Версiя для друку Обговорити в форумi

2005 рік повною мірою розкрив дуже серйозні негаразди в роботі системи національної безпеки, яка зовсім не скерована на задовільнення національних інтересів. Останні кризові явища на паливному та продовольчому ринках України наглядно свідчать, що держава не має стратегії задовільнення національних інтересів та супроводу цього процесу, а діяльність силових структур аж ніяк не сприяє утвердженню України як суб’єкта міжнародного права.
Корені цих проблем у безладі, що панує в сфері національної безпеки, нормативно-правова база якої ще й досі вживає застарілий заполітизований понятійний апарат, успадкований від колишнього СРСР, зміст якого практично ніхто в Україні серйозно не опрацьовував на відповідність вимогам нової філософії незалежної держави, правопису та тлумаченню української мови.
І безвідповідальність на вищих щаблях влади стала можливим явищем в Україні саме через цей успадкований понятійний апарат, як основу механізмів виконання національного законодавства, та мовне невігластво законотворців.
Видання законів з застосуванням застарілого понятійного апарату позбавило ці закони дієвих механізмів виконання, а невиконання законів стало хронічною хворобою суспільства.
Тому спекуляція на мовному питанні певних політичних кіл - це не лише прагнення надати російській мові статусу другої державної мови, а намагання антидержавних сил якомога довше тримати безлад в сфері національної безпеки України через послаблення впливу української мови на формування сучасної національної термінології та понятійного апарату.
В Україні відбулося просте пристосування до всім нібито зрозумілого поняття захист національних інтересів і вигадані похідні поняття, як можливі загрози, реальні загрози, що є абсурдом, бо українською мовою реальна загроза – це просто загроза, а можлива загроза – це небезпека, а, як відомо, небезпека існує завжди і за певних умов може трансформуватися в загрозу.
Оперуючи поняттям «загроза», ототожнюючи її з небезпекою, державні високопосадовці хибно подають сутність ситуації, що складається на поточний час, максималізують її і тим вводять в оману співвітчизників, бо, насправді, загрози немає. Є тільки певний рівень небезпеки, яку потрібно нейтралізовувати у поточному робочому порядку мінімальними силами і засобами певних структур системи національної безпеки. Тобто діють за принципом притчі, де хлопчик жартома лякав односельців гукаючи: «Вовки! Вовки!», а коли дійсно прибігли вовки, то на вигуки «Вовки! Вовки!» ніхто не відреагував, а вовки наробили їм біди.
Ситуацію треба міняти шляхом зміни філософії в сфері національної безпеки, тобто від філософії «захисту від загроз» треба переходити до філософії задовільнення національних інтересів, яка за змістом повністю поглинає «захист» як частину всього процесу задовільнення національних інтересів.
Задовільнення національних інтересів, як процес потребує стабільності, а тому передбачає наявність постійно діючої системи свого забезпечення з відповідними підсистемами вивчення існуючих небезпек і протидії перетворенню їх у загрози, а національне законодавство мало б затвердити механізми і порядок їх функціонування, що і складає сутність воєнної реформи для України. Тоді національну безпеку можна було б розглядати як стан стабільності задовільнення національних інтересів і визначити відповідні критерії стабільності та їх граничні безпечні параметри. Все має бути передбачуване в рамках процесу задовільнення національних інтересів.
Оскільки ж такої системи задовільнення національних інтересів, на жаль, не створено, то бездіяльність силовиків стає виправданою і безкарною, бо загроз для України немає.
Беззаперечно, держава-Україна має бути стрижнем системи задовільнення національних інтересів з новою ідеологією функціонування, що має відповідати змісту філософії національної безпеки, яка передбачає, що система національної безпеки має бути скерованою на виявлення, попередження та запобігання виникненню будь яких загроз процесу задовільнення цих інтересів. Це значно зменшить загальнонаціональні витрати на утримання системи національної безпеки, зробить їх конкретними і прозорими. На сьогодні ніхто не зможе відповісти точно, на що конкретно і в яких обсягах ідуть кошти державного бюджету в сфері національної безпеки, а кошти йдуть немалі.
Той стан, який склався, красномовно підтверджує, що заполітизований та застарілий понятійний апарат і термінологія безумовно засмітили державну мову, нормативні акти та негативно відбилися на діяльності українського чиновництва при виконанні чинного законодавства у сфері національної безпеки. Тому вдосконалення понятійного апарату і термінології у сфері національної безпеки є ще й економічно важливою задачею. Її вирішення має дати перехід до розуміння сутності задовільнення національних інтересів та, нарешті, сформувати для системи національної безпеки повний спектр завдань і функцій та, відповідний набір органів державного, економічного і воєнного управління з визначенням їх структури, складу і чисельності для підтримання безпеки, ведення війни та збройної боротьби. Це дозволить по-новому сформулювати завдання у сфері професійної підготовки відповідних кадрів для кожного органу кожного відомства, задіяного у процесі задовільнення національних інтересів.
Сучасна філософія функціонування держави має розглядати національну безпеку не як стан захищеності національних інтересів, а як цілеспрямовану діяльність держави із забезпечення стабільності протікання процесу задовільнення національних інтересів. При цьому захист національних інтересів стає у свою нішу в забезпеченні цього процесу.
Виникне потреба у захисті – проголошується надзвичайний (воєнний) стан і відповідні сили за відповідним планом стають на захист, а якщо треба, то задля існування нації буде й збройна боротьба. А якщо зникає потреба у захисті – настає мирний час і Збройні Сили навчаються, тренуються, миротворять у закордоні.
Нація – це стійка спільність людей, яка історично склалася на базі: спільної мови, території, економічного життя, психологічного складу, спільності культури.
Це вкрай важливо усвідомити тепер, напередодні виборів до парламенту.
Філософія забезпечення стабільності процесу задовільнення національних інтересів вимагає також відповідного державного устрою, якого в Україні за Конституцією немає.
В цьому напрямку доцільно було б зробити такі перші кроки:
- конституційно визнати "націю" найвищою політичною цінністю, а національні інтереси – найвищою економічною цінністю, щоб загальновизнані людські цінності набули реального наповнення, а поняття "нація" та "національні інтереси" посіли своє законне місце в чинному законодавстві;
- створити при Президентові України постійно діючу Робочу групу з завданням розробки нового єдиного понятійного апарату у сфері національної безпеки на базі сучасних вимог української мови з залученням до її складу реальних фахівців, які вже зробили значний внесок у створення національного воєнного законодавства та мають готові фахові напрацювання у сфері національної безпеки і оборони;
- з метою визначення шляхів комплексного, взаємопов’язаного розвитку усіх суб’єктів національної безпеки та практичних кроків поглиблення євроатлантичної інтеграції України було б доцільно Робочій групі організувати розробку проектів:
· стратегії забезпечення національної безпеки і воєнної безпеки України;
· концепції воєнної реформи для оновлення воєнного устрою держави;
· концепції удосконалення чинного законодавства у сфері національної безпеки з урахуванням комплексного підходу до визначення функцій всіх суб’єктів воєнної організації держави та розмежування їх повноважень.
А громадськості було б важливим організувати відповідні громадські слухання з цих питань і, у першу чергу, обговорити питання щодо мовного невігластва законотворців, як загрози національному суверенітету України.
(Далі буде)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 21.02.2020 > Тема ""Білі плями" історії"