Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ СТОЛ╤ТТЯ: МИНУЛЕ ╤ СУЧАСНЕ
Декада ╕стор╕╖, проведена у Червоноградському г╕рничо-економ╕чному коледж╕, насамперед була...


КАРАЛЬНА ОПЕРАЦ╤Я ПРОТИ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥
Правду про Голодомор сл╕д розкривати не в╕д одн╕╓╖ кругло╖ дати до ╕ншо╖, а на пост╕йн╕й ╕...


ДМИТРО ДОНЦОВ ╤ «ВИКРИВАЧ╤»: ДЛЯ ЧОГО РОЗГАНЯЮТЬ СКАНДАЛ ДОВКОЛА ПАМ’ЯТНОГО ЗНАКА?
Рос╕йська сторона не пропуска╓ жодного кроку укра╖нського сусп╕льства щодо ув╕чнення пам'ят╕...


У КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ВИПУСК ЧАСОПИСУ "╥", ПРИСВЯЧЕНИЙ ╤СТОР╤╥ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Джем╕л╓в високо оц╕нив зм╕ст часопису, але нар╕кнув, що наклад у тисячу прим╕рник╕в ╓ абсолютно...


СИЛА БОЖА
Неймов╕рну ╕стор╕ю розпов╕ли мен╕ мешканц╕ одного з с╕л на Терноп╕лл╕. Сталося це в радянському...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 16.11.2018
Василь ╤льницький, ╕сторик, досл╕дник ОУН-УПА: НА ПУБЛ╤ЧНУ СТРАТУ УКРА╥НСЬКИХ П╤ДП╤ЛЬНИК╤В РАДЯНСЬК╤ СИЛОВИКИ ЗГАНЯЛИ СТАРШОКЛАСНИК╤В

Наша зустр╕ч в╕дбулася у Дрогобицькому педун╕верситет╕ ╕м. ╤.Франка. В одному з найстар╕ших корпус╕в ╕сторичного факультету розмова з молодим доктором ╕сторичних наук занурила у часи п╕дп╕льно╖ боротьби укра╖нських нац╕онал╕ст╕в, як╕ в╕ддавали життя за незалежн╕сть Укра╖ни.
Цей молодий науковець устиг у сво╖ 33 роки зробити дуже багато, аби ми знали ╕мена тих, хто боровся за визволення Укра╖ни. В╕н в╕дкрив зав╕су ╕ п╕дп╕льн╕ псевдо знайшли справжн╕ ╕мена й пр╕звища геро╖в-патр╕от╕в. В╕н пров╕в сво╖ досл╕дження, написав уже 7 книг ╕ продовжу╓ роботу в цьому напрямку.
Коли я вперше побачила ц╕ книги, ознайомилася з темами його двох дисертац╕й, у мене мимовол╕ вихопилося: «Коли ж ви взагал╕ спите?». А п╕зн╕ше д╕зналася, що в╕н, окр╕м усього, ще й батько трьох д╕тей.
Тож, знайомтесь: ╕нтел╕гентна, легка в сп╕лкуванн╕, симпатична ╕ розумна молода людина, яка глибоко зна╓ свою справу – Василь ╤ванович ╤льницький. Зак╕нчив з в╕дзнакою ╕сторичний факультет Дрогобицького педун╕верситету. П╕сля цього була асп╕рантура ╕ дисертац╕йне досл╕дження на тему «Дрогобицька округа ОУН. Структура ╕ д╕яльн╕сть. 1945-1952». Одразу ж почав працювати над докторською на тему «Карпатський край ОУН в укра╖нському визвольному рус╕. 1945-1954», яку усп╕шно захистив два роки тому. Нин╕ зав╕ду╓ кафедрою ╕стор╕╖ Укра╖ни Дрогобицького державного педун╕верситету.

╤ДЕНТИФ╤КОВАНО БЛИЗЬКО 3 ТИСЯЧ КЕР╤ВНИК╤В П╤ДП╤ЛЬНИК╤В З КАРПАТСЬКОГО КРАЮ
- Коли ви почали працювати над ╕дентиф╕кац╕╓ю учасник╕в визвольного руху?
- Ц╕╓ю проблематикою я почав займатися ще студентом. Написав дипломну, яка була пов'язана з укра╖нським визвольним рухом, а коли вступив до асп╕рантури, продовжував досл╕дження. Але уже б╕льш глибоко копав. Доброю нагодою виявилося те, що почали розсекречувати арх╕ви спецслужб – Галузевий державний арх╕в СБУ. Тод╕ директором арх╕ву став Володимир В`ятрович, ╕ була така ун╕кальна можлив╕сть працювати з нев╕домими доти арх╕вними матер╕алами. Я в першу чергу працював у ньому, а також у державних арх╕вах Льв╕всько╖, Закарпатсько╖, Черн╕вецько╖, ╤вано-Франк╕всько╖ областей. Плюс опрацьовував арх╕в управл╕нь СБУ у цих областях.
Ц╕кавим ╕ дуже важливим я вважаю виявлення, встановлення, ╕дентиф╕кац╕ю тих людей, як╕ брали безпосередню участь у нац╕онально-визвольн╕й боротьб╕. На жаль, проблема в тому, що ц╕ люди забут╕ або нев╕дом╕. Оск╕льки п╕дп╕льна боротьба полягала в тому, що потр╕бно було консп╕руватися, учасники визвольного руху обирали соб╕ псевдо, п╕д якими ╖х лише й знали, ╕ таких не╕дентиф╕кованих людей ╓ тисяч╕. Я сво╓ завдання вбачав у тому, щоб ╕дентиф╕кувати оцих ос╕б. Це дуже коп╕тка робота. Доводиться фактично за якимись др╕б'язковими ╕нформац╕йними матер╕алами знаходити та ╕дентиф╕кувати того чи ╕ншого п╕дп╕льника.
- Як це взагал╕ в╕дбува╓ться?
- Наприклад, дов╕дався я, що кер╕вником Дрогобицького надрайонного проводу ╓ п╕дп╕льник п╕д псевдо, скаж╕мо, «Остап». В╕домо т╕льки його ╕м'я ╕ що в╕н ╕з якогось села Дрогобицького району, б╕льше н╕чого. ╤ тод╕ доводиться шукати, знаходити як╕сь мартирологи з того села, очевидц╕в…
- Ви ви╖жджали на м╕сця…
- Так, доводилося. Звичайно ж, ╕нколи траплялися як╕сь помилки в ╕дентиф╕кац╕╖ людей, пот╕м вони виправлялися. Дуже ц╕нно, коли в арх╕вах знаходять як╕сь списки п╕дп╕льник╕в – ╖х зовс╕м мало, але вони ╓ – де люди ╕дентиф╕кован╕. Тод╕шн╓ м╕н╕стерство державно╖ безпеки ╕ КГБ також ╕дентиф╕кували людей, вони зд╕йснювали пошук того чи ╕ншого п╕дп╕льника, ╕ в ╖хн╕х матер╕алах можна знайти, хто ховався за тим чи ╕ншим псевдо.
╢ й ╕нша проблема – з'ясування ╖хн╕х б╕ограф╕чних в╕домостей, бо ╖х також дуже мало. ╤ коли потр╕бно написати б╕ограф╕ю того чи ╕ншого члена ОУН або стр╕льця УПА, доводиться дуже скрупульозно п╕дходити до цього, перев╕ряти. Бо не в╕домо, яку посаду об╕ймала людина. Наприклад, вона була чотири або п'ять рок╕в у п╕дп╕лл╕ й зм╕нювала посади. Людину призначали з одного району в ╕нший або й в ╕ншу область. Тод╕ ще важче ╕дентиф╕кувати. Доводиться з╕ставляти ╕ вводити вс╕ можлив╕ дан╕.
Важко знайти ╕ дату загибел╕ п╕дп╕льника. Бо за документами дуже часто проходить, що одну й ту саму людину «вбивали» к╕лька раз╕в. ╤ яка саме з тих дат достов╕рна – також питання.
З фотограф╕ями – теж велика проблема. На жаль, обмаль збереглося фото п╕дп╕льник╕в, повстанц╕в. Саме в Галузевому арх╕в╕ СБУ ╓ так╕ матер╕али.
- А ц╕ фото – як╕сн╕, з ними можна працювати?
- Б╕льш╕сть довол╕ добре збережен╕, ╖х можна сканувати й друкувати.
- Ск╕льки ос╕б вам удалося ╕дентиф╕кувати?
- Не наведу вам ч╕тко╖ цифри. Я займаюсь Карпатським кра╓м ОУН. Це п╕дп╕льна адм╕н╕стративна одиниця, яка охоплювала тод╕шн╕ Стан╕славську (тепер╕шня ╤вано-Франк╕вська), Дрогобицьку, Черн╕вецьку ╕ Закарпатську област╕. Це була одна з найб╕льших, як за чисельн╕стю, так ╕ за територ╕╓ю, п╕дп╕льних адм╕н╕стративних одиниць того часу. Вона виконувала особливе завдання взагал╕ в Укра╖н╕, бо тут базувалася значна к╕льк╕сть п╕дп╕льник╕в ╕ в╕дд╕л╕в УПА. Через Карпатський край зд╕йснювався зв'язок ╕з закордоном: кур'╓ри проходили, в основному, через нього. ╤ я, насамперед, ставив соб╕ завдання ╕дентиф╕кувати кер╕вний склад краю.
Як узагал╕ розбудовувався Карпатський край? В╕н складався з округ╕в, округи – з надрайон╕в, надрайони – з район╕в, райони складалися з кущ╕в, кущ╕ – з╕ станиць. Отже я ╕дентиф╕кував в╕д краю до району включно.
На сьогодн╕шн╕й момент ╓ близько трьох тисяч кер╕вник╕в, як╕ д╕яли впродовж 1945-1954 рок╕в. Це ╓ ╕дентиф╕кован╕ люди, але, на жаль, – хтось ма╓ б╕льш розписану б╕ограф╕ю, хтось – менш, ╕де пост╕йний пошук, пост╕йно ╖здиш в арх╕в, знаходиш щось нове, якусь крупинку, дода╓ш до яко╖сь особистост╕.
- Яка загалом була чисельн╕сть п╕дп╕лля?
- Якщо говорити про п╕дп╕лля Карпатського краю, це теж дуже складне питання, бо нема╓ повних списк╕в ╕ з╕браних даних, щоб можна було сказати, що там ╕з 1945 по 1954 р╕к було ст╕льки-то ос╕б. Тут ми можемо лише приблизно говорити. Я з цифрами дуже обережний: якщо сказав, що кер╕вник╕в три тисяч╕, то в мене ╓ т╕ три тисяч╕. Про б╕льшу цифру говорити важче. Я п╕дбивав статистику, але ж, знов-таки, вона ╜рунтувалась на радянських статистичних даних. Ця статистика показу╓, що впродовж 1944-1954 рок╕в Карпатський край охоплював територ╕ально населення в 2,2 млн ос╕б. П'ять в╕дсотк╕в населення було репресовано – у той чи ╕нший спос╕б. Тобто, це були вбит╕, вислан╕ в Сиб╕р, у в╕ддален╕ райони Радянського Союзу, ╕ т╕ заарештован╕, як╕ в╕дбували покарання десь тут.

ОРГАН╤ЗОВАНИЙ ОП╤Р ╤СНУВАВ ДО 1954-ГО
- Ви назвали к╕лька областей, де було п╕дп╕лля…
- На територ╕╖ Укра╖ни у 1952-55 роках було чотири кра╖. Кр╕м Карпатського ще був Льв╕вський край п╕дп╕льний, Под╕льський край, ╕ на Волин╕ був такий край.
Роки 1945-1954 стосуються Карпатського краю. Поясню, чому. Наприк╕нц╕ 1944 року, в грудн╕, була проведена структурна реорган╕зац╕я п╕дп╕лля. Вона полягала в певному укрупненн╕ структурних одиниць у зв'язку з тими втратами, яких п╕дп╕лля зазнало впродовж 1944 року, тобто в пер╕од н╕мецько╖ окупац╕╖, ╕ вже коли сюди прийшла радянська адм╕н╕страц╕я. ╤ завершу╓ться пер╕од 1954 роком. Чому? Звичайно, п╕дп╕лля д╕яло ╕ дал╕, але ми говоримо про орган╕зований збройний оп╕р, коли з найвищо╖ адм╕н╕стративно╖ одиниц╕, тобто з краю, приходила ╕нструкц╕я в округ, чи в надрайон, чи в район, ╕ ту ╕нструкц╕ю було кому виконувати. Бо окрем╕ групи ╕ окрем╕ особи д╕яли значно довше, звичайно. ╥х шукали ╕ в 60-х роках. А якщо говорити, хто переховувався, то нав╕ть ╕з початком Незалежност╕ окрем╕ особи ще виходили з п╕дп╕лля. Тобто, вони чи переховувалися у родич╕в, чи родич╕ приносили ╖м у л╕си продукти, ╕ вони так нелегально проживали.
- Серед тих, кого ви ╕дентиф╕кували, вс╕ загибл╕?
- Н╕, не обов'язково. Там ╓, звичайно, менша частина людей, яким вдалося вижити, вони були репресован╕ – заарештован╕ й в╕дбували ув'язнення.
- Ви зустр╕чалися з кимось ╕з тих, хто вижив?
- Так, нав╕ть у 2008 роц╕ опубл╕кував у сп╕вавторств╕ книжку спогад╕в, яка назива╓ться «Шлях гор╕ння». Це зб╕рник спогад╕в безпосередн╕х учасник╕в та очевидц╕в под╕й укра╖нських визвольних змагань. Я сп╕лкувався з багатьма особами, брав у них ╕нтерв'ю. Це також одне з джерел ╕нформац╕╖, яке допомагало ╕дентиф╕кувати п╕дп╕льник╕в. Дуже багато саме в цих спогадах можна було дов╕датися про побут п╕дп╕льник╕в, чого не з'ясу╓ш, наприклад, з оф╕ц╕йних документ╕в, як╕ дуже сух╕.
Зрозум╕ло, до спогад╕в треба п╕дходити дуже обережно, бо це суб'╓ктивне джерело ╕нформац╕╖, залежне в╕д того, яка людина згаду╓, наск╕льки вона була по╕нформована в тих чи ╕нших под╕ях, обставинах. Для кожно╖ людини властиво п╕двищувати свою роль ╕ значення в п╕дп╕лл╕ уже зараз, ╕ натом╕сть – показувати менш╕ досягнення ╕ заслуги ╕нших.
Донедавна в нас у Дрогобич╕ жив такий Пантелеймон Василевський, в╕н був у п╕дп╕лл╕ на Буковин╕. Так само мешкав у Дрогобич╕ Петро Мацан, який був референтом пропаганди Самб╕рського окружного проводу. Ось ╕з цими та ╕ншими такими людьми мен╕ довелося сп╕лкуватися.
- Чи багатьом репресованим вдалося повернутися?
- Це був довол╕ складний процес. П╕сля в╕дбуття покарання, в 1955-56 роках, починали повертатись колишн╕ ув'язнен╕. Але кер╕вництво КГБ областей на зах╕дноукра╖нських землях намагалося припинити це повернення будь-яким способом. Тому що вважали ╖х потенц╕йною небезпекою. Бо ж люди, як╕ пройшли через так╕ страждання, в╕дбули таке покарання, вони, в основному, не залишили, не в╕дкинули сво╖х погляд╕в. Вони дал╕ продовжували спов╕дувати сво╖ ╕де╖ про необх╕дн╕сть здобуття укра╖нсько╖ незалежно╖ державност╕. Тому цей процес був припинений – ╕ цим людям заборонялося повертатися в Укра╖ну. А якщо й дозволяли, то проживати можна було на Сход╕, а на Зах╕дну Укра╖ну було заборонено повертатися, бо вважалося, що це може сприяти продовженню боротьби.
- Як зм╕нювалася з роками сама боротьба? Спочатку були фашисти, була Польща, пот╕м прийшла Радянська влада…
- Кер╕вники Укра╖нського визвольного руху мали довол╕ ч╕тку позиц╕ю: союзником вважали в принцип╕ будь-яку державу, що п╕дтримувала здобуття Укра╖ною незалежност╕. Стратег╕я ╕ тактика коригувалися в процес╕, вибудовувався оптимальний механ╕зм, який би дозволяв вести боротьбу в тих умовах ╕ забезпечувати житт╓д╕яльн╕сть самого п╕дп╕лля. Для прикладу, у друг╕й половин╕ 40-х рок╕в було розроблено так╕ стратег╕╖, як╕ мали кодов╕ назви «Олег», «Орлик» ╕ «Дажбог». У чому вони полягали?
Стратег╕я «Олег» полягала в тому, щоб створювати легальн╕ орган╕зац╕╖ з молод╕, яка навчалася у школах, техн╕кумах, вищих навчальних закладах. Тим самим готувати соб╕ зам╕ну, бо молодь в╕д╕гравала в п╕дп╕лл╕ особливо важливу роль.
Стратег╕я «Орлик» полягала в тому, щоб поширювати свою д╕яльн╕сть на сх╕дн╕ област╕ Укра╖ни, як╕ були не охоплен╕ боротьбою. За кожною адм╕н╕стративною одиницею п╕дп╕лля закр╕плювалася та чи ╕нша область, ╕ в ╖хн╕й обов'язок входило налагодження контакт╕в, створення там так званих опорних пункт╕в, з якими пот╕м можна було б розвивати якусь подальшу боротьбу.
Стратег╕я «Дажбог» полягала в переход╕ до якомога глибшо╖ консп╕рац╕╖ для того, щоби зберегти п╕дп╕лля, кадри, живу силу ╕ продовжувати боротьбу.
Якщо говорити про пер╕од н╕мецько╖ окупац╕╖, то ОУН ╕ УПА вели боротьбу на три фронти: проти н╕мц╕в, проти радянсько╖ системи ╕ проти поляк╕в. Хоча оцей польський, скажемо так, фронт, кер╕вництво ОУН вважало зайвим ╕ не потр╕бним ╕ робило все для того, щоби якогось конфл╕кту з поляками не розгортати, не витрачати зусиль ще й на боротьбу з ними.
Довол╕ ефективно була вибудована етнонац╕ональна пол╕тика ОУН. Це я говорю про сороков╕ роки: вона давала можлив╕сть припливу в п╕дп╕лля представник╕в р╕зних нац╕ональностей. Тут ми можемо говорити ╕ про грузин╕в, ╕ про азербайджанц╕в, ╕ про ╓вре╖в, ╕ нав╕ть про рос╕ян, як╕ брали участь у визвольн╕й боротьб╕ в лавах укра╖нського п╕дп╕лля. ╢ ╖х ╕мена, пр╕звища, коротк╕ б╕ограф╕╖ та дан╕, зв╕дки вони.
- Як вони опинилися в п╕дп╕лл╕?
- Вони потрапили в н╕мецький полон або вт╕кали, дезертирували з радянсько╖ арм╕╖. Таких було досить багато.
- Наск╕льки складно проходив процес ╕дентиф╕кац╕╖? Запам'яталося вам щось особливо?
- Звичайно, кожний випадок був ун╕кальний. Я не м╕г об'╖здити вс╕ населен╕ пункти, зв╕дки походив той чи ╕нший п╕дп╕льник, який був не ╕дентиф╕кований, тому доводилося знаходити телефони чи то с╕льсько╖ ради, чи то мешканця того чи ╕ншого села – телефонувати, пояснювати довго, хто я, чого я хочу. Звичайно, це в багатьох викликало здивування, але дозволяло встановити як╕сь б╕ограф╕чн╕ дан╕ про ту чи ╕ншу особу. Бувало ╕ таке, що книга вийшла, я залишив у н╕й контакти, ╕ тод╕ люди вже сам╕ зверталися. Казали: «Ви там згадали про такого-то мого родича, але я знаю про нього б╕льше», або «Я маю фотограф╕ю п╕дп╕льника, я вам ╖╖ над╕шлю, а ви, коли будете писати свою майбутню книгу, просто долучите т╕ зн╕мки» й т.╕н.
Бувають р╕зн╕ моменти. Наприклад, звертаються люди ╕ кажуть, що ви там у сво╖й книжц╕ написали про таку-то п╕дп╕льницю, а вона сп╕впрацювала з органами, викиньте ╖╖ геть ╕з книжки. А я пояснюю, що вона тод╕ виконувала функц╕ю пров╕дниц╕ референта. Те, що ця ж╕нка пот╕м сп╕впрацювала, – то зовс╕м ╕нше. Я ╕сторик, тож повинен об'╓ктивно п╕дходити: вона виконувала т╕ функц╕╖, значить, ма╓ бути вказана. ╤ ця, наприклад, конкретно ситуац╕я довол╕ довго тривала, але, як пот╕м з'ясувалося, у то╖ ж╕нки були конкурентки в якомусь п╕дп╕лл╕...
Взагал╕, якщо «вмикати» так╕ м╕жособист╕сн╕ в╕дносини, ста╓ дуже непросто. Звичайно, люди в сво╓му середовищ╕ мусять притертися. Розум╕╓те, тут ще певна ╓ особлив╕сть: люди по дек╕лька м╕сяц╕в сид╕ли в замкнутому простор╕, ╕ не просто в замкнутому, а в кри╖вц╕ на 5 квадратних метр╕в. Спробуйте...

У ЗАХ╤ДН╤Й УКРА╥Н╤ ПРОВОДИЛИ ПРИЛЮДН╤ СТРАТИ П╤ДП╤ЛЬНИК╤В
- Кри╖вок було багато?
- Дуже, у кожному населеному пункт╕ ╖х було дек╕лька. У дзв╕ниц╕ в церкв╕, в стодол╕, нав╕ть у стайн╕, – будь-де могла бути ця кри╖вка, у найб╕льш неспод╕ваних м╕сцях. Коли ╖х виявляли, радянськ╕ силов╕ органи ╖х знищували, але це були ун╕кальн╕ п╕дп╕льн╕ розробки. В арх╕вах спецслужб можна знайти ц╕л╕ схеми, на яких показан╕ кри╖вки. Коли знищували якусь кри╖вку, що мала серйозне чи ц╕каве ╕нженерне значення, ╖╖ ретельно описували. Зазначали повн╕стю вс╕ метраж╕ – висота, ширина, розташування стол╕в, якихось додаткових к╕мнат. От у видавництв╕ «Л╕топис УПА» вийшов том 38-й, присвячений суто кри╖вкам, ╖хн╕й побудов╕.
Багато п╕дп╕льник╕в гинуло в боях. Коли виявляли кри╖вку, в╕дбувався б╕й, чи коли виявляли групу п╕дп╕льник╕в на м╕сцевост╕ – в л╕с╕ або в населеному пункт╕ – ╖х оточували ╕ л╕кв╕довували. А кого брали в полон – спочатку в╕дбувалося сл╕дство, пот╕м суд, виносили смертну кару ╕ через певний пер╕од п╕дп╕льника розстр╕лювали.
- Чи багато справ проти п╕дп╕льник╕в було сфальсиф╕ковано?
Зг╕дно з «рознарядкою», НКВД-КГБ треба було терм╕ново проводити прилюдн╕ страти – й п╕д них справи просто «п╕дганялися»
- Крим╕нальн╕ справи 1944-45 рок╕в, чи нав╕ть 1946 року, були часто «шит╕ б╕лими нитками». А от уже справи п╕зн╕ших рок╕в, 50-х, т╕ вже були б╕льш ретельн╕ – намагалися довести д╕йсно вину то╖ чи ╕ншо╖ особи.
Беремо 1944 р╕к, прих╕д на Зах╕дну Укра╖ну радянсько╖ адм╕н╕страц╕╖. Видали постанову про проведення в╕дкритих судових процес╕в ╕ прилюдних страт. Для того, щоб залякати м╕сцеве населення ╕ припинити оп╕р. ╤ п╕д от╕ в╕дкрит╕ судов╕ процеси, п╕д прилюдн╕ страти (це було пов╕шення) «п╕дганялися» справи. Якщо не було кого, то реально людину, вина яко╖ була не доведена, що вона брала участь у збройн╕й боротьб╕ (це м╕г бути звичайний пропагандист, як╕й поширював лист╕вки, й у справ╕ нема ╕нформац╕╖, що в╕н з╕ збро╓ю в руках завдав шкоди радянським в╕йськовослужбовцям), все одно засуджували до пов╕шення. Бо ж треба було терм╕ново провести, зг╕дно з «рознарядкою», оц╕ прилюдн╕ страти. Така прилюдна страта була в Дрогобич╕, у Стрию, так╕ були практично по вс╕й Зах╕дн╕й Укра╖н╕.
Але найцин╕чн╕ше те, що, за спогадами самих п╕дп╕льник╕в та ╕нших св╕дк╕в, на т╕ страти, зокрема на ╤вано-Франк╕вщин╕, заганяли старшокласник╕в, учн╕в шк╕л. Можна соб╕ уявити травму, яко╖ тим д╕тям було завдано.
- Це який р╕к був?
- 1944 р╕к, вересень, ╕ нав╕ть с╕чень 1945 року. У нас у Дрогобич╕ на площ╕ 9 с╕чня 1945 року була проведена прилюдна страта.
- А вояки взагал╕ були добре озбро╓н╕?
- По-р╕зному. З╕ збро╓ю завжди була проблема, бо це ж була арм╕я без держави. Часом зак╕нчувалися набо╖ й не було зв╕дки поповнити т╕ запаси. Кращ╕ часи були, коли в╕дступали зв╕дси чи н╕мецьк╕, чи радянськ╕ – якщо говорити про 1941 р╕к – п╕дрозд╕ли. П╕дп╕льники нападали на невеличк╕ радянськ╕ загони, чи н╕мецьк╕, чи румунськ╕, чи угорськ╕, або ж, як у 1944 роц╕, обм╕нювали зброю.
Якщо подивитись радянськ╕ к╕ноф╕льми чи рос╕йськ╕, там завжди укра╖нськ╕ повстанц╕ зображен╕ з н╕мецькою збро╓ю. Це не зовс╕м об'╓ктивно, бо хоч н╕мецька зброя ╕ була в п╕дп╕лл╕, але ╖╖ довго не використовували, тому що до не╖ зак╕нчувалися набо╖. ╤ звичайно, п╕дп╕лля змушене було перейти на радянськ╕ зразки збро╖, до яких можна було легко знайти набо╖.

УЧАСНИКИ ПСЕВДОБО╥ВОК ОТРИМУВАЛИ ВИСОКУ ПЛАТНЮ ╤ ЗОЛОТ╤ ГОДИННИКИ В ПОДАРУНОК
- Знаю, були факти, коли прац╕вники НКВД маскувалися п╕д п╕дп╕льник╕в.
Практично в кожному район╕ НКВД намагалося орган╕зувати б╕льш╕ чи менш╕ лжезагони – агентурно-бойов╕ групи псевдоповстанц╕в
- Так, основна мета НКВД була не так ф╕зично л╕кв╕дувати п╕дп╕лля, як дискредитувати в очах м╕сцевого населення. ╤ ще одне завдання, яке виконували оц╕, ╖х називають по-р╕зному – лжезагони, псевдобо╖вки (у самих документах силових орган╕в, ╖хня назва – агентурно-бойов╕ групи, АБГ) полягало в тому, щоби ф╕зично захопити, а пот╕м використовувати п╕дп╕льник╕в. Як це в╕дбувалося? ╤нтенсивно почали створюватися агентурно-бойов╕ групи з 1945 року. Практично в кожному район╕ намагалися орган╕зувати таку б╕льшу чи меншу групу. У к╕нц╕ 40-х рок╕в ц╕ АБГ почали ╕нтенсивно д╕яти. До них могли залучити, кр╕м прац╕вник╕в силових орган╕в, ╕ колишн╕х п╕дп╕льник╕в, як╕ були захоплен╕, завербован╕ ╕ надзвичайно добре знали територ╕ю, м╕сцев╕ звича╖, побут. ╤ коли вони приходили до м╕сцевих жител╕в, н╕хто не сумн╕вався, ╕ не думав, що це ╓ несправжн╓. Якщо хтось був чужий, з╕ Сходу, ╖х зразу ╕дентиф╕кували, що це нем╕сцев╕, ╕ вони не знають правил повед╕нки в п╕дп╕лл╕. З АБГ був прац╕вник, який керував, контролював, виконував певн╕ завдання з координац╕╖.
Як д╕яла така група? Наприклад, потр╕бно було заарештованого п╕дп╕льника "розговорити", бо в╕н тримався м╕цно, не видавав н╕яко╖ ╕нформац╕╖. Що тод╕ робили? ╤м╕тували його перевезення з одно╖ в'язниц╕ в ╕ншу, наприклад, а по дороз╕ н╕бито п╕дп╕льниками проводилася операц╕я ╕ його н╕бито в╕дбивали. Його забирали, але у «п╕дп╕льник╕в» уже був протокол, написаний в МГБ, ╕ до цього арештованого зразу виникала «п╕дозра». Йому казали: «А чого ж ти видавав те ╕ те?..». ╤ в╕н починав виправдовуватися, говорити «та н╕, я не винуватий, я н╕чого не робив, н╕кого не здавав», а для п╕дтвердження починав називати вс╕х, кого знав. От у такий спос╕б пот╕м ту людину вербували.
Результативн╕сть АБГ була довол╕ високою. Учасники цих груп отримували високу зарплату, ц╕нн╕ подарунки, наприклад, золот╕ годинники, не рахуючи якихось ╕нших нагород – медалей «за охорону громадського порядку» або «за охорону державного кордону», отак╕ дивн╕ давалися ╖м в╕дзнаки. Зарплата ╖хня коливалася – в╕д 500 карбованц╕в до понад 1500. Це оф╕ц╕йна зарплата. Плюс вони ще отримували прем╕╖ за усп╕шно проведену операц╕ю. Тобто провели л╕кв╕дац╕ю яко╖сь групи п╕дп╕льник╕в – ╕ вс╕ могли отримати ще одну таку зароб╕тну плату. А ще, коли вони йшли на операц╕ю, ╖м платили «добов╕» – 25 карбованц╕в. Тож учасники АБГ мали серйозне забезпечення. Кр╕м того, за в╕рну службу ╖м купували й умебльовували квартири, будинки. Так радянська система платила тод╕шн╕м, можна сказати, к╕лерам, як╕ виконували й л╕кв╕дац╕йн╕ функц╕╖, ╕ дискредитац╕йн╕.
- У як╕й сфер╕ сьогодн╕ ваш╕ науков╕ ╕нтереси?
- Я продовжую досл╕джувати ту ж проблематику – Укра╖нський визвольний рух, просто дозбирую те, до чого ран╕ше не було доступу, чого не давали, про що я не знав. Слава Богу, ситуац╕я в арх╕вах СБУ зм╕нилася, вже зараз зроблен╕ описи, як╕ дають досл╕дникам на ознайомлення, ╕ можна замовляти потр╕бну справу.
- Вам не доводилося звертатися у рос╕йськ╕ арх╕ви?
- Я в арх╕вах Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ не працював, але писав запити з проханням допомогти в пошуках…
- Напевно, без в╕дпов╕д╕?
- Приходила в╕дпов╕дь про те, що «дано╖ ╕нформац╕╖ не виявлено».
- Багато арх╕в╕в з Укра╖ни вивезли...
- Так, ╕ багато знищили. Зокрема, можна навести приклад з ╤вано-Франк╕всько╖ област╕: в к╕нц╕ 80-х рок╕в, перед тим як мав розпадатися Радянський Союз, вже силовики розум╕ли, що в╕дбуватиметься, – ╕ вони почали вичищати арх╕ви. Зокрема, документи з тод╕шнього КГБ обласного в ╤вано-Франк╕вську були частково знищен╕. Кажу частково, бо я чув в╕д р╕зних людей таку ╕нформац╕ю, не можу говорити достов╕рно, але були випадки, коли прац╕вники, яким дов╕рили знищувати т╕ арх╕ви, витягували частину справ, десь переховували, ╕ вже в к╕нц╕ 90-х рок╕в т╕ документи почали з'являтися на ринку в продажу.

ПРОПОНУВАЛИ КУПИТИ ДОКУМЕНТИ П╤ДП╤ЛЬНИК╤В ЗА 100 ТИСЯЧ ╢ВРО
- Вам не доводилося купувати так╕ матер╕али?
- Н╕. Хоча й було дек╕лька пропозиц╕й купити документи п╕дп╕льник╕в, як╕ були знайден╕ в б╕донах. Я в╕дмовлявся, бо ц╕на була височезна. По-перше. А по-друге – не вважаю, що такий процес треба п╕дтримувати ╕ заохочувати. Це ╓ нац╕ональна ц╕нн╕сть, нац╕ональне надбання, яким торгувати не можна. Люди проливали кров, ╕ не можна отак просто соб╕ цим торгувати. Якщо ти знайшов, повинен в╕ддати, за якусь винагороду, звичайно. Але та пропозиц╕я, що мен╕ робили, – на той час то було 100 тисяч ╓вро. Це був як╕йсь б╕дон, десь 8 тисяч аркуш╕в. Я порадився з колегами, колеги запропонували за скан-коп╕╖ тих документ╕в тисячу долар╕в. Продавц╕ в╕дмовилися ╕ сказали, що будуть продавати по одному документу. Вони зробили величезний злочин, бо так документи розпорошуються. А документи ц╕нн╕, коли вони в комплекс╕.
- Скаж╕ть, тема ваших досл╕джень якось пройшла особисто через вашу с╕м'ю?
- Так, частково. У мене д╕д по батьков╕й л╕н╕╖ – ╤льницький ╤ван Михайлович – допомагав, сп╕впрацював ╕з п╕дп╕ллям, з укра╖нським визвольним рухом. Зокрема, з пров╕дником Боринського районного проводу, а в╕дтак цей пров╕дник став орган╕зац╕йним референтом Турк╕вського надрайонного проводу – З╕нов╕╓м Б╕ласом. Зокрема, в╕н упродовж к╕лькох м╕сяц╕в переховувався у схованц╕, в хат╕ у мого д╕да. В╕н пот╕м вийшов з повинною, але не з╕знався, хто його переховував.
- На вашу думку, чи достатньо встановлено в Укра╖н╕ пам'яток укра╖нсько╖ боротьби?
- Я вважаю, замало ╓ таких, скаж╕мо, наочних пам'яток, ╕ ще проблема ╓ з л╕тературою, у як╕й би були ╕дентиф╕кован╕ ц╕ люди. Це дуже коп╕тка робота для не одного ще покол╕ння. Звичайно, потр╕бна популяризац╕я досл╕джень, бо широкий загал, на жаль, не зна╓ як про боротьбу в загальноукра╖нському контекст╕, так ╕ про м╕сцеву, яку вели не т╕льки односельчани, але ╕ багато ╖х родич╕в. Насправд╕ ми дуже мало по╕нформован╕ про цю боротьбу. Це пов'язане ще ╕ з тим, що наш╕ батьки, д╕ди боялися про це розпов╕дати. Тому що за це могли посадити, ╕ не просто посадити, а вислати. Це зм╕нилося т╕льки з╕ здобуттям Укра╖ною незалежност╕, коли можна вже було в с╕м'╖ щось розпов╕дати.

╤СТОР╤Я "ВОСКРЕСЛОГО" З МЕРТВИХ
- Багато ще у вас роботи в цьому напрямку...
- Дуже, тут кожен день щось знаходиться. Додаються б╕ограф╕чн╕ дан╕, встановлю╓ться якийсь факт загибел╕, це пост╕йна пошукова робота.
Я маю ще таке бажання ╕ мету все-таки опубл╕кувати зб╕рник б╕ограф╕чних в╕домостей хоч би про кер╕вний склад Карпатського краю ОУН-УПА. Хочу це зробити, щоб т╕ п╕дп╕льники, яких я близько трьох тисяч ╕дентиф╕кував, ув╕йшли в науковий об╕г ╕ щоб ширше коло людей дов╕далося про них. Бо ц╕ б╕ограф╕╖ в мене написан╕, п╕дготовлен╕, але поки що в шухляд╕. А не публ╕кую насамперед тому, що пост╕йно щось дода╓ться.
Безпосередн╕х учасник╕в визвольного руху практично не залишилося... Нещодавно, в 2015 роц╕, помер Любомир Гудз ╕з Дрогобича. В╕н у 2011 роц╕ до мене зателефонував ╕ каже: «Я Любомир Гудз, якого «розстр╕ляли», хот╕в би з вами зустр╕тися, я при╖хав ╕з Мар╕уполя, але сам – уродженець Дрогобича». Я погодився.
Але перед тим я передивився, яку маю ╕нформац╕ю про цю постать. П╕дняв документи, ╕ в них Любомир Гудз справд╕ проходить як убитий. Почав з'ясовувати, чому. Виявилося, що за одними документами в╕н проходив як убитий, а за ╕ншими – як заарештований.
Любомир брав участь у м╕сцевому п╕дп╕лл╕, тобто в Дрогобич╕ був м╕ський осередок ОУН, ╕ в╕н виконував р╕зноман╕тн╕ завдання п╕дп╕лля. У листопад╕ 1947 року, дорогою додому, один з агент╕в МГБ п╕дв╕в його в обумовлене м╕сце на вулиц╕ ╤вана Франка, ╕ в Любомира випустили з╕ збро╖ ц╕лу обойму. ╤ руки, ╕ ноги йому кулями прошили, ╕ близько серця. Нападники пов╕домили силовикам, що Гудза вбили, т╕ посп╕шили, очевидно, написали допов╕дну, що вони вбили такого-то учасника п╕дп╕лля. Але коли при╖хали за т╕лом, то його не виявилося, бо Любомир п╕сля розстр╕лу вижив. В╕н зм╕г устати ╕ п╕ти до сво╓╖ т╕тки, але його швидко знайшли, бо вже випав сн╕г, залишилися сл╕ди кров╕. Його одразу ж заарештували ╕ в╕дправили в управл╕ння МГБ, там його допитували, ╕ лише зранку надали медичну допомогу. Причому, нав╕ть не л╕кар, а якась медсестра. Любомира засудили до 10 рок╕в табор╕в, а п╕сля в╕дбуття покарання йому було заборонено проживання в Зах╕дн╕й Укра╖н╕. В╕н оселився в Мар╕упол╕, де до пенс╕╖ працював на металург╕йному завод╕. Знаю, що в╕н був у Мар╕упол╕ активним у «Просв╕т╕». ╤з здобуттям незалежност╕ щороку при╖жджав сюди, бо мав ностальг╕ю. Помер в╕н у Мар╕упол╕ в 2015 роц╕, але похований у Дрогобич╕.
- В╕н прочитав вашу книгу?
- Так, ╕ там були вказан╕ мо╖ контакти, в╕н зателефонував. В╕н був рядовим п╕дп╕льником, на момент арешту йому було лише 16 рок╕в, ╕ я згадував про ╕нших, яких в╕н знав. В╕н вир╕шив додати мен╕ ╕нформац╕ю, написав спец╕ально для мене спогади. Написав ╕ про те, хто його видав, ╓ пр╕звище, в╕н ╕з т╕╓ю людиною нав╕ть бачився п╕зн╕ше.
Любомир Гудз також пригадав одного дрогобичанина, звати його Микола Гук, який теж був рядовим п╕дп╕льником. Його захопили, коли в╕н перевозив п╕дп╕льну кореспонденц╕ю. Це був листопад, ╕ коли Гук вийшов з потягу на станц╕╖ Брониця, пом╕тив, що за ним стежать. ╤ в╕н, щоб не потрапили т╕ документи радянським силовикам, заб╕г у перший дв╕р ╕ вскочив у криницю. Документи були знищен╕, але його витягли, обтерли, напо╖ли спиртом, а коли виводили другий раз, в╕н знову вскочив у криницю ╕ вже намагався пок╕нчити життя самогубством.
Гук особисто розпов╕дав р╕зн╕ ц╕кав╕ факти, але мен╕ здалося, що в╕н дещо фантазу╓. Проте, п╕сля того, як я з ним посп╕лкувався, п╕дняв його крим╕нальну справу, то в н╕й було справд╕ написано, що в╕н дв╕ч╕ стрибав у криницю. Стало зрозум╕ло, що людина говорить правду.
Розпов╕дав Гук ╕ про те, як було важко, як адм╕н╕страц╕я, де в╕н в╕дбував покарання в р╕зних таборах, намагалася в р╕зний спос╕б з╕штовхнути ╖х, «пол╕тичних», ╕з «блатними». Життя будь-якого «пол╕тичного» в'язня н╕чого не вартувало. В одному з табор╕в, де Гук в╕дбував покарання, адм╕н╕страц╕я вс╕м «блатним» роздала лопати, р╕зн╕ нож╕ й просто в╕дправила в барак «пол╕тичних», щоб тих убити. Але, каже п╕дп╕льник, вони соб╕ дали раду, бо в них були п╕чки, вони ╖х роз╕брали, ╕ мали м╕н╕мальну «зброю» – кам╕ння. Так тод╕ вдалося вижити.
Цих людей потр╕бно згадувати, пам'ятати. Це ╕стор╕я в ╕менах, бо за кожною под╕╓ю, за кожним фактом сто╖ть якась людина. На жаль, донедавна вони були нав╕ть не в╕дом╕...

УКРА╥НЦ╤ ╤ ПОЛЯКИ МОЖУТЬ ПОРОЗУМ╤ТИСЯ, ЯКЩО НЕ ПОЛ╤ТИЗУВАТИ ╤СТОР╤Ю
- Ви берете участь у дискус╕╖ стосовно укра╖нсько-польських в╕дносин?
Укра╖нський визвольний рух намагався в будь-який спос╕б налагодити контакт ╕ припинити протистояння з поляками
- Написав дек╕лька статей ╕з цього приводу. Я т╕льки показую аспект ╕ укра╖нсько-польського протистояння, ╕ укра╖нсько-польсько╖ сп╕впрац╕ на теренах Карпатського краю. Нав╕ть на Самб╕рщин╕ в╕домо про поляка, який був в укра╖нському п╕дп╕лл╕. Назагал, як я вже казав, укра╖нський визвольний рух намагався в будь-який спос╕б налагодити контакт ╕ припинити оце протистояння з поляками. Тому що основним ворогом була, звичайно, радянська тотал╕тарна система.
- Укра╖на ╕ Польща можуть знайти порозум╕ння в цьому питанн╕?
- Думаю, можуть, ╕ тут так╕ приклади порозум╕ння були. У к╕нц╕ 90-х рок╕в, в 2000-х роках проводилися сп╕льн╕ кругл╕ столи, конференц╕╖, де ╕сторики вже п╕дходили до компром╕су. Але, як на мене, цю проблему не треба пол╕тизувати. Коли у це втручаються пол╕тики, особливо радикальн╕, як╕ намагаються заробити див╕денди, спекулюючи на складних сп╕льних укра╖нсько-польських стор╕нках, тод╕ й починаються проблеми.
Якщо повернутися до формату сп╕льного проведення конференц╕й м╕ж ╕сториками, то вони, упевнений, д╕йдуть до порозум╕ння.
- На ваш погляд, у школ╕ правильно розказують ╕стор╕ю УПА?
- Це залежить в╕д учителя. Звичайно, ╓ так╕ теми в шк╕льному курс╕ «╤стор╕я р╕дного краю» у той чи ╕нший пер╕од часу. Я сп╕лкуюся з╕ студентами ╕, на жаль, не вс╕ вчител╕ готов╕ докладати зусиль, щоб з'ясувати ╕ подати сво╖м учням саме м╕сцевий матер╕ал, який стосу╓ться ╖хнього села, району, област╕. А дехто взагал╕ уника╓ цих тем, намага╓ться ╖х просто в╕ддавати на самост╕йне опрацювання учням. Звичайно, тод╕ виника╓ проблема. Однак, ╓ ╕ багато позитивних приклад╕в, коли вчител╕ ╕стор╕╖ намагаються знайти й ╕дентиф╕кувати сво╖х сельчан, як╕ загинули в боротьб╕ за укра╖нську незалежн╕сть.

Олена Колгушева
Дрогобич
www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2018 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20566

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков