Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3242)
З потоку життя (6478)
Душі криниця (3520)
Українці мої... (1466)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХЛ╤БНИЙ СПАС
29 серпня — свято Перенесення Нерукотворного Образа Господа нашого ╤суса Христа з Едеси до...


Михайло ЖАЙВОРОН: РУЙНАЦ╤Я СТ╤Н
Нещодавно цю реценз╕ю, щоправда, дещо у скороченому вигляд╕ опубл╕кувала гезета...


25 ВАЖЛИВИХ ФАКТ╤В ПРО УКРА╥НСЬКИЙ ПРАПОР
╤стор╕я укра╖нського прапора в╕ддзеркалю╓ всю ╕стор╕ю Укра╖нсько╖ державност╕ – з прадавн╕х...


ПРОВОДИ Л╤ТА У СВЯТО МАКОВ╤Я
У народ╕ цей день отримав назви Першого Спаса, Медового Спаса ╕ Спаса на вод╕. З нього...


ОЛЕКСАНДР МУРАТОВ: «М╤Й КРИМ»
У мереж╕ з’явився в╕деоф╕льм про виставку «М╕й Крим» О. Муратова. Переглянути...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 11.01.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 11.01.2019
МИКОЛА╥ВЦ╤ НА ДОРОГАХ СУЧАСНО╥ В╤ЙНИ

Нещодавно в м╕ст╕ Микола╓в╕ вийшла друком книга «Дороги в╕йни». Це зб╕рка нарис╕в, автори яких С.С. Макарчук (кер╕вник колективу), ╤.В. Кр╕санова, А.П. Назарова та ╕н.
«Дороги в╕йни» - це лог╕чне продовження попереднього видання «Митт╓вост╕ в╕йни». Це б╕ограф╕чн╕ нариси про жител╕в Микола╖всько╖ област╕, як╕ загинули, захищаючи Батьк╕вщину в╕д рос╕йсько╖ агрес╕╖, спогади, нариси про бойовий шлях в╕йськових п╕дрозд╕л╕в, що дислокуються на територ╕╖ Микола╖вщини, матер╕али про участь в АТО медик╕в, д╕яльн╕сть в╕йськових капелан╕в, волонтерський рух. Окремими блоками в книгу включено фото, надан╕ б╕йцями Збройних Сил Укра╖ни та волонтерами. Частина матер╕ал╕в опубл╕кована рос╕йською мовою.
В книз╕ описано под╕╖, як╕ передували виведенню укра╖нських в╕йськових частин ╕з Криму. С.М. Березний пише: «П╕лоти Саксько╖ ав╕ац╕йно╖ бригади ВМС Укра╖ни однозначно дають оц╕нку под╕ям к╕нця лютого – початку березня 2014 року: командування ВМС Укра╖ни вже було готове до так званого «зливу» не т╕льки Криму, а й В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни. Активн╕сть «зелених чолов╕чк╕в» та ╖х п╕дтримка пророс╕йськи налаштованим м╕сцевим населенням була досить великою та небезпечною. Вимоги одн╕ – здача в╕йськово╖ техн╕ки, перех╕д на б╕к рос╕йських збройних сил. Кер╕вництво Укра╖ни бубонить одне – не п╕ддаватися на провокац╕╖. Командування флоту в особ╕ Березовського та ╢л╕с╓╓ва пропону╓ перейти до рос╕йських ВМС. Укра╖нське пол╕тичне кер╕вництво та в╕йськове командування н╕яких реальних та р╕шучих наказ╕в не нада╓, ╕ знову одне й те саме – «Не п╕ддавайтесь на провокац╕╖!» Особовий склад бригади був розгублений та дезор╕╓нтований: серед в╕йськових багато м╕сцевих контрактник╕в, у них тут все – житло, родини. Тиск з боку «зелених чолов╕чк╕в» усе б╕льше посилю╓ться. Тимчасово виконуючий обов’язки командира бригади полковник Бедзай ╤гор Володимирович прийма╓ р╕шення зберегти бойову техн╕ку для Укра╖ни, не в╕ддавати ╖╖ ворогу. Операц╕я з евакуац╕╖ розроблялася у режим╕ велико╖ секретност╕. О шост╕й годин╕ ранку 3 березня 2014 року було прийнято р╕шення про вил╕т на материкову Укра╖ну. Визначено час зльоту – 13-та година, час об╕ду, в цьому була задумка неспод╕ваност╕. Вир╕шено було, що першими п╕д╕ймаються безпосередньо з м╕сць стоянки чотири вертольоти, а п╕сля них – уже л╕таки Ан-26 ╕ Ан-2 та амф╕б╕я Бе-12. Операц╕я по п╕дйому в пов╕тря бойово╖ техн╕ки зайняла всього 8 хвилин. Це був рекорд для зльоту, адже в звичайних умовах потр╕бно було 20 хвилин. Для рос╕йських в╕йськових це була неспод╕ванка: п╕д носом виведено ун╕кальну в╕йськову техн╕ку. Лет╕ли низько, щоб не стати м╕шенню для будь-яких тип╕в радар╕в протипов╕тряно╖ оборони. З Гвард╕йського, щоб наздогнати укра╖нськ╕ ек╕паж╕, злет╕ли два рос╕йських М╕-24, але укра╖нськ╕ п╕лоти виставили ╕нтенсивн╕ рад╕оперешкоди – ╕ погоня не вдалася».
Наш╕ п╕лоти перелет╕ли в Микола╖в. Тут був в╕домий ще з 1930-х рок╕в навчальний центр в╕йськово-пов╕тряних сил. Але зм╕ни в╕дбулися не в кращий б╕к: «За 25 рок╕в на територ╕╖ знаменитого, з багатими традиц╕ями навчального центру в╕йськово-пов╕тряних сил флоту зросли розк╕шн╕ приватн╕ особняки «державних муж╕в» м╕стечкового масштабу та «ел╕тний» житловий масив «╤сток». А колись ел╕тою були тут п╕лоти та техн╕чний персонал ав╕ац╕╖ ВМС». На щастя, виручили микола╖вськ╕ волонтери: «Завдяки ╖хн╕й допомоз╕ збудували прим╕щення для розташування особового складу бригади та забезпечили ус╕м необх╕дним на перший час».   Кап╕тан ╤гор Ф╕л╕ппов розпов╕да╓ про захоплення рос╕янами 204-╖ ав╕ац╕йно╖ бригади. Коли озбро╓н╕ «зелен╕ чолов╕чки» захопили прим╕щення Верховно╖ Ради ╕ Ради М╕н╕стр╕в АР Крим, то оф╕цери ╕ прапорщики укра╖нсько╖ бригади озбро╖лись штатною збро╓ю. Але о 15.00 над╕йшов наказ здати зброю, а близько 16-╖ години – сигнал про в╕дб╕й тривоги. А б╕ля 21-╖ години того ж 27 лютого 2014 року к╕лькасот озбро╓них рос╕йських в╕йськовик╕в захопили цив╕льний терм╕нал м╕жнародного аеропорту «Бельбек». Кап╕тан Ф╕л╕ппов розпов╕да╓: «28 февраля в дежурные силы 204-й авиационной бригады, находившиеся на боевом дежурстве по охране и обороне воздушного пространства Украины, поступил сигнал «Воздух» на перехват группы вертолетов-нарушителей. При попытке взлета дежурных самолетов МиГ-29 с дежурного звена русский спецназ заблокировал взлетную полосу двумя военными КамАЗами. Вертолеты РФ выполнили посадку неподалеку на аэродроме «Кача» (авиабаза «Кача» Черноморского флота России)». Рос╕йськ╕ солдати поступово захоплюють аеродром. ╤гор Ф╕л╕ппов св╕дчить: «Указаний, как действовать в сложившейся ситуации, от вишестоящих штабов ВС Украины не поступало, складывалось впечатление, что они сами не понимают происходящего».
Прибули кубанськ╕ козаки: «В помещении пожарной команды армейский порядок сменил хаос из толпы недисциплинированных мужиков в возрасте, одетых в военный камуфляж, в папахах и кубанках, из оружия – травматики. Потянуло запахом алкоголя». Один ╕з козак╕в з╕знався: «Мы сами удивлены спокойной жизнью в Крыму. У нас на Кубани нам рассказывали, что в Севастополе нельзя разговаривать на русском языке, что русских здесь убивают, поэтому мы здесь, чтобы защитить Крым от «бандеровцев».
Рос╕йськ╕ в╕йськовики пошкодили вс╕ укра╖нськ╕ л╕таки. 38% особового складу (трохи б╕льше 200 ос╕б) 204-╖ ав╕ац╕йно╖ бригади вийшли ╕з Криму, решта зрадила в╕йськов╕й присяз╕ укра╖нському народу ╕ перейшла на б╕к окупант╕в.
Морська п╕хота Укра╖ни створювалася у протистоянн╕ з рос╕йським командуванням у Криму. Чимало укра╖нських морп╕х╕в брали участь у миротворчих операц╕ях ООН, у сп╕льних навчаннях Укра╖ни ╕ НАТО.
Морп╕хи в Феодос╕╖ ╕ Керч╕ були заблокован╕: «Увесь час блокади (а це б╕льше 3-х тижн╕в) морп╕хам надавало п╕дтримку м╕сцеве населення, зокрема активно допомагали кримськ╕ татари. Незважаючи на можлив╕сть розправи з боку т. зв. «самооборони», вони пробиралися до в╕йськово╖ частини ╕ передавали нашим б╕йцям продукти. Це п╕дтримувало моральний дух б╕йц╕в. Проте за в╕дсутност╕ ч╕тких команд ╕ вказ╕вок з Ки╓ва у деяких морп╕х╕в стали з’являтися питання до в╕йськово-пол╕тичного кер╕вництва кра╖ни».
Морп╕хи-феодос╕йц╕ п╕сля виходу з Криму облаштувалися в Микола╓в╕.  
╢. Макарчук розпов╕да╓ про роботу 145-го окремого ремонтно-в╕дновлювального полку Озбро╓ння Збройних Сил Укра╖ни: «Ще до початку антитерористично╖ операц╕╖ частина прийняла на свою базу в╕йськову техн╕ку та озбро╓ння сухопутних в╕йськових частин ВМС Укра╖ни, як╕ виводились ╕з анексованого Рос╕╓ю Криму. Б╕льша частина ц╕╓╖ техн╕ки (понад 1000 одиниць), розграбовано╖ ╕ навмисне по-варварськи пон╕вечено╖ рос╕янами, була в╕дремонтована спец╕ал╕стами полку ╕ повернута в стр╕й».
╢. Макарчук пише ╕ про рейд, який зд╕йснила 79-а окрема десантно-штурмова бригада разом з бойовими побратимами з 95-╖ бригади у вересн╕ 2014 року: «Наш╕ во╖ни знищували на сво╓му шляху командн╕ пункти, артилер╕йськ╕ п╕дрозд╕ли, живу силу ╕ техн╕ку ворога. Сотн╕ ворожих труп╕в, десятки спалених рос╕йських танк╕в, бронемашин, автомоб╕л╕в, РСЗВ встелили багатостраждальну укра╖нську землю. Захоплений зненацька, розгублений, деморал╕зований агресор повною м╕рою в╕дпов╕в за п╕дл╕сть та п╕дступн╕сть, в╕роломство ╕ зв╕рину жорсток╕сть, проявлен╕ п╕д ╤ловайськом».
А так воювали артилеристи: «Внесок 406-╖ артилер╕йсько╖ бригади (ран╕ше дислокувалася в Криму) в боротьбу з агресором величезний. Наш╕ славетн╕ «боги в╕йни» знищили понад 150 одиниць ворожо╖ техн╕ки, артилер╕йських установок, з них понад 40 «Град╕в», близько 30 танк╕в та БМП противника. Сотн╕ непрошених «гостей» знайшли смерть на укра╖нськ╕й земл╕. В╕д╕рван╕ башти рос╕йських танк╕в, пошматован╕ ╕ перетворен╕ на решето вантаж╕вки ╕ бронемашини ворога, знищен╕ в╕йськов╕ колони (всього вщент розбито бригадою 8 ворожих колон), якими встелене поле бою, - ось результат ф╕л╕гранно╖ роботи артилерист╕в ╕з потужних 152-м╕л╕метрових «Г╕ацинт╕в». Земля в буквальному сенс╕ гор╕ла п╕д ногами окупант╕в та ╖х попл╕чник╕в».
Командир гранатометного в╕дд╕лення морп╕х╕в «Ярема» розпов╕да╓: «Пол╕тика, перемир’я… Да╓мо в╕дс╕ч, «сепари» просять перемир’я ╕ тут же по нас ╕з 120-х б’ють, ми знову в╕дпов╕да╓мо. Вони пол╕зли, ми в╕дбили. Ск╕льки ╖х поклали – не зна╓мо. «Нормально» працю╓ ╖х артилер╕я, це не комбайнери, а кадров╕ рос╕йськ╕ в╕йськов╕. Якось рили туалет, так ворог туди дв╕ч╕ попадав. ╤нод╕ рос╕йськ╕ курсанти-артилеристи на нас тренуються».
Сержант «Хохол», який розпочав службу в морськ╕й п╕хот╕ з 2010 року ще в Криму, говорить: «Загалом з дисципл╕ною у «сепар╕в» зараз велик╕ проблеми. Перехоплення ╖х розмов засв╕дчують ╕стерику: «Якщо так буде дал╕, я не витримаю!», або: «Нам тут об╕цяли майже курорт, грош╕ не платять!» Процв╕та╓ алкогол╕зм… Щоб якось зберегти залишки орган╕зац╕╖ та дисципл╕ни, рос╕яни гонять «сепар╕в», як худобу, на заб╕й уперед. Тому вся без винятку л╕н╕я з╕ткнення ╓ загрозливою. Ворог по всьому фронту намацу╓, де у нас слабк╕ м╕сця».
Доброволець батальйону «Микола╖в», студент ╕стфаку Микола╖вського нац╕онального ун╕верситету ╕м. В. Сухомлинського Д. Степанов згаду╓ про прибуття наших в╕йськових у селище Лутугине за 12 к╕лометр╕в в╕д Луганська: «П╕сля к╕лькох м╕сяц╕в конфл╕кту та в╕дсутност╕ нормального забезпечення м╕стечка харчами, побутовими речами м╕сцеве населення у загальн╕й мас╕, не п╕дтримувало н╕ ЗСУ, н╕ псевдопол╕тичне утворення «ЛНР». Рос╕йська пропаганда переконувала м╕сцевих, що до них ╕дуть «карател╕», як╕ вбивають ус╕х, хто проти укра╖нсько╖ влади, тому дехто нав╕ть намагався сп╕лкуватися з нами, згадуючи укра╖нську мову… При╓мним сюрпризом для нас став в╕зит м╕сцевих молодих патр╕оток на 24 серпня, як╕ при╖хали з в╕танням та домашньою вип╕чкою, за що ми були ╖м дуже вдячн╕». Але ситуац╕я зм╕нилася: «П╕сля того як укра╖нськ╕ в╕йськов╕ та правоохоронц╕ покинули Лутугине, туди зайшла група чеченц╕в. Мирне населення, ус╕х тих, хто нам допомагав ╕ яке ми не змогли вивезти, розстр╕ляли на центральн╕й площ╕».
Медик Михайло Проскурня згаду╓ про бо╖: «Сотн╕ поранених, «вертушки» ледве встигали ╖х евакуювати. А тут ще такий випадок: прилет╕в вертол╕т, забрав сина якогось депутата, а поранених взяти в╕дмовився».
М╕рошниченко ╕з микола╖всько╖ «Альфи» розпов╕да╓, що рос╕йськ╕ шпигуни використовували д╕тей для збору розв╕дданих про укра╖нське в╕йсько. Або ще такий характерний випадок: «Российские спецслужбы и их «подручные» активно прибегают к разного рода провокациям. Так, один из боевиков, населенный пункт которого оказался в «серой зоне», установил на крыше многоэтажки миномет. В определенное время он подъезжал к этому зданию на велосипеде, поднимался наверх и открывал огонь: три-четыре выстрела по нашим позициям, потом три-четыре по боевикам. И уезжал. Пропагандисты ОРДЛО и российские СМИ немедленно поднимали шум, мол, ВСУ обстреливает мирные кварталы. Боевика удалось задержать на подконтрольной украинской территории. Минометчик сразу начал все «сливать». Поначалу даже закралось подозрение – не «деза» ли это? Но потом выяснилось – он ужасно напуган, им там здорово «промывают» мозги. Пропагандистские сказки падают на благодатную «почву», поскольку рядовые боевики часто не имеют даже среднего образования».
Психолог Олена Сн╕саревська характеризу╓ наших добровольц╕в: «Я провела месяц в батальоне «Донбасс», который после трагических дней в Иловайске, после огромных потерь, добирал личный состав… Поразило то, что подавляющее большинство добровольцев были из Донецкой и Луганской области, замечательные, мотивированные ребята, очень много совсем молодых и юных. Запомнился один, родом из Донецка, который в буквальном смысле потерял семью: его родители отказались от него, узнав его желание защищать свою землю от агрессора. Он и сейчас продолжает службу, хотя был ранен и мог вернуться к мирной жизни. Я знаю бойцов, которые имеют заслуженные награды, их уважают и ценят. А спросишь: «Кем ты был, где работал до войны?» - и оказывается, что этот Саша, или Сергей, или Толя, с не очень «киношной» внешностью, были кто-то простым рабочим на стройке, а кто-то всю жизнь выращивал картошку или отбывал свои 8 часов на офисной работе и подумать не мог, что станет отличным воином».
Добровольц╕ р╕зн╕. Психолог Сн╕саревська дал╕ згаду╓: «Имела честь пить кофе, приготовленный темной ночью, на костре, в так называемой «серой зоне», из рук врача высшей категории, который пошел воевать добровольцем. Вспоминаю беседу с доктором наук в холодном блиндаже и арию, исполненную солистом Черкасской филармонии, перекрывающим своим великолепным баритоном звуки обстрела. Удивительные люди нас защищают, настоящие мужчины, герои!»
В експозиц╕╖ Микола╖вського музею суднобудування ╕ флоту представлен╕ орден «Народний Герой Укра╖ни» ╕ медаль «Захиснику Мар╕уполя», якими було нагороджено москвича Андр╕я. В╕н загинув за свободу Укра╖ни ╕ Рос╕╖. Батьки в Рос╕╖ в╕дмовилися нав╕ть в╕д пам'ят╕ про сина.
Священик Укра╖нсько╖ греко-католицько╖ церкви, капелан 36-╖ окремо╖ бригади морсько╖ п╕хоти ВМС ЗСУ о. Андр╕й Зел╕нський висв╕тлю╓ ставлення р╕зних конфес╕й до в╕йни: «Представники УГКЦ були на фронт╕ в╕д самого початку бойових д╕й ╕ залишаються там сьогодн╕. ╤нш╕ церкви, в╕дпов╕дно до сво╖х можливостей, також долучались до цього процесу, зокрема УПЦ (КП) та деяк╕ протестантськ╕ рел╕г╕йн╕ орган╕зац╕╖, ╕нколи служать потребам наших в╕йськових й окрем╕ священнослужител╕ УПЦ (МП). Тут ╓ ╕нше питання: наприклад, ╓ факти, що представники УПЦ (МП) - як в╕йськов╕ капелани незаконних збройних формувань - з╕ збро╓ю в руках воювали проти укра╖нських в╕йськовослужбовц╕в. Або ж в╕дмовляли у благословенн╕ в╕йськовим, що в╕дправляються у зону бойових д╕й. Серед представник╕в православно╖ церкви Московського патр╕архату ╓ також священики, як╕ благословляють ц╕ незаконн╕ збройн╕ формування, спонукаючи таким чином до агрес╕╖. Оф╕ц╕йна позиц╕я УПЦ (МП) – «ми за мир». Але якщо ви за мир, то, в такому випадку, скаж╕ть сво╖м в╕рянам: склад╕ть зброю. Я н╕коли не чув оф╕ц╕йних звернень в╕д ╕╓рарх╕╖ УПЦ (МП) до сво╖х в╕рян про те, що не можна просто так брати до рук зброю ╕ йти вбивати, розстр╕лювати, зокрема, беззбройне цив╕льне населення. Коли 19 с╕чня 2015 року, в день великого християнського свята Богоявлення-Водохреща, загони бойовик╕в у мене на очах почали обстр╕л «Градами» Дебальцевого, то не було жодного звернення в╕д УПЦ (МП) до сво╖х в╕рян-бойовик╕в на захист сво╖х в╕рян – мирного цив╕льного населення».
Пастор Церкви «Нове покол╕ння» в м╕ст╕ Сн╕гур╕вц╕, один ╕з орган╕затор╕в ╕ голова благод╕йного фонду «Волонтери Сн╕гур╕вщини» Олександр ╢фремов поясню╓: «Я – рос╕янин, народився в Рос╕╖, родич╕ мо╖ живуть там. Там моя Батьк╕вщина, але тут м╕й д╕м. ╤ я не хочу, щоб у мо╓му дом╕ таке в╕дбувалося. Тому я тут, я захищаю св╕й д╕м, я серед людей, як╕ захищають те, що ╖м дав Бог. Бог дав ╖м землю – Укра╖ну ╕ дав ╖м владу захищати ╖╖».
Л╕кар ╕ волонтер Дмитро Бачинський згаду╓, як привезли допомогу нашим в╕йськовим. Бачинський дав ящик пир╕жк╕в з картоплею м╕сцевим людям. Вони розхапали пир╕жки ╕ почали кричати: «»Забирайте свою арм╕ю, ╕ сам╕ з ними забирайтеся до сво╓╖ Укра╖ни!» Д. Бачинський пише: «Це для мене стало ключовою фразою для розум╕ння, чому в нас в╕йна. Люди там не розум╕ють, що вони в Укра╖н╕. Люди сам╕ покликали туди чуж╕ в╕йська. Якби м╕сцев╕ жител╕ не схот╕ли, вони б ╖х не прийняли». Вплив рос╕йських ЗМ╤ ╕ нехтування укра╖нсько╖ культури владою Укра╖ни дали сво╖ плоди. А тепер ма╓мо в╕йну.
Анатол╕й ЗБОРОВСЬКИЙ
м. ╤рп╕нь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 11.01.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20753

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков