Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4286)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3940)
Українці мої... (1582)
Резонанс (1872)
Урок української (1002)
"Білі плями" історії (1808)
Крим - наш дім (612)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (129)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (125)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТА Й СНИ Ж ПРИВИД╤ЛИСЯ САТИРИКУ!
Останн╕ дв╕ «св╕жоспечен╕» книги, подарован╕ ╖╖ автором, запор╕зьким поетом Миколою...


– ОСЬ ТАКУ ╤ ВЛАДУ МА╢М, – ВУСА Д╤Д ЖУ╢, – З РОКУ В Р╤К ПЕРЕБИРА╢М, А ВОНА – ГНИ╢!..
До сьогодн╕шнього М╕жнародного свята см╕ху пропону╓мо читачам «КС» доб╕рку гуморесок...


СМ╤Х – СПРАВА СЕРЙОЗНА
Микола Дм╕трух, митець ╕з Тернополя, – член Нац╕онально╖ сп╕лки художник╕в Укра╖ни, лауреат...


В╤Д «КОМЕД╤АДИ» — ДО ВСЕСВ╤ТНЬОГО ДНЯ КЛОУНА
День гумору, см╕ху ╕ веселих розваг 1 кв╕тня в Одес╕ н╕хто й н╕коли не називав днем дурня.


В╤ДЛУННЯ В╤К╤В У КРИМСЬК╤Й КУХН╤
...древн╕ми кул╕нарними рецептами р╕зних кримських народ╕в ╕ зац╕кавилася Олена Лагода.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 19.06.2015 > Тема "Смішного!"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 19.06.2015
«РЕВОЛЮЦ╤ЙН╤ ВИЛА» ЗАПОР╤ЗЬКОГО САТИРИКА

╤ см╕х ╕ гр╕х

В╕домий запор╕зький гуморист ╕ сатирик, письменник ╕ журнал╕ст Микола Б╕локопитов нещодавно обнародував св╕й щоденник, як в╕н каже, «диванного вояка» п╕д назвою «Революц╕йн╕ вила». У притаманн╕й йому саркастичн╕й манер╕ пода╓ сво╖ спостереження та оц╕нки под╕й, що в╕дбувалися в наш╕й кра╖н╕ з осен╕ 2013-го й донин╕. Вража╓ жанрова р╕зноман╕тн╕сть зб╕рки – гостр╕ публ╕цистичн╕ зам╕тки, гуморески, м╕н╕атюри з натури, в╕ршован╕ пов╕ст╕, поетичн╕ репл╕ки. ╤ все, як мовиться, до ладу. Прочита╓ш – ╕ можеш ч╕тко уявити ситуац╕╖, як╕ пережили укра╖нц╕. Тут ╕ повстанськ╕ Майдани в Ки╓в╕ та ╕нших м╕стах, ╕ в╕йна в Лугандон╕╖, ╕ дуже важливо – карикатурн╕ образи ворог╕в усередин╕ Укра╖ни та за ╖╖ кордонами. Часом автор не соромиться у висловах – як ╕ ма╓ бути в щоденнику.
Особливо приверта╓ увагу написана в╕ршами «Пов╕сть про золотий ун╕таз». Читач╕, певно, здогадалися, кого «обслуговувало» оте рукотворне твор╕ння. Автор намага╓ться роз╕братися, зв╕дки взялося те лихо, кому збрело в голову змайструвати той «шедевр» у незалежн╕й Укра╖н╕. В╕н пише: «Тут би жити мудро й радо На земл╕ багат╕й, Але стали на завад╕ Вожд╕ хамкуват╕. Вс╕ – колишн╕ компарт╕йц╕ ╤ ззовн╕, й з╕ сходу, Хижаки в подоб╕ в╕вц╕в На б╕ду народу. Босяками йшли у владу Вправн╕ шкуродери, А залишили посаду В ранз╕ – «М╕льярдери».
Це, з╕ сл╕в автора, — перша причина появи «золотого ун╕таза», а також «золотого батона», палац╕в-«хатинок», закордонних в╕л, яхт ╕ чимало ╕ншого рухомого й нерухомого вкраденого майна. А все тому, що начальство р╕зних ранг╕в загубило сов╕сть на курних дорогах до «св╕тлого майбутнього». Микола Б╕локопитов резюму╓: «Кожен хан-президент Мав до чогось сентимент, А оск╕льки дуже мав – Що хот╕в, те й купував: Хто – суперхатинку, Хто – круту машинку, Хто – три пас╕ки ╕ бдж╕л, Хто – сучасний гвинтокрил… А чого ж – можлив╕сть ╓: Все, що бачу, те – мо╓!». Словом, не держава, а паханат, побудований на дерибан╕ ╕ рейдерств╕. Так-от головному Пахану було мало прихватизованогоМежиг╕р’я, захот╕лося чогось ун╕кального. Так у його клозет╕ з’явився «золотий ун╕таз». До реч╕, згодом його «подоб╕╓» було встановлено на постамент╕ комун╕стичного вождя в Ки╓в╕ – н╕чого не скажеш, красномовний революц╕йний символ.
Зв╕сно, таке злочинне використання державних кошт╕в не могло не вивести на вулиц╕ людей. Автор розпов╕да╓: «Так докерувавсь Пахан, Уряд, паханята… Що з╕брався знов Майдан – Банду виганяти. Та на страж╕ банд – закон, Чи то пак – понят╕я, Беркутований ОМОН, Перевертн╕в брат╕я. ╤ уся ця м╕шура, Швидше з переляку ╤з дубцями п╕д «У-ра!» Кинулась в атаку». ╤ це лише загострило стосунки м╕ж злод╕йкуватою владою й одуреним народом. Люди прагнули ╓вропейських ц╕нностей, жити по-╓вропейськи, а ╖м на повному ходу ув╕мкнули стоп-кран ╕ наказали — н╕ ногою з паханату. Одначе укра╖нц╕в уже не можна було спинити. Вони хот╕ли зм╕н.
╤ завирувала Укра╖на! Т╕льки чути зв╕дусюди: «Зека геть!», «Банду геть!», «Слава нац╕╖!», «Смерть ворогам!». У лютому, як зазнача╓ автор у сво╓му щоденнику, «Янукович ганебно вт╕к з╕ сво╓╖ резиденц╕╖ в Межиг╕р’╖. Кажуть, прихопив м╕льярди грошей ╕ подався до свого хазя╖на»… А на Майдан╕ влаштував криваву б╕йню. Це ж яку треба мати сов╕сть! Ходив до церков Московського патр╕архату, ╖здив на Афон до монах╕в, зустр╕чався з кер╕вниками цив╕л╕зованих держав, – а в п╕дсумку так ╕ залишився Паханом, хапугою. Зрозум╕ло, таким ╢вропа не потр╕бна ╕ так╕ ╢вроп╕ теж не потр╕бн╕.
Горта╓ш публ╕чний щоденник Миколи Б╕локопитова ╕ раз по раз натика╓шся на думки, як╕ просто не можна оминути. Часом в╕н, щоб було зрозум╕л╕ше для блатняк╕в, вда╓ться до жаргонно╖ мови. ╤ не скупиться на слова, аби продемонструвати, наск╕льки тод╕шн╕й культурний р╕вень укра╖нсько╖ «ел╕ти» далекий в╕д ╓вропейського – як небо в╕д земл╕. Зам╕сть того, щоб захищати свою державу, багат╕╖ Лугансько╖ та Донецько╖ областей за сприяння Парт╕╖ рег╕он╕в та Компарт╕╖ сформували загони федерал╕ст╕в-сепаратист╕в, запросили озбро╓них до зуб╕в найманц╕в ╕ розпочали в╕йну з власним народом, взялися знищувати Укра╖ну. Мовляв, «побуз╕ть, пацани», доки ми торгуватимемося з Ки╓вом за збереження сво╓╖ феодально╖ вотчини – Донбасу. Отак╕ «патр╕оти!» — ладн╕ все продати заради вигоди. ╤ що ц╕каво, сво╖ нахапан╕ м╕льйони та м╕льярди вони тримають у ╓вропейських банках, д╕тей навчають у ╢вроп╕, придбали там ма╓тки, а людям зась. Укра╖ну ж, яка ╖х збагатила, готов╕ розтерзати, як шакали здобич. На жаль, це в╕дбува╓ться й нин╕. Таке враження, що сьогодн╕шня влада теж не може ╖х приборкати. Чи не хоче?
Показова в цьому план╕ в╕ршована «Пов╕сть про шоколад» Миколи Б╕локопитова. В╕н констату╓: «Бажа╓мо зм╕н, що, мов т╕н╕ бл╕д╕, То св╕тяться в душах, то тануть – М╕ня╓м закони, м╕ня╓м вожд╕в, А зм╕ни н╕як не настануть. ╤ зводиться все до блаженних ╕дей: Чергов╕й дов╕ритись влад╕, ╤ все нам складеться, все, як у людей, ╤ будемо ми – в шоколад╕!». Автора неабияк турбу╓, що при влад╕ знову-таки надто багато представник╕в так званого «ол╕гарх╕чного класу», як╕ навчилися не розбудовувати державу, а лише ╖╖ використовувати з вигодою для себе. ╤ провина в тому не лише у виборчих ман╕пуляц╕ях «хитрих бест╕й», а самих виборц╕в, як╕ в╕ддають, а точн╕ше продають сво╖ голоси ол╕гархам та ╖хн╕м ставленикам. Пот╕м же сам╕ б╕дкаються: «Яка незугарна та безтолкова влада!». Певно, кожному укра╖нцю, йдучи на вибори, сл╕д брати не подачки у вигляд╕ гречки, а в╕дпов╕дальн╕сть за себе, за майбутн╓ сво╖х д╕тей та онук╕в. ╤ тод╕ не буде так, як говорить автор: «В електорату щелепи в╕двисли, Коли на св╕т явилось диво з див: Аж дв╕ч╕ зека в президентське кр╕сло (Так, т╕па, люди «голоснули», зв╕сно), Ол╕гархат п╕дступно посадив». ╤ дал╕: «Тож б╕ля держкорита ╕ держмиски, Куди не глянеш – крим╕нальн╕ писки».
Схоже, ол╕гархат гадав, що так буде в╕чно. Та народився в Укра╖н╕ протестний Майдан. ╤ перем╕г. «Кр╕зь пален╕ шини з дим╕в прозира Жертовно здобута Свобода!». «А дал╕ – буденне життя, Далеко не завжди прекрасне», — занотову╓ автор.
Може б, усе склалося, як бажалося народу. Та на сход╕ Укра╖ни загрим╕ла, запалахкот╕ла в╕йна… ╤ знову на поверхню випливли нукери ол╕гархату – т╕, що прислуговували Пахану та його злод╕йськ╕й вертикал╕. ╤ р╕ками полилися нов╕ об╕цянки... З ╤нтернету т╕льки й д╕зна╓мося про зрадник╕в у М╕н╕стерств╕ оборони, в АТО, м╕л╕ц╕╖, СБУ, владних структурах. ╤ знову в «мод╕» хабар╕, крад╕жки з бюджету. А люди волають: «Допоки! Ск╕льки можна терп╕ти?!». Автор прямо пише, що «десь, за в╕кном» ╕де в╕йна, «а в ящику якесь веселе шоу», ╕ контрабанда товар╕в ╕де потоками до Криму та на Донбас. Як кажуть, кому в╕йна, а кому мати р╕дна. ╤ все ясн╕ше ста╓, що, як зазнача╓ Микола Б╕локопитов, «про наше шоколадне майбуття» ми можемо лише мр╕яти. А нашому змученому, змордованому народу так хочеться жити, як у заможн╕й ╢вроп╕, — по-людськи.
У к╕нц╕ автор п╕сля нищ╕вно╖ критики укра╖нсько╖ д╕йсност╕ все ж переходить на оптим╕зм:
«Щоб хтось мене
 не звинуватив нин╕
 У песим╕зм╕, присягаюсь вам:
 Я в╕рю в гасло
 «Слава – Укра╖н╕!»,
 Ну ╕, звичайно ж, в це –
 «Смерть ворогам!».
 Мен╕ зда╓ться, що п╕д цим п╕дпишеться кожен укра╖нець. Принаймн╕ хочеться в╕рити.

╤ван ОНИПКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 19.06.2015 > Тема "Смішного!"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15444

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков