Версiя для друку Обговорити в форумi

ДОРОЖНІ КАРБИ

Ой, чий то Київ стоїть?

Поїздка до Києва залишила після себе багато невеселих спогадів. При зовнішній респектабельності столичного міста все ж більше вражає еклектичність та космополітичність, тобто відсутність національних ознак побуту принаймні у його центральній частині. Ще якось можна змиритись із великою кількістю заморських крамниць та засиллям реклами іноземних всесвітньо відомих виробників. Але коли в кіосках не бачиш українських газет, в книжкових магазинах переважає російськомовна література, а там, де продають відеокасети та аудіодиски, взагалі неможливо знайти щось рідномовне, то у свідомості сама собою виникає колоніальна картинка. В Україні немає жодного каналу, який мав би повністю українськомовний ефір!
Велика територіально європейська держава все ще живе за рахунок закордонного інформаційного продукту.
Всі ознаки безнаціональності столиці навівають сум. А найбільше розчарування я дістав після того, як ні в ЦУМі, ні в крамницях на Хрещатику не зміг купити собі елементарної в побуті речі - чайної чашки з національним орнаментом або з українським текстом (в мене тріснула з написом "Добрий вечір, щедрий вечір, добрим людям на здоров'я!"). Причому, немає ні за які гроші! Просто не виробляють. Невже цього не видно тим, хто мусив би бачити і захищати національні інтереси? То гість з Китаю повезе додому китайський сувенір, а не український?

Південно-Західна залізниця. Стосовно чого?

Вражений обсягом проведених ремонтних робіт на залізничному вокзалі в Києві. Але не менш вражений був повідомленням на великому екрані, що перебуваю на Південно-Західній залізниці. Чому не на Київській? Це безглуздя стає очевидним, як тільки поглянете на карту України і задасте собі просте питання: стосовно чого Київ розташований на південному заході? Таким чином, назва залізниці залишається прив'язаною до старої імперської карти. Як бачимо, незважаючи на Указ Президента про ліквідацію імперської символіки і на здоровий глузд, пасажирам настирливо щодня нагадують про це і численні серпи з молотами на більшості станцій  (особливо вразив герб колишнього СССР на ст. Джанкой), і графіки руху, і розпорядження, ба навіть на пакеті від постільної білизни бачимо цей рудимент і атавізм.
Вже одинадцятий рік торочать нам про те, що змінити це занадто складно і потребує великих коштів. А мені чомусь здається, що просто немає на те політичної волі.
А ще у вагонах прочитав цікаве розпорядження, підготовлене 9.01 2002 р. ведучим економістом-русифікатором Алєксандровим, про надання послуг пасажирам - у тому числі настирлива рекомендація газет чужої держави "Совершенно секретно", "Московский комсомолец", "Аргументы и факты". А чому не пропагуються українські газети? Чому провідники між собою розмовляють українською, а звертаються до пасажирів московською мовою? Чому не чути українських пісень по вагонному радіо? Вони ж в природі існують і їх люблять!
Я запитав про це у бригадира поїзда № 28 Київ - Севастополь. Виявилось, що вони централізовано отримують записи українських (!) співаків - списком я був задоволений. Але ж чому лунають інші? Очевидно, що досить воєнізоване формування просто не виконує розпоряджень та й контроль за цим відсутній.
Очевидно, що русифікаторам замало і суцільного панування у вагонній трансляції московських пісень за українські гроші. За скромними підрахунками за один рейс кримінальним шансоном російщаться до тисячі пасажирів! Ну не хочу я слухати ліричні побрехеньки Газманова про страждання російських офіцерів, які стоять за "Россию и свободу до конца" - я подорожую в українському поїзді, навіть якщо той поїзд і належить Південно-Західній залізниці.
Після моєї розмови з бригадиром до самого Севастополя у вагонах лунали прекрасні українські пісні. Пропоную всім свідомим українцям робити те саме, бо питання вирішується просто - домагатися!

Галерея від хворих на голову

Не знаю, як в Сімферополі, а у Львові заклад, де тримають специфічних пацієнтів, називається Кульпарків, в Москві - Кащенко, в Севастополі - хутір П'ятницького. Але те, що написали пацієнти сімферопольські на стінах гаражів, що тягнуться вздовж  залізниці за 700 - 800 м від вокзалу (див. фото) - "Берия - наш рулевой", "Россия - все! Остальное - ничто! НБП", "Буржуев вешать", "К власти Берию - вычистим империю!", - то хуліганство, яке бачать сотні тисяч пасажирів. Тими ж написами "вітають" сімферопольців та приїжджих паркани на вул. Севастопольській. Цікаво інше - чому про це не пише бахарєвська газета чи якась інша, чому до цього байдуже ставляться представники влади, керівники залізниці? Невже серед них немає "буржуєв"? Чому депутат-комуніст Грач не подає запити до відповідних керівників? Мабуть, не проти націонал-більшовиків. Чому це не турбує посадовців, що організовують туризм на півострові?
...Ось такі враження у мене після поїздки до столиці. Прямо скажу: не оптимістичні. Але, може, від того, що зло назване, його можна буде побороти?

Київ - Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2003 > Тема "З потоку життя"