Версiя для друку Обговорити в форумi

Це одне з найбільших, після Різдва, християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. З першими сонячними променями священик сповіщає: "Христос воскрес!" Після врочистого обходу храму починали святити паски і крашанки. Потім люди розходилися по домівках, щоб сповістити про велику радість, вітаючи одне одного: "Христос воскрес!" Їм відповідали: "Воістину воскрес!" - і цілувалися тричі.
Найпершими верталися з всеношної дівчата. "Як за нами люде йдуть додому, - казали одна одній, - так би за нами й свати йшли!" Умившись з крашанками ("Щоб рум'яними щодня були щоки"), сідали за стіл. Господар зі свяченої паски обрізав з трьох сторін скибочки, приказуючи: "Бог-отець, Бог-син і Богодух святий". Ці окрайці тримали до закінчення свят й віддавали худобі. Натомість крашанками грали навбитки.
Загалом Великдень - родинне свято, а тому в гості майже не ходили. Лише молодь по обіді збиралася в центрі села, і дівчата водили хороводи, а підлітки, набравши крашанок, грали в "навбитки". Це було вельми забавне серед дітвори, а то й парубків дійство. Крім того, дівчата заздалегідь готували писанки й дарували тим хлопцям, до яких лежало серце. Великдень у давнину асоціювався з вмираючими та воскресаючими богами. Очевидно, звичай пекти паски і фарбувати яйця - ще з дохристиянських вірувань. Не випадково в Карпатах на паску клали зубки часнику як охоронний символ.

На Великдень сорочка хоч лихацька, аби біленька, а на Різдво хоча й сирова, аби нова.
Дороге яєчко к Великому дню.
На Великдень перший раз закує зозуля.
Де вовк на Великдень зачує дзвони, там буде цілий рік крутитися.

ДО ВАШОГО СТОЛУ

ПАСКА
За визначенням українського побутописця Миколи Андрійовича Маркевича, який залишив для нас у спадок одну з дорогоцінних реліквій - працю "Звичаї і повір'я, кухня і напої малоросіян" (1860 р.)., паска - це хліб кислий і солодкий, який подають лише на світле свято Великодня. На солодку паску брали кварту молока, кип'ятили його й гарячим розводили фунт (400 г) крупчатки (борошна) у горщику. Підсипали 1/8 фунта цукру, давали прохолонути до теплень-кого і додавали столову чарку свіжих дріжджів. Добре все розмішували і ставили в тепле місце. Як підходило, проціджували крізь сито. Одержували опару. Затим у діжу виливали 50 яєчних жовтків (без білків), розтер-тих у макітрі з півтора фунта цукрової пудри (терли цілу годину), клали 2 фунти пшеничного борошна, 2 склянки опари. Тепер починали місити й вибивати тісто. Били не менш як три години і ставили в тепле місце, щоб сходило. Як добре піднімалося, місили на столі, додавши 1/8 фунта вершкового масла. Накладали в тепленькі форми, змащені маслом або олією. Знову чекали, щоб підійшло, і саджали в піч. Не дуже жарку. Головне, щоб у простору й високу. Замість цукру клали мед. То була медова паска. Кис-лу готували так само. Але без цукру і меду.

СИРНА ПАСОЧКА
0,5 кг сиру перетерти крізь сито, додати 200 г м'якого масла, 1 склянку сметани і цукру до смаку, цедру з цитрини, ванілі. Усе ретельно вимішуємо. Додаємо до маси 200 г помитих і перебраних родзинок. Масу викладаємо в друшляк, застелений марлею, притискаємо грузом, щоб зійшла зайва рідина (це краще робити на ніч).
Наступного дня сирну пасочку обережно перевертаємо на
круглу тарілку, знімаємо марлю. Прикрашаємо меленими горіхами і ними ж  викладаємо зверху дві літери - ХВ (Христос воскрес).
Дуже добре використати для оздоблення сирної паски мигдаль. Не всі знають, як правильно приготувати ці горішки. А їх треба насамперед запарити окропом, тоді шкірка із зернят легко зніметься. Почищений мигдаль треба трішки підсмажити на сухій сковороді.

ЛЬВІВСЬКА БАБКА
5 склянок борошна, 0,5 склян-ки молока, 5 жовтків, 100 г дріжджів, 150 г маргарину, 150 г цукру, 100 г родзинок, ваніль, шкірка з цитрини. Дріжджі розчинити в теплому молоці зі столовою ложкою цукру. Як забродить, влийте розчину до просіяного борошна, додайте розтер-ті з цукром жовтки, ваніль і цед-ру. Тісто треба замісити пухке й некруте. Під кінець вмісіть у нього теплий жир, аж поки він повністю не розсотається, тоді додайте помиті, обсушені й притрушені борошном родзинки (щоб не осіли на дні).
Готове тісто накрийте чистим рушничком і поставте в тепле місце, аби воно "росло". Як виросте, тісто обімніть, і хай ще раз виросте. Тоді змащеними жиром руками набирайте тісто й накладайте на третину висоти змащеної жиром форми (високої і вузької). Її дно добре застелити промасленим папером. Хай тісто ще підійде у формі, тоді змастіть його білком і випікайте в гарячій духовці приблиз-но 45 хвилин. Ще гарячу бабку змастіть помадкою і напишіть літери ХВ (Христос воскрес).

ЯЙЦЯ З ХРІНОВИМ СОУСОМ
Коли варені яйця обчистимо від шкаралупи, розріжемо їх уздовж, розкладемо на полумиску й заллємо соусом.
Для соусу: 1 ст. л. масла розігріти на сковороді й присмажити на ньому до світло-золотистого кольору 1 ст. л. борошна, а потім додати туди 1 - 2 ст. л. дрібно натертого хрону. Отриману суміш доливаємо водою до бажаної густоти, а додаємо 1 - 2 ложки сметани або майонезу. Одразу зняти з вогню.Є і неварений соус: просто 2 ст. л. тертого хрону вимішати зі склянкою сметани, додати дрібку цукру й солі до смаку. Заливаємо соус у полумисок і викладаємо жовтком догори половинки яєць, прикрашаємо зеленню. Можна на кожний жовточок покласти маслинку.

Традиційними на Великдень є і м'ясні страви. Подати їх можна дуже цікаво, з фантазією, скажімо, зробити таку холодну закуску, як

РУЛЕТИКИ З ШИНКИ.
Шинку, нарізану на тонесенькі скибочки, намастити пастою: жовток, розтертий з майонезом, хроном та гірчицею. Тоді згортаємо рулетики, складаємо їх на полумиску. У кожний рулетик з обох кінців вкладаємо маленькі листочки зеленого салату. 4 варені жовтки, 1 - 2 ст. л. майонезу, 1 - 2 ст. л. хрону,
1 ст. л. гірчиці, 300 г шинки.

ЗАМОВЛЯННЯ ВЕЛИКОДНЬОГО ХЛІБА
Хліб наш сонячний! Посланий нам на добро, достаток та здоров'я від прадавніх наших пращурів оріїв, першовчителів хліборобства. Ми молимося на тебе, як молилися наші прадіди, діди, батьки. Ми славимо тебе на полі і на столі, на святі в кожній родині. Додавай нам снаги і здоров'я. Посилай витримку в боротьбі з відвертими та прихованими ворогами нашої землі, держави, культури, мови, етносу.
Хлібе наш святий! Ми величаємо тебе хлібом-паном! А пан - титул бога Сонця, спадкове звання українців з правічності. Прийми наше замовляння, кожна стеблинка на землі. Пошли, доле, здоров'я та щастя кожній твоїй дитині, хто пильнує цю стеблину на полі. Рости, жито-пшенице! Набирайся соків землі під сонцем ясним. Слава тобі, земле рідна, слава тобі, хліборобе! Твоїм рукам, твоїм думам, твоїм сподіванням. Слава тобі, сонце ясне! Слава тобі, хлібе великодній! Як нашому життю-буттю, нашій історії, вічності, нашому щастю. Сучасному і прийдешньому!

ЖІНКА В ЦЕРКВІ

Поширена думка, що в храмах християнської релігії (як і в деяких релігіях) роль жінки пасивна, безініціативна. Справді, Святе Письмо визначає, що Боже служіння може здійснювати лише чоловік - як єпископ, священик (пресвітер), диякон. Правда, у ранніх віках Христової церкви дияконисами були також жінки (про це свідчить апостол Павло), але не єпископами і не священиками. Чи означає це, що жінки в храмі мають тільки слухати, вчитися і нічого самі не робити в справах служіння Богові. Ні. Сам Бог визнав дуже суттєву роль жінки в церкві, яка зовсім не менша (а часом і більша) за роль чоловіків. Як удома є розподіл праці між чоловіком і жінкою, так і в церкві.
 Ось, узяти передвеликодні й великодні обряди. Хто пече паску, фарбує крашанки і пише писанки? Майже стовідсотково - жінки. А паски в Україні - це не "кулічі" і "калачі", а хлібні (тобто тілесні) символи воскреслого Ісуса Христа. Писанки і крашанки - символи радості життя, яке в своїй суті безсмертне. Жінки міняють чорні шати на іконах на світлі, вишивані рушники: символи жінок-мироносиць, котрі перші довідалися про воскресіння Христа. А хто надає особливої краси й колориту церковному співу? У першу чергу - жінки. Догляд за чистотою і порядком у храмах - справа переважно жінок. Не кажучи вже за монастирі, в яких дівчата і жінки несуть особливе служіння, яке не може замінити ні священик, ні єпископ, ні чоловічий монастир. В очах Божих жінка-християнка має велику вагу і її служіння є ніскільки не меншим за чоловіче.
Дмитро СТЕПОВИК, доктор богословських наук, професор.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2003 > Тема "Порадниця"