"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2003 > Тема "З потоку життя"
#23 за 06.06.2003
"ЧИ Є У НАС ПАТРІОТИЧНА ПРЕСА?"
Павло СУЩЕНКО
Продовження теми
Питання, на перший погляд, риторичне. Раз є держава, то є і преса. І якою ж їй бути, як не патріотичною? Всяка інша - антидержавна, незважаючи на вибір об'єкта висвітлення. Навіть та, що "далека від політики" і бомбує індиферентних митрофанушок. Бо саме з мовчазної згоди байдужих в світі здійснюються найбільші злочини. Яка ж держава схоче, щоб її громадян виховували злочинцями? Тож, зрозуміло, не може дозволити існування таких видань. Ну та це, так би мовити, логічні імперативи. А який реальний стан справ в царині українських мас-медіа? На жаль, плачевний. І не тільки тому, що основна маса періодики виходить мовою чужої держави. (Хоч вже сам по собі цей факт є вагомим аргументом для сумніву щодо існування незалежної України). Але ж і зміст переважної більшості матеріалів не відповідає програмним засадам української державності. Тут можна знайти все: від відкритого несприйняття нашої незалежності до завуальованих методів повалення держави шляхом "прісоєдінєнія" до "рівноправних" союзів, де "старші брати" "мочат меньших в сортирах", або створення єдиного економічного простору, де знову ж таки пануватиме не своя, а чужа економіка. Візьміть будь-яку з газет, якими завалені кіоски, і ви обов'язково знайдете там і паплюження наших патріотів, і твердження про другосортність українського народу, який може приймати самостійні рішення тільки разом з Росією (а як Росія раптом не захоче?), і навіть "нейтральні" вихвалення іноземних пісеньок, як-то "мать твою, мать твою подождём" взамін українського "рідна мати моя". Немає там лише одного - того, що допомагало б розбудовувати українську державу, покращувати життя її народу. Одним словом, - патріотизму. Ті ж нечисленні видання, які піклуються про долю народу, про розбудову України, як правило, виходять завдяки ентузіазму самовідданих громадян, без підтримки держави. А якщо згадати, що преса - то четверта влада, то так і хочеться запитати: "А кому ж вона належить в Україні?" І мимоволі виникає думка: а чи є в нас незалежна держава? А якщо є, то куди ж дивилися наші гаранти з національними службами безпеки, що не зашкодили інформаційній окупації України? Ця іноземна прес-інтервенція не тільки витіснила українську періодику, чим фактично схопила за горло українську духовність, а й інтенсивно допомагає штампувати в кращому випадку байдужих до України космополітів, які заради своєї вигоди готові поступитися інтересами держави і вже сьогодні торгують нею і її народом як товаром. "Патріотизм не поважаю", - заявляє майже сформована журналістка ("КС" № 16). Що ж вона тоді поважає - фашизм чи зраду українського народу? І чого чекати від неї в майбутньому? То чи потрібні Україні такі спеціалісти? Може, поки не пізно, призупинити словоблуддя плутократів і дилему патріотизму - антипатріотизм розглянути не як надуману складову демократичного плюралізму, а як протистояння двох ідеологій - народної і антинародної. І тоді не будуть називати Магадан - близьким зарубіжжям, пограбування України - вигідним "экономическим сотрудничеством", а зраду нашого народу - проявом турботи про його щасливе майбутнє. І на оновленій землі з найбагатшими в світі чорноземами запанує своє слово, своя правда, і не тільки в газетних звітах, а й насправді розквітне Україна.
с. Олександрівна Красногвардійського району АРК.
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2003 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=944
|