Версiя для друку Обговорити в форумi

Історія і сучасність

Взимку нинішнього року в Музей історії міста Сімферополя принесли предмети, виявлені при заглибленні на 70 сантиметрів підвалу магазину «Кулінарія», що на вулиці Долгоруківській, 6. Це були п’ять снарядів правильної кулястої форми діаметром близько п’яти сантиметрів. Співробітники музею очистили їх від іржі та показали фахівцям з історії зброї. Ті, оглянувши, визначили картеч кінця XVIII століття. Така знахідка в цьому районі міста не випадкова. Тут у двохстах метрах від готелю «Україна» на крутому схилі до річки Салгир перебувало земляне укріплення «Суворовський фельшанс», що використовувалося російською армією в боях проти турецьких військ. Воно існувало нетривалий період часу, але матеріальні свідчення про ті історичні події, як виявилося, залишило на століття.
У зрушеному шарі землі трохи вище до денної поверхні дослідники виявили сміття кінця XIX – початку XX століття. Серед різного викинутого дріб’язку – пошкодженого підсвічника, скляних ємкостей різної величини, ключів і цвяхів одна знахідка виявилася справжнім джерелом інформації. Це була скляна пляшка з рельєфним написом про її вміст – зельтерську мінеральну воду з пробуреної в 1895 році на річці Лан у Німеччині свердловини, яку назвали на честь німецької імператриці Августи Вікторії. Ця вода користувалася популярністю в Європі з античних часів, перевозилася в XVIII-XIX століттях у керамічних посудинах. Знайдена пляшка свідчила про те, що зельтерська вода постачалася в Крим, продавалася в аптеках, її пили з лікувальною метою сімферопольці.
Ці знахідки в культурному шарі старого міста стали темою доповіді директора Музею історії міста Сімферополя, кандидата історичних наук Ірини Вдовиченко на проведеній нещодавно в закладі науково-практичної конференції «Сімферополь на перехрестях історії».
— Нам дуже важливо було виявити ці датовані речі в конкретній точці міста, — розповідає вона. – І тепер ми з точністю до метра знаємо, де знаходиться його старий культурний шар. Це повинно враховуватися при будівництві, розробці нового міського генерального плану.
Ця конференція – восьма за рахунком. Перша була проведена в 2009 році відразу ж у перші місяці після створення музею для мобілізації вчених, дослідників, краєзнавців на вивчення міста: його забудови, демографії, пам’ятників, вироблених населенням товарів. Люди приносили збережені в скринях і на горищах старі речі, фотографії і, поповнюючи музейну колекцію предметів, самі більше дізнавалися про своє місто.
Нині ситуація змінилася в протилежний бік. У музеї вже навпаки діляться своєю архівною базою з іншими дослідниками. Зберігач музейних предметів Наталія Хрестенко розповіла на конференції, що саме можна почерпнути, які документи, фотоматеріали, твори мистецтва є в колекції. Тобто з установи, що поглинає інформацію, музей перетворився в базу даних для наукових досліджень. Накопичивши досвід такої пошуково-дослідницької роботи, колишній співробітник музею, кандидат історичних наук Тетяна Прохорова очолила науково-архівний відділ історико-археологічного музею-заповідника «Херсонес Таврійський». І відразу ж з перших кроків роботи на новому місці виявила цікаві документи про кургани у Сімферопольському повіті на початку ХХ століття.
Протягом багатьох років ведуть дослідження про становлення і розвиток Сімферополя як центру Таврійської губернії в кінці XVIII-XIX століть доктор історичних наук, професор кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Таврійської академії Кримського федерального університету ім. В. Вернадського Елеонора Петрова і кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Росії цього ж університету В’ячеслав Пащеня. Цього року Е. Петрова, приміром, зробила екскурс в Сімферополь за матеріалами «Подорожі через всю Південну Росію, Крим і Одесу...» М. Всеволожського (1836 рік).
Сергій Бочаров, старший науковий співробітник відділу середньовічної археології Інституту археології Криму РАН, пішов у своїх пошуках ще далі вглиб століть і відтворив історичну топографію міста періоду Кримського ханства – Ак-Мечеті. За його схемами, це було в чистому вигляді східне поселення з такими соціально значущими об’єктами, як мечеті, караван-сараї, текіє, медресе, фонтани, торгові місця. Він розмістив їх на плані старої Ак-Мечеті XVII-XVIII століть. Не можна стверджувати, що дослідник досяг стовідсоткового попадання по всіх вулицях і перехрестях, але така спроба зроблена, і тепер уже тільки жителі цих місць можуть або підтвердити, або спростувати його схеми новими знахідками в культурному шарі під своїми будинками у випадках риття траншей, ведення інших земляних робіт, про які, звичайно ж, повинні обов’язково повідомляти міській владі.
Доктор історичних наук, професор кафедри історії Росії Таврійської академії Андрій Ішин свою доповідь побудував на архівних матеріалах, присвячених дуже складним подіям, що відбувалися в Сімферополі та Криму між лютневою і жовтневою революціями 1917 року, зробивши акцент на теоретичних узагальненнях і питаннях влади. Посилаючись на них, краєзнавець Д. Соколов аналізує банківську справу і фінанси Криму в 1920-1921 роках. А на завершення цього блоку питань історик-любитель, член наукової ради республіканського товариства «Кримкарайлар» Євгенія Степанова поділилася своїми знахідками про перебування і початок творчого шляху в Сімферополі видатної актриси кіно Фаїни Раневської. Сама напівголодна в період громадянської війни, вона відзначає у своїх спогадах голодуючих і мертвих на вулицях Сімферополя. Ці її рядки навіть через майже сто років викликають, за словами І. Вдовиченко, жахливі відчуття.
Пов’язана з кінематографією тематика, що виникла як відгук вчених-істориків на Рік російського кіно в Криму, була продовжена в блоці доповідей, присвячених зйомкам у Сімферополі різних фільмів, зокрема «Пізнє каяття», про міські кінотеатри. Їхня мережа порівняно з радянським періодом, на жаль, нині зменшилася з дванадцяти до чотирьох.
Кілька місяців у місті вирували пристрасті навколо назви вулиці Турецької. Учасник повернення їй цієї назви після перейменування в радянський період, старший науковий співробітник науково-дослідного центру «Кримознавство та охорона культурної спадщини» Володимир Гуркович розповів, як під час своєї поїздки в Стамбул зайшов на ринок купити сувенір – танцюючу ляльку. Поки він стояв у нерішучості перед вітриною, підраховуючи свої грошові ресурси, інший торговець з сусідньої лавки підказав йому російською мовою, що за рогом така ж лялька коштує на три євро дешевше. І це почуття приязні простих турецьких громадян до російських людей, посмішка на обличчі, за його словами, сильніші від антиросійських рішень нинішнього керівництва Турецької Республіки у зв’язку з військовим конфліктом у Сирії.
Міськрада, як відомо, прийняла рішення залишити назву вулиці Турецької без змін. Його підтримали і вчені-історики, зробивши акцент на збереженні традиційних і звичних для більшості громадян назв. Адже ми вже пережили на своєму віку кілька хвиль перейменувань: більшовицьку, депортаційну, різного націоналістичного спрямування. Не будемо ж і цього разу йти на поводі тимчасових емоцій. Тим більше, що з назвами вулиць пов’язана пам’ять кількох поколінь людей, які тут живуть. І кожна нова зміна таблички на будинку, прописки в паспорті викликає скоріше не задоволення, а більше здивування з приводу чергового політичного демаршу. Час оцінить кожного з політиків по заслугах, а народи і країни обов’язково знайдуть добросусідські точки дотику, закарбовані в тому числі й у назвах наших вулиць, встановлених пам’ятниках.
У старій частині міста є дуже багато будівель, в яких відбулися різні події, що увійшли в історію Криму і країни. Десь проходили дворянські збори, в іншому місці розташовувалися армійські штаби під керівництвом видатних воєначальників. Білогвардійці розстрілювали червоноармійців, червоні – білих, і «наші» у кожного з жителів були свої. Тут німецько-фашистські окупанти збирали євреїв і кримчаків вести на розстріл в роки Великої Вітчизняної війни. Насиченість подіями цього простору така велика, що не залишає байдужим нікого. І це поглиблює, підвищує якість нашого життя. Городяни продають газети і пиріжки, роблять фотографії, приїжджі туристи прогулюються по бульварах і скверах. І історико-культурне середовище, в якому вони перебувають, поглинає їх, пов’язує з відомими всьому світу знаменитостями хоча б місцем їхнього перебування. Сімферополь відвідував Пушкін, тут читав вірші Маяковський, були Рахманінов і Шаляпін. Про це свідчать встановлені їм пам’ятники, погруддя, меморіальні дошки.
— У багатьох магазинах і кафе Європи, які орендують площі в історичних будівлях, на видних місцях розміщені фотографії їхніх старих видів, — розповідає І. Вдовиченко.
Їхній приклад наслідують і деякі сімферопольські торговці, залучаючи цією інформацією як додатковою рекламою відвідувачів у свої заклади. А щоб не тільки у сфері послуг, а й усі городяни знали більш детально про вулиці та будинки, в яких живуть, у музеї історії міста Сімферополя почали видавати серію книжок «Прогулянки по Сімферополю». Перший випуск присвячений вулиці Пушкінській. На конференції відбулася презентація другого збірника – вулиці Горького, колишньої Дворянської. Вона з’явилася наприкінці XVIII століття. На одному зі старих планів Сімферополя видно її нарізку за напрямком з півдня на північ, починаючи від дороги Бахчисарай – Карасубазар (Білогірськ). Нині ця дорога стала частиною сучасного проспекту ім. С. Кірова. На ній розташовані такі відомі споруди, як цирк ім. Б. Тезікова, театр ляльок, колишня казенна жіноча гімназія, садибні будинки багатьох найвідоміших у минулому прізвищ міських підприємців: Архипова, Білецьких, графів де Мезон, Бреннера, Крацбарштів, Сеїт-Бея Булгакова та інших. Завершується знайомство з вулицею Горького на перехресті з вулицею Толстого, де на території колишніх садиб М. Анджело і А. Соколовського знаходиться будівля Сімферопольського міськвиконкому.
Два роки співробітники музею разом із вченими-дослідниками і видавцями збирали відомості, фотографії – чорно-білі старі і сучасні кольорові, постійно вносячи зміни, збагачуючи відомі факти новими знахідками предметів і документів. І путівник по вулиці Горького, надрукований на глянцевому папері, вийшов яскравим, барвистим і респектабельним. Першими нове видання отримали в дар учасники конференції. А в майбутньому його зможуть придбати всі, хто цікавиться історією міста. Безсумнівно, путівник стане настільною книгою в кожній родині, яка живе на цій вулиці, і хорошою ілюстрацією з картинками до візитної картки розташованих на ній фірм і закладів. Наступний випуск буде присвячений вулиці Карла Маркса.
На науково-практичній конференції з доповідями та повідомленнями виступило близько двадцяти дослідників міського середовища. Нині починається формування до видання збірника цих матеріалів, який традиційно випускається за підсумками двох засідань. Нинішній четвертий об’єднає доповіді з дослідженнями, здійсненими в 2015-2016 роках. Ці збірники, за словами І. Вдовиченко, користуються великим інтересом у дослідницьких колах світу. Нещодавно, наприклад, запит на статтю надійшов електронною поштою з Німеччини. Вона сама особисто підтримує тісні зв’язки з ученими Салонікського університету, де, вигравши міжнародний грант, проходила в 1997-1998 роках стажування, досліджувала античну розписну кераміку в кращих музеях і бібліотеках Греції. Разом з нею цією ж темою займалася переможниця такого ж конкурсу з Південної Кореї. Ця поїздка її багато чому навчила, показала зсередини західні цінності.
У нас є різниця в політиці, менталітеті населення, але, незважаючи на це, глибоко в душу і свідомість проникає культура, яка служить об’єднуючим фактором у спілкуванні, туризмі, економічному співробітництві різних народів.

Ірина ЛІСНЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 15.04.2016 > Тема ""Білі плями" історії"