Версiя для друку Обговорити в форумi

Джерела

НА ПОЛТАВЩИНІ ВІДБУВСЯ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ ІМЕНІ ДМИТРА ЛУЦЕНКА

На Пирятинському пероні біля потяга, зустрічаючи, мене впізнав В. В. Квач, представник райдержадміністрації, і де й поділися мої хвилювання: як добратися в село, що над річкою Березова Рудка?.. Після ранкової кави господар як вишуканий книголюб отримав мої не тільки свіжі видання, а й автографи на збірки «Птахи попелу» та «Листя клена», придбані ним чи не два десятиліття тому.
Давнє мальовниче село Березова Рудка, що за 31 км від райцентру Пирятина на Полтавщині, цього року приймало гостей, які прибули звідусюди. Гості з цікавістю дізналися, що документально це поселення згадується ще 1717 року як володіння гетьмана Івана Скоропадського. З ХVІІІ ст. — це маєток Закревських, до яких приїздив Тарас Шевченко у 1843, 1845 й 1846 роках, де Великий Кобзар охоче мешкав у будинку своїх добрих знайомих, портрети декого з них виконав митець на замовлення самого господаря. Як повідомляють працівники Березоворудського музею, про перебування тут поета нагадує колишній палац Закревських, побудований у стилі необароко, а також стара альтанка в парку (Шевченків дуб за переказами зрубали на початку 1930-х).
Сюди, в Березову Рудку, В. Закревському, з ким заприятелював Кобзар, у липні 1844 року переслав з Одеси художник і поет Яків де Бальмен (познайомив їх Є. П. Гребінка 29.06.1843 року в маєтку Тетяни Волконської (Вільховської) у Мойсівці) виготовлений ним спільно з М. Башиловим рукописний ілюстрований «Кобзар» для вручення поетові.
Тарас Григорович разом з В. Закревським пережили в Березовій Рудці сумну звістку про загибель де Бальмена на Кавказі. Шевченко присвятив своєму другові поему «Кавказ» («За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі…»).
У селі Крячківці, що поряд з Березовою Рудкою, 1847 року народився Вовк Хведір Кіндратович (помер у м. Жлобині в Білорусі 1918 року) — великий український всесвітньо відомий учений, антрополог, фольклорист, етнограф і археолог, який навчався у Новоросійському (в Одесі) та Київському університетах. Переслідуваний царським урядом за активну участь в українському демократичному русі з 1879 до 1905 року вимушено перебував в еміграції у Франції. Брав безпосередню участь у виданні «Кобзаря» (Прага, 1876 р.), в якому опубліковані безцензурні твори Тараса Шевченка, а також «Матеріалів до українсько-руської етнології» (з 1899 р.). Хведір Вовк — один з перших дослідників палеолітичних пам’яток на території України, зокрема Мізинської стоянки на Десні в Чернігівській області.
У цім загадковім краю, в Березовій Рудці, 1921 року народився й провів дитячі та юнацькі роки видатний український поет-пісняр, лауреат премії імені Тараса Шевченка Дмитро Омелянович Луценко, пам’яті якого культурна громадськість Пирятинщини, а також Полтавщини, як і всієї України, два десятиліття тому заснувала й традиційно відзначає (у вихідні другого тижня вересня) фестиваль «Осіннє золото», основною метою якого є пропагування поетичної творчості славного свого земляка й численних пісень, створених різними композиторами на вірші Дмитра Луценка.
Зазвичай це грандіозне дійство відбувається на Березоворудському співочому полі, коли водночас у селі діє ярмарок. Та під час негоди доводиться переносити театральне дійство на сцену сільського Будинку культури, який завше по вінця переповнюється вдячними слухачами: трудівниками, особами поважного віку й особливо студентами місцевого радгосп-технікуму, якому підпорядковано землі села Крячківки, Маріїнський відділок Пирятинської птахофабрики; поблизу — Березоворудське водосховище, чудовий парковий масив.
Щоразу на улюблений літературно-пісенний форум прибуває вірна дружина поета Тамара Іванівна Луценко, берегиня надзвичайного дійства, яке давно вже вийшло за межі Полтавщини і набуває всеукраїнського статусу. Тамара Іванівна в супроводі сина, Сергія Дмитровича, біля музею почула палкі привітання земляків і почесних гостей з цьогорічним святом «Осіннє золото» й дала інтерв’ю для радіо та телебачення.
На свято також прибули голова Пирятинської райдержадміністрації Микола Миколайович Купріян, голова Пирятинської міськради Олексій Петрович Рябокінь, а також поважні гості з Києва: секретар НСПУ й заступник голови Фонду культури України Михайло Васильович Шевченко, екс-нардеп Олександр Олександрович Мороз та поважні представники Полтавської облдержадміністрації, полтавський композитор О. Чухрай, хорові колективи з різних районів області й України.
У привітальному зверненні М. М. Купріян сказав: «Ми сьогодні вшановуємо нашого видатного земляка, широковідомого поета-пісняра, заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Омеляновича Луценка…» і вручив родині митця запашний березоворудський коровай.
На сцені з привітальними піснями заспівали юні хористи та численний березоворудський хор (лауреат премії ім. Д. Луценка 2011 року) під диригуванням керівника місцевого Будинку культури В. Назаренка. Візитівкою поважного свята вже багато років поспіль є мелодія:
 Хай відлетіли солов’ї,
 І літо лиш мені здалося…
 Співай мелодії свої
 Мені, зажуреная осінь!
Огранену пісню «Осіннє золото» (слова Дмитра Луценка, музика Ігоря Шамо) виконав володар чудового баритона лауреат міжнародних фестивалів та конкурсів Василь Калинкін (село Прихідьки Пирятинського району), після чого всіх привітав директор департаменту інформаційної діяльності та комерційних зв’язків з громадськістю Микола Петрович Перепелиця.
Дивовижний пісенний доробок Д. О. Луценка став духовним надбанням та мистецькою окрасою багатого репертуару не лишень відомих професійних майстрів естрадного співу, а й багатьох самодіяльних обдарованих співців та аматорських вокальних колективів. Зараз неможливо уявити собі всього цього без взірцевих оригінальних творів поета-пісняра Луценка, літературно-пісенний фестиваль імені якого вилився в невщухаючий бурхливий потік у руслі загальнонаціонального відродження самобутньої і незнищенної високої духовності талановитого українського народу.
Пісню «Березова Рудка» на вірші Дмитра Луценка (музика В. Назаренка) виконав згаданий березоворудський хор, після чого учасників свята урочисто привітав сільський голова О. В. Онищенко. Продовжилися тривалі виступи. Прозвучала відома пісня на вірші Д. Луценка (музика А. Пашкевича) «Пісня про хліб» у виконанні того ж хору, яку підхопив увесь зал. Воістину невмирущі свої пісні рідному народові подарував наш поет-піснетворець. У цьому скарбі — лагідне й задушевне безмежне тепло, щира любов до простих людей, до рідної землі, до бентежної нашої історії.
Щоосені на літературно-пісенному фестивалі «Осіннє золото» імені Дмитра Луценка серед справжніх поціновувачів непересічного таланту поета — визнані музиканти-віртуози, артисти, поети, журналісти з усіх куточків нашої України, які прибувають з власними подарунками. О. О. Мороз місцевій школі, бібліотеці й музею подарував примірники щойно виданої книги поезій. Свої книги подарували також і поети — цьогорічні лауреати премії ім. Д. Луценка. Серед авторів щойно виданих книг особливо відзначилася Лариса Іванівна Ковалівська, вчителька, яка мешкає в селі Яцини, адже вона подарувала свою науково-дослідницьку працю «Не згасни, свічко пам’яті» — скрупульозно зібрані нею свідчення очевидців та розповіді їхніх рідних про Голодомор-геноцид 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 жахливих років, що спричинили в Україні масове вимирання найтрудолюбивішої верстви — селян. Видання розраховане на вчителів та учнів освітніх закладів, усіх, хто бажає ознайомитися з метою поглиблення вивчення історії України, а також на всіх не байдужих до кривавих і жорстоких подій нашої стражденної землі. До речі, книга видана фактично коштом автора…
Для вручення літературно-мистецької премії «Осіннє золото» імені Дмитра Луценка на сцену запрошені М. В. Шевченко, С. Д. Луценко та О. О. Мороз. Після зачитання Постанови про нагородження цю виняткову премію 2013 року отримали: співачка-бандуристка Світлана Мирвода, журналіст Микола Ляпаненко та поети — Зоя Кучерява, Оксана Радушинська і Дмитро Шупта (автор цих рядків). Всі нагороджені виступили зі словами вдячності і кожен вручив свої подарунки.
Святковий концерт тривав, і присутні почули пісні на вірші Дмитра Луценка (музика О. Екімяна) «Спасибі вам, мамо» у виконанні Світлани Мирводи; «Дівочий сон» (музика О. Чухрая) у виконанні солістки Пирятинського РБК Валентини Стельмах; «Осіннє золото» (музика І. Шамо) у виконанні солістки Національної опери України Олени Гончарук… До появи зірок на небі та сходу ясного місяця лунали дзвінкі Луценкові неперевершені пісні: «Неспокій» (музика В. Верменича), «Зачаруй мої очі» (музика А. Пашкевича) та багато інших.
Запам’ятається фестивальникам також презентована пісня «Другові» на вірші М. Ляпаненка (музика О. Чухрая) у виконанні вокального чоловічого гурту Хорольського РБК. Особливу ж увагу привернув до себе ансамбль Великобагачанського РБК, який виконав українську народну пісню «Чорнії брови, карії очі».
Водночас відбувалися й інші, не менш цікаві заходи, — традиційний конкурс для учнівської молоді і старших виконавців, який мала можливість бачити Тамара Іванівна в супроводі її уважного сина Сергія Дмитровича. Самовіддано змагалися за призові місця — і самодіяльний хоровий колектив «Журавка» з міста Підгороднє Дніпропетровської області, майстерно виконавши пісні «Зачаруй мої очі» та «Давнє горе», і хоровий гурт під керівництвом О. Мандрики з села Красне Згурівського району Київської області та інші не менш достойні численні учасники цього урочистого дійства.
На ярмарку-виставці рясно представляли свої чудові вироби і тут же проводили майстер-класи місцеві винахідливі майстри з лозоплетіння, кошикарства, демонструючи вироби з рогозу, соломи, та каскад майстрів флористики, вишуканих вишивальниць, майстрів кераміки тощо.
Крім того, діяла несподівана, можна сказати, унікальна виставка раритетів з фондів Пирятинської райбібліотеки, де можна було не тільки побачити, а й погортати перші поетичні збірки видатного поета-пісняра Дмитра Омеляновича Луценка, а також мистецтвознавчі матеріали, в яких ідеться про визначного митця України, й особливо ошатне енциклопедичне видання відомого краєзнавця Петра Петровича Ротача «Полтавська Шевченкіана» у двох томах («Дивосвіт», Полтава, том 1 — 2005 р., том 2 — 2009 р.), саме до цього солідного наукового видання потрапили відомості про Дмитра Омеляновича Луценка.
Мріється, що і в грядущі роки вся охайна територія Березоворудського парку зустрічатиме учасників традиційного Луценківського фестивалю святково оформленою, як і цього разу, на честь 92-річчя від дня народження уславленого поета-пісняра Дмитра Омеляновича Луценка, і також працюватимуть виставки квітів, робіт народних умільців, картин художників, майстрів гончарних виробів; виставки-продажі: овочів, фруктів, посадкового насіння квітів, хлібобулочних виробів, дегустація та продаж різноманітних сортів меду, фіто-чаїв «Березоворудський бальзам», щоб і надалі працювало б дитяче містечко з батутом, розвагами та іграми для малят, і чисто лунали пісні на вірші незабутнього Дмитра Омеляновича Луценка, як і рідні українські народні пісні.

Дмитро ШУПТА,
лауреат премії фестивалю «Осіннє золото» імені Дмитра Луценка

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2013 > Тема "Урок української"