Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЙОГО НАЗИВАЛИ «СТР╤ЛЕЦЬКИМ БОЯНОМ»…
С╕човий рух в Галичин╕ був позначений неабияким сплеском народно╖ творчост╕, саме в цей пер╕од...


ПРИСВЯТИВ ЖИТТЯ ТЕАТРОВ╤
Хрестомат╕йний автор, знайомий нам з╕ шк╕льних п╕дручник╕в – ╤ван Карпенко-Карий, нин╕...


УКРА╥НСЬКИЙ МОЙСЕЙ – МИТРОПОЛИТ ШЕПТИЦЬКИЙ
Духовна велич укра╖нського Мойсея – митрополита Шептицького – безц╕нний дар нашого...


НЕ СТАЛО ВАДИМА РО╥КА…
11 вересня п╕шов з життя Вадим Михайлович Ро╖к, син кримсько╖ укра╖нсько╖ вищивальниц╕-геро╖н╕...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ПАМ'ЯТ╤ ВАЛЕР╤Я ГРОМЦЕВА
7 вересня 2020 року в соц╕альних мережах поширилася зв╕стка, що у ╕зра╖льському м╕ст╕ Хайфа помер...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 06.12.2013
ТАРАС ШЕВЧЕНКО У НАС ОДИН

Тарас Григорович Шевченко — наш ген╕альний нац╕ональний поет, художник, великий син великого народу. ╤ чим дал╕ у час╕ в╕ддаля╓ться в╕н в╕д нас, тим ста╓ нам р╕дн╕шим, ближчим, необх╕дн╕шим.
Творч╕сть Шевченка ╕, зокрема, його «Кобзар» — для нас наймудр╕ша, найпотр╕бн╕ша, найц╕кав╕ша книга. ╥╖ в╕рш╕, написан╕ б╕льш як п╕втора стол╕ття тому, продовжують хвилювати нас так само, як хвилювали колись д╕д╕в ╕ прад╕д╕в, наших мудрих пращур╕в. По «Кобзарев╕», як по ╢вангел╕ю, вони вчилися читати ╕ писати, утверджували себе як представники велико╖ працьовито╖ нац╕╖ — укра╖нц╕. ╤ цим пишались, як пиша╓мося нин╕ й ми — ╖хн╕ сини, внуки ╕ правнуки.
До Шевченкового «Кобзаря» ми зверта╓мось у найскрутн╕ш╕ переломн╕ моменти свого буття та буття нац╕╖ ╕ знаходимо в╕дпов╕д╕ на найпекуч╕ш╕ запитання. В часи великих голодомор╕в ╕ репрес╕й, в гр╕зну пору нашестя загарбник╕в та поневолювач╕в слово Шевченка кликало рвати кайдани, боротися ╕ перемагати, жити розкуто на р╕дн╕й земл╕, бо т╕льки в сво╖й хат╕ будуть ╕ своя ╕ правда, ╕ сила, ╕ воля.
Шевченкове слово звучало ╕ сьогодн╕ звучить актуально. Здавалося б, сто п’ятдесят рок╕в тому написана його поема «Кавказ» — один з найвидатн╕ших твор╕в св╕тово╖ пол╕тично╖ поез╕╖, в як╕й поет засуджував загарбницьку в╕йну рос╕йського царизму проти горц╕в ╕ уславлював боротьбу народу за свободу, але як по-сучасному змальовано картину братовбивчо╖ бойн╕...
Тарас Шевченко — поет-провидець. Так╕, як в╕н, народжуються раз в стол╕ття. Так╕ творц╕, як наш Шевченко, належать ц╕лому св╕ту, бо ╖хн╓ серце вм╕щало в соб╕ бол╕ вс╕х народ╕в земл╕, «од молдаванина до ф╕на...».
Читаймо, перечитуймо наше святе письмо — наш «Кобзар». Думаймо, вбираймо душею, насолоджуймось р╕дною мовою, доходьмо до ╖╖ глибин ╕ вершин. Бо мова Шевченкового «Кобзаря» — то наш найдорожчий скарб, то наша чиста духовна криниця, з яко╖ нам пити — не напитись. Мова Шевченкового «Кобзаря», а отже, й наша мова, пережила тюрми ╕ заслання, морок ненависних валу╓вських заборон ╕ стал╕нсько-бер╕╖вських ГУЛАГ╕в, брежн╓всько-сусловських сатанинських модиф╕кац╕й «единого советского народа» ╕ горбачовсько╖ «перестройки». А нин╕ пережива╓мо нову пору свого в╕дродження. Нин╕ ╖й, наш╕й мов╕, як ╕ нам, громадянам незалежно╖ держави, нелегко. Тож мусимо обер╕гати ╖╖, р╕дну мову, якою написано «Кобзар». Бо то мова нашо╖ матер╕-Укра╖ни, нашо╖ незалежно╖ держави. ╤ н╕хто не може позбавити нас права на не╖. Допоки ╓ у нас мова, Укра╖на та ╖╖ духовний батько Тарас Шевченко — будемо й ми, н╕ким непереможен╕ ╕ не поставлен╕ на кол╕на.
Дай нам, Боже, вистояти, вижити, в╕дродитись!

Данило КОНОНЕНКО

«КОБЗАР╤АНА» ОГОНОВСЬКОГО

Яких т╕льки принизливих ярлик╕в не нав╕шували йому псевдокритики: ╕ «буржуазний нац╕онал╕ст», ╕ «лакей Ватикану». Нав╕ть слово «професор» брали у лапки, н╕би сумн╕ву п╕ддавалось саме його почесне звання. Хоча ясно було вс╕м: у минулому стол╕тт╕ та ще й на зах╕дних землях ступ╕нь доктора ф╕лософ╕╖ незаслужено не вдалося б отримати. А найб╕льшою виною Омеляна Огоновського приб╕чники тотал╕тарного режиму вважали те, що разом з письменниками В. Барв╕нським, О. Кониським, ╤. Нечуй-Левицьким й ╕ншими боровся в╕н за в╕докремлення Укра╖ни в╕д Рос╕╖.
Час розставля╓ усе по м╕сцях. ╤ до професора Льв╕вського ун╕верситету, письменника й ╕сторика л╕тератури Омеляна Михайловича Огоновського прийшло справжн╓ визнання на р╕дн╕й земл╕. Тепер в неодм╕нну заслугу йому ставлять ╕ те, що створив ком╕тет для видання твор╕в Тараса Шевченка. П╕д власною редакц╕╓ю ╕ з написаною ним же вступною статтею Огоновський встиг видати два томи «Кобзаря» (трет╕й ╕ четвертий вийшли уже п╕сля смерт╕ Омеляна Михайловича), що попри вс╕ляк╕ обставини визнавалось сучасниками за «великий поступ». Адже сам факт друкування опального укра╖нського поета в той час був актом мужност╕. Уже визнаний л╕тературознавець, в╕н публ╕ку╓ в журнал╕ «Правда» цикл статей про Кобзаря, популярний нарис «Життя Тараса Шевченка. Читанка для селян ╕ м╕щан» тощо. Присвятив йому спец╕альний розд╕л у сво╖й шеститомн╕й «╤стор╕╖ л╕тератури русько╖», головн╕й прац╕ свого життя, як╕й дав високу оц╕нку ╤ван Франко.

ХОЧА Й НЕ БУВ ПЕДАГОГОМ...

Тарас Григорович Шевченко не мав педагог╕чно╖ осв╕ти. Одначе педагог╕чн╕ ╕де╖ поета, реал╕зован╕ в його творах ╕ практичн╕й громадсько-пол╕тичн╕й д╕яльност╕, сприяли розвитку народно╖ осв╕ти в Укра╖н╕, зокрема народних нед╕льних шк╕л.
Восени 1860 року в Петербурз╕ Т. Шевченко уклада╓ «Букварь южнорусский» — пос╕бник для навчання грамоти укра╖нською мовою в нед╕льних школах. На початку с╕чня наступного року цей пос╕бник виходить на кошти поета тиражем 10 тисяч прим╕рник╕в.
«Букварь южнорусский» був першим у сер╕╖ задуманих Шевченком навчальних пос╕бник╕в (л╕чба, етнограф╕я, географ╕я ╕ нав╕ть ╕стор╕я). На жаль, випуск сер╕╖ в╕н не встиг зд╕йснити. «Букварь» м╕стить алфав╕т (букви рукописн╕ й друкован╕), тексти для читання за складами ╕ для суц╕льного читання. У розд╕л╕ «Л╕чба» подано цифри й таблицю множення до 1000. Половину книжки становлять фольклорн╕ тексти, серед яких думи та приказки, що засуджують моральн╕ й соц╕альн╕ вади ╕ розкривають красу й багатство р╕дно╖ мови.
Навчальний матер╕ал «Букваря» перейнятий демократичними й гуман╕стичними ╕деями — ворож╕стю до соц╕ально╖ нер╕вност╕ та гноблення, симпат╕ями до людей прац╕, до чесност╕ й правдивост╕.
Велику частину тиражу «Букваря» Шевченко роз╕слав для продажу в нед╕льн╕ школи Ки╓ва, Полтави, Черн╕гова та ╕нших м╕ст з тим, щоб виручен╕ грош╕ залишилися в касах цих шк╕л.
Думки, нав╕ян╕ народною педагог╕кою, зустр╕ча╓мо практично в кожному художньому твор╕, в еп╕столярн╕й спадщин╕ Кобзаря, в листах до Я. Кухаренка, А. Маркевича, М. Лазаревського, в «Журнал╕» тощо. В╕н славить св╕точ знань, схиля╓ться перед людською вихован╕стю й ╕нтелектом, чемн╕стю, повагою до л╕тн╕х, тужить ╕ плаче над знедоленими д╕тьми, сиротами («╤ золото╖, й дорого╖...», «Мен╕ тринадцятий минало...»). Саме ц╕ категор╕╖ завжди були об’╓ктом народно╖ педагог╕ки.
Шанобливе ставлення до фольклору, до народно╖ педагог╕ки дало разюч╕ результати — важко знайти ╕ншого поета, в кого б стала народною така величезна к╕льк╕сть твор╕в: науковцями заф╕ксовано близько 80 народних п╕сень на слова Тараса Григоровича та понад 105 вар╕ант╕в на них («Така ╖╖ доля...», «Реве та стогне Дн╕пр широкий...» та ╕нш╕).
Т. Г. Шевченко — поет на ус╕ часи. В╕н ╕ сьогодн╕ з нами на наш╕й, на сво╖й земл╕. Як тут не погодитися з поетом М. Т. Рильським: «Шевченко живий в народн╕й творчост╕, в як╕й образ великого ген╕я, правдолюбця ╕ борця вир╕с нин╕ на весь неосяжний зр╕ст».

Василь ЛАТАНСЬКИЙ

╢СЕН╤Н ЧИТА╢ «КОБЗАРЯ»

Рос╕йський поет ╤ван Б╓лоусов свого часу був в╕домий як майстерний перекладач Шевченкового «Кобзаря».
У друг╕й половин╕ червня 1911 року Серг╕й ╢сен╕н, в ту пору поет-початк╕вець, учень Спас-Клепик╕всько╖ учительсько╖ школи, ╖здив у Москву. Тод╕, за св╕дченням б╕ограф╕в, й зав╕тав до маститого письменника ╕ перекладача, показав йому сво╖ в╕рш╕, а затим попросив почитати «Кобзаря».
— На жаль, у мене лише один прим╕рник, — в╕дпов╕в Б╓лоусов.
— Ну що ж, дайте, хоч прочитати.
— Та бачите... Побоююсь... Адже...
— Однаково не п╕ду без «Кобзаря».
— Довелося в╕ддати, — згадував Б╓лоусов. — Та минуло к╕лька дн╕в, а ╢сен╕на не видно. Подумки уже розпрощався з книжкою. Та приблизно через м╕сяць ╢сен╕н прин╕с ╖╖. Дуже дякував: «Шевченко в╕дкрив мен╕ оч╕, збагатив душевно, примусив уважн╕ше ставитись до поетичного слова. В╕рите, ц╕лий м╕сяць вивчав окрем╕ рядки»...
Про любов ╢сен╕на до поез╕╖ Шевченка потверджу╓ в спогадах сестра поета Олександра: «Та найкраще в╕н читав в╕рш╕. Особливо добре у нього виходили «Гайдамаки» Шевченка та «П╕вень» власного написання».
Але найб╕льшим виявом любов╕ ╢сен╕на до Шевченкового «Кобзаря» ╓ його в╕льний пересп╕в рос╕йською мовою невеличкого уривка з поеми «Княжна». Цей переклад п╕д назвою «Село» з пом╕ткою «З Тараса Шевченка» ╢сен╕н написав 1913 року, а вперше опубл╕кував його 1914 року в березневому номер╕ московського дитячого журналу «Мирок». Цей переклад вм╕щено, зокрема, ╕ в четвертому том╕ шеститомного з╕брання твор╕в С. ╢сен╕на (1978 р.). Ось цей переклад:

СЕЛО
(Из Тараса Шевченко)

Село! В душе моей покой.
Село в Украйне дорогой,
И, полный сказок и чудес,
Кругом села зеленый лес.
Цветут сады, белеют хаты.
А на горе стоят палаты,
И перед крашеным окном
В шелковых листьях тополя,
А там все лес, и все поля,
И степь, и горы за Днепром...
И в небе темно-голубом
Сам бог витает над селом.
1914

Публ╕кац╕ю п╕дготував
Д. КОНОНЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12638

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков