|
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2007 > Тема ""Будьмо!""
#24 за 15.06.2007
"Н╤ЧОГО НЕ КАЖИ ╤ НЕ ПИТАЙ, А ПРОСТО ПОДИВИСЬ ╤ ПРОЧИТАЙ..."
Наталя ЗАСТАВСЬКА
Наталя ЗАСТАВСЬКА:
"Н╤ЧОГО НЕ КАЖИ ╤ НЕ ПИТАЙ, А ПРОСТО ПОДИВИСЬ ╤ ПРОЧИТАЙ..."
* * *
Де д╕вчина в рожевих окулярах,
Якою я н╕коли не була?
Вже котрий раз,
блукаючи в примарах
Втрачаю я побит╕ два крила.
Вже котрий раз лежатиму розбита,
Роз╕рвана, розтоптана, на дн╕.
╤ тишею, мов саваном сповита,
╤ боляче, як боляче мен╕!
Але м╕й крик роз╕рве чорне небо,
Я знову повернуся до життя.
Я буду жити. Буду, бо так треба.
Н╕хто, н╕що не варте забуття!
* * *
П’янким вином
розлилися тумани,
Кривавлячи веч╕рн╕ небеса.
Останн╕й пром╕нь сонця
тихо тане,
Ляга╓ на долон╕, мов роса.
Його я берегтиму до останку,
Сховаю у сво╖ д╕воч╕ сни,
Тому що це - частиночка св╕танку.
Мого св╕танку. Сонця ╕ весни.
* * *
Чомусь не б’╓ться серце,
як востанн╓,
Не хочеться мен╕ веч╕рн╕х з╕р.
Не хочеться писати
про кохання -
Банальн╕стю соромити пап╕р.
Не хочеться на Бога нар╕кати,
Не хочеться шукати сенс життя.
Не хочеться втрачати та страждати,
Минуле ворушити, мов см╕ття.
Нема╓ б╕льше жалю, туги, болю,
Лише безмежна тиша спить в полях...
В кров╕ долон╕ - я будую долю.
Будую я новий, великий шлях.
* * *
Розбити, мов чарку,
болючу свою печаль -
Хай котиться дзвоном
по сходах ╖╖ кришталь.
Мен╕ треба вгору,
а ╖й, безперечно, вниз.
Можливо, це доля,
а може, то м╕й каприз.
* * *
Н╕чого не кажи ╕ не питай,
А просто подивись ╕ прочитай,
Бо н╕кому мен╕ розпов╕сти
Про тихе божев╕лля самоти.
╤ хай озветься тиша - ти не в╕р,
Що ╓ життя прекрасне серед з╕р.
Воно все тут ╕ все воно тво╓,
Солодким джерелом в обличчя б’╓.
Ти в╕дчува╓ш св╕жий в╕тер зм╕н,
Що холодом торка╓ться кол╕н?
╤ди за ним, весь св╕т в тво╖х очах.
Лови його, бо спок╕й - смерть ╕ жах.
* * *
Тв╕й поц╕лунок на ши╖
тавром горить.
Кр╕зь пальц╕ водою
пускаю болючу мить.
Ненависть п╕ймала
мене у об╕йми знов
╤ точиться з серця
по крапл╕ г╕рка любов.
Я б╕льше не знаю
де правда, а де брехня.
Шукаю натхнення
в оман╕ нового дня.
В╕дчую тв╕й подих
легкий на сво╖м плеч╕...
Не треба мен╕
об╕цянок пустих. Мовчи.
* * *
Хай цей дощ позмива╓ гр╕хи,
Що як плями на б╕лому т╕л╕.
Хай втаму╓ хоч краплю жаги
Та схова╓ обличчя немил╕
Бо душа моя просить води,
Щоб вс╕ сумн╕ви разом втопити.
Хай залишаться шрами-сл╕ди,
Та я спробую з ними прожити.
* * *
Засина╓ потомлене серце
У гарячих об╕ймах тво╖х.
Не ряту╓ мене кава з перцем,
Та не думай, що вже перем╕г.
Я зберу, що залишилось в жменю,
Ти мене не вкрадеш, наче р╕ч.
Заберу сво╓ серце в кишеню
╤ п╕ду, неп╕дкорена, в н╕ч.
* * *
Х╕ба ти н╕коли не чув,
Як серце, душа моя плаче...
Х╕ба ти н╕коли не чув?
Х╕ба ти н╕коли не бачив?
Х╕ба ти так швидко забув
Мо╖ нещаслив╕╖ оч╕?
Х╕ба ти н╕коли не чув
М╕й стог╕н, м╕й крик серед ноч╕?
Ти, може, згада╓ш мене,
Ти, може, ╕ще пошкоду╓ш...
Хай тисяча рок╕в мине -
Мене ти навряд чи почу╓ш.
* * *
Л╕жко тво╓, наче поле в╕йни,
╤ знову поразка або перемога.
Т╕каю в╕д тебе в прихован╕ сни,
Але поверта╓ проклята дорога.
╤ знов мене спалю╓
погляд з-п╕д в╕й,
А там об╕цянка ╕ болю, ╕ казки,
Але, починаючи новий двоб╕й,
Я хочу, ти чу╓ш, я хочу поразки.
Я хочу померти в об╕ймах тво╖х
Напившися з губ сумних зло╖ отрути.
Я хочу, м╕й любий, щоб ти перем╕г,
Я хочу це серцем ╕ т╕лом в╕дчути.
╤ я п╕дкоряюся владним рукам
П╕д натиском хвиль
божев╕лля тяжкого...
Тоб╕ я останн╕й св╕й подих в╕ддам.
Твоя перемога - моя перемога.
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2007 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4862
|
СОЛ╤ДАРН╤ З УКРА╥НОЮ
СЕРЕД ПОВЕРНЕНИХ ╤З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ ЗАХИСНИК╤В МАР╤УПОЛЯ ╢ ДВО╢ КРИМЧАН
УКРА╥НА ПОВЕРНУЛА З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ 215 ЛЮДЕЙ, ЗОКРЕМА Й ЗАХИСНИК╤В «АЗОВСТАЛ╤»
ЩАСЛИВА ЛЮДИНА СЕРГ╤Й МАРТИНЮК
ПЕРЕМОГА НА П╤ДСТУПАХ ДО КИ╢ВА
