|
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2003 > Тема "Смішного!"
#15 за 11.04.2003
КІНЕЦЬ ЦИТАТИ
Іван СОЧИВЕЦЬ
Усмішка
- Лізонько дорогенька! Чи бачиш, перепілонько, що я вже на ногах? Давно поголений і вмитий, при свіжій сорочці, новенькій краватці, причесаний і побризканий найкращої марки одеколоном. На мені вже й туфельки грають сонячним блиском і штани пружинять бездоганними рубчиками. Це, перепілонько, мій, так би мовити, зовнішній блиск. Що, гадаю, тобі імпонує. Бо з таким красенем, як я, можна йти хоч на урядовий прийом.
Але ще є в культурної людини і якісь внутрішні потреби чи забаганки. Це, приміром, своєчасно, апетитно, ситно поснідати, запалити дорогу запашну сигарету, трішки відпочити та й іти в товариство гідне твого, тобто мого стану.
А ти, перепілонько, чи то заспала, чи то трішки розлінилася, що й пір'ячко на тобі якесь розбурхане (це я про твою розкуйовджену зачіску), і з сніданком ти запізнюєшся, і личенько твоє не сяє вдоволенням. І не видно ні старання, ні догоджання чоловікові. І чи не купити б тобі будильничок, щоб раніше розплющувались твої карі оченьки, щоб швидше надягались пантофельки на твої ніженьки. А рученьки твої ніжні хапалися б за ніж та щось різали, кришили, товкли, мішали, підливали у смачні страви всілякі приправи для апетитності?
Я тебе мило й люб'язно попереджаю, перепілонько, що я вже добре в тебе прижився, вкоренився і маю повне право тебе вчити, як твій чоловік, як хазяїн, як дорога тобі людина, що заслуговує на повагу. А не послухаєш, то пеняй на себе!
Кінець цитати.
- Послухай же й мене, мій чоловіче, мій хазяїне, що в мене прижився, вкоренився і заслужив...
Ти ото, щоб не тягло так швидко до сніданкового столу, оте все, що встиг зробити так швидко, поверни в зворотному напрямку. Тобто зніми з себе куплену мною свіжу сорочку, роззуйся з туфельок моїх, що сяють сонячним блиском, зніми придбані мною штани з бездоганними рубчиками. Забудь назавжди про дорогі запашні сигарети, що купуєш за мої гроші. Забудь про мою бритву й про парфуми до гоління. Отак роздягнися до голого тіла, а тоді зодягнися в свої шмутки і...
І вже тобі буде ні до друзів, таких, як і ти, гультіпак, ні до урядового прийому. З мене вистачить! Казав, що ти викладач, вчений, що матимеш заробітки й славу. А ти нахабний пристосуванець, базіка. Ти тільки те й робив, що задурював мене всілякими цитатами, вважаючи мене за дурепу.
Хочеш, сьогодні ще нагодую тебе на сніданок картопелькою з шкварками та чаєм з зеленою заваркою. А тоді збирайся і геть з моєї хати хоч до чортового батька!
Кінець цитати.
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2003 > Тема "Смішного!"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=779
|
ТА Й СНИ Ж ПРИВИД╤ЛИСЯ САТИРИКУ!
– ОСЬ ТАКУ ╤ ВЛАДУ МА╢М, – ВУСА Д╤Д ЖУ╢, – З РОКУ В Р╤К ПЕРЕБИРА╢М, А ВОНА – ГНИ╢!..
СМ╤Х – СПРАВА СЕРЙОЗНА
«РЕВОЛЮЦ╤ЙН╤ ВИЛА» ЗАПОР╤ЗЬКОГО САТИРИКА
В╤Д «КОМЕД╤АДИ» — ДО ВСЕСВ╤ТНЬОГО ДНЯ КЛОУНА
