Версiя для друку Обговорити в форумi

Чи не забуваємо ми нашого пророка Тараса Шевченка і його знамениті слова: "Якби ми вчились так, як треба, то й мудрість би була своя". Чи так швидко забули наші реформатори, які педагоги були у нашого народу ще за часів Київської Русі: "Повчання Володимира Мономаха дітям" (1096), братські школи, церковні діячі і педагоги - Йов Борецький, Мелетій Смотрицький, Іоаникій Ґалятовський, Григорій Сковорода, Костянтин Ушинський, Василь Сухомлинський. Зайве казати, що багатьох з них було просто "привласнено іншими культурами", як делікатно зазначає академік Іван Дзюба, і "їх конче потрібно повернути Україні". Саме у цьому контексті варто згадати ім'я Костянтина УШИНСЬКОГО - великого педагога, якому належить одне з перших місць серед класиків світової педагогіки.

Як Миколу Гоголя називають великим російським письменником, так і Костянтина Ушинського в усіх посібниках з історії педагогіки іменують не інакше, як "великим російським педагогом", "основоположником педагогічної науки в Росії".
Але якщо Гоголь, Короленко або Бердяєв завжди пам'ятали свою Батьківщину та віддавали їй належне, то К. Ушинський стверджував ще рішучіше: "Ні, я українець: рід наш старовинний, малоросійський, дворянський. Усі родичі, діди, дядьки і батьки були українцями, народилися й поховані в українській землі".
К. Ушинський народився 19 лютого (2 березня) 1823 року (хоча в переважній більшості літератури про Ушинського зафіксована інша дата - 1824 рік) у родині дрібномаєткового дворянина. Батько Дмитро працював викладачем кадетського корпусу, багато років перебував на військовій службі, був учасником Вітчизняної війни 1812 року. Після звільнення з військової служби через хворобу у званні підполковника працював службовцем у різних установах Тули, Вологди, Полтави, Петербурга, Новгорода-Сіверського. Саме в ті кілька місяців перебування сім'ї Ушинських у Тулі і народився Костянтин.
Після його народження сім'я переїздить до Полтави, а згодом до Новгорода-Сіверського, де народилися ще два сини.
Мати Ушинського, Любов Степанівна, була з українського шляхетського роду грецького походження Капністів, сама виховувала і навчала сина грамоти. Померла дуже рано. "Мати моя померла, коли мені не було ще дванадцяти років, а батько після смерті матері майже не жив вдома, отже, жив я один з найменшим братом моїм у тому хутірці, куди ніхто не наглядав". Основний вплив на формування Ушинського як особистості в дитячі роки мала гімназія.
"Виховання, яке ми здобули в 30-х роках у бідній повітовій гімназії маленького містечка Малоросії Новгорода-Сіверського, було в навчальному відношенні не нижче, але навіть вище того, яке в той час здобувалося в багатьох інших гімназіях. Цьому багато сприяла пристрасна любов до науки і деяка навіть педантична повага до неї з боку покійного директора n-ської гімназії, старого професора, ім'я якого відоме і в ученій літературі, - Іллі Федоровича Тимковського".
У 1840 р. К. Ушинський вступає на юридичний факультет Московського університету, який він закінчив з відмінними знаннями через чотири роки. Його залишають при університеті для підготовки магістерського іспиту. І вже 1844 р. постановою Ради університету Ушинському присуджено ступінь кандидата юриспруденції. Роки навчання сформували його і як ученого, і як громадянина.
Тож у щоденнику Ушинського з'являються такі слова: "Готувати уми! Розсівати ідеї! Ось наше призначення. Ми живемо не в ті роки, щоб могли діяти самі. Відкинемо егоїзм, будемо трудитися для потомства..." Через кілька років знову запис: "Зробити якнайбільше користі моїй Батьківщині - ось єдина мета мого життя, і до неї якраз я повинен спрямувати всі свої здібності".
У 1846 р. Ушинсього призначають виконувати професорські обов'язки в Ярославському Демидовському юридичному ліцеї. Його лекції захоплюють слухачів. Але настав жорстокий час, посилення реакції в Росії, й Ушинський змушений був залишити ліцей.
З 1855 р. Ушинський працює спочатку викладачем, а потім інспектором у Гатчинському сирітському інституті. Тут він знаходить своє місце в житті - усвідомлює потребу брати особисту участь у розв'язанні найважливіших суспільних проблем - проблеми виховання й навчання.
З'являються його перші педагогічні статті і праці: "Про користь педагогічної літератури", "Три елементи школи", "Про народність в громадському вихованні", а в 1861 р. видає  для дітей книгу для читання у родині і школі "Дитячий світ". Він стає основоположником нової народної школи.
Справді, сьогодні, коли відроджується українська національна ідея, коли ми творимо Українську національну державу, дуже важливим є знати всім основні положення праці Ушинського "Про народність в громадському вихованні". Основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до Батьківщини та свого народу Ушинський вважав народність і наголошував, що "у кожного народу своя особлива національна система виховання, своя особлива мета і особливі засоби в досягненні цієї мети...", і далі: "будь-яка жива історична народність є найпрекрасніше творіння Боже на землі і вихованню залишається лише черпати з цього багатого й чистого джерела".
Як важливо нам сьогодні знати твори Ушинського, вони нам необхідні в добу національного відродження, формування національної самосвідомості і відмови від національної меншовартості, як свіже повітря. Це він, Ушинський, видав неперевершені навчальні книги "Рідне слово" і "Дитячий світ". Сторінки цих творів, а особливо славнозвісний підручник для початкової школи "Рідне слово", що витримав понад 150 видань, засіяні розписами народної педагогіки. У передмові до книги "Рідне слово" Ушинський написав: "Я не думаю, що будь-хто був спроможний змагатися з педагогічним генієм народу".
К. Ушинський вважав: "Мистецтво виховання - це мистецтво розвитку свідомості і волі..." "Виховання має своєю основною метою готувати людину до праці, яка є необхідною умовою для фізичного, розумового й морального удосконалення людини".
Повернувшись з-за кордону (по суті, відбувши вигнання з Батьківщини), Ушинський доклав усіх зусиль до завершення великого видання психолого-педагогічного і філософського тритомного твору "Людина як предмет виховання". Але внаслідок перевтоми стан його здоров'я значно погіршився. У травні 1868 р. він поїхав до Криму на лікування, але доїхав лише до Києва і був змушений повернутися на хутір Богданку, де провів літо. Зиму ж 1869 року він перебував у Петербурзі.
У лютому 1870 р. зібрався на лікування в Італію, але добрався до Відня, там захворів і повернувся до Криму. У вересні цього ж року прибув до сім'ї на хутір Богданку, тут його зустріла страшна звістка - старший син Павлик трагічно загинув.
"Після такого удару, - писав тяжко хворий Ушинський у листах до Пугачевського, - здоров'я моє остаточно зруйнувалося, і я не маю вже сил, щоб повернутися до Петербурга. Ледве дістався з родиною до Києва, де тепер лежу хворий, і якби трохи  поправитися, то поїду до Криму, а родину думаю влаштувати в Києві назовсім, купивши для цього будинок... Чи побачимось? Навряд. Моє багатостраждальне життя, здається, вже вичерпане. Поспішаю як-небудь влаштувати сім'ю на постійному місці, бо страшно й подумати, які безпорадні вони залишаються".
Бачимо, як Ушинський, уже будучи тяжко хворим, турбувався за свою сім'ю.
Дружиною Ушинського була його подруга дитинства Надія Дорошенко. Вона була дочкою збіднілого українського дворянина, їй належав хутір Богданка в Глухівському повіті Чернігівської губернії (тепер хутір Богданка Шосткинського району Сумської області). Мали вони трьох синів і трьох дочок.
Дружина Ушинського багато зробила для того, щоб відкрити початкову школу на хуторі Богданка, допомагала селянським дітям здобувати вищу освіту, ще до реформи 1861 року Ушинські звільнили від кріпацтва селян і віддали їм значну частину своєї землі.
Дочки Ушинського, Віра і Надія, навчалися в Київській гімназії й Одеському інституті шляхетних дівчат. Старша дочка, Віра, відкрила на кошти батька і свої дві початкові школи в Києві. Менша дочка, Надія, у 1895 р. на кошти своєї матері і свої побудувала в селі Богданці початкову школу для селянських дітей. Навчалися діти в школах за книгами Ушинського "Рідне слово" і "Дитячий світ".
Про синів Костянтина і Володимира відомо, що вони навчалися в Київській гімназії і загинули в революційній круговерті 1918 року в Чернігові. У поневіряннях минули пожовтневі роки доньки Надії. Вона емігрувала і в 1944 році померла у Празі. Друга донька померла 1920 року в Києві. Найменша донька Ольга була дружиною голови Київської губернської земської управи Суховніна, який був послом у Константинополі. Вони мали чотирьох дітей, емігрували до Франції, де й померли. Всі онуки і правнуки великого педагога живуть за кордоном.
Значне місце у педагогічній спадщині видатного педагога Ушинського посідають питання сім'ї і сімейного виховання. Погляди Ушинського на родинне виховання формувались на ґрунті великої поваги до народу. Найпершим обов'язком громадянина і батька сім'ї є виховання громадян, корисних для суспільства. Найкращою вихователькою в родині Ушинський вважав матір. У своїх творах видатний педагог присвятив багато сторінок жінці, матері-виховательці. Вона є "необхідним посередницьким членом між наукою, мистецтвом і поезією, з одного боку, звичаями і характером народу, з другого", і далі: "важко уявити собі таке захоплення, яке могло б боротися в серці жінки з материнськими почуттями...".
Дуже шкода, що К. Ушинський прожив коротке життя. Хвороба легенів
стала фатальною для нього. У жовтні 1870 р. Ушинський разом з синами виїхав до Криму, але в дорозі застудився, захворів на запалення легенів і зупинився в Одесі. Стан здоров'я став зовсім поганим. Через кілька днів до нього приїхали дружина і доньки. Він попрощався зі своїми рідними і ввечері 3 січня 1871 р. тихо помер.
Газета "Одеський вісник" писала: "...в Одесі не знайдеться жодного вчителя, жодної освіченої людини, жодної матері, яка дбає про своїх дітей, яким не було б відоме ім'я Костянтина Ушинського. Без усякого сумніву, кожний з них готовий був би зробити все можливе, щоб утамувати муки страдника".
Як і наш геній Тарас Шевченко, Костянтин Ушинський, будучи тяжко хворим, заповідав поховати його на схилах Дніпра-Славутича. Труну з тілом Ушинського 9 січня 1871 року було перевезено до Києва. Поховано його у мальовничому і святому місці Видубицького монастиря під старезним каштаном.
Відомо, що поруч з могилою великого сина України була похована і його дружина Надія Ушинська, яка прожила 83 роки, а також і онука Олена. У 1936 р. ці могили, як і багато інших, було знищено і через них прокладено асфальтову алею.
Нині настав благословенний час повернути ім'я Костянтина Ушинського, великого українського педагога з низки видатних педагогів світу, повернути його ідеї і книги, що є неперевершеними творами педагогічної літератури, що ввійшли до золотого фонду світової науки. Костянтин Ушинський - національна гордість народу України!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 07.03.2003 > Тема "Українці мої..."