Версiя для друку Обговорити в форумi

28 березня веб-сайту "Українське життя в Севастополі" http://ukrlife.org виповнилося три роки. За цей час майже удесятеро - с 6 до 57 мегабайтів виріс його обсяг, він суттєво поповнився новими розділами, став  відомим серед користувачів України й далекого зарубіжжя. Засновник сайту, Микола Владзімірський,  постійно працює над його вдосконаленням.  Сам він - досить відомий у Севастополі журналіст та громадський діяч, член Ради севастопольського  товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка, координатор громадського комітету "Український Севастополь", з 1995 року публікувався в часописах "Українське Слово", "Слово Просвіти", "Флот України", "Кримська світлиця", "Дзвін Севастополя" та ін.

- Миколо Івановичу, коли і за чийого сприяння ви засновували  Інтернет-сторінку та чому дали їй саме таку назву?
- Задум виник ще в 1998 році, коли посланці Канадського товариства приятелів України привезли до Севастополя бібліотеку. Спонсорування збирання, доставки та розміщення цієї бібліотеки здійснила відома меценатка з Торонто доктор Марія Фішер-Слиж. Я вирішив звернутися до неї з пропозицією подати в Інтернет інформацію про севастопольські українські організації, з метою розвитку і кримського українського сегмента в Мережі подав свій проект. Через деякий час він був розглянутий нею і підтриманий. Наступного року було закуплене обладнання і почалась робота над проектом. Після появи сайту надійшло вже більше ста сторінок відгуків з усього світу: з Японії, Австралії, Канади, Америки, Бразилії, Польщі, Франції, Німеччини, причому різними мовами, бо вступне слово мені допомогли професійно подати ще й англійською. Власне, у вступі до сайту  йшлося про асиміляцію, про переплавку народів у  Криму і в Україні, про сум від правоти Андре Глюксмана, котрий писав, що "підпорядковуючи звички споживання і працю імперативам ринку без кордонів, економіка позбавляє "коренів" цілі народи, псує, а потім знищує їхній побут і звичаї". І єдиним спасінням може стати лише організація антиентропійних процесів.
Відвідувачам пропонуються багато розділів, у тому числі "Просвіта", "УКІЦ", "Вільна трибуна", "Бібліотека". Є розділ "Галерея", де представлені роботи відомого художника Ярослава Миськіва, фотохудожника Миколи Пляшечника та інші. Рік тому прийшла ідея зробити сторіночку для дітей  "Весела Абетка" http://abetka.ukrlife.org . Ця сторінка має велику популярність і її відвідують щодоби від 30 до 100 користувачів і прихильників.
Створювався сайт головним чином на ентузіазмі. Частину роботи з його оформлення взяв на себе севастопольський художник Ярослав Миськів, він, зокрема, є автором логотипу. Зараз вже все робиться самотужки. Звичайно, це не той рівень, як на сайтах, у які вкладено десятки тисяч гривень, але головне, що люди отримують інформацію.

- Хто сьогодні матеріально підтримує сайт?
- Підтримка дуже важлива для утримання сайту. Крім того, ще існують витрати на технічне оснащення. Як я вже сказав раніше, хрещеною матір'ю є доктор Марія Фішер-Слиж. Вона щороку  відвідує Україну і Севастополь. Зараз долучився до підтримки українець із США Василь Мацьків, допомагає Канадське товариство приятелів України.
Крім цього, існує підтримка організаційна і моральна - з боку Союзу українок Севастополя, яким керує Богдана Процак, з боку пані Лідії Мадоян, яка є представником Канадського товариства приятелів України і опікується севастопольськими українцями.

- Окрім користувачів Інтернет- мережі, хтось  ще звертається до Вас за матеріалами, зібраними на сайті?
- Інформація цікава багатьом, зокрема вчителям. Нещодавно до мене звернулася вчителька англійської мови місцевої загальноосвітньої школи № 53. Я допоміг від-найти переклади творів  Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка. Або, продемонструвавши сайт в Сімферопольській українській гімназії, побачив, як захопилися вчителі та учні матеріалами про творчість Олени Теліги та Олега Ольжича. Цікавилась матералами для дітей головний редактор щойно заснованого севастопольського видання "Пчёлка" - на сайті "Весела Абетка" зібрана унікальна колекція українських дитячих абеток,  казок, віршів, скоромовок, загадок тощо.

- Як Ви вважаєте, сайт якимось чином впливає на суспільне життя міста?
- Це важко визначити, бо сайт в Інтернеті не є засобом масової інформації.  Його відвідує якась частка севастопольців. Інша справа - приховування інформації в місті про цей ресурс тими особами, від яких це залежить. Але в Мережі діють інші закони - і коли людина хоче дістати інформацію, вона її дістає, а ось чи впливає це на її свідомість і вчинки - це відслідкувати важко. До того ж не всі мають комп'ютер з модемом.

- Чи існують на сьогодні проблеми, пов'язані з сайтом?
- Проблем, як таких, немає, не вистачає лише часу. Хочеться встигати більше. Концепція сайту є перспективною, а можливості розвитку українського життя у Севас-тополі просто безмежні. У місті, скажімо, мешкає близько 100 тисяч українців і в  Торонто (Канада) - стільки ж. Але у Торонто вони мають 2 телевізійні  канали, 3 культурних центри, 20 церков, 4 школи. У Севастополі цього всього немає, та, сподіваюся, з часом з'являтиметься. Отже, буде і можливість для  розвитку самого поняття "Українське життя в Севастополі".

"Мабуть, ніхто не тішився Вашим сайтом так, як я! Цього тижня я починаю викладати українську мову в містечку Еверет (штат Вашингтон) і все, що я знайшла тут, - наче цілюще джерело в пустелі! Щира подяка і найкращі побажання. Віта Ільчук".
"Моїй доньці вже 8 років, от коли б років зо 5 раніше знайти мені такий сайт!... Втім, ми з дружиною заплануємо ще другу дитину. Отже, сайт нам стане при нагоді", - пише чоловік Ірини Вентковської з Бельгії.
"Сьогодні  я знайшла справжній скарб..." - Ірина В. зі Швеції.

"Коли я отримую такі відгуки, - каже Микола Іванович, - просто жити хочеться!"
А й справді, хіба ж це не визнання?
м. Севастополь.

Власному кореспондентові "Кримської світлиці" Лідії СТЕПКО з нагоди її світлого свята зичимо доброго здоров'я, творчої наснаги і світлиці - не лише на роботі, але й і вдома, і в душі. З роси та води, колежанко!
"Світличани".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2003 > Тема "Урок української"