"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2024 > Тема ""Білі плями" історії"
#5 за 02.02.2024
ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
136 рок╕в тому народився Ян Нагурський – морський ╕нженер, оф╕цер рос╕йсько╖ арм╕╖ ╕ перший полярний льотчик. Надзвичайно хоробрий ╕ талановитий п╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х рок╕в.
Ян Нагурський народився 8 лютого 1888 року у Влоцлавеку Варшавсько╖ губерн╕╖ колишньо╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. В╕н був другим сином власника ферми та в╕тряка - Юзефа Нагурського та Анел╕╖, в д╕воцтв╕ Мушинсько╖. Батько через св╕й суворий ╕ дуже ощадливий характер не зм╕г налагодити емоц╕йн╕ контакти з╕ сво╖ми п'ятьма д╕тьми. Вони б╕льше любили свою мат╕р, про яку завжди тепло згадував Ян Нагурський. П╕сля усп╕шного зак╕нчення шостого класу в 1905 роц╕, у в╕ц╕ 17 рок╕в Ян був вимушений перервати навчання в г╕мназ╕╖ Влоцлавека через нестачу кошт╕в на подальше навчання.
Через два тижн╕ п╕сля зак╕нчення шостого класу Нагурський склав заочний ╕спит на право вчителювати в чотирикласних школах, а на початку 1905/6 навчального року об╕йняв посаду вчителя, а згодом ╕ директора чотирикласно╖ школи в Кроснев╕цах Лодзинського пов╕ту. Але, бажаючи продовжити осв╕ту, юнак навесн╕ 1906 р. у Варшав╕ склав позашк╕льний ╕спит за курс реального училища ╕ в╕дправив документи до Одеського п╕хотного юнкерського училища.
14 жовтня того ж року почав навчання в Одес╕ як юнкер (курсант). П╕д час навчання вперше в╕дправився разом з ╕ншими юнкерами в морську подорож до Криму, в╕д яко╖ залишились неповторн╕ враження. П╕сля зак╕нчення училища в 1909 роц╕ п╕дпоручник Ян Нагурський обрав м╕сцем служби далекий Харбаровськ. Прослуживши там два роки, в╕н добре п╕дготувався до вступних ╕спит╕в у Морське ╕нженерне училище в Петербурз╕, усп╕шно склав ╖х ╕ в липн╕ 1911 року ви╖хав до столиц╕. Одночасно в╕н зац╕кавився ав╕ац╕╓ю, як╕й на той час прид╕лялося багато уваги ╕ вступив до ав╕ац╕йно╖ школи Аероклубу Рос╕╖, який на той час проводив практичну п╕дготовку п╕лот╕в у Петербурз╕.
Починаючи з жовтня, Нагурський, маючи в╕льний час, почав самост╕йно вивчати теор╕ю ав╕ац╕╖, а пот╕м розпочав практичн╕ заняття з п╕лотування п╕д кер╕вництвом ╕нструктора п╕лотно╖ школи – старшого лейтенанта флоту - Миколи Яцука. Спочатку Ян л╕тав з ╕нструктором, а через два м╕сяц╕ -самост╕йно, на л╕таку «Фарман». Наприк╕нц╕ 1911 року склав теоретичний ╕ практичний ╕спити на м╕жнародне св╕доцтво п╕лота. Польоти в аероклуб╕ в╕н по╓днував ╕з навчанням на ╕нженера. Ст╕йкий ╕нтерес до ав╕ац╕╖ став причиною того, що, коли в╕н д╕знався про в╕дкриття прийому в нещодавно створену в╕йськову ав╕ашколу в Гатчин╕, то висловив бажання навчатися в ц╕й школ╕, оск╕льки в╕н мав пр╕оритет при вступ╕, маючи сертиф╕кат п╕лота. Паралельно з навчанням у Гатчинськ╕й школ╕, в╕н не полишав ╕нженерну осв╕ту. Вл╕тку 1913 року Ян Нагурський спочатку зак╕нчив ав╕ац╕йну школу, де склав ╕спит на звання льотчика. В липн╕ того ж року зак╕нчив навчання в ╕нженерному училищ╕, отримавши диплом морського ╕нженера.
Для продовження служби був направлений до Головного г╕дрограф╕чного управл╕ння Морського м╕н╕стерства, яке очолював адм╕рал Михайло Жданко. По╓днання морсько╖ та ав╕ац╕йно╖ квал╕ф╕кац╕й в╕дкрило для Нагурського абсолютно нове поле д╕яльност╕. За ╕н╕ц╕ативи голови правл╕ння в╕н розпочав попередн╕ досл╕дження, а пот╕м ╕ практичну п╕дготовку до використання л╕так╕в в арктичних умовах; Головне г╕дрограф╕чне управл╕ння готувало велику рятувальну експедиц╕ю, яка мала зайнятися пошуком учасник╕в трьох зниклих безв╕сти полярних експедиц╕й: Георг╕я С╓дова, Георг╕я Брусилова та Володимира Русанова.
Фактором, який змусив Нагурського п╕дготуватися до участ╕ в експедиц╕╖, було усв╕домлення набагато б╕льших можливостей спостереження та проникнення у Арктичн╕ простори з пов╕тря, н╕ж з поверхн╕ моря, льоду чи земл╕. Проте треба було вир╕шити чимало техн╕чних питань: перш за все, виб╕р л╕така, який мав би найб╕льш╕ шанси на польоти в складних умовах Арктики. Розум╕ння останнього було передумовою усп╕ху про╓кту. Оск╕льки матер╕али, як╕ були в розпорядженн╕ Г╕дрограф╕чного управл╕ння, не м╕стили вс╕╓╖ необх╕дно╖ ╕нформац╕╖, Нагурський звернувся за порадою в лист╕ до Рауля Амундсена. У в╕дпов╕дь Амундсен у двох листах ретельно описав умови життя на Крайн╕й П╕вноч╕ ╕ висловив над╕ю, що усп╕шне льотне випробування в Арктиц╕ в╕дкри╓ нов╕ можливост╕ для ╖╖ осво╓ння.
Географ╕чн╕ умови Арктики диктували виб╕р л╕така. Для придбання л╕така Яна Нагурського в╕дрядили до Парижа, де в╕н керував буд╕вництвом ╕ складанням планера на завод╕ Farman, а двигуна на завод╕ Renault, щоб краще зрозум╕ти ╖х конструкц╕ю, роботу та обслуговування.
П╕сля б╕льш н╕ж м╕сячного перебування в Париж╕ в╕н повернувся до Петербурга, зв╕дки у кв╕тн╕ ви╖хав до Осло (тод╕ Кр╕ст╕ан╕╖), де готувалася експедиц╕я. П╕дготовкою до експедиц╕╖ керував сам Амундсен, що дало Нагурському можлив╕сть скористатися його досв╕дом, щоб краще зрозум╕ти оч╕куван╕ завдання та труднощ╕.
13 липня 1914 року, п╕сля урочистих провод╕в жител╕в м╕ста ╕ представник╕в влади, корабель «Печора» з Нагурським ╕ механ╕ком ╢вгеном Кузн╓цовим, матросом Чорноморського флоту, а також л╕так - в╕дпливли на п╕вн╕чний сх╕д до берег╕в Ново╖ Земл╕. Д╕ставшись Ново╖ Земл╕, п╕лота ╕ механ╕ка разом з л╕таком висадили в найближч╕й бухт╕ — Хрестов╕й губ╕ — на зах╕дному берез╕ п╕вн╕чного острова.
На берег Хрестово╖ затоки на рятувальних шлюпках ╕ з╕браному на них ╕мпров╕зованому плоту було доставлено дев’ять ящик╕в ╕з частинами планера та двигуном. Весь вантаж разом ╕з запасами продовольства, палива та необх╕дних ╕нструмент╕в було розм╕щено в невелик╕й захищен╕й в╕д в╕тр╕в долин╕, п╕сля чого «Печора» попливла до Земл╕ Франца-Йосифа. Нагурському та Кузн╓цову тепер залишалося лише чекати прибуття корабля «Андромеда», який мав залишити запаси вуг╕лля та продовольства та, у раз╕ потреби, забрати льотчик╕в.
Одразу п╕сля висадки вони почали складання л╕така та облаштовувати соб╕ укриття. П╕сля чотирьох дн╕в роботи л╕так з╕брали; на налаштування крил, плавник╕в ╕ двигуна знадобився ще один день. Закр╕плений для захисту в╕д в╕тру, л╕так чекав зльоту, оск╕льки бухта була вкрита кригою. Лише через к╕лька дн╕в, коли сильний в╕тер очистив бухту в╕д крижин, л╕так спустили на воду. Нагурський виконав два випробувальн╕ польоти один, тривал╕стю близько п╕вгодини кожен, на висот╕ 500 м. ╤ планер, ╕ двигун працювали бездоганно, що доводило зразкову зб╕рку, незважаючи на прим╕тивн╕ умови. Був ясний день, тому можна було приступити до виконання власне завдання – пошукових польот╕в, як╕ мали охопити переважно зах╕дне узбережжя Ново╖ Земл╕ та прилегл╕ до нього райони моря. Маючи найнеобх╕дн╕ше спорядження (спальн╕ м╕шки, матраци, посуд, зброю та запчастини до двигуна) ╕ скромний запас продовольства на 10 дн╕в, Нагурський ╕ Кузн╓цов того ж дня вилет╕ли з Хрестово╖ бухти, полет╕вши над морем вздовж зах╕дного берега Ново╖ Земл╕. Пол╕т спочатку проходив на висот╕ 1500 м, де температура пов╕тря становила -15°С, з гарною видим╕стю суш╕ ╕ моря. Однак незабаром л╕так ув╕йшов у зону сн╕гопаду. Земля зникла, а покази компаса, коливаючись через магн╕тн╕ перешкоди, не давали можливост╕ точно визначити напрямок польоту. П╕сля п╕вгодинного польоту в хуртовин╕ й туман╕ на висот╕ близько 1000 м у хмарах з’явилися в╕кна, але внизу були лише крижан╕ поля. Тому Нагурський скерував л╕так на сх╕д. Ще через п╕в години польоту в╕н побачив остр╕в Панкрать╓ва ╕ узбережжя Ново╖ Земл╕. На берез╕ затоки п╕лот пом╕тив маленьку хатинку. Скориставшись пол╕пшеними метеоумовами, в╕н посадив л╕так на крижаний покрив затоки б╕ля ран╕ше пом╕чено╖ хатини, п╕сля майже 5 годин польоту. У хатин╕ були знайден╕ папери, залишен╕ експедиц╕╓ю С╓дова, з╕ зв╕том для морського м╕н╕стерства та щоденником експедиц╕╖ за перш╕ с╕м м╕сяц╕в. На жаль, це була ╓дина знах╕дка в╕д зникло╖ експедиц╕╖.
Всього було зд╕йснено 5 польот╕в, загальною тривал╕стю понад 10 годин 40 хвилин ╕ протяжн╕стю 1060 км. П╕сля повернення до Петербурга в жовтн╕ було надано ретельний зв╕т особисто адм╕ралу Жданко про вс╕ вильоти, а також внесен╕ деяк╕ правки в ╕снуюч╕ карти та надано ц╕лу низку рекомендац╕й для подальших польот╕в в Арктиц╕. За результатами пошуково╖ експедиц╕╖ Ян Нагурський був нагороджений орденом Св. Анни 3 ступеню та п╕двищений у званн╕ до штабс-кап╕тана.
П╕сля нетривалого в╕дпочинку продовжив службу в морськ╕й ав╕ац╕╖ на Балт╕йському флот╕ на в╕йськов╕й баз╕ в Або (Ф╕нлянд╕я). В 1916 роц╕ вперше виконав ф╕гуру вищого п╕лотажу Петлю Нестерова на г╕дроплан╕. В 1917 роц╕ л╕так Нагурського був збитий над Балтикою ╕ в╕н вважався зниклим безв╕сти. Але в╕н був врятований рос╕йським п╕дводним човном ╕ доставлений до шпиталю в Риз╕. Зд╕йснив б╕льше 100 бойових вильот╕в, за проявлен╕ мужн╕сть та геро╖зм нагороджений ще трьома бойовими нагородами.
П╕сля жовтневого перевороту Ян Нагурський деякий час служив у Червон╕й арм╕╖ ╕ брав участь в громадянськ╕й в╕йн╕. Д╕знавшись про в╕дновлення незалежност╕ Польщ╕, в с╕чн╕ 1919 року перебира╓ться на свою Батьк╕вщину. У Варшав╕ подав заяву на вступ до в╕йськово-морського флоту, але через службу в Червон╕й арм╕╖ Нагурському в╕дмовили. В╕н оселився на п╕вдн╕ Польщ╕ ╕ почав працювати ╕нженером ╕ конструктором холодильного обладнання для цукрово╖ та ол╕йно╖ промисловост╕. Займався також громадською д╕яльн╕стю. В 1925 роц╕ його зв╕т про польоти над Арктикою отримав американський полярний льотчик Ричард Берд, який зв'язався з Нагурським, щоб отримати б╕льш детальну ╕нформац╕ю про погодн╕ умови та ╕нш╕ подробиц╕, як╕ могли мати велике значення для полярного досл╕дника.
Забутий у Польщ╕ ╕ вважавшийся зниклим безв╕сти в СРСР, в 1936 роц╕ льотчик був вшанований: його ╕менем названо метеостанц╕ю на Земл╕ Франца-Йосифа (Нагурська), що ╕снувала до 1997 року. Москал╕ полюбляють привласнювати ╕мена в╕домих вчених, культурних д╕яч╕в чи в╕йськових, називаючи ╖х «русск╕м╕». Так стало й з Яном Нагурським, якого ╕мперц╕ ще й назвали ╤ваном.
Ян Нагурський пережив Другу св╕тову в╕йну ╕ продовжив працювати ╕нженером, спочатку в Гданську, пот╕м у Варшав╕. В 1955 роц╕ в╕домий польський полярник ╕ письменник Чеслав Ценкевич п╕д час одн╕╓╖ з зустр╕чей розпов╕в слухачам про давно забутого п╕онера ав╕ац╕╖, рос╕йського льотчика ╤вана Нагурського, який загинув у 1917 роц╕. На це Нагурський, який завжди ц╕кавився п╕дкоренням Арктики ╕ був присутн╕й на зустр╕ч╕, п╕дв╕вся ╕ заявив, що в╕н не рос╕янин ╕ абсолютно не в╕дчува╓ себе мертвим. Цю сенсац╕йну новину широко розповсюдили польськ╕ та радянськ╕ засоби масово╖ ╕нформац╕╖, згадавши про досягнення Нагурського. За ╕н╕ц╕ативою Центкевича Нагурський описав сво╖ арктичн╕ польоти в книз╕ п╕д назвою «Перший над Арктикою» «Pierwszy nad Arktyk» (Wydawnictwo MON, Warszawa 1958). В╕н також опубл╕кував другу частину спогад╕в – «Над палаючою Балтикою» «Nad poncym Batykiem» (Wydawnictwo MON, Warszawa 1960), в як╕й розпов╕да╓ про свою д╕яльн╕сть п╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни. У 1957 роц╕ став членом клубу сеньйор╕в ав╕ац╕╖ Аероклубу ПНР, займався популяризац╕╓ю ав╕ац╕╖ та проводив численн╕ зустр╕ч╕. Нагороджений Оф╕церським хрестом ордена В╕дродження Польщ╕ (Polonia Restituta). Ян Нагурський помер у Варшав╕ 9 червня 1976 року, похований на П╕вн╕чному комунальному цвинтар╕ в передм╕ст╕ Варшави Вулька Венглова (Wlka Wglowa).
Вл╕тку 1956 року Ян Нагурський разом з дружиною Антон╕ною Нагурською-Ярошевич побували в Радянському Союз╕, зустр╕чалися з радянськими полярниками в Москв╕ та Лен╕нград╕. Побувало подружжя ╕ в Одес╕, де майбутн╕й полярник вперше побачив море ╕ зд╕йснив першу морську подорож.
Василь Вельможко,
член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни, Одеса
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2024 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25799
|