ГЕНЕРАЛ-РЕВОЛЮЦ╤ОНЕР ТА В╤ДОМИЙ ДОСЛ╤ДНИК Н╤КАНДР МАРКС
(до 160-р╕ччя з дня народження та 100 р╕ччя смерт╕)
28 березня виповниться 100 рок╕в, як не стало генерала Н╕кандра Олександровича Маркса - останнього командувача Одеським в╕йськовим округом, призначеного рос╕йською владою, та талановитого вченого, який в буремному 1917 роц╕ в╕д╕грав значну роль в укра╖н╕зац╕╖ рос╕йських в╕йськових частин на територ╕╖ округу, що займав територ╕ю всього п╕вдня Укра╖ни, включаючи земл╕ чотирьох п╕вденних губерн╕й. Завдяки його п╕дтримц╕ в Одес╕ та ╕нших в╕йськових гарн╕зонах були створен╕ укра╖нськ╕ в╕йськов╕ загони – курен╕, як╕ почали нести вартову службу ╕ п╕дтримували громадський порядок в гарн╕зонах. А ще через п╕вроку, 24 вересня, буде в╕дзначатися 160-та р╕чниця в╕д народження ц╕╓╖ легендарно╖ особистост╕. Народився Н╕кандр в Криму, в сел╕ Отузи, сьогодн╕ - селище Курортне поблизу Феодос╕╖. Батько хлопчика був в╕йськовим. За спогадами друга генерала, письменника Максим╕л╕ана Волошина, «Никандр Олександрович по кров╕ ╓ старим кримським мешканцем, ╕ виноградники, якими в╕н волод╕в в Отузах, належали його роду ще до ╓катерининського завоювання. По матер╕ в╕н походив з грецько╖ с╕м'╖ ... ». В ш╕сть рок╕в хлопчика в╕ддали на навчання до Воронезько╖ Михайл╕всько╖ в╕йськово╖ г╕мназ╕╖, де в╕н навчався як син в╕йськового, за казенний кошт. Одночасно з Марксом в г╕мназ╕╖ в старших класах навчався один з перших марксист╕в Рос╕╖ Георг╕й Плеханов. П╕сля зак╕нчення г╕мназ╕╖ Н╕кандр поступив до Александр╕вського в╕йськового училища в Москв╕. В╕н був одним з небагатьох юнкер╕в, хто захоплювалися «цив╕льними справами». З дозволу начальства в╕н був в╕льним слухачем ╕сторичного факультету Московського ун╕верситету. Зак╕нчивши в 19 рок╕в училище з в╕дзнакою, почав службу в Варшав╕ прапорщиком в лейб-гвард╕╖ Волинському полку. Продовжуючи навчання в ун╕верситет╕, склав ╕спит на звання вчителя ╕стор╕╖ та по╓днував арм╕йську службу з викладанням в г╕мназ╕╖. Невдовз╕ подав прохання про перев╕д з гвард╕╖ до арм╕╖. Молодого оф╕цера направили на Кавказ, спочатку в╕н служив в канцеляр╕╖ адм╕н╕страц╕╖, а з 1895 року - правителем канцеляр╕╖ в╕йськово-окружно╖ Ради Кавказького в╕йськового округу в Тифл╕с╕. У с╕чн╕ 1890 року Н╕кандр Олександрович брав участь в робот╕ V╤╤╤ археолог╕чного з'╖зду в Москв╕. На початку 1902 року п╕сля ауд╕╓нц╕╖ з Миколою ╤╤ полковник Н.О. Маркс був призначений на генеральську посаду членом в╕йськово-окружно╖ Ради Сиб╕рського в╕йськового округу. Виконуючи свою справу штаб╕ста, в╕н не полишав справи ╕сторика, л╕тератора ╕ часто в╕дв╕дував в Томську б╕бл╕отеку. Там в╕н познайомився з книгами, як╕ б╕льше 200 рок╕в збирали барони та графи Строганови й подарован╕ «на в╕чн╕ часи першим громадянином Одеси» О.Г. Строгановим. З кв╕тня 1904 розпочалась служба Н╕кандра Олександровича на так╕й сам╕й посад╕ в Московському в╕йськовому окруз╕. В Ясн╕й Полян╕ п╕д Москвою в╕н зустр╕вся з Львом Толстим ╕ п╕сля тривало╖ розмови з письменником прийняв р╕шення п╕ти у в╕дставку ╕ присвятити себе науц╕, але ц╕ плани довелося в╕дкласти у зв'язку з початком рос╕йсько-японсько╖ в╕йни. До 1906 року Н╕кандр Олександрович очолював штаб Сиб╕рського в╕йськового округу, в тому ж роц╕ йому присво╓но звання генерал-майор ╕ в╕н повернувся до Москви. Генерал Маркс знову сум╕ща╓ в╕йськову службу ╕ навчання в недавно в╕дкритому археолог╕чному ╕нститут╕, який усп╕шно зак╕нчу╓ в 1910 роц╕. Незабаром в╕н ста╓ професором археолог╕╖ та д╕йсним членом ╕мператорського товариства ╕стор╕╖ та старожитностей Московського археолог╕чного товариства. Н╕кандр Олександрович багато ╕ наполегливо працював в т╕ роки в галуз╕ археограф╕╖, наукового з╕брання, опису ╕ видання давн╕х писемних пам'яток. В╕н займався досл╕дженням ╕ виданням таких праць, як «Азбука-пропис час╕в царя Михайла Федоровича», «Азбука к╕нця XVII стол╕ття». ╤ понин╕ фах╕вц╕ користуються факсим╕льним виданням «Руська правда» за Синодальним списком», яке було п╕дготовлено Марксом. У 1912 роц╕, до 100-р╕ччя В╕тчизняно╖ в╕йни, в╕н видав прекрасно ╕люстроване «Огляд предмет╕в в╕йськово╖ старовини». У 1913 роц╕ в Москв╕ вийшла в св╕т його книга «Легенди Криму», тираж яко╖ був повн╕стю розкуплений. У червн╕ 1914 року генерал Н.О. Маркс виходить у в╕дставку, отримавши чин генерал-лейтенанта. Поселившись в Криму, в сво╖х Отузах, в╕н захопився сво╓ю улюбленою справою. Однак, улюблену справу знову перервала в╕йна. Генерала Маркса призначено начальником штабу Одеського в╕йськового округу. Довелося терм╕ново створювати систему протипов╕тряно╖ оборони, займатися розширенням мереж╕ в╕йськово-навчальних заклад╕в, створенням пов╕троплавальних шк╕л ╕ загон╕в, передислокац╕╓ю в╕йськ, поставками збро╖, бойово╖ техн╕ки ╕ продовольства для фронту, ╕ евакуац╕╓ю поранених ╕ хворих, ╖х розм╕щенням ╕ забезпеченням вс╕м необх╕дним в госп╕талях, ╕ орган╕зац╕я польово╖ пошти, ╕ багато чого ╕ншого. Працювати доводилося напружено, часто не виходячи з каб╕нету впродовж дек╕лькох д╕б. Пом╕тно ускладнювалася справа ще й тим, що з фронту безперервно приходили невт╕шн╕ новини: не вистачало збро╖ та продовольства, бо╓припас╕в, турбувало казнокрадство. Але при вс╕й зайнятост╕ службовими справами, Н╕кандр Олександрович знаходив час ╕ для науково╖ роботи. У 1917 роц╕ в Одес╕ вийшло його досл╕дження «До ╕стор╕╖ Бендерсько╖ фортец╕» та третя частина «Легенд Криму». В Одес╕ пост╕йно в╕дчувалися в╕дгом╕ни в╕йни: зб╕льшувалася к╕льк╕сть госп╕тал╕в, безупинно тривала моб╕л╕зац╕я, формувалися нов╕ частини ╕ п╕сля нетривало╖ п╕дготовки в╕дправлялися на фронт. Давалася взнаки втома в╕д в╕йни, зростало невдоволення пол╕тикою царизму в сусп╕льств╕ ╕ арм╕╖. П╕сля Лютнево╖ революц╕╖ 1917 року генерал Н.О. Маркс не опинився в табор╕ контрреволюц╕╖, одеськ╕ газети навесн╕ 1917 року охрестили його як «Генерала-республ╕канця», «Червоного генерала». П╕д час демонстрац╕╖ революц╕йно налаштованих солдат ╕ матрос╕в 7 березня генерал Маркс в╕тав в╕йськов╕ частини, як╕ проходили повз пам'ятник Пушк╕ну. Його зусиллями було попереджено к╕лька необгрунтованих арешт╕в, ╓врейських погром╕в. У травн╕ в╕н зустр╕чав в порту прах бунт╕вного лейтенанта П.П. Шм╕дта ╕ поклав на труну в╕нок з написом: «Лейтенанту Шм╕дту, який загинув за свободу, ╕ його сподвижникам». Про один з курйозних випадк╕в, пов’язаних з командувачем округу, розпов╕дали одеськ╕ журнал╕сти вл╕тку 1917 року, коли пол╕ц╕я за наказом Тимчасового уряду розшукувала В.╤. Ульянова-Л╓н╕на. В Одес╕ був затриманий чолов╕к з пр╕звищем Ульянов. Але це був кап╕тан 2 рангу Володимир Ульянов, тому за наказом генерала Маркса затриманого Ульянова випустили. У серпн╕ Н.О. Маркс брав участь у нарад╕ в Москв╕, яку проводив генерал Л.Г. Корн╕лов. В╕н виступив проти д╕й Корн╕лова, оц╕нивши ╖х як «дурну авантюру». 30 серпня генерал Маркс був кооптований до складу орган╕зованого в Одес╕ революц╕йного ком╕тету. 1 вересня в╕н команду╓ парадом в╕йськ на Думськ╕й площ╕ на честь л╕кв╕дац╕╖ корн╕ловського заколоту. Спроба контрреволюц╕йних сил розправитися з непок╕рним генералом зв╕льнивши його з арм╕╖, викликала бурю протест╕в в Одес╕ ╕ не ув╕нчалася усп╕хом. П╕сля в╕дставки командувача в╕йськами округу генерала П.Г. Фел╕цина Н╕кандр Олександрович призначений командувачем в╕йськами округу наказом Головкому по арм╕╖ ╕ флоту в╕д 28 вересня 1917 року. В середин╕ жовтня новопризначений командувач Одеського округу вида╓ наказ «Про боротьбу з темними елементами, що проводять аг╕тац╕ю у в╕йськах з метою розпалювання ворожнеч╕ м╕ж громадянами р╕зних нац╕ональностей». Одним з результат╕в Лютнево╖ революц╕╖ було потужне п╕днесення нац╕онального руху в Укра╖н╕. Одним з його прояв╕в став укра╖нський нац╕ональний рух у в╕йськах рос╕йсько╖ арм╕╖. Пом╕тну роль в цьому рус╕ з╕грав Маркс. Генерал не забороняв проведення укра╖н╕зац╕╖ в частинах округу, а 17 жовтня за його головуванням в╕дбулася нарада про орган╕зац╕ю в Одес╕ укра╖нських курен╕в. В╕дпов╕дно до розробленого плану вони несли вартову службу ╕ п╕дтримували громадський порядок в гарн╕зон╕. З нагоди укра╖н╕зац╕╖ штабу округу 30 листопада в╕дбулося урочисте п╕дняття над його будинком укра╖нського прапора. Урочистост╕ завершилися парадом укра╖нських в╕йськ. У зв'язку з тим, що генерал як член парт╕╖ Народних соц╕ал╕ст╕в н╕як не виявив негативного ставлення до «жовтневого заколоту б╕льшовик╕в в Петроград╕», в╕н був виключений з парт╕╖ ╕ в╕дсторонений в╕д посади. З приводу його рол╕, зайнято╖ в жовтнев╕ дн╕, працювала спец╕альна ком╕с╕я Румчероду, яка зазначила, що командувач в╕йськами округу «вс╕ма заходами ╕ будь-що-будь прагнув зберегти порядок в тилу ╕ тим врятувати становище на фронт╕». Результати роботи ком╕с╕╖ було пов╕домлено командувачу Румунським фронтом генералу Д.Г. Щербачеву. У телеграм╕, над╕слан╕й генералу Н.О. Марксу, в╕н скасував наказ про його в╕дставку ╕ п╕дкреслив самов╕ддане виконання ним свого обов'язку, п╕дтримуючи порядок в окруз╕. «Лише завдяки ваш╕й д╕яльност╕ було попереджено кровопролиття», - говорилося в телеграм╕. 28 листопада п╕д час виступу Никандра Олександровича на об'╓днаних зборах виконкому Рад, Румчероду ╕ Одесько╖ укра╖нсько╖ Ради, з ним стався серцевий напад ╕ генерал занедужав. 4 грудня командувач в╕йськами Одеського в╕йськового округу генерал-лейтенант Н.О. Маркс вийшов у в╕дставку ╕ в╕дправився до Криму. У р╕дних Отузах Н╕кандр Олександрович мав нам╕р п╕сля короткого в╕дпочинку с╕сти за мемуари. Але зробити це знову не судилося, завадили под╕╖, що бурхливо розвивалися. У жовтн╕ 1918 р. в╕н востанн╓ побував в Одес╕ за с╕мейними обставинами, в╕дв╕давши хвору доньку артистку Тарид╕ну. Залишаючи м╕сто, Н╕кандр Олександрович передав матер╕али, що в╕дносилися до жовтневих под╕й 1917 року в Одес╕, на збер╕гання в Новорос╕йський ун╕верситет, зробивши спробу зберегти ╖х для ╕стор╕╖. На жаль, ц╕ документи по сьогодн╕ не виявлено. В березн╕ 1919 року до Криму ув╕йшла Червона арм╕я, Н╕кандр Олександрович орган╕зував охорону м╕ста в╕д напад╕в бандит╕в. Зараз у багатьох статтях можна прочитати, що Н╕кандр Олександрович захоплено прийняв радянську владу, але це, звичайно, не так. До нього звернулися з проханням про допомогу, ╕ в╕н не вважав за можливе в╕дмовити. П╕зн╕ше М. Волошин в лист╕ Антону Ден╕к╕ну писав: «В╕н поступив на мо╖х очах так, як могла чесна людина в його становищ╕ вчинити». Призначений ком╕саром охорони м╕ста, Маркс створив збройн╕ загони, розставив пости, встановив порядок д╕й у раз╕ нападу, одним словом, орган╕зував оборону Феодос╕╖ ╕ найближчих с╕л за вс╕ма правилами в╕йськового мистецтва. Через короткий час з бандами було пок╕нчено, ╕ м╕сцев╕ жител╕ змогли з╕тхнути спок╕йно. Вир╕шивши цю задачу, Н╕кандр Олександрович взяв на себе обов'язки ком╕сара народно╖ осв╕ти, яка в той час була фактично повн╕стю розвалена. «П╕д його вм╕лим кер╕вництвом, - згадував письменник В. Вереса╓в, - на очах росла ╕ розвивалася складна справа перебудови народно╖ осв╕ти на нових, демократичних засадах». У червн╕ 1919 року, коли в╕йська генерала Слащова наближалися до Феодос╕╖, татари, серед яких, за словами В. Вереса╓ва, Маркс користувався величезною популярн╕стю, пропонували йому т╕кати ╕ пропонували заховати його так, що б╕л╕ не знайдуть. Однак Никандр Олександрович не в╕дчував за собою н╕яко╖ провини ╕ не збирався ховатися. Коли частини Добровольчо╖ арм╕╖ ув╕йшли в м╕сто, Маркс був заарештований ╕ звинувачений у сп╕впрац╕ з б╕льшовиками. Але виникла непередбачена проблема. За д╕ючими тод╕ правилами генерал-лейтенанта м╕г судити т╕льки повний генерал, яких в Добровольч╕й арм╕╖ не було. Зрештою, знайшли в Катеринодар╕ старого генерала Едуарда Екка. Там ╕ в╕дбувся в╕йськово-польовий суд, який засудив Н╕кандра Олександровича до позбавлення вс╕х прав стану ╕ до чотирьох рок╕в каторжних роб╕т. Максим╕л╕ан Волошин заступився за свого друга, написавши Ден╕к╕ну, що, з огляду на в╕к ╕ стан здоров'я Маркса, каторга р╕вносильна для нього смертному вироку. Також в╕н попросив командувача Добровольчо╖ арм╕╖ «не забирати у рос╕йського життя дуже талановитого ╕ потр╕бного ╖й професора ╕ вченого». Це под╕яло. Резолюц╕я Ден╕к╕на св╕дчила: «При конф╕рмац╕╖ вирок мною затверджений, ╕з зв╕льненням засудженого в╕д фактичного в╕дбуття покарання за стар╕стю рок╕в». Никандр Олександрович повернувся додому ╕ знову приступив до роботи, але йому не давали спокою б╕л╕ оф╕цери, як╕ мали нам╕р розправитися з «генералом, що продався б╕льшовикам». Як згадував Волошин, м╕сцев╕ жител╕ охоче бралися провести оф╕цер╕в до дому Маркса, але по дороз╕ так накачували ╖х вином, що т╕ забували про мету при╖зду. Нарешт╕, в вересн╕ 1919 року головнокомандувач Тавр╕йським округом генерал Шил╕нг наказав Н╕кандру Олександровичу ви╖хати за меж╕ округу. З важким серцем Маркс залишав р╕дний Крим, передчуваючи, що в╕н вже н╕коли сюди не повернеться. Спочатку в╕н з дружиною влаштувався в Таман╕, але незабаром туди прорвався червоний кавалер╕йський заг╕н, ком╕сар якого запропонував Марксу очолити частини Червоно╖ арм╕╖, розташован╕ на Кубан╕. Н╕кандр Олександрович, посилаючись на погане здоров'я, в╕дмовився, п╕сля чого був звинувачений у зрад╕ справи св╕тово╖ революц╕╖. Ком╕сар дав Марксу три дн╕ на роздуми, пооб╕цявши в раз╕ в╕дмови розстр╕ляти його без суду ╕ сл╕дства. Довелося к╕лька м╕сяц╕в ховатися по станицях, причому, як в╕д б╕лих, так ╕ в╕д червоних. Коли зак╕нчилися кошти, Маркс при╖хав в Катеринодар, де спочатку заробляв на життя приватними уроками. У середовищ╕ м╕сцево╖ ╕нтел╕генц╕╖ тод╕ висловлювалася ╕дея про створення ун╕верситету, але н╕хто не знав, з якого боку п╕д╕йти до справи. Никандр Олександрович взявся за вир╕шення цього завдання ╕, на загальний подив, досить швидко ╖╖ вир╕шив. У грудн╕ 1920 року Кубанський ун╕верситет в╕дчинив сво╖ двер╕. Ректором ун╕верситету одностайно був обраний Маркс. На жаль, працювати на ц╕й посад╕ йому довелося недовго. 29 березня 1921 року Н╕кандр Олександрович помер в╕д запалення леген╕в. Поховали його з великими почестями в сквер╕ перед буд╕влею ун╕верситету. Його старша донька Тетяна Тарид╕на в 1920 роц╕ покинула Рос╕ю, за кордоном зн╕малася в к╕но, працювала в театрах. З 1924 року жила в США, викладала слав╕стику в Колумб╕йському ун╕верситет╕, написала дек╕лька опов╕дань. Померла 17 березня 1976 року. Молодша донька з мат╕р’ю п╕сля 1921 року пере╖хали до Естон╕╖ й подальша ╖х доля нев╕дом╕. В 1990 роц╕ в С╕мферопол╕ у видавництв╕ «Таврида» було перевидано вс╕ 3 випуски «Легенд Криму» рос╕йською мовою. Враховуючи под╕╖ семир╕чно╖ давнини, пов’язан╕ з окупац╕╓ю Криму, було б доречно перевидати «Легенди» укра╖нською мовою, щоби показати вс╕м, чий Крим. Василь Вельможко, член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни На фото: Н╕кандр Маркс з дочкою
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
