"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2003 > Тема "Українці мої..."
#42 за 17.10.2003
Йому б жити та й жити...
Валерій БАСИРОВ
Всі, хто знав Сергія Дружиніна, - приголомшені: як же так? Коли я почув повідомлення, що під час негоди трагічно загинула молода людина, - гірко зітхнув: знову смерть зненацька забрала до себе людську душу. Та коли я взнав, хто загинув, - випустив книжку з рук. Ту саму книжку, на яку Сергій з нетерпінням чекав, - "Грёзы любви. Поэзия крымских ханов и поэтов их круга". З особливою любов'ю він готував до друку цю книгу. Він був перекладачем і дизайнером водночас. Треба було бачити і чути, як у видавництві "Доля" він сперечався з Наріманом Абдульваапом, який укладав твори, готував коментарі та писав післямову. А сперечалися вони, здавалося, за кожну дрібничку: то орнамент не такий, то поділ строф не відповідає оригіналові, то колір вимагає підсилення... Та у творчому процесі дрібниць немає. Тому і художній та технічний редактори Олександр Іванченко і Мемедулла Усеїнов прагнули дійти спільної згоди, аби видання відповідало задумові автора. У середу, за день до смерті Сергія, ми зустрілися на вулиці Горького (на тій самій вулиці, де він і загинув), що у м. Сімферополі. - Сергію, - повідомив йо-го, - я щойно з друкарні. Книжка "Грёзы любви" віддрукована. До суботи наклад буде готовий. - Як добре, - зрадів він. - Зараз зателефоную Наріману. - Тоді до зустрічі на зборах? - Так. Принесіть туди книги. В суботу я приніс книгу "Грёзы любви. Поэзия крымских ханов и поэтов их круга" на письменницькі збори, але Сергій Дружинін не прийшов. І вже ніколи не зможе прийти... Саме на цих зборах він мав зачитати заяву з проханням прийняти його до Національної Спілки письменників України. Про що він думав, коли перекладав рядки Ашика Омера:
"К Всевышнему иду, чело опустив, Душа немеет, в слух себя обратив",
або месневі Газі Герая Хана II Бора:
"Согласись смиренно с тем, что судит рок. Знай, что всё на свете Бог дал, Бог дал, Бог"?
Про це ми вже не взнаємо. Та я знаю напевно: кримські татари в особі Сергія Дружиніна втратили великого друга-слов'янина, який свою подальшу творчу долю пов'язував саме з цим народом. Ще одну свою друковану працю не встиг побачити Сергій - переклади віршів Бекіра Чобан-заде, зібрані під однією обкладинкою. Двомовна збірка "Булутлар - Облака" побачить світ у жовтні ц. р. До речі, над оформленням цієї книги він працював особливо прискіпливо. Як вдало Сергій поставив в один ряд слова "Душа немеет..."! Він жив передчуттям, як чимало творчих людей. Тому і знав про цей стан душі. Для багатьох людей передчуття - сестра таланту. Не більше. Шкода, що Сергієве передчуття виявилось пророчим.
На фото: Сергій Дружинін (в центрі) серед учасників свята "Дні Адама Міцкевича" в м. Алушті. 10 липня 2003 року.
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2003 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1350
|