Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2798)
З потоку життя (5924)
Душі криниця (3319)
Українці мої... (1432)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1631)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НЕ СТАЛО ╤ВАНА ДРАЧА…
╤ван Драч був поетом, перекладачем, к╕носценаристом, драматургом, державним та громадським д╕ячем.


«РАТАЙ УКРА╥НСЬКОГО ЕФ╤РУ»
У Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ журнал╕ст╕в Укра╖ни в╕дбулась презентац╕я книги спогад╕в про видатного...


УКРА╥НА ПАМ'ЯТА╢ ╤ ВШАНОВУ╢ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО
Третього травня нин╕шнього року виповнилось 145 рок╕в з тих п╕р, як перестало битись серце...


У ГОСТ╤ ДО ХУДОЖНИКА
1 червня святкував св╕й 81-й день народження в╕домий кримський художник, граф╕к, живописець,...


ЛЕОН╤Д КАНТЕР, РЕЖИСЕР Ф╤ЛЬМУ «М╤Ф» ПРО ЗАГИБЛОГО В АТО ОПЕРНОГО СП╤ВАКА ВАСИЛЯ СЛ╤ПАКА, ПОК╤НЧИВ ЖИТТЯ САМОГУБСТВОМ
«Чолов╕к мав смертельне поранення в щелепу. Характер поранення та передсмертна записка...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 10.08.2012
В╤ДКРИТИЙ ЛИСТ ЮР╤Ю ХОРУНЖОМУ: ЩОБ УСЕ БУЛО ПРАВДОЮ

Незабутн╕...

Сиджу в зал╕ другого поверху Сп╕лки письменник╕в, на столичн╕й вулиц╕ Банков╕й – ти, Юрко, презенту╓ш Громадський та л╕тературний журнал Всеукра╖нського Товариства репресованих «Зона». Тут сидять тво╖ однодумц╕, члени редколег╕╖ видання – Пантелеймон Василевський, Василь Гурдзман, Володимир Косовський, Левко Лук’яненко, ╢вген Пронюк, ╢вген Чередниченко, колишн╕ пол╕тв’язн╕, шанувальники тво╓╖ творчост╕.
Ще далекого 1967 року у видавництв╕ «Молодь» вийшла твоя перша пов╕сть з життя ╕ прац╕ геолог╕в п╕д назвою «В╕с╕м м╕сяц╕в — лише мить», й разом ╕з тобою порад╕ли та п╕дтримали творче починання перекладач ╕ л╕тературознавець Григор╕й Кочур, поет Василь Стус, ╤ван Дзюба ╕ редактор книжки Юрко Бадзьо. Тому, знаю, завжди свою презентац╕ю ти присвячу╓ш тим людям. Як ╕ оцей…
Старовинн╕ ст╕ни власника будови генерал-ад’ютанта Ф. Трепова, де нин╕ Сп╕лчанський штаб, за стор╕ччя чули не т╕льки тв╕й спок╕йний, трохи збентежений голос, а й таких класик╕в письменства як Павла Тичини, Максима Рильського, Олеся Гончара, Григора Тютюнника… Але то були так би мовити — гуманн╕ виступи, а ти ведеш мову про злочин проти людства. Розпов╕да╓ш про тисяч╕ невинних, як╕ томилися й томляться в тюрмах, про те, що варто б було написати про них, надрукувати спогади, власне, й ради цього започатковано «Зону». Неспроста взяв й еп╕граф до часопису — Стусов╕ рядки: «Народе м╕й, до тебе я ще верну//Як в смерт╕ обернуся до життя// Сво╖м стражденним ╕ незлим обличчям».
Я втратив нитку розпов╕д╕, аж раптом прозвучало ╕з тво╖х уст слово «Бабин Яр» ╕ я прислухався — що ж можна ╕ще нового сказати п╕сля Анатол╕я Кузн╓цова? А ти, посилаючись на арх╕вн╕ пошуки, яким присвятив неймов╕рно багато часу, ведеш мову про факти, як╕ н╕кого не залишають байдужими. Бо тв╕й погляд на ки╖вську трагед╕ю та злочин фашист╕в над мирним населенням оснований на незаперечних фактах...
— «Бермудський трикутник» Ки╓ва, — кажеш, об╕першись л╕вою рукою на край столу, й робиш для нас в╕дкриття, — утворений його трьома «Б» — Бабиним Яром, Бик╕внею ╕ Березанню, довгий час ╕ з р╕зних причин залишався п╕д неписаною оф╕ц╕йною забороною. Спочатку Бабин Яр, де чек╕сти ховали розстр╕ляних контрреволюц╕онер╕в, в╕дкрився очам киян, коли 1920 року до Ки╓ва прийшли на недовго ден╕к╕нц╕. Ним же, Бабиним Яром, Б-трикутник Ки╓ва восени 1941року завершу╓ться. Тод╕, у вересн╕, залишаючи 18 вересня Ки╖в ╕ 21 вересня Дарницю, чек╕сти розстр╕ляли у Бик╕вн╕ останню групу «ворог╕в народу», а н╕мц╕, л╕кв╕дувавши 29 вересня Бариш╕вський котел оточення 4-х радянських арм╕й, включно з полком НКВД ╕ народними ополченцями з еп╕центром у Борщев╕, арм╕╓ю перейшли до призупиненого Ки╓вом наступу на Москву, а гестапо — до розстр╕лу у Бабиному Яру ╓врейського населення Ки╓ва. А 18 вересня 1941 року розпочалася Березанська трагед╕я захисник╕в Ки╓ва, як╕ б╕льше двох м╕сяц╕в тримали геро╖чну оборону. Отже, 60 рок╕в тому — 21 вересня 1941р. припиня╓ сво╓ страх╕тливе функц╕ювання Бик╕вня, 29 вересня н╕мецьке в╕йськове командування допов╕да╓ Г╕тлеру про л╕кв╕дац╕ю Бариш╕вського котла, ╕ того ж дня нов╕ окупанти Ки╓ва розстр╕люють у Бабиному Яру к╕лька десятк╕в тисяч ╓вре╖в…
Десь п╕дсв╕домо я став розум╕ти, чому ти взявся за так╕ непрост╕ теми, пов’язан╕ з репрес╕ями, незаконно засудженими, стукаючись до арх╕в╕в КДБ, потайки зустр╕чаючись ╕з пол╕тв’язнями й вс╕ляко ╖х п╕дтримуючи. Батько! Так, це пам’ять про свого батька, також письменника, Михайла ╤вановича Хорунжого, викладача укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури у вищих ╕ середн╕х навчальних закладах Херсона, Сум ╕ Ки╓ва. Вже пок╕йного.
Михайло ╤ванович дв╕ч╕ зазнав пол╕тичних репрес╕й — у 1929-1930 роках (у «справ╕ СВУ») ╕ у 1946-1956 роках за «критику колгоспного ладу, розкуркулювання, стал╕нсько╖ пол╕тики в нац╕ональному питанн╕, пол╕тичних репрес╕й, а також причетн╕сть до ОУН». 15 рок╕в понев╕рянь в Ком╕, в концтабор╕ при комб╕нат╕ «╤нтавуг╕лля». Ц╕лком реаб╕л╕тований посмертно 1990 року. Зрозум╕ло, що ти доклав чимало зусиль, аби батькове ╕м’я було чистим як джерельна вода, бо ти його любив ╕ гордився за громадянську позиц╕ю.
Сьогодн╕, коли ти вже в далеких Св╕тах, скажу про часопис «Зона», що його редагував 15 рок╕в; побачили св╕т 20 чисел загальною к╕льк╕стю журнальних стор╕нок понад 5 тисяч. Знаю, тебе не раз запитували: «Нащо тоб╕ здалися так╕ щоденн╕ клопоти?» Так може здатися збоку — а справд╕, нав╕що? Адже, редагуючи, вчитуючись у т╕ матер╕али, що надходили до редакц╕╖ в╕д потерп╕лих в╕д комун╕стичного режиму, тоб╕ доводилося пропускати через св╕й розум ╕ серце т╕ страшн╕ муки, понев╕ряння, трагед╕╖ людей... На це ти в╕дпов╕да╓ш допитливим ╕ наз╕йливим словами героя бельг╕йського письменника Шарля де Костера - Т╕ля Уленшп╕геля, який на запитання, що його примушу╓ боротися за свободу свого народу, в╕дпов╕дав: «Поп╕л Клауса стука╓ в мо╓ серце», поп╕л батька, спаленого на кострищ╕ ворогами. Отож ╕ поп╕л батька, Михайла ╤вановича Хорунжого, який пройшов ус╕ кола пекла стал╕нських табор╕в, поп╕л м╕льйон╕в-м╕льйон╕в пол╕тичних в’язн╕в-укра╖нц╕в щосекундно стукали в тво╓ серце...
…А починав ти, Юр╕ю Михайловичу, з твор╕в про геолог╕в ╕ геоф╕зик╕в, але, певно, праця пошуковця земних надр за духом близька до розв╕дник╕в нашо╖ ╕стор╕╖, тому й прихилився до цього спрямування. ╤ неспроста: ще 1951 року вступив до Ки╖вського геологорозв╕дувального техн╕куму, а п╕сля зак╕нчення 1954 направлений на роботу до Тульсько╖ геоф╕зично╖ експедиц╕╖. Маючи вольовий характер й бажання навчатися, заочно п╕двищував профес╕йний р╕вень в Московському ╕нститут╕ нафтох╕м╕чно╖ ╕ газово╖ промисловост╕ ╕м. Губк╕на. Трудився в геоф╕зичних ╕ геолог╕чних експедиц╕ях на територ╕╖ Рос╕╖, Казахстану, Укра╖ни. Але у в╕льний час сво╓ брала творч╕сть — одна за одною з’являться тво╖ книжки - «Дзвонити трич╕» (1971), «Давн╕ мелод╕╖» (1971), «Дивний кам╕нь» (1976), «Ш╕сть бал╕в за вперт╕сть» (1982)…
…Коли ми працювали у журнал╕ «Укра╖на», ти мен╕ з╕знався — безпосередн╕м поштовхом до написання ╕сторичних книжок було прочитання трилог╕╖ Михайла Старицького «Богдан Хмельницький». ╤ це захоплення минувшиною Укра╖ни, ╖╖ «б╕лими плямами», бажанням докопатися об’╓ктивно╖ ╕стини давалося тоб╕ вечорами п╕сля геоф╕зичних спостережень на легендарному козацькому остров╕ Хортиця, де отаборилася експедиц╕я. Почалася робота в арх╕вах здалеку, з нашо╖ давньо╖ ╕стор╕╖ через ск╕фський пер╕од ╕ державу ант╕в, ╕ як результат тво╓╖ роботи виходять зб╕рка «Давн╕ мелод╕╖» та пов╕сть «Гонитва до мосту», про козаччину — «Коли промовляють фальконети», укра╖нських народник╕в — «Та╓мна грамота», до ближчих до нас пер╕од╕в — пов╕ст╕ «Чу╓ш, брате м╕й» про композитора Кирила Стеценка ╕ «Людям мила» про письменницю Людмилу Старицьку-Чернях╕вську.
З часом, уже працюючи у часопис╕ «Укра╖на», маючи за плечима десяток видань, в╕дпрацювавши роки в арх╕вах, набивши творчу рук, ти в╕дчув себе здатним до крупн╕шого жанру прози: роман╕в — «Борв╕й», присвячений тво╓му натхненнику до ╕сторично╖ тематики Михайлов╕ Старицькому, ╕ «Злет ╕ заземлення Григор╕я Полетики». В ус╕х романах ╕ пов╕стях — «В╕рую» (2001),«Шляхетн╕ укра╖нки» (2003), «Любов ма╓ш — ма╓ш згоду» (2003), «Муж╕ чину» (2005), «Садовський садить сад - з Мар╕╓ю ╕ без» (2005) ти намагався дати портрети не т╕льки головних д╕йових ос╕б, а й картину епохи, людей, як╕ д╕яли в сув’яз╕ з головними героями. Для цього довелося багато працювати в арх╕вах, з мемуарами, листами, спогадами ще живих св╕дк╕в….
…5 серпня тоб╕, Юр╕ю Михайловичу, було б уже 75 л╕т — в╕к достойного майстра слова. Колись ми, у скверику перед тво╖м будинком на вулиц╕ Саксаганськ╕й, мр╕яли з╕братися вс╕ разом, прац╕вники журналу «Укра╖на», але не судилося — тепер кладу кв╕ти на поховання Василя Юхимовича, В╕ктора Голоти, Л╕ди Коваленко, Миколи Шудр╕, ╕ ось, до тебе. Мертв╕ нас н╕коли не залишають, ╕ ми ма╓мо про це в╕чно пам’ятати….

В╕ктор ЖАДЬКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10619

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков