Версiя для друку Обговорити в форумi

5 жовтня - ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ УЧИТЕЛІВ

Останній місяць пройшов в Україні під знаком видатного вчителя Василя Олександровича Сухомлинського, якого сьогодні чи не краще знають за кордоном, ніж на батьківщині. Китайці порівнюють його з Конфуцієм, там, як і в багатьох інших розвинених країнах, прижилися започатковані В. Сухомлинським «Школи радості». А народився він 28 вересня 1918 року і працював у звичайнісінькій сільській школі. Йому було відведене недовге життя – на 52 році, тільки-но пішли діти до школи (2 вересня), Вчителя не стало. Днями йому б виповнилося 90 років.
Кажуть, окрім пам’ятника В. Сухомлинському, в Україні є ще кілька скульптур, що увічнюють вчителя, безіменного, узагальненого, такий є, наприклад, у Харкові.
Щодо Криму, то честі придбати вічне життя удостоївся поки що лише один вчитель, севастополець Пилип Дем’янович Безруков, який починав у 1949 році директором і до 78 років пропрацював вчителем у школі № 52 с. Верхньосадове Нахімовського району м. Севастополя.
Останній свій урок він провів за чотири дні до рокової години, віддавши цій школі 45 років життя. Зараз вона носить ім’я цієї світлої людини, а на встановленому тут барельєфі увічнені риси його натхненного обличчя.
Про все це я роздумувала 2 жовтня, очікуючи, коли поважні люди переріжуть стрічку, і я побачу пам’ятник вчителеві, споруджений скульптором, заслуженим художником України Сергієм Нікітіним за ініціативою і на кошти КРІППО, яке очолює професор Олександр Рудяков. Але, перш ніж це сталося, пролунало чимало промов знаних людей міста, таких, як заступник міністра освіти АРК Айдер Аблятипов, сам Олександр Рудяков, одна з найстарших вчительок, доцент КРІППО Олена Антипова, заступник Постійного Представника Президента в Криму Валерій Пробий-Голова, мер Сімферополя Геннадій Бабенко. І все це були теплі слова на адресу вчителя, професійне свято якого випадає цього року на 5 жовтня. Але говорили чомусь про вчителя з конкретною географічною прив’язкою – кримського, хоча самі далеко не всі здобували освіту в Криму. Втім, зауважувалося, що кримський вчитель зазнає особливих труднощів у зв’язку з політичними негараздами в нашій країні. Та й пам’ятник, коли перерізали стрічку, згідно з підписом, виявився саме кримському вчителеві, вірніше, вчительці, оточеній дітьми.
Скульптор Сергій Нікітін зауважив, що після останніх одержаних ним замовлень, коли доводилось зображувати щось, пов’язане з агресією, він був радий створити пам’ятник, який випромінює позитивну енергетику.
Патетично, але доречно висловився директор сімферопольської гімназії № 1 Ігор Ковальов, який зауважив, що маємо підняти звання вчителя на недосяжну висоту, а представники влади похвалилися, ніби щороку матеріальне становище педагогів поліпшується.
До підніжжя пам’ятника було поставлено багато кошиків з квітами. Адже саме квітами споконвік вшановували працю тих, чия професія вважалася однією з найшляхетніших. Сподіваємося: вони квітнутимуть тут завжди. Не дарма ж саме цього дня біля пам’ятника вдруге розцвіли каштани.

Тамара СОЛОВЕЙ.

Фото О. Носаненка.

Ми, випускники 11-го «д» класу «Школи-ліцею» № 3 м. Сімферополя (2006 рік випуску) хочемо привітати всіх учителів школи і, зокрема, нашу улюблену вчительку української мови та літератури Валентину Петрівну Коваленко, із 55-річчям трудового стажу та з Днем учителя!
Ось уже 55 років вона – Учитель! Багато учнів, завдяки Валентині Петрівні, по-справжньому полюбили державну мову і вивчають її із задоволенням. Це - не просто уроки, під час яких учні повинні виконувати завдання вчителя, це - невеликі інтелектуальні ігри: брейн-ринги, різноманітні кросворди тощо.
Спасибі Вам, шановна Валентино Петрівно, за цікаві уроки! Квіти Вам і щирі привітання зі святом!
Від імені всіх випускників - Севіль АМЕТОВА, Юлія ГОЙДА, Юлія ЗАВГОРОДНЯ та інші.

ЗІ СВЯТОМ, РІДНІ НАШІ ВЧИТЕЛІ!

Я дуже люблю свою рідну школу № 9, що в місті Ялта. З першого класу я ходила сюди щодня. Як тільки я переступала поріг рідного класу, то одразу бачила рідні обличчя моїх однокласників, чула знайомі голоси, бачила свою вчительку – нашу другу матір і розуміла, що жити без школи просто не цікаво. Наша вчителька української мови Валентина Адамівна Овсейчук була і нашим класним керівником.
Я хочу подякувати Валентині Адамівні за її доброту, ніжність і ласку, турботу про нас, за її велике любляче серце. До своїх учнів вона ставиться з великою повагою. А ще Валентина Адамівна по-справжньому любить Україну. Скільки разів я помічала, як змінюється її обличчя, як з’являється вогник в її очах, а на губах – загадкова посмішка-мрія, коли вона говорить про нашу Країну. Вона вчить нас любити нашу Україну, співочу мову. Інколи просто дивуєшся: як стільки доброго і світлого вміщується в такій невеликій і тендітній жінці? Зі святом вас, Дорога наша Вчителько.
Ганна КРАВЧЕНКО,
учениця 11-го «в» класу Ялтинського НВК «Школа-ліцей № 9».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 03.10.2008 > Тема "З потоку життя"