Версiя для друку Обговорити в форумi

В своїй хаті – своя й правда!

Кожен з мислячих українців мусить, як це прикро не виглядало б, усвідомити, що на сьогоднішній день українців в Україні юридично не існує. І не тільки тому, що ліквідована графа «національність» в паспортах та інших документах, а ще й тому, що нема жодної статті в Конституції, яка б юридично описувала етнічних українців в Україні та їхні невід’ємні конституційні права. Є лише Преамбула та стаття 11 в Конституції України, які сором’язливо згадують про існування в Україні поряд з Українським народом (з великої букви) та загадковими «корінними народами» і всюдисущими «національними меншинами» якоїсь «української нації» — з маленької букви (!). Щоправда, є ще й знущальна Стаття 12, яка декларує про «задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави». Ніби в межах держави вже всі потреби українців — задоволені. Натомість «Закон про національні меншини в Україні», скоропостижно прийнятий ВР ще 25 червня 1992 року за №2494-ХІІ, неухильно діє і ретельно виконується саме в Україні. Кожна з нацменшин має окрему графу в Державному бюджеті та купу різноманітних пільг. Нічого подібного щодо українців в Україні немає й близько. Тому давно стоїть актуальне питання про прийняття аналогічно «Закону України про національні меншини в Україні» ретельно виписаного «Закону про українців в Україні». Одначе, хіба не дивовижно, що за 20 з лишнім років жоден з тяжко вчених професійних юристів чи професійних депутатів ВР та академіків до необхідності прий-няття українським парламентом «Закону про українців в Україні» не додумався і не спромігся.
Проте навіть проста реєстрація відповідного законопроекту у Верховній Раді могла б привернути пильну увагу штучно розділених мовою та язиком українців і нагадати їм, що, незважаючи на користування різними мовами – примусовою московською чи рідною українською, етнічні українці – були, є і назавжди залишаються єдинокровними братами. І ніяким колесніченкам-ківаловим не має бути дозволено нацьковувати україномовних на московськоязичних українців. Або навпаки. І невелика проблема для Всеукраїнського об’єднання ветеранів – доручити хоча б одному з істинно українських депутатів ВР – написати і зареєструвати у ВР «Закон про українців в Україні». Тим паче, що в «Законі про нацменшини» сказано, що до нацменшин відносяться усі, хто не вважає себе українцями. Отже, автоматично українцями мають вважатися всі, хто не вважає себе приналежним до нацменшин.
Тобто — написати і зареєструвати у ВР «Закон про українців» не так вже й складно. А вже хто з депутатів ВР і як голосуватиме за нього – оце було б спостерігати надзвичайно показово! Якби українська спільнота перейнялась питанням прогресу у побудові української України – кращої і успішнішої нагоди годі й шукати! Тому пропонуємо шановним читачам ветеранську версію проекту «Закону про українців в Україні».

Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
про українців в Україні

Верховна Рада України, керуючись передбаченим Статутом ООН Міжнародним пактом про громадянські і політичні права від 16. 12. 1966 р. та іншими міжнародно-правовими документами правом на самовизначення націй, виходячи з життєво важливих інтересів української нації в справі розбудови незалежної держави, визнаючи нерозривність прав людини і прав національностей, прагнучи реалізувати Преамбулу, ст. 11 Конституції України, Акт проголошення незалежності України, Декларацію прав національностей України, приймає цей Закон з метою гарантування українцям права на вільний і всебічний розвиток.
Стаття 1. Україна, гарантуючи громадянам республіки незалежно від їх національного походження та мови спілкування рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток української національної ідентичності, самосвідомості й самовиявлення.
Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах.
При забезпеченні прав осіб, які належать до українців (української нації, як української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти), держава виходить з того, що вони є невід’ємною складовою частиною загальновизнаних прав людини.
Стаття 2. Громадяни України всіх національностей зобов’язані дотримуватись Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мову, культуру, традиції, звичаї, релігійну самобутність української нації.
Стаття 3. До українців (української нації — української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти) належить спільнота груп громадян України, які не є національними меншинами за національністю, виявляють почуття українського національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Стаття 4. Відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов’язаних з їх належністю до українців (української нації — української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти), регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.
Стаття 5. У Верховній Раді України, в разі необхідності — в місцевих Радах народних депутатів, діють постійні комісії з питань всебічного розвитку української нації. В місцевих органах державної виконавчої влади можуть створюватися відповідні структурні підрозділи.
При місцевих Радах народних депутатів можуть утворюватися і функціонувати представницькі та виконавчі органи з представників українців (української нації — української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти). Порядок формування цих органів визначається відповідними Радами народних депутатів.
Центральним органом державної виконавчої влади у сфері забезпечення всебічного розвитку українців є Кабінет Міністрів України. При Кабінеті Міністрів функціонує як виконавчий орган — Рада представників громадських об’єднань українців України (назви, абревіатури та масштаби компетенції органів самоврядування українців визначаються відповідними підзаконними актами — Р. М.).
Стаття 6. Держава гарантує всім українцям право користування і навчання рідною мовою. Пам’ятки історії і культури українців на всій території України охороняються законом.
Стаття 7. Держава вживає заходів для підготовки педагогічних, культурно-просвітницьких, медичних, освітніх, охорони здоров’я, оборонних та інших українських національних кадрів через мережу навчальних закладів. Державні органи на основі міждержавних угод сприяють українцям у підготовці спеціалістів в інших країнах.
Стаття 8. Громадяни України, які належать до українців (української нації — української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти), мають право відповідно обиратися або призначатися на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого і регіонального самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях. В органах загальнодержавного та місцевого самоуправління кількісний склад українців та представників національних меншин має бути прямо (а не обернено) пропорційним їх чисельності.
Стаття 9. Держава гарантує українцям право на збереження життєвого середовища — орної землі, водних басейнів, лісових масивів, корисних копалин, відчуження або оголошення товаром яких забороняється на всій території України. Питання про повернення на територію України українців та представників інших депортованих народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами.
Стаття 10. Громадянам України гарантується право на запис національної приналежності в паспортах та інших документах, що засвідчують особу. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Стаття 11. Кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім’я та по батькові. Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвища, ім’я та по батькові.
Стаття 12. Громадяни, які належать до українців (української нації — української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти), вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об’єднання.
Участь або неучасть громадянина України, який належить до українців, у громадському об’єднанні українців не може служити підставою для обмеження його прав.
Стаття 13. Державні органи сприяють діяльності українських громадських об’єднань, які діють відповідно до чинного законодавства.
Українські національні громадські об’єднання мають право висувати своїх кандидатів у депутати на виборах органів державної влади відповідно до Конституції України, законів про вибори народних депутатів України і депутатів місцевих Рад.
Стаття 14. Громадяни, які належать до українців (української нації — української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти), національні громадські об’єднання мають право у встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв’язки з особами своєї національності та їх громадськими об’єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.
Стаття 15. У Державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для всебічного розвитку, збереження та примноження генофонду українців (української нації — української корінної споконвічної етнонаціональної спільноти).
Стаття 16. Україна сприяє розвиткові міжнародного співробітництва у забезпеченні й захисті прав та інтересів українців, зокрема — шляхом укладання й реалізації багатосторонніх і двосторонніх договорів у цій сфері.
Стаття 17. Українська держава гарантує українцям рівні з громадянами національних меншин України права і свободи в сферах управління державою, бізнесу, зайнятості на виробництві, матеріально-економічного добробуту, культурно-просвітницької та наукової діяльності, охорони здоров’я, освіти, доступі до управління та користування засобами масової інформації тощо. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод українців за національною ознакою забороняється й карається законом.
СЛАВА УКРАЇНЦЯМ!
Група активістів ВОВ
Укладено
12-21 червня 2013 року
* * *
Проект Закону розглянуто і схвалено на засіданні активу науково-практичного семінару Секретаріату Всеукраїнського об’єднання ветеранів 21 червня 2013 року в Києві.
Голова Всеукраїнського об’єднання ветеранів
Володимир ГУМЕНЮК
Заступник голови ВОВ
Руслан МОРОЗОВСЬКИЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 05.07.2013 > Тема "Урок української"