Версiя для друку Обговорити в форумi

Завтра минає сорок днів (а за нашим християнським звичаєм сороковини - це день, коли ми поминаємо покійного), як пішов із життя за межу вічності Олександр Іванович Губар - людина високих устремлінь і чистої совісті, письменник, професор, невтомний наставник студентської і літературної молоді.
З ім'ям О. І. Губаря пов'язана не одна цікава і вагома сторінка нашої національної літератури, культури, освіти як в Криму, так і в усій Україні. Втрата його відгукнулась болем у наших серцях - серцях його рідних і близьких, друзів і соратників, тих, хто його знав, з ним працював чи просто мав нагоду його слухати, спілкуватися.
Олександра Івановича Губаря я знав понад сорок років, знав його і сорокарічним і вісімдесятирічним... Я був його учнем і в прямому значенні цього слова, і в переносному: спочатку на студентській лаві я слухав його чудові глибокі й змістовні лекції з історії нашої літератури, а згодом, будучи початкуючим автором, не раз звертався до нього за порадою, приносив йому на "літературно-критичний суд" свої вірші - і ті, котрі готував для першої збірочки "Джерело", і ті, котрі відбирав для своєї підсумкової книжки "Ми виростали в повоєнні роки". Олександр Іванович з радістю і якоюсь, притаманною тільки йому, душевною теплотою взявся за написання передмови до моїх віршів. І я йому за це безмежно вдячний.
А ще я вдячний своєму Вчителю за те, що своїм умінням працювати над словом і зі словом він щедро ділився не лише зі мною, молодим літератором, а й з усіма, хто відчував потребу в такій науці. Я намагався духовно дорости до нього, мого літературного порадника, друга і старшого товариша.
Його працездатність не знала меж. Він однаково натхненно і самовіддано писав статті, літературно-критичні портрети, есеї і глибокі наукові дослідження. Бібліографічний покажчик його творів, що вийшов друком два роки тому, зафіксував близько 400 (!) наукових праць за період з 1945-го по 2001 рік. І кожна праця - то майже начерки до дисертації! А скільки чудових праць опубліковано в "Кримській світлиці"! Це ж на сторінках нашої газети Олександр Іванович уперше видрукував усі літературні портрети сучасних українських письменників Криму, котрі й склали згодом його книги "Чорноморська хвиля", "Сучасні українські письменники Криму", "Земле моя кримська". Уже будучи тяжко хворим, Олександр Іванович завершив свою дослідницьку працю про українсько-болгарські літературні зв'язки, започатковані поетом-класиком П. Г. Тичиною. А скільки праці він доклав, аби з'явився на світ окремою книгою історико-літературний нарис академіка
А. Кримського "Література кримських татар"! Віднайшовши його в архівах київського музею П. Тичини, О. І. Губар переклав нарис російською мовою і опублікував у газеті "Голос Крыма". Потім загорівся ідеєю, аби цю дуже потрібну працю було перекладено й кримськотатарською мовою.
І таки добився. З цим завданням успішно справився молодий кримськотатарський науковець Н. С. Сейтяг'яєв. А сам Олександр Іванович написав розлоге науково-обґрунтоване і надзвичайно цікаве дослідження про Агатангела Кримського "Трагедія вченого з світовим ім'ям" - котре й стало передмовою до книги, що побачила світ у видавництві "Доля" за фінансової підтримки Міжнародного благодійного фонду "Відродження". У цій передмові О. І. Губар розповів про долю видатного ученого в умовах сталінської тоталітарної системи, про його праці з історії та літератур багатьох народів Близького і Середнього Сходу - персів, арабів, турків та ін.
І як же радів Олександр Іванович, коли ця книга трьома мовами - українською, кримськотатарською та російською вийшла друком! За його висловом - ця книга буде цінним посібником з літератури рідного краю, яким користуватимуться і студенти, і вчителі, і всі, хто цікавиться історією літератури кримських татар. А вона, ця самобутня і чудова література, своїм корінням сягає 800-річної глибини!
На сторінках цієї книги надрукований і мій вірш, присвячений Агатангелу Кримському. І Олександр Іванович, тільки-но отримавши сигнальні примірники, завітав до редакції "Кримської світлиці" і одному з перших подарував мені свою книгу. Я й зараз з хвилюванням читаю і перечитую щирі теплі слова його дарчого напису, адресовані мені, бо таких сердечних слів, здається, треба було ще й заслужити: "Дорогому, любому, рідному моєму Данилові Андрійовичу Кононенкові - поетові від Бога, невтомному трудівникові, перекладачеві, публіцистові, вихователю літературної молоді - від душі, від серця, з побажанням великого людського щастя. Від упорядника книги Ол. Губаря. 7.IV 2003 р.".
Уже будучи тяжко хворим, за тиждень до смерті, у день свого народження 7 вересня, Олександр Іванович ділився своїми думками з приводу цієї книги з друзями, які прийшли його провідати, подумки вибудовував свою промову, з якою б він виступив на урочистостях з нагоди 190-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, цікавився життям письменницької організації.
До останнього дня свого життя, до останнього подиху талановитий літературознавець, письменник залишався на своєму посту, залишався вірним обраному серцем своєму високому творчому покликанню.
Невдовзі після поховання О. І. Губаря з метою увічнення пам'яті про невтомного трудівника літератури, рішенням президії Кримської республіканської організації Національної Спілки письменників України було затверджено Положення про літературну премію імені О. І. Губаря, яка присуджуватиметься нашим літераторам за кращі твори раз у два роки в день народження письменника - 7 вересня.
Ми будемо завжди Вас пам'ятати, дорогий Олександре Івановичу! Царство небесне Вам, а ми, скільки ще судилося долею, будемо жити і працювати, продовжуватимемо Вашу і нашу спільну велику й почесну письменницьку справу!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2003 > Тема "Українці мої..."