Версiя для друку Обговорити в форумi

 ВСЕ ОДНО..

 Стогне хворий дід Тарас:
 — Трішки б ще пожити!
 Може, смерть мені цей раз
 Вдасться обдурити?
 — Вже тепер хоч круть, хоч верть, —
 Каже баба Настя, —
 Ти якщо обдуриш смерть,
 То помреш від щастя!
 
 ПОЗБУВСЯ ВОРОГІВ

 Щасливий хтось,
 що багатіє,
 Хтось — що нема боргів.
 — А в мене, —
 дід Лук’ян радіє, —
 Немає ворогів.
 — Нема? — дивуються
  завзятці. —
 Як ви позбулись їх?
 Старий сміється:
 — Просто, братці,
 Я пережив усіх!

 НЕВЛОВИМИЙ ВАКУЛА

 Зустріла баба діда та й пита:
 — Голубчику! Невже це ти,
  Вакула?
 Адже тобі вже років
  більше ста!
 Хіба про тебе зовсім
  смерть забула?
 Сміється дід:
  — Я їй сказав «ку-ку»
 І зроду не затримуюся
  в хаті:
 То я в поході,
  то на ярмарку,
 То в полі я, то в лісі
  при багатті.
 Ти б глянула прийшла
  на перелаз —
 Його погризла з люті
  смерть зухвала,
 Бо вже вона з’являлася
  не раз,
 Але мене удома не застала!
 

ПОРАДИВ..
 Баба стогне, бідолаха,
 Що не спить ночами,
 Їй лягать порадив знахар
 Разом із півнями.
 Згодом (день чи два
  минули)
 Він пита: — Як спала?
 Баба в сльози:
 — Бачиш гулі?
 З сідала у-па-ла!

 БОЛЯЧКИ
 У дворі, усівшись  на дрючки
 Й дражнячи собачку,
 Дідугани раз про болячки
 Завели балачку.
 Перший мовив:
  — Ломить поперек.
 Другий: — В мене грижа.
 Третій свиснув:
  — Цур вам всім та пек!
 Це не дивовижа!
 Он мені говорить
 костоправ,
 Що у мене жаба!
 Тут четвертий плюнув
  і сказав:
 — А у мене — баба!

 СКАКАЛКА

 Баби не можуть без атак:
 Вони зчинили суперечку,
 Чи дід Захар іще козак
 (Чи він і досі скаче в гречку)?
 Одна говорить:
  — Як козел!
 А друга каже:
  — Відскакався!
 А третя: — Онде він повзе.
 Ти краще в нього
  поцікався.
 Дід мовчки люльку
  посмоктав
 І мовив: — Я люблю вас
  палко!
 Іще б, куріпочки, скакав,
 Але скапустилась скакалка!
 ЗДОРОВ’Я
 Дід Фесь був мудрим
  і тямким
 (Його все знало
  понизов’я).
 У нього якось козаки
 Спитали:
  — Батьку, як здоров’я?
 — Здоров’я? — дід пошкріб
 чоло.
 — Що вам сказати,
 добрі люди?
 Воно вже гірше, ніж було,
 Але ще краще, аніж буде!

 ПАНАСОВА МРІЯ

 — Оскільки роки
 плинуть, —
 Зітхає дід Панас, —
 Я мрію світ покинуть
 З панами водночас.
 Але, щоб мати втіху,
 Молю святих, аби
 Я дуба дав од сміху,
 А панство — від журби!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 08.04.2011 > Тема "Смішного!"