Версiя для друку Обговорити в форумi

 Нещодавно в Києві вийшла друком нова книга Романа Коваля «Жінки у Визвольній війні. Історії, біографії, спогади. 1917–1930». Це перша спроба зібрати і систематизувати нариси і спомини про славні імена наших козачок та сестер милосердя, які вміли і воювати, і гоїти рани. Автор представив добу українсько-російської війни в 1917-1920-х роках крізь призму жіночих доль героїчних козачок, які і йшли в бій, і могли й чоловіків підняти в атаку, легендарних підпільниць, медиків, письменниць і діячок культури. В книзі названо понад півтисячі імен дівчат і жінок, які боролися за Незалежність нашої Батьківщини і часто віддавали за це своє життя. А часто й ім’я відважної не збереглося. Український воїн, якому пощастило вціліти в боях і він виїхав за кордон, згадав у спогадах ту невідому, яка врятувала йому життя, викликала захоплення своїм подвигом, але ж імені її він не знав. Роман Коваль пише: «Багато українців назавжди пропало, а з ними і пам'ять про Визвольну боротьбу, мільйони ж українців, нажахані апокаліптичним терором, на десятиліття міцно стулили вуста. Й не передали нам той скарб знань про найкращих, який мусили передати».
 А героїні ж були по всій Україні. Валентин Сім’янців згадує добрим словом сестру-жалібницю із Одеси Олександру Іванівну, доньку капітана торгівельного флоту. 33-річна мешканка села Круглого Сватівського району Луганської області Олена Полтавська була однією із найактивніших учасниць повстання в рідному селі та селах Дем’янівці і Маньківці. Вона закликала: «Тепер настав час, коли ми повинні звільнитися від комуністичного ярма, яке, крім грабежу, голоду і злиднів, нічого не дає». Її засудили до 10 років концтаборів. Та й за межами України, бувало, українки виростали свідомими українками. Згадаймо хоча б поетесу і діячку ОУН Олену Телігу, яка народилася в Московській області, росла в середовищі російської культури, а відчула свою українськість аж в еміграції. Людмила Бризгун (дівоче прізвище Скорюк) виросла в Сибіру, але її батько був свідомим українцем. І Людмила поїхала на історичну Батьківщину, вийшла заміж за свідомого українця, разом з яким боролася за Незалежність України. В еміграції подружжя Бризгунів організовувало українське культурне життя і виростили своїх доньок українками.
 Не лише українки воювали за Незалежну Україну. Полька Харитина Пекарчук (дівоче прізвище Ізбицька) виросла в Сімферополі і пішла до українського війська. Марина Нестеренко була білорускою, народилася в сім’ї князя Олексія Оболенського. Роман Коваль розповідає: «Лютнева революція застала Марину Нестеренко в Києві. Під її впливом вона стала українською патріоткою. Вважала, що в цьому немає нічого дивного, адже російські княжі роди здебільшого з України, з Києва, це все нащадки київського князя Володимира Мономаха. «Я тільки вернулася до свого краю і народу, з якого вийшли мої предки».
 Але часто вся інформація про героїню вміщається в кількох або й навіть двох рядках. Учасниця Катеринославського повстанкому Поліна Калина із села Веселі Терни (тепер частина Кривого Рогу) розстріляна більшовиками. Бібліотекарка «Просвіти» в Могилеві-Подільському Ніна Камінська закатована ЧК.
 А під час Другої світової війни діячки української культури гинули вже від куль німецьких окупантів. У Києві гестапівці розстріляли Олену Телігу, а в Рівному - Харитю Кононенко, заарештовану за те, що допомогала УПА ліками.
 Така наша історія.
 Видання також містить нариси про нащадків діячів доби УНР та Української держави і вшанування діячок доби УНР в наш час.
 Книжка Романа Коваля «Жінки у Визвольній війні» ґрунтується на документах із ГДА СБУ, ЦДАВО України, спогадах, щоденниках і свідченнях вояків і воячок Армії УНР та учасниць повстансько-партизанського руху. Видання багато ілюстроване документальними фото.
 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 09.04.2021 > Тема ""Білі плями" історії"