Версiя для друку Обговорити в форумi

Передвиборне

Я читала "Словник труднощів української мови", тому не одразу помітила, як натовп біля моєї лави в парку збільшився. Здавалося, люди дивилися на мене, як на інопланетянку. "Посланець не сподобався їй одразу", - посміхнулась я, пригадуючи слова О. Забужко.
До мене підсів досить симпатичний юнак, який тримав журнальчик "Пробудитесь!". "Ще один сектант", - подумала я. Юнак демонстративно розкрив журнал та почав бубоніти під ніс цитати з Біблії - до речі, невідомо якого тлумачення. Нарешті юнакові набридло читати, і він зазирнув до мого словника.
- Опять! Вот! Они опять! - тицьнув він на мене пальцем. Натовп незадоволено загудів. - Националисты!
- Націоналісти? Добре, хай так, - похитала я головою. - А ваш улюблений поет Пушкін, так чи не так?
- Да...
- Добре, - посміхнулась я. - Назвіть мені, будь ласка, дати його народження та смерті. Е-е, ні, так не піде, не підглядайте нікуди! - вихопила я в юнака журнал. - До речі, у вашому сектантському мотлоху цієї інформації нема.
Юнак посоромлено мовчав. Я встала і пішла геть.
- За кого будешь голосовать? - крикнув навздогін юний сектант. Цікаво, що він, темний і майже неписьменний, зіпсований хлопчак, може знати про вибори? Фі, який злий жарт...
Перед очима постали рядки з "Хронік від Фортінбраса": "Ви й не знаєте, як набридає весь час знай собі пояснювати, до якої це культури я належу...".
Ольга СМОЛЬНИЦЬКА,
студентка 1-го курсу філологічного факультету ТНУ ім. В. І. Вернадського.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 29.10.2004 > Тема ""Будьмо!""