Версiя для друку Обговорити в форумi

ІНВАЛІД
Дідусь їде в автобусі,
Нема місця діду.
Бачить, вгорі написано:
"Місце інваліду".
Та старий там не сідає,
Є на те причина.
Під табличкою куняє
Молодий мужчина.
Голова вся у бинтах,
Ледь-ледь видно носа.
Помутнілими очима
Поблимує скоса.
Дід всміхається йому
Та й питає тихо:
- Де це з вами і як саме
Трапилося лихо?
Мо', пожежу де гасили,
Чи рубали дрова?
Мо', на фермі ненароком
Дзизнула корова?
Чи за дівчину кохану
Ви устряли в бійку
І за це вам, вибачайте,
Наварили пику?
А той кисло посміхнувся
І говорить сухо:
- Вчора в кума на весіллі
Одкусили вухо.

ПЕРЕМОЖЕЦЬ
Стадіон. Неділя. Спека.
На доріжці - бігуни.
Незабаром вже примчаться
Всі до фінішу вони.
На трибуні каже жінка:
- Мчать, як вітер, хлопці ці.
Мабуть, виграє змагання
Той, що хустка на лиці.
Чоловік знизав плечима
І за руку жінку - смик:
- Люба, ти не розібрала.
То не хустка - то язик.

Микола СЛЮСАК.

ЗАПІЗНО
Перед червоним світлом зупинилися трамвай і "легковушка". Тут господар останньої помітив у вікні трамваю сусіда і гукає:
- Пересідай до мене! А то будеш цілу годину трястись цією тарантайкою.
- Я б із задоволенням, - закивав той, - але вже талон закомпостував.

ТОЧНІ ДАНІ
Серед невеликого міста височіє і ширіє знаменитий віковічний дуб. Хто дає йому двісті, хто більше років. А приїхав до міста аж із самої столиці високий начальник. Помилувався красенем і цікавиться у мера:
- Скільки ж йому років, цьому красеню?
Той тик-мик, зашарівся, щось промимрив. А вранці наступного дня телефонує в готель гостеві:
- Даниле Гнатовичу, доповідаю: дубові чотириста сорок вісім років.
- Ого! Як же ви узнали?
- По кільцях. Цілу ніч мучилися, доки спиляли.

ЗАЛІЗНИЙ СПОСІБ
- Алло! - телефонує підлеглий своєму начальнику, з яким учора поділився грибами, що назбирав. - То як гриби, Андрію Матвійовичу?
- Прекрасні. Ми з дружиною пальчики пооблизували. А що?
- Та це моя каже: зателефонуй, якщо Андрій Матвійович живі, та й я гриби готуватиму.

ОТО ТИША
Хвалилися сусіди по купе порядками в своїх містах.
- У нас після двадцять третьої години, - каже перший, - навіть столичні директори по радіо й телебаченню говорять пошепки.
- А в нас, - підніс пальця другий, - після двадцять третьої така тиша, що всі автомобілі їздять по місту з вимкненими моторами.
Кость ДЯЧЕНКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2003 > Тема "Смішного!"