Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2435)
З потоку життя (5529)
Душі криниця (3143)
Українці мої... (1402)
Резонанс (1390)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1590)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (232)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«УКРА╥НА – КРИМУ: СХАМЕНИСЯ, СИНУ!»
Дивовижно, як зм╕ст та образи цього в╕рша - Укра╖ни-матер╕ (чи мачухи?) ╕ Криму-сина (нер╕дного ╕...


КРАПЛЯ РУЙНУ╢ КАМ╤НЬ, А ПРАВДА – СТЕРЕОТИПИ
Не стало Костянтина Михайловича Петренка – найстаршого, певне, нашого...


ВОЛОДИМИР БАЛУХ: Я НЕ ХОЧУ, ЩОБ Д╤ТИ ДОР╤КНУЛИ МЕН╤ В СЛАБКОСТ╤
Кримчанин Володимир Балух, якого 4 серпня суд в окупованому Криму засудив до 3 рок╕в ╕ 7 м╕сяц╕в...


СПРАВЕДЛИВ╤СТЬ – ХОЧ У ПОДАРУНОК…
Цього тижня наш╕й найповажн╕ш╕й, найавторитетн╕ш╕й, «найбувал╕ш╕й» колез╕, кримськ╕й...


КРИМСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРА╥НСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА
Колись Ви писали: КРИМ, СВ╤ТЛИЦЯ, КОНОНЕНКУ. Адреса не зм╕нилася. Т╕льки тепер вже – ПРО...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 05.05.2017 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 05.05.2017
В╤РА ╤ В╤РН╤СТЬ – ОДНОКОРЕНЕВ╤ СЛОВА

25 кв╕тня в╕дом╕й вишивальниц╕ В╕р╕ Ро╖к виповнилося б 106 рок╕в. Не такий вже для живо╖ людини й фантастичний в╕к. На початку нульових разом з представниками кримського м╕н╕стерства охорони здоров'я та ╕ншими журнал╕стами мен╕ довелось в╕тати з днем народження 112-р╕чну жительку С╕мферополя. Сл╕па, глуха ╕ виснажена, вона лежала в л╕жку, байдужа до всього, хоча в сво╖ 106 рок╕в, як казали р╕дн╕, ще торгувала молоком.
А ск╕льки нерозтрачено╖ енерг╕╖ було у В╕ри Серг╕╖вни на меж╕ ╖╖ стол╕ття, котру вона вже так ╕ не переступила, який вона мала потенц╕ал! ╤ не лише творчий, ╖╖ ╕нтересу до життя, бажанню на нього впливати сво╖м активними д╕ями могла б позаздрити молодь, хоча ззовн╕ природа не була милосердн╕шою до майстрин╕, н╕ж до ╕нших.
Про все це мен╕ подумалося, коли слухала Ольгу М╕лованову, яка сп╕вала на вечор╕-пам'ят╕ «Нитка дол╕. В╕зерунки житт╓вого шляху В╕ри Ро╖к», що в╕дбувся в б╕бл╕отец╕ ╕м. Пушк╕на в день народження вишивальниц╕. Сп╕вачка, за в╕ком зовс╕м д╕вча, була такою маленькою ╕ худенькою, а голос великий, як повноводна р╕ка (╕ де в╕н т╕льки вм╕щався!), був вартий ц╕лого хору. ╤ при цьому такий дзв╕нкий ╕ чистий, що будь-який хор, до сп╕ву якого обов'язково при╓дну╓ться елемент гулу, тут в╕дпочива╓.
До реч╕, розпочався веч╕р саме з╕ знайомства з хором ветеран╕в в╕йни ╕ прац╕, що складався з людей дуже похилого в╕ку (декому рок╕в по дев'яносто). Сп╕вали непогано, ось т╕льки чимало запитань викликав ╖хн╕й репертуар, бо м╕г би бути ╕ доречн╕шим в план╕ под╕╖, на яку його запросили. Тим б╕льше, що для цього були вс╕ передумови: адже В╕ра Ро╖к знала в╕йну не за чутками, це вона примусила ж╕нку взяти голку в л╕ву руку, ╖╖ в╕дгом╕н до к╕нця дн╕в жив у зраненому т╕л╕. А тут ще ╕ наближалася знаменна дата – день Перемоги… Тож в╕д хорист╕в оч╕кувала чогось душевного, материнського ╕ обов'язково - п╕сень на во╓нну тематику, це об╕цяли ╕ георг╕╖вськ╕ стр╕чки та медал╕ на во╓нних к╕телях чолов╕к╕в.
Натом╕сть сп╕ваки просто оглушили рос╕йським патр╕отизмом, ╕ якщо спочатку просто виявляли бажання «в╕ддати життя» за В╕тчизну, якусь абстрактну, в кого яка ╓, то п╕д к╕нець порушили ус╕ морально-етичн╕ норми, у всякому раз╕, в мо╓му сприйнятт╕. П╕сня називалася «Господь, храни Россию», а в н╕й все, як ╕ передбача╓ назва: «На коленях Господа молю: сохрани Россию», «Ти ж на белом свете всех милей, родина любимая, святая» ╕ таке ╕нше.
Якби щось под╕бне сп╕вали т╕, хто вже народився п╕сля при╓днання до Рос╕╖ Криму, все звучало б ц╕лком натурально ╕ не дратувало, але ж ц╕ люди останн╕ рок╕в 60 прожили в Укра╖н╕, в╕йськов╕ ╖й присягали, тут заробили сп╕ваки ╕ одержували непоган╕ пенс╕╖, юв╕лейн╕ медал╕, створили патр╕отичний хор, в репертуар╕ якого, ц╕лком ймов╕рно, була ╕ п╕сня «Боже, Укра╖ну бережи»… Тож все це ма╓ певний присмак колаборац╕он╕зму, тим б╕льше, що на виб╕р репертуару для таких старих людей, залежних т╕льки в╕д Бога, окр╕м них самих, н╕хто не м╕г вплинути.
Та хористи (я вже маю за уваз╕ ансамбль ╕з Джанкойського району «Азовчанка», що сп╕вав днем ран╕ше в Етнограф╕чному музе╖) роблять вигляд, н╕бито ми ╕ дос╕ живемо в Радянському Союз╕. Виступаючи, вони хваляться, що ╖хня п╕сня лине до Москви, а «Ки╖в з Москвою» - це «брат ╕з сестрою», хоча «брат» ╕ «сестра» вже три роки у стан╕ в╕йни – ╕нформац╕йно╖, г╕бридно╖, холодно╖ – кому яка назва б╕льше подоба╓ться, а то ╕ справжньо╖, гарячо╖, коли люди тупо вбивають одне одного. Звичайно, не хочеться про таке говорити ╕ не хочеться думати, але ця п╕сня зачепила за живе багатьох присутн╕х в музе╖ укра╖нц╕в, серцю який значно ближчий в╕домий в╕рш з рядками: «Никогда ми не будем братьями, ни по родине, ни по матери». Нав╕що ж було сипати с╕ль на рану!
Не могли заспоко╖тися ╕ абсолютно чуж╕ для В╕ри Серг╕╖вни люди в Пушк╕нськ╕й б╕бл╕отец╕, де к╕лька фраз прозвучало укра╖нсько╖ мовою, у тому числ╕, ╕ присвячений В╕р╕ Ро╖к в╕рш Галини Хм╕льовсько╖. Дв╕ ж╕нки нав╕ть вийшли ╕з залу та ще й мене п╕дмовляли ╕з собою словами: «Здесь не интересно, здесь все по-хохляцки».
Вже не вперше думала про те, як би повелася в под╕бн╕й ситуац╕╖ В╕ра Серг╕╖вна. Переконана, це було б г╕дно ╕ ╖╖ статусу, ╕ людини ╕з широкою укра╖нською душею, самодостатньо╖, яка зна╓ соб╕ ц╕ну. Вона б ╕ тут могла стати л╕дером думки ╕ мудрим вчителем. Тим не менше, п╕дозрюю, що вже скоро нов╕тн╕ рос╕йськ╕ патр╕оти заберуть у нас ╕ ╖╖, як забрали Крим ╕ все, що було тут укра╖нського. Але полюбити нашу геро╖ню вони не полюблять, як не знали ╕ не любили ╖╖ за життя, просто приходитимуть на заходи, аби згаяти час ╕ поаг╕тувати за свою нову в╕тчизну.
Найдовше протрима╓ться в так╕й ситуац╕╖, напевне, Над╕я Риндич, що не прийма╓ близько до серця пол╕тичн╕ нюанси. До того ж вона вже б╕ля сотн╕ в╕рш╕в присвятила вишивц╕, безпосередньо пов'язаних з образом В╕ри Серг╕╖вни, ╕ навряд чи зможе в╕д всього цього в╕дмовитися. Ось ╕ тепер це Над╕я привезла ╕з собою ансамбль «Азовчанка» з його переважно укра╖нським репертуаром. ╤ сп╕вали ж╕ночки в ц╕лому чудово, ╕ виглядали колоритно. Одна ╕з п╕сень, присвячена С╕мферополю, була особливо близькою серцю «св╕тличан», адже автор тексту назива╓ кримську столицю «всекримською св╕тлицею», ╕, зда╓ться, це не без нашого впливу.
Але й Етнограф╕чний музей з його виваженою, далекою в╕д гримас пол╕тики позиц╕╓ю та чудовим заступником директора, щирою укра╖нкою, як майданчик, де можна побути самими собою, для кримських укра╖нц╕в ближчим часом може бути втрачено. За ╕н╕ц╕ативою одн╕╓╖ ╕з найкращих учениць В╕ри Ро╖к Св╕тлани Лавренюк (нещодавно п╕шла ╕з життя), п╕дхопленою музейними прац╕вниками, вишивальниц╕ п╕вострова мають створити семиметровий рушник «На славу Криму» на зразок «Рушника ╓дност╕», вишитого до 200-р╕ччя Тараса Шевченка, що ╓ горд╕стю музею. Й тут теж ╕н╕ц╕атори ц╕╓╖ велико╖ прац╕, яка ╕з самого початку не вс╕ма була сприйнята однозначно, якимось боком посилаються на В╕ру Серг╕╖вну.
╤ ось еск╕з рушника, розроблений колективом художник╕в, було показано присутн╕м в музе╖, що з╕бралися вшанувати пам'ять велико╖ майстрин╕. До цього моменту десь глибоко в душ╕ над╕ялася, що основними його елементами стануть сонце, море, гори, кипариси та грона винограду, - все, за що ми так любимо Крим. Однак художники, як ╕ сп╕ваки, поб╕гли попереду локомотива: на рушников╕ «цв╕стиме» не «росяниста дор╕жка», а три герби Рос╕йсько╖ федерац╕╖ (на вигляд, з╕знаймося, не дуже естетичн╕) ╕ майже ст╕льки ж – Криму. А його основу становитиме ще не побудований м╕ст пом╕ж Рос╕╓ю ╕ Кримом з маленькими ф╕гурками представник╕в р╕зних нац╕ональностей на ньому. Залиша╓ться лише порад╕ти, що там не крокуватимуть «зелен╕ чолов╕чки» та не рухатиметься во╓нна техн╕ка.
Стежити за вт╕ленням в життя цього задуму, який ма╓ бути зд╕йснено до Дня народно╖ ╓дност╕ (листопад), м'яко мажучи, не маю бажання. Не думаю, що такий сюжет надихне ╕ укра╖нських вишивальниць, як╕ над попередн╕м рушником, де об╕йшлося без жодних пол╕тичних символ╕в, працювали майже ц╕лодобово.
Що ж до Св╕тлани Петр╕вни, то ╖╖ вишивки було виставлено в б╕бл╕отец╕ ╕м. Пушк╕на, шкода лише, що не виступив н╕хто ╕з ╖╖ р╕дних, тож стенд з роботами багатьма лишився непом╕ченим.
Не хот╕лося б вдаватися до якихось прогноз╕в на майбутн╓, але маю передчуття, що пам'ять про В╕ру Серг╕╖вну житиме ╕ дал╕ вже без зусиль р╕дних для не╖ по кров╕ ╕ духу людей, але у вигляд╕, пристосованому до потреб ново╖ д╕йсност╕. Лише для нас, тих, хто по-справжньому ╖╖ знав ╕ любив, В╕ра Ро╖к залишатиметься символом Укра╖ни, ╖╖ народного мистецтва, ╖╖ материнського тепла, бо таким би був ╕ ╖╖ власний виб╕р.

Тамара СОЛОВЕЙ
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 05.05.2017 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18475

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков