуєв в 90-ті роки почав займатися вирощуванням ріпаку, який цілком міг би замінити не дуже продуктивний з точки зору виробництва олії соняшник, який до того ж засмічує ґрунти. Перевагу рапсу (від 20 до 40 центнерів з га при виході продукції 40 - 45% проти 20 центнерів і 28% виходу олії, що дає сонях за сприятливих умов) давно оцінили за кордоном. А у нас ріпак поки що не прижився. Бо, як вважає Іван Михайлович, його впровадження потребує особливої державної програми, створенням якої і опікувалися раніше на Івано-Франківщині. Але цей інтерес до ріпаку як джерела високосортної олії в Україні так і не закріпився, хоча свого часу наша "матінка" царська Росія виробляла її найбільше у світі.
Але, звичайно ж, Івана Михайловича привела до "Кримської світлиці" стурбованість не долею ріпаку, а самої газети, яка сьогодні вже стала своєрідним символом і "лакмусовим папірцем": як ставиться влада до "Кримської світлиці" - так вона ставиться і до українців Криму, які здобутки "оранжевої перемоги" пожинає "Світлиця" - такі мають і "оранжеві" кримчани, що вели агітацію за народного Президента, працювали спостерігачами та у виборчих комісіях, стояли на майданах Криму і Києва. Сьогодні зневагу до газети ці люди сприймають як зневагу і до себе особисто, до своїх ідеалів.
А вони з часу виборів не змінилися. Це ті самі три "П" - Порядність, Професіоналізм, Патріотизм, це занепокоєність відсутністю будь-якої програми національного й духовного відродження, і, звичайно ж, механізмів її впровадження, з'явись вона на регіональному рівні. Зрозуміло, ці люди й досі не можуть збагнути - чому під час Помаранчевої революції (а ситуація була дуже складна і в політичному, і в громадському плані) їм довіряли, на них покладалися, їх вважали гідними розбудови нової України, яку, мов соняхи ґрунт, забруднили різноманітні пройдисвіти, котрі мертвою хваткою вчепилися у владні крісла, а ось за іншої ситуації, більш благополучної, раптом виявилося, що активісти Помаранчевої революції "не тягнуть" на жодну з визначальних у суспільстві посад. Їм ненав'язливо вказали на їхню меншовартість чи то як сповідувачів трьох "П", чи то за національною ознакою. Серед таких і Іван Михайлович. Ні, він не проситься в міністерське крісло (чомусь вважається, що ці крісла - неодмінна прерогатива кучмівського ешелону), він просто хотів би бачити нові обличчя там, де від старих вже стає моторошно.
Скажімо, у себе в Сімферопольському районі, де вже 10 років панує голова райдержадміністрації пан Закорецький. "Добра" слава про нього долетіла свого часу й до "Кримської світлиці" - він був рекордсменом по невиплатах вчителям району зароблених ними грошей. А ще освітяни скаржилися на виняткову зневагу і хамство, з якими їх зустрічали в райдержадміністрації. І ось на посаду голови пропонується (на вибір) троє його найближчих соратників, у тому числі й за участю в кампанії "Янукович - наш вибір!". А зрештою, поширюються прокламації про те, що від добра добра не шукають, бо ідеальною кандидатурою на голову є сам Закорецький. А де ж його три "П"? Якби ми вже стали... "бульварною газетою", як нам дехто пропонував, то перелік цих "П" продовжили б.
Для Івана Волобуєва незрозуміло й багато іншого. Чому революційна "оранжева" радіопрограма "Ера" щоранку вітає слухачів вустами російського священика, а потім "розігріває" їх російськими шлягерами? "Цим вони плюють в душі 80% українців", - вважає Іван Михайлович. "Росіяни вже канонізували царя Миколу ІІ, то що, й ми будемо за нього молитися, хто він нам такий?" - запитує наш читач. А відповіді немає. Як і на те, чому розформовуються в Криму військові підрозділи і виводяться за його межі, залишаючи військові містечка на пограбування і повільне вимирання. "Невже для України створені світом такі ідеальні умови безпеки, тим більше, для нашого багатонаціонального Криму, що для нас сьогодні найактуальніше - позбутися власних військ?" - дивується наш гість.
І що йому на це відповісти? Знизати плечима, мовляв, і самі нічого не розуміємо? Але не за цим він прийшов у "Світлицю".
"Найголовніше ми зробили - це сама революція. Тепер мусимо чекати тих позитивів, які надихнули на неї народ. А не дочекаємось - думаю, не зупинимося на півдорозі. Народ повірив у свої сили, - підбиває підсумки розмови Іван Михайлович, - а ось "Кримську світлицю" мусимо відстояти будь-якою ціною. Піднімемо регіони. Зберемося на площі біля Радміну".
І знову майдан? Майданом по майдану? Оранжевим по оранжевому? Чи таким він буває лише за умови прямого попадання сонячних променів, які і "зомбують" наш народ на прагнення до кращого, а ось у службових кабінетах це світло вже розсіюється, поглинається стінами, деревом, м'якими стільцями, чиновницькими пільгами й благами, стоячими навитяжку фігурами підлеглих. Тому і помаранчі в кімнатах не визрівають, хоча й намагаються їх інколи там вирощувати.
В тому, що Іван Михайлович дійсно людина справи, а не просто свідомий патріот і добрий порадник, ми переконалися того ж самого дня, коли довелося захищати інтереси нашої читачки в кабінетах державної виконавчої служби, куди теж, схоже, поки що не зазирало жодного оранжевого променя.
Чому ж ми мусимо повторювати слідом за тими, кому це вигідно: наші чиновники, можливо, тестування на жодне "П" не витримали б, але ж вони незамінимі? Це як у випадку з "невловимим Джо", якого ніхто не ловив.

АНОНС! Розповідь про те, як "соборівець" і активіст Громадського контролю Іван Михайлович Волобуєв разом з "Кримською світлицею" відстоював громадянські права нашої читачки, буде опублікована в одному з найближчих номерів "КС".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 01.07.2005 > Тема "Урок української"