Версiя для друку Обговорити в форумi

Після появи у позаминулому номері "Кримської світлиці" інтерв'ю з колишнім вояком дивізії СС "Галичина", який "любить читати патріотичну пресу", має "розумні, добрі очі", завалену книгами квартиру, тобто, чомусь зовсім не схожий на класичного бандита-зарізяку, якими звикли змальовувати українських націоналістів, редакція пережила очікувану хвилю специфічної кримської реакції на дражливу для багатьох публікацію. Були звинувачення і в аморальності, мовляв, це ж як вплине на виховання школярів? Тим часом, коли не так давно школярики зубрили віршик "Хлопченя з розумними очима, і з чолом високим та ясним..." - чомусь ніхто про мораль не згадував. (Це про Володю Ульянова рядочки, але ж він хіба образив хоч муху? Хіба що - як підросте...) Договорилися навіть до того, що такі публікації відлякують від газети читачів (зрозуміло, що інтерв'ю з повіями або з убивцями-маньяками - подивіться на кримські газетні розвали! - читачів до періодики лише приваблюють), ось, мовляв, чому у "Кримської світлиці" такий малий тираж (а він, до речі, за останні такі непрості для редакції місяці взяв і зріс!).
Були й запитання про патріотизм: це ж яку таку патріотичну пресу може читати цей "ворог народу", яке взагалі право він має про нього згадувати?! Отож, маємо продовження теми - давно назрілої і вічно актуальної. Приєднуйтеся до розмови, шановні читачі!

Роль преси у нашому житті, як відомо, дуже велика. Ми все ще залишаємося читаючою нацією... Напевно, у цей переломний період, коли утверджується наша державність, особливо зростає роль патріотичної преси. Це словосполучення зустрічається дуже часто, але що під ним слід розуміти? Якби це запитання задали пересічному львів'янину десять років тому, він без вагань відповів би: "патріотична - це україномовна, антикомуністична, державницька преса".
Здається, тепер все складніше. На патріотичних позиціях стоять чимало російськомовних газет в столиці та в регіонах. Я вже не кажу про "двомовні" газети, такі, як львівська "Високий Замок". Років два як не виходить київська "Независимость", і її мені не вистачає... Вона пропагувала українську ідею серед російськомовного населення, робила це вміло, послідовно... Тепер її немає і ця "ніша" поки що залишається незайнятою. Або візьмемо донецьку міську газету "Жизнь". Виходить вона російською мовою, але в ряді випадків подає матеріали українською. Наприклад: "Невмирущий Тарас святу Україну єднає", або: "Донеччина і Львівщина: щира дружба, плідна співпраця"... Одним словом, це не "Крымская правда", бо не "накручує" читача проти Західної України, а навпаки, веде послідовний курс на зближення регіонів.
А як щодо антикомунізму? Теж багато чого міняється з плином часу. Львів'янин Володимир Вітовський написав якось статтю "Дякую, Петре Миколайовичу!", у якій розповів про звернення "нащадків оунівських боївкарів" до Петра Симоненка з проханням... обігріти їх. І комуніст № 1 не розчарував галичан, пригнав-таки вагони з донецьким вугіллям у Турку. До речі, й мером там люди вибрали комуніста... А все чому? Та тому, що далеко не всі демократи можуть успішно вирішувати повсякденні проблеми трудящих. Навіть у нашому регіоні залишається широке поле діяльності для "лівих". Володимир Вітовський радить не шукати ворога в комуністах, поки "не подолана продажність, клановість, відчуженість від народу" так званої "демократичної" влади. І все це, зауважте, друкується у найпатріотичнішій "Львівській газеті"!
Отже, з часом міняється і уявлення про патріотизм... А для об'єктивності матеріалу я попросив відповісти деяких львів'ян (в першу чергу тих, хто має певне відношення до Криму та до "Кримської світлиці") на два питання:
1. Яку пресу вважаєте патріотичною?
2. Як би ви вчинили на місці редакційного колективу "КС"?

Михайло Яцура, колишній вояк дивізії СС "Галичина":
- Я ніколи не зраджу нашому "Шляхові перемоги". Ця газета об'єднує нас, ветеранів. Іншої такої я в Україні не знаю, хіба що "Українське слово", хоча остання газета трохи ліберальніша, не така "бойова". Патріотична преса повинна забезпечувати тяглість поколінь та ідеалів. В противному разі, вона не патріотична.
"Кримська світлиця" не повинна відмовлятись від підтримки ВР Криму. Але не повинна міняти і своєї спрямованості.

Віра Балаж, архітектор, внучка відомого письменника Андрія Чайковського:
- До патріотичних видань львів'яни традиційно зараховують газету "За вільну Україну". Це дітище В'ячеслава Чорновола і колишній "флагман" патріотичної преси. Хоча останнім ча-сом роль газети дещо зменшилася, оскільки з'явилося багато інших цікавих видань: "Поступ", "Аргумент", "Львівська газета". Львів'яни залюбки читають "Дзеркало тижня", але це видання має суттєвий недолік: матеріали серйозні, аналітичні, але... великі за розміром. Це робить газету менш читабельною. Свого часу мені подобалася і газета "День", принаймні до тих пір, поки вона продовжувала багато і відверто писати про всі наші наболілі проблеми. Коли зникає ось ця щирість, газета відразу стає нецікавою... "Кримська світлиця" повинна мати це на увазі.

Василь Мартинов, письменник:
- Якщо говорити про львівські газети, то мені подобається "Високий Замок". Подобається своєю інтелігентністю, делікатністю у висвітленні міжнаціональних проблем. Газета уникає непотрібних загострень... Дехто вважає "найпатріотичнішими" "За вільну Україну", "Ідеаліст"... Але жодній з цих газет не вдалося уникнути образливих епітетів на адресу росіян чи євреїв. Нехай воюють з російськими шовіністами, а не ображають російську культуру, мову великого народу. Мені не подобається, коли українською транскрипцією передаються російські слова та ще й у образливому контексті: "Атєчєства", "Верховний Савєт", "ґасударства"...
Я, росіянин, всіляко пропагую українську мову і культуру, і мені подібні "виверти" не додають снаги. "Ідеаліст" зациклився на євреях і масонах, ніби навмисне провокуючи певні категорії людей. Тут її мало хто читає, зате за кордоном часто цитують, звинувачуючи в антисемітизмі всіх українців...
"Кримську світлицю" читаю регулярно, і вона мені подобається тим же, що й "Високий Замок": виваженістю, толерантністю, великою увагою до
міжнаціональних питань. Прикро лише, що вона постійно переживає фінансові труднощі. Може, й добре, що Верховна Рада Криму відтепер фінансуватиме її... Не думаю, що єдиній україномовній газеті на півострові доведеться міняти свій курс: вона й без цього є настільки мудрою, толерантною, що з неї треба усім брати приклад.

Володимир Вітовський, політолог, автор кількох статей у "КС":
- Я б сказав, що патріотична преса в Україні взагалі відсутня. Якби вона існувала, то Україна не опинилася б у стані жебрачки... Патріотизм - це, перш за все, щирість, жертовність, готовність почати зміни з себе... У нас же редактори газет, не кажучи вже про їхніх власників, є людьми відносно заможними (в українському розумінні). Тому вони не зовсім розуміють проблеми простого народу, тих 90%, що живуть за межею бідності...

Костянтин Лазурко, начальник Львівського міського управління освіти (16 років працював в Криму учителем, боровся за відкриття українських класів в м. Саки):
- Патріотизм преси - це надзвичайно складне питання. Важко відповісти на нього одним-двома реченнями. Але, думаю, що "тестом" на патріотичність може бути підтримка чи осуд газетою євроінтеграційних зусиль України, її прагнення до незалежності.
Щодо "Кримської світлиці"... Треба погоджуватися на пропозицію Бориса Дейча, тим більше, що він обіцяє не втручатися в редакційні справи. А колектив газети повинен будь-якою ціною відстояти попередній курс.

Тарас Чорновіл, політик, депутат Верховної Ради України:
- Патріотична преса це, перш за все, та, яка подає українське бачення проблеми, інтерпретує всі події саме з точки зору українських інтересів. Адже будь-яку подію, - скажімо, війну в Іраку, - можна висвітлювати по-різному. Можна з американської точки зору, російської, української...
Що стосується патріотизму львівської преси, то в цілому вона є більш патріотичною, ніж преса інших регіонів. Навіть якщо переглянути газети з
"бульварним" ухилом, все одно головні події вони висвітлюють з української точки зору.
І цим вони відрізняються від "бульварних" газет Донбасу, Одеси чи Криму.
А щодо "Кримської світлиці" скажу так: своїм ставленням до фінансування газет державницького спрямування київська влада не так вже й суттєво відрізняється від кримської. Чому б кримському владному олімпу не підтримати свою, кримську газету, навіть якщо вона і україномовна? З іншого боку, треба враховувати досвід інших регіонів. Влада не раз брала "під крило" ту чи іншу українську газету, і та згодом ставала двомовною, а то й російськомовною. Ну, і, крім того, звичайно, втрачала будь-яку незалежність. У випадку "Кримської світлиці" треба твердо обумовити її мовний статус, право незалежно висвітлювати всі події, виходячи з інтересів української громади півострова.

Ярослав Шашкевич, історик, професор, передплатник "КС":
- Слово "патріотична преса" я зараз вживав би тільки в лапках. Та й про "незалежність" преси говорити зараз дуже важко, оскільки майже всі газети залежать від їх власників.
Розумію, що й "Кримській світлиці" дуже важко, але вона виграла б тільки, якби була бойовитішою, послідовнішою, якби активніше об'єднувала навколо себе людей сміливих, рішучих, жертовних. Тоді зростав би й тираж... А тепер Верховна Рада Криму вимагатиме від газети лояльності, а що таке "лояльність" у розумінні кримських властей, думаю, пояснювати не треба...

Андрій Павлишин, заввідділом "Львівської газети":
- Патріотизм - це зовсім не обов'язково радикалізм чи україномовність. Газета "Грані" досить часто публікує матеріали російською мовою, але це патріотична газета...
Патріотизм - це перш за все, правильно усвідомлений національний інтерес. Патріотична преса повинна сприяти побудові громадянського суспільства; вона повинна діяти в інтересах простого народу, а не в інтересах кланів чи державно-бюрократичного апарату.
На друге питання відповісти важче, не знаючи кримських реалій, всіх обставин справи... Але "Кримська світлиця" повинна залишатися патріотичною газетою, твердо захищати українські інтереси в Криму.

Ярема Полотнюк, сходознавець, викладач університету:
- Патріотичних газет у Львові є багато. Це "Поступ", "За вільну Україну". Не так давно з'явилася "Львівська газета". Вона цікава, аналітична, але... дуже дорога. Досить цікавою і "тиражною" газетою є "Високий Замок", хоча мені здається, що останнім часом менше проглядається її позиція, вона стає більш "розпливчастою"...
"Кримська світлиця" - це окреме питання. Звичайно, вона як повітря потрібна кримським українцям. Та хіба тільки їм? Наша кафедра сходознавства також передплачує її, і ми читаємо "Світличку" із задоволенням. Газета різнопланова, цікава. Є аналітичні статті, історичні розвідки, інформація про кримських татар та інші народи Криму. Нам, сходознавцям, це цікаво.
А щодо останньої пропозиції Верховної Ради Криму... Вважаю, що негоже відштовхувати протягнуту руку допомоги. Коли роблять добро, то не можна казати, що це погано. А як буде далі - побачимо. Сподіваємося, на газету не будуть тиснути. Та й навіщо? Вона об'єктивно висвітлює всі українські справи, робить це зважено, нікого не ображаючи. Саме такою вона й потрібна кримчанам...

А ось що думають про пресу та патріотизм у Криму:

ЧИ Є У НАС ПАТРІОТИЧНА ПРЕСА?

Що таке патріотична преса і чи є вона в Криму? З таким запитанням ми зверталися до людей на вулицях Сімферополя і от які відповіді отримали.

Андрій, 27 років, торговий представник:
- Навіть не знаю, що вам відповісти. Можливо, і є, але я газет не читаю взагалі і мені важко розмірковувати на цю тему.

Віталій, 53 роки, будівельник:
- Патріотична преса повинна висвітлювати в першу чергу сучасне життя, проблеми людей, труднощі. Вона повинна бути незалежною від влади. Чи є така преса в Криму? Можливо, в чомусь деякі місцеві видання і патріотичні, але, гадаю, вони не висвітлюють всі проблеми, з якими зіштовхується людина.

Оксана, 20 років, безробітна:
- Вважаю, що патріотична преса повинна розповідати про рідний край, в якому ми мешкаємо, його історію, традиції, природу. А також про людські проблеми. Відверто кажучи, навіть не знаю, чи є такі видання в Криму. Нічого не можу сказати і про "Кримську світлицю", тому що жодного разу цю газету не читала.

Зарема, 18 років, студентка ВПУ № 27:
- В основному я читаю видання для жінок. На мою думку, патріотична преса повинна писати про патріотів, батьківщину та про життєву правду, нічого при цьому не приховувати. Гадаю, що "Кримську світлицю" можна вважати патріотичною газетою, як, наприклад, і наші кримськотатарські видання "Голос Криму" та "Янъы Дюнья".

Надія, 17 років, навчається у кримсько-американському коледжі:
- Я в основному читаю молодіжні та розважальні видання. З кримських газет патріотичною вважаю "Крымскую правду". А от про "Кримську світлицю" мені важко щось сказати, тому що її я не читала.

Антоніна, 17 років, навчається у кримсько-американському коледжі:
- Патріотична преса повинна писати про життя в регіоні та країні. Особисто я читаю газету "Труд". "Кримську світлицю" вважаю патріотичною газетою.

Денис, 18 років, студент КАПКБ:
- Вважаю, що патріотична преса повинна більше працювати на країну, її громадян, а не на політику. На мій погляд, в Криму такої преси нема. Стосовно "Кримської світлиці" мені важко щось сказати, тому що я не читав вашу газету.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2003 > Тема "З потоку життя"