Версiя для друку Обговорити в форумi

Сміх крізь прозу

Рік перший
Народився. Роздивився. Познайомився.
Предки начебто нормальні. Він - брюнет вусатий, вона - білява. Він охає, вона ахає. А обоє дуетом: "Карапу-у-у-зик!" Дайте стати на ноги, тоді ви не тим голосом заспіваєте.

Рік другий
Ходжу. Придивляюся.
Виявляється, матеріальні умови в моїх старих не дуже. Він токарює, вона вчителює. Цікаво, на якій основі планують виводити мене
в люди?..

Рік третій
Пишу. Читаю. Рахую.
Приступив до виховання. Він ніби не піддатливий, а вона кмітлива, хапає науку на льоту. Тільки роззявлю рота - летить, як на крилах. Вирішив: у дитсадок не ходитиму пішки. Тепер носять на плечах. Почергово.

Рік четвертий
Сиджу. Вчуся. Мучусь.
Вчителька трапилась недосвідчена, занадто ляклива. Тільки без дозволу вийду
з класу - непритомніє. Коли приведуть до тями - біжить по батька. Щось накаркала. Він узявся за пасок, але я дав зрозуміти, що це анахронізм. Погодився. А мамуля до третіх півнів шелестіла книгами Ушинського і Макаренка. Вчитись ніколи не пізно.

Рік п'ятий
Аналізую. Вивчаю. Принюхуюся. Поставив ультиматум: або - або. Тепер взагалі не ходжу пішки. Купили спортивного велосипеда. Згоден. Вручили мотоцикл "Яву", електронного годинника, авторучку з позолоченим пером, стопроцентні джинси з лейб-наклейкою.

Рік сьомий
Втомився. Заморивсь. Набридло.
Вчора приходжу додому, а вони обшук кишень вчинили. Виявили коробку "Золотого руна", корок від "Шампанського", писульку від Людки Кучерявої.
"Ти вже, синку, пиячиш?" - заламували почергово руки. "Се ля ві", - відбивався французькою. Себто, таке життя. Старий встояв, а мамулька беркицьнулася. Нервова вона якась.

Рік дев'ятий
Кажу: "У Вітька іменини. Дайте 25 баксів". А вони: "Батько у твої роки був скромніший". Я їм: "А що таке скромність?" І почалося! Він на неї: "Це твоя педагогіка промовляє". Вона: "Це плоди твого виховання". Я тим часом взяв потрібну суму - і ноги на плечі. Коли повернувся - сімейна війна тривала. Ледве помирив.

Рік дванадцятий
Сідлаю. Не зупиняюсь.
Маю японського мага "Соні", екстра-гітару, модерні диски. Щодня нагадую, щоб подали заявку на "Мерседеса". Школу кинув - перебуваю там формально. А нащо голову забивати інтегралами, ньютонами, героями і героїнями давно минулих віків? Мамуля кинула вчителювання. Створила для мене життєві тропіки. А старий геть облисів. Ходить дугою. Вечорами рюмсає в подушку. Видно, і в нього з нервами негаразд.

Рік сімнадцятий
Днями привів. "Познайомтесь: ваша невістонька". "Де працює, вчиться?" - запитують і меншають на моїх очах. "Ніде! Разом зі мною вивчатиме проблеми життя". Впали лантухами, ніби підкошені. Серце. Очуняли. Завтра весілля!

Рік ...надцятий
Насолоджуюсь. Купаюсь. Живу.
Вирішив протягти ось так до пенсії. Аби предки передчасно не врізали дуба...

м. Любомль

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2003 > Тема "Смішного!"