Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3440)
З потоку життя (6674)
Душі криниця (3607)
Українці мої... (1481)
Резонанс (1539)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1717)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: ЧОРНА П╤ХОТА З ПРИФРОНТОВОГО СЕЛА
22 лютого в╕дзначатимуть 76 р╕чницю визволення Кривого Рогу в╕д нацистсько╖ окупац╕╖.


СЕЛО ГЛОДОСИ НА К╤РОВОГРАДЩИН╤
Продовжуючи тему свого попереднього допису в «Кримську св╕тлицю» «Гортаючи...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК. ЯНГОЛ СТР╤ТЕННЯ
То була нед╕ля, 15 лютого 2014 року. Ми поприходили на сво╖ блокпости п╕д в╕йськовою частиною на...


В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н: МОВНЕ НЕВ╤ГЛАСТВО ЗАКОНОТВОРЦ╤В – ЗАГРОЗА НАЦ╤ОНАЛЬНИМ ╤НТЕРЕСАМ
2005 р╕к повною м╕рою розкрив дуже серйозн╕ негаразди в робот╕ системи нац╕онально╖ безпеки, яка...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ
Кап╕тан першого рангу, начальник в╕дд╕лу штабу В╕йськово-Морських сил Укра╖ни залишив св╕й...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2020 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 17.01.2020
МИРОСЛАВ МАМЧАК: Н╤Ч НА Р╤ЗДВО

С╕чень. Свято Р╕здва Христового. Роки так званого застою. По вс╕й Зах╕дн╕й Укра╖н╕ була розгорнута боротьба з рел╕г╕йними пережитками минулого. Завдання: не допустити прославляння Бога ╕ ╤суса Христа через традиц╕ю колядування населення. В каб╕нет╕ голови с╕льсько╖ ради розгорнуто штаб по боротьб╕ з нос╕ями рел╕г╕йних пережитк╕в. За важким дубовим столом голови с╕льради ус╕лися члени штабу: голови колгоспу ╕ с╕льради, директор школи, секретар парткому колгоспу та дек╕лька с╕льських депутат╕в, яких очолив ╕нструктор райкому парт╕╖. Ст╕л кер╕вника штабу був накритий саморобною картою територ╕╖ с╕льсько╖ ради, яка скидалася на арм╕йську "верстовку". На карт╕ стояла дебела пляшка добрячого самогону, нар╕зана по-с╕льському шинка, тар╕лка холодцю, добра миска з пампушками та ще к╕лька страв з м╕сцевих дел╕катес╕в. Карта була розд╕лена на квадрати, в кожному з яких були вписан╕ пр╕звища в╕дпов╕дальних за цей кут села депутата с╕льради ╕ вчителя м╕сцево╖ восьмир╕чно╖ школи, там же вписувалися пр╕звища виявлених колядник╕в – нос╕╖в тих самих буржуазних рел╕г╕йних традиц╕й.
Я, м╕чман Чорноморського флоту ╕ студент-заочник Льв╕вського л╕сотехн╕чного ╕нституту, знаходився на зимов╕й сес╕╖, яка розпочалася напередодн╕ Нового року. На Р╕здво ми мали здавати екзамени, лекц╕╖ починалися о сьом╕й ранку ╕ зак╕нчувалися об одинадцят╕й годин╕ вечора. Перерва в лекц╕ях допускався лише на день екзамену. А так хот╕лося на Р╕здвян╕ свята потрапити додому, де не бував уже давненько. Тож написав декану заяву з проханням допустити здавати екзамени достроково.
Декан колись у молод╕ роки намагався поступити до Чорноморського вищого в╕йськово-морського училища ╕м. Павла Нах╕мова в Севастопол╕ та на першому ж екзамен╕ з ф╕зп╕дготовки зламав ногу ╕ був в╕драхований. Однак, з тих п╕р збер╕г прихильн╕сть до флоту ╕ моряк╕в. Тож я, як символ його незд╕йснених мр╕й борознити моря, користувався його прихильн╕стю. Мало того, як фах╕вець машинно-котельних установок, Васильович, як ми поза оч╕ звали декана, отримав в запас╕ в╕йськове звання "кап╕тан 2 рангу", чим особливо гордився. Тож мене, ╓диного моряка на весь ╕нститут, завжди зустр╕чав досить доброзичливо.
- Що, м╕чман, колядувати закорт╕ло, - переб╕гши очима мою заяву, весело спитав декан. - А контрольн╕, а курсов╕? Невже ти на сво╓му "полтинику"* в Середземц╕ вивчив сопромат? А, дай-но сюди свою зал╕ковку, побачу, ск╕льки там в тебе "якор╕в" тягнеться.
Я простягнув свою зал╕кову книжку. Там заборгованостей не було, не було ╕ тр╕йок.
 - Так, - перебираючи стор╕нки, тягнув декан. - Як на Балт╕йський флот, то було б н╕чого. Та на наш, Чорноморський, могло би бути ╕ краще. Я от, два роки тому перебуваючи на стажуванн╕ на крейсер╕ "Кутузов"... до реч╕, як╕ типи котл╕в там установлен╕? А турб╕ни? А яка там гармата?
- Не гармата, а гармати. Б-34УСМА, - з в╕дчуттям надзвичайно╖ переваги в╕йськового моряка над цив╕льним "п╕джаком" бадьоро розпочав я. Про крейсерськ╕ турб╕ни я н╕чого не знав, тож продовжив про паров╕ котли свого "полтинника" ╕ ╖х перевагу над котлами ескадрених м╕ноносц╕в проекту 30-Б╤С.
- Ладно, салага - перебив Васильович, - даю тоб╕ дозв╕л на здачу. Не здаси, мореман, екзамени за першим галсом, тягнутимеш ╖х, як коляду, з року в р╕к до самого випуску ╕ лейтенантом не станеш н╕коли. Зрозум╕в?
Я взяв п╕д "козирок": - Зрозум╕в!
До Р╕здвяних свят з екзаменами ╕ зал╕ками я впорався. ╤ ось старий, вигрюкуючий на кожн╕й рельс╕, холодний, як корабельна рефрижераторна камера, по╖зд Льв╕в – Черн╕вц╕ доставив мене до станц╕╖ Снятин. Р╕здвяна н╕ч. Легкий морозець лише добавля╓ наснаги. Сн╕гу вище кол╕на, дерева вбралися сн╕говими прикрасами, як новор╕чн╕ ялинки. Щербатий серп м╕сяця весело усм╕ха╓ться над недалеким пасмом Карпат. Сповитий сн╕гом старий, ще польський, снятинський вокзал виглядав, як у казц╕. Десь недалеко чулися колядки д╕твори. До села було якихось п’ять к╕лометр╕в. Я форсував той шлях за тридцять хвилин. Стою на горб╕, що навис над Залучем Гор╕шн╕м. Внизу розкинулася долина Черемоша, бистрий т╕к якого чути аж сюди. Справа, в б╕к колишнього панського ма╓тку, простяглася липова алея, на липах яко╖ австр╕йц╕ в Першу св╕тову в╕шали залучанських русоф╕л╕в. Внизу зл╕ва церква. В Залучч╕, не зважаючи на заборони, вже колядують ╜азди, ж╕нки ╕ молодь. Гарн╕ святков╕ сп╕ви на к╕лька голос╕в мовби пливуть над селом, ╕ саме пов╕тря наче пронизував той святковий дух великого християнського свята.
Я прибавив ходу ╕ незабаром переступив пор╕г р╕дно╖ хати. Родина була за святковим столом ╕ мене, звичайно, не чекали. П╕сля рад╕сних в╕тань з Р╕здвом Христовим ╕ поц╕лунк╕в, мене посадили до свято╖ вечер╕ за святковий ст╕л.
Десь за годину колядники, с╕льськ╕ парубки ╕ д╕вчата, зайшли колядувати ╕ до нашо╖ хати. За звича╓м мати запросила вс╕х до хати. Побачивши мене, молодь потягла мене до гурту. Я п╕шов, як був, у флотськ╕й шинел╕ ╕ м╕чманц╕. На фон╕ нац╕ональних одеж б╕льшост╕ колядник╕в виглядало досить колоритно. Ми колядували хата в хату. "Бог предв╕чний", "Нова рад╕сть стала", "Небо ╕ земля" - колядки зм╕нювали одна одну. ╤нспектори, депутати обходили нас стороною, не хот╕ли зв’язуватися з парубками. Вчител╕, так т╕ взагал╕ переходили на ╕ншу вулицю ╕ у б╕льшост╕ стерегли школяр╕в, хоч до с╕льради наш╕ пр╕звища доносили. Ось левадою бредуть сн╕гом тро╓ учн╕в молодших клас╕в з вертепом. ╥х доганя╓ вчителька математики. Удар по потилиц╕ - ╕ хлопчина ╕з зв╕здою зарива╓ться головою в сн╕г, його велика фанерна зв╕зда пада╓ поруч.
- Марш додому! Завтра на уроц╕ я вас вс╕х спитаю.
Хлопчина п╕дн╕ма╓ться, обтрушу╓ сн╕г, швидко поправля╓ свою зв╕зду ╕ ... йде колядувати до ближчо╖ хати.
Десь оп╕вноч╕ ми почали колядувати коляду, яку колядували лише в хатах, в основному, родинами. Там ╓ так╕ слова "Подивися, Боже, з високого неба, закували у кайдани нашу неньку Укра╖ну. Дай нам, Боже, сили кайдани порвати..." . Не всп╕ли ми зак╕нчити коляду, як у воротах подв╕р’я появився розлютований с╕льський депутат, та й ще в додачу парт╕йний. Був в╕н невисоко росту, голова в плечах, миршавий, в сел╕ за пост╕йне бажання в╕дзначитися перед владою його в╕дверто недолюблювали. Було видно, що, не зважаючи на свою парт╕йн╕сть, депутат вже встиг прихилитися до хорошого гранчака.
- Коляда заборонена! Я забороняю вам колядувати! Марш додому, завтра вс╕ будете в КПЗ у Снятин╕ вулиц╕ прибирати... Побачивши серед д╕вчат сво╖х плем╕нниць, почав за руку ╖х висмикувати з гурту ╕ заганяти додому.
Вс╕ змовкли, бо не хот╕ли на свято конфл╕кту. ╤ тут к╕лька шк╕льних товариш╕в попросили мене:
- М╕чман, ти ж теж парт╕йний, а ну поговори з ним по-парт╕йному. До того ти ж в╕йськовий, с╕льрад╕ не п╕дпорядкований.
Я вийшов наперед:
- Вуйку Йване! Ми живемо в найдемократичн╕ш╕й соц╕ал╕стичн╕й держав╕. А ну покаж╕ть мен╕ документ, що забороня╓ цю коляду? Кажуть люди, що ╖╖ наш класик, в╕чний революц╕онер ╤ван Франко написав...
- А-а, це ти, Миросю! – заверещав депутат ╕, п╕дскочивши, схватив мене за борти шинел╕. - Ось тут твоя служба ╕ завершилась. Будеш, до хол╓ри, лиш коровам хвости крутити!
Мене таке в╕дношення с╕льського депутата до чорноморця-моряка надзвичайно обурило: як це, м╕чмана флоту, чемп╕она Пот╕йсько╖ в╕йськово-морсько╖ бази по штанз╕ ╕ гирьовому спорту якийсь с╕льський вуйко хвата╓ за барки! Не довго думаючи, я схопив депутата одн╕╓ю рукою за ковн╕р пальта, другою за штани ╕ перекинув через паркан в сн╕г до окопу. Депутат п╕дхватився ╕ з криком "вам це так не минеться" поб╕г до с╕льради. Вс╕ дружно засм╕ялися ╕ продовжили колядувати дальше.
П╕д ранок прийшов додому. Мен╕ здалося, що я лишень поклав голову на подушку, а вже будить мати.
- Вставай, до с╕льради тебе кличуть. Що ви там натворили?
- Та н╕чого, просто колядували...
Але встаю, од╕ваюся ╕ йду. Недалеко в╕д хати зустр╕чаю сус╕да Миколу, вже добре нап╕дпитку. В╕н був багатор╕чним кандидатом в члени КПРС. В члени парт╕╖ його не переводили, бо пиячив пост╕йно, лишень тримали в кандидатах для к╕лькост╕ парт╕йних в сел╕. В╕н теж з нами колядував ╕, зам╕сть спати, йшов оце спозарання десь з села.
- Миросю, - каже, - можеш не йти до с╕льради, там вс╕м, хто колядував, по 10 д╕б дають. ╢ м╕л╕ц╕я з району. Але я тебе спас. Сказав, що ти парт╕йний, а парт╕йних не саджають. Мене, як парт╕йного, в╕дпустили, ще й гранчак налили, щоб голова не бол╕ла. Тож ╕ з тебе причита╓ться!
В с╕льраду я таки зайшов. ╤нструктор з райкому сказав, що про мо╖ хул╕ганськ╕ д╕╖ по побиттю представника влади пов╕домлять в пол╕тв╕дд╕л по м╕сцю мо╓╖ служби. Я не дослухав ╕ вийшов. В коридор╕ кап╕тан м╕л╕ц╕╖ з сус╕днього села порадив хутко ╖хати на службу, бо тут роздують справу ще б╕льше. Я так ╕ зробив. За службу я не боявся, м╕чмана з служби можна було в т╕ часи зв╕льнити лише у випадку, коли в╕н був г╕рким п’яницею ╕ крайн╕м нег╕дником. Боявся ╕ншого, щоби не написали донос в ╕нститут. Зв╕дти би виключили негайно, тому через добу я був уже у льв╕вському аеропорту.
Я прибув на служб╕ в Пот╕. Пройшло тижн╕в два ╕ я з╕ сво╖м кораблем заступив на бойове чергування. Раптом черговий див╕з╕ону пов╕домив по рад╕о, що п╕сля об╕ду мене виклика╓ начальник пол╕тв╕дд╕лу. Зампол╕т див╕з╕ону сполошився:
- Що натворив п╕д час бойового чергування?
- Та н╕чого, я ж два тижн╕ дал╕ пристан╕ не ходив.
Перед каб╕нетом начпо пропагандист шепнув мен╕ на вухо, що на мене прийшла серйозна жалоба. Будуть проблеми, добавив сп╕вчутливо. Мене покликали до каб╕нету начальника пол╕тв╕дд╕лу. В каб╕нет╕ з начальником пол╕тв╕дд╕лу сид╕ли начальник оргмобв╕дд╕лу штабу бригади та зампол╕т навчального центру, обидва члени парт╕йно╖ ком╕с╕╖, нерозлучна тр╕йця, як ми ╖х називали. Мен╕ стало легше, бо зампол╕т все намагався мене оженити на плем╕нниц╕ сво╓╖ ж╕нки, тож не може "завалювати" перспективного зятя.
Переступивши пор╕г, я взявся допов╕дати по вс╕х канонах в╕йськового статуту.
- Скажи, м╕чман, - об╕рвав м╕й рапорт начпо. - Ми тебе чого вчимо?
-  Що парт╕я ╓ „ум, честь ╕”...
- Який ум, яка честь? - зв╕в брови докупи начпо. - А про твою сов╕сть я мовчу, ╖╖ ще перев╕рити треба. Ми вчимо тебе, - п╕двищив голос, - любити ╕ захищати радянську владу. А ти зам╕сть того, щоб студ╕ювати марксистсько-лен╕нську ф╕лософ╕ю та науковий комун╕зм в ╕нститут╕, чим займався на сес╕╖, а? Владу розганяв? - ╕ подав мен╕ жалобу з району.
З листа виходило, що я у в╕дпустц╕ дуже принизив честь члена КПРС, не лише орган╕зував буржуазн╕ пережитки – прославляння ╤суса Христа в сел╕, а й сам сп╕вав нац╕онал╕стичн╕ п╕сн╕-колядки на його честь, напився, роз╕гнав с╕льський штаб по боротьб╕ з пережитками минулого, нав╕в наклеп на Каменяра, як революц╕онера, ╕ побив депутата-комун╕ста – передового тваринника району.
- Ну, що скажеш? - примружився начпо. - Та в тво╖й Зах╕дн╕й Укра╖н╕ ╕ так радянсько╖ влади нема н╕яко╖, а ти взявся розганяти ╖╖ заростки? Ми тебе до Львова для чого посилали, вчитися, чи м╕сцеву владу розганяти, чи, може, нац╕онал╕стичн╕ п╕сн╕ сп╕вати?
- А що таке коляда? - подав голос начальник оргмобв╕дд╕лу.
- А це ми сьогодн╕ перев╕римо, - сказав начпо. ╤ до мене:
- В сьом╕й годин╕ вечора, бляха муха, щоб був у столов╕й во╓нторга. Колядувати будеш. Зрозум╕в?
- Саме так, - витягнувся я.
- ╤ди, салага, ╕ гляди мен╕. Слухати будуть члени партком╕с╕╖, там ╕ р╕шення приймемо.
Я подався до друга Вахтанга, начальника во╓нторг╕всько╖ столово╖, якому часто вид╕ляв матрос╕в на р╕зн╕ роботи: виручай, батоно, тепер мене, бо горю, як маяк в темну н╕ч.
- Генецвал╓, не хвилюйся, - засм╕явся Вахтанг. - Каляда говор╕ш? Вай, знаю, знаю, сам во Львов╓ служил, один раз в самаход╓ с д╓вочкам╕ колядовал. Вах, хорошо, помню: "На варада стала, какой н╓ б╕вал"... Сколько ч╓лов╓к буд╓т, пят гавар╕ш? Сдела╓м на д╓сят. Вай, коляда! Висш╕й сорт буд╓т, н╓ волнуйса, ╕д╕ отдихай, придьош колядоват около с╓м╕...
Р╕вно о сьом╕й вечора члени партком╕с╕╖ с╕ли "за робоч╕ м╕сця".
- Ну що, салага, - розпочав "зас╕дання" начпо, - колядуй, чи що? Давай, давай, вп╓рьод!
Мен╕ н╕чого не зоставалося, почав колядувати, по куплету з трьох колядок.
- А що, н╕чого я антирадянського не чую, а Бог, та ми вс╕ з Богом, - закусуючи перц╕вку, промовив начоргмобв╕дд╕лу.
- Так, а с╕льраду як розганяв? Що, в╕д коляди розб╕глися, штанг╕ст? - хрумкаючи болгарським маринованим ог╕рком, спитав зампол╕т навчального центру.
- Слюшай, какой с╓льсов╓т, он сам разб╓жался калядоват. Там вс╓ колядуют, сам в╕д╓л. Сматр╕ какой м╕чман малад╓ц, - кинувся п╕дтримувати мене Вахтанг.
- Ладно, салага, бери оцю бумагу, пиши в╕дпов╕дь. Щоб на ранок була готова, - зак╕нчив дискус╕ю начальник пол╕тв╕дд╕лу.
"Зас╕дання" партком╕с╕╖ зак╕нчилося далеко за п╕вн╕ч. А вранц╕ я прин╕с проект в╕дпов╕д╕. Начпо прочитав, скривився:
- Це хто так пише? Ти що, хочеш щоб ще в пол╕туправл╕ння флоту написали, що ми не вжива╓мо заход╕в парт╕йного реагування? Напиши так, щоби нав╕ть на тво╖й Западенщин╕ пов╕рили, що ти п╕сля свого п╕длого вчинку мучишся, як ╤сус Христос на хрест╕. Ясно, салага – бритий гусь?
Мен╕ стало ясн╕ше ясного дня. Я переписав листа.
- Оце справд╕ по-парт╕йному, як парт╕я вчить, - хитро примружився шеф. - Можна ╕ в╕дправляти. Дивись мен╕, щоб та коляда була остання ╕... дуй на корабель, та гляди, салага, щоб служив В╕тчизн╕ натхненно.
Я довго не розум╕в, чому декан на вс╕х подальших сес╕ях, завбачивши мене, хитро усм╕хався ╕ завжди запитував: "Ну що, м╕чман, ще рвеш якор╕-кайдани?". Лише перед самим випускним вечором секретарка деканату розказала, що декан перехопив ╕ знищив листа з райкому парт╕╖ з вимогою виключити мене з ╕нституту.
Напевно, декан факультету справд╕ хот╕в, щоби я таки став лейтенантом флоту.

*полтиник – умовна назва сторожових корабл╕в проекту "50"

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2020 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21919

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков