Версiя для друку Обговорити в форумi

Згідно з програмою експертного обговорення „Національна безпека: український погляд” у Центрі національного відродження в Києві відбувся «круглий стіл» на тему: „Проблеми базування Чорноморського флоту Росії в Україні”. В обговоренні взяли участь: директор Інституту національного державознавства Михайло Ратушний, воєнний експерт, президент Атлантичної ради України Вадим Гречанінов, експерт Інституту національного державознавства, екс-секретар парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Григорій Манчуленко, директор Агентства стратегічних досліджень Дмитро Панько, перший командуючий Військово-Морськими Силами України, віце-адмірал, голова Конгресу громадянського суспільства України Борис Кожин, заступник голови Спілки офіцерів України, народний депутат другого скликання Євген Лупаков, наглядач маяка „Сарич” Юрій Лещенко, політолог Володимир Цибулько, кандидат філософських наук, доцент Національного університету „Києво-Могилянська академія” Ігор Лосєв, керівник Української інформаційної служби Андрій Левус.
Розглядалися проблемні військово-правові, економічні та гуманітарні питання. Була оголошена експертна оцінка ймовірних кандидатів на посаду Президента України стосовно проблем базування Чорноморського флоту Російської Федерації в Україні.
Учасники бесіди, відзначивши позитивні досягнення у співпраці військових та політиків обох держав, основну увагу зосередили на невирішених проблемах, які заважають зміцненню дружніх добросусідських відносин між обома державами, створюють певну напругу.
Причинами цього, як зазначив Б. Кожин, є ряд невизначеностей, недомовок і недомовленостей з ряду важливих питань, що часто зводить нанівець зусилля з налагодження нормальних цивілізованих відносин. Досі відсутній план-графік виведення Чорноморського флоту Росії, який має залишити нашу територію до 2017 року. І це, як свідчить приклад виведення військових баз Росії із Грузії, може стати причиною утримання в нас російського війська на невизначено тривалий строк. Тим більше, якщо врахувати заяви окремих відомих російських флотоводців, які стверджують, що Чорноморський флот із Севастополя не піде ніколи. У Грузії російська сторона свого часу заявила, що їй треба виводити свої кораблі не менше десяти років після визначеного строку. Не на користь справі несправедливість і віртуальність орендних розрахунків за перебування Чорноморського флоту на території України. Ціна цієї оренди порівняно з ціною, яку платять інші держави за перебування на чужій території, мізерна, складає 97 мільйонів доларів. Чорноморський флот займає реальних 25 тисяч гектарів землі, річна оренда яких згідно із світовою практикою оцінюється в 2,5 мільярда доларів; 4500 об’єктів і 2000 взагалі не врахованих, оренда яких коштує 4,5 мільярда доларів, майно, обладнання та техніку, що були виділені Україні при розподілі, але не віддані, теж коштують 3,5 мільярда доларів. Отже, в результаті Російська Федерація мала б перераховувати у держбюджет України щорічно не менше 10 мільярдів.
Але навіть мізерна сума фактично не платиться, а зараховується як компенсація України за якісь борги, що віртуально виникли під час розпаду Радянського Союзу і переділу спільного майна. І сума цього боргу, і сам факт його утворення сумнівні, що свідчить чи про невміння, чи про небажання, чи про неможливість українських чиновників захистити інтереси своєї держави ще за часів її становлення. Можливо, до речі, й останнє. Як стверджував Є. Лупаков, першої пори після розвалу Радянського Союзу весь Чорноморський флот був українським. На це був виданий відповідний наказ російського військового керівництва. Однак пізніше почався його перерозподіл, який і завершився на користь Росії. Переговори, що велися з цього приводу з Росією, В. Гречанінов вважає щодо України некоректними і нерівноправними, особливо коли їх вів тодішній міністр оборони Росії П. Грачов.
Г. Манчуленко звернув увагу на те, що Україні доводиться власноруч покривати збитки, утворені в результаті перебування Чорноморського флоту на нашій території. Свого часу ці витрати навіть закладалися окремим рядком у держбюджеті, як зазначалося, на субвенції територіальним громадам для покриття збитків, завданих діяльністю Чорноморського флоту Російської Федерації.
Україна є міжнародним відповідачем за користування гідрогеографічним устаткуванням на своїй території, але забезпечити виконання цієї функції не може, оскільки маяки досі не передані їй Росією. Не проводилася інвентаризація зайнятої росіянами землі, відсутня інформація про об’єкти. Тут діє російська розвідка, розташовані підрозділи ФСБ, функціонують російські суди та прокуратура. Громадянам України роздають російські паспорти. На російських аеродромах у Криму почали дислокуватися літаки, що можуть нести ядерну зброю. І чи можемо ми гарантувати світові, як заявили, що на нашій території цієї ядерної зброї немає? Додає напруги і ухвалення російською Думою закону про використання військ для захисту своїх інтересів на чужій території, особливо тому, що надто багато її інтересів, і до того ж суперечливих, націлені на Україну.
Не може не викликати тривоги і неконтрольоване з боку України вивезення і завезення російськими кораблями вантажів поза її митним контролем, що робиться регулярно і у великих масштабах. Це створює нашій державі не лише воєнні, а й економічні проблеми. Невідомо лише, в яких масштабах.
Ігор Лосєв охарактеризував Чорноморський флот Росії як потужну агітаційну пропагандистську структуру, яка випускає не менше десятка своїх періодичних видань, має свої телевізійні канали. Зокрема, зазначалося, тут діє три телеканали, що працюють на Росію і Чорноморський флот. У цій трійці, в тому числі, і Севастопольська міська державна телекомпанія, яка входить до складу Держкомтелерадіо України, фінансується з бюджету України, але працює проти України. У той же час державою тут нічого не робиться для утвердження патріотичної орієнтації, а навпаки, відомим своєю антидержавною орієнтацією присвоюють звання заслужених журналістів України, на що ті цинічно заявляють, що „хахли” їх не куплять. У Лазаревських казармах, фактично на території російської військової частини, розміщено філію Московського державного університету, офіцери російського флоту проводять уроки мужності в севастопольських школах. Представники Чорноморського флоту представлені, по суті, в кожній державній установі міста. Споруджено так званий „будинок Москви”, який став центром публічних звинувачень проросійськими політологами української влади, котрі постійно стараються довести, що ця влада варта не управляти державою, а лише сидіти за ґратами.
У той же час українські політологи та журналісти від своєї держави підтримки не мають. Навіть навпаки, єдиній україномовній і єдиній у Військово-Морських Силах нашої держави газеті „Флот України” загрожує закриття. І ця загроза йде від уряду України.
Учасники бесіди зазначили, що проблеми, які виникають на кримських просторах, є в першу чергу проблемами Києва як столиці України. У центрі бракує патріотичної відповідальності і патріотичної влади. І поки не відбудеться у Києві позитивних змін, то жодних зрушень і у Криму не буде.
Пропозиції, що були висловлені у ході бесіди, вирішено передати в Адміністрацію Президента, Кабінет Міністрів України, інші органи центральної влади для вивчення і вирішення наболілих питань.

Анатолій Ковальчук.
м. Київ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 16.10.2009 > Тема "З потоку життя"