Версiя для друку Обговорити в форумi

 З нагоди 192-ї річниці з дня народження Великого Кобзаря Президент України Віктор Ющенко взяв участь у церемонії вручення нагород лауреатам Національної премії імені Тараса Шевченка, яка відбуласяу Національному театрі опери та балету.
 Виступаючи на урочистій церемонії, Віктор Ющенко зазначив, що дух України, її нації завжди визначали великі люди. У пантеоні українських геніїв перше місце належить Тарасу Шевченку, адже у його словах - «наша правда, і сила, і воля».
 За словами Президента, святкування Дня народження Тараса Шевченка сьогодні стає святом подвійним, оскільки Україна вшановує людей, які відповідають на нові виклики української нації, мистецтва і культури. «Переконаний, що українська культура є важливою і чи не фундаментальною складовою утвердження України як великої єдиної політичної нації. Сьогоднішні лауреати найвищої національної премії - це сучасні духовні орієнтири української нації, адже Бог і народ поклали на них місію - пробуджувати національну свідомість та укорінювати українську ідею», - наголосив глава держави.
 Президент підкреслив, що слово Тараса Шевченка стало його зброєю, і він обрав його свідомо, бо як пророк знав, що ніхто і ніколи не здатен знищити того, що було на початку створення світу. «Сьогодні ми вшановуємо лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка і цим засвідчуємо, що слово Великого Кобзаря не втратило актуальності і в наш час швидких змін і високих технологій», - сказав він. «Велична постать
Т. Шевченка і донині є своєрідним викликом сучасній українській культурі. А тому від кожного лауреата на найвищу національну нагороду ми очікуємо досконалої майстерності, естетичного відчуття і, передусім, розуміння філософії власного народу», - додав Віктор Ющенко.
 Він зазначив, що Великий Кобзар жив і творив у час, коли Європа прокидалась під впливом вільного подиху «Весни народів», коли європейські народи і нації визначали своє місце у світі і утверджували національну ідею. «Переконаний, що своїм величним духом Т. Шевченко був у вирі цих подій і утверджував національну ідею України», - сказав Президент, зауваживши, що Шевченкове замилування українським селом є одним із проявів виокремлення української нації серед інших народів і представлення її у світі як великої і єдиної нації. «Він виконав унікальну місію - розбудив національну свідомість, сформував образ єдиного і сильного народу, і його без перебільшення можна назвати побратимом таких велетнів духу, як Байрон, Міцкевич, Пушкін», - підкреслив глава держави.
 За його словами, бачення Тарасом Шевченком оновленої української землі - це образ сучасної України. «Він вірив у талановиту, модерну українську націю. Переконаний, що сьогодні ми маємо все, щоб до кінця виконати заповіт Великого Кобзаря. Його пророче бачення майбутнього України має стати нашим орієнтиром», - наголосив Президент.
 Віктор Ющенко також нагадав, що у 2014 році Україна відзначатиме 200-річчя від дня народження Т. Шевченка, і українська нація, «яка не тільки на словах, але й на ділі шанує свого пророка», має відповідально підійти до цієї дати. За словами Президента, вже сьогодні українська влада працює над тим, щоб Україна гідно відзначила цю епохальну подію. У цьому контексті глава держави наголосив на необхідності спорудження у Києві комплексного Національного науково-дослідного і культурно-інформаційного центру «Шевченківський дім», де серед іншого зберігалися б рукописи класиків української літератури. Він також повідомив, що уже у травні цього року на карті світу з`явиться ще одне місто, ще одна столиця, де буде встановлено пам`ятник Тарасові Шевченкові - у Тбілісі.
 Президент привітав лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка, побажав їм натхнення і подальших творчих успіхів.
 Цього року Національні премії присуджено художнику Євгену Безніску - за серію ілюстрацій до творів Івана Франка, письменнику Григорію Гусейнову - за художньо-документальний життєпис у 9-ти книгах «Господні зерна», письменникові Ігорю Качуровському - за книгу «Променисті сильвети», поетові Анатолію Кичинському - за книги поезій «Пролітаючи над листопадом» і «Танець вогню», режисеру-постановнику Володимиру Кучинському, акторові Олегу Стефанову, актрисі Наталії Половинці, акторові Андрію Водичеву - за вистави за творами Платона, Г. Сковороди, В. Стуса у Львівському театрі імені Леся Курбаса, художньому керівникові, головному диригенту Національного ансамблю солістів «Київська камерата» Валерію Матюхіну - за музично-мистецький проект «Музика від старовинних часів до сьогодення», авторові-упоряднику, художникові, ілюстраторові, фотографу Володимиру Недяку - за ілюстровану історію українського козацтва «Україна - козацька держава», кобзареві-лірнику Василю Нечепі - за концертну програму «В рокотанні, риданні бандур», публіцистові Анатолію Погрібному - за публіцистичну трилогію «По зачарованому колу століть», «Раз ми є, то де?», «Поклик дужого чину» та мистецтвознавцю Зої Чегусовій - за альбом-каталог «Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен».
 На церемонії вручення Національних премій імені Тараса Шевченка також були присутні Прем`єр-міністр України Юрій Єхануров, перший заступник Голови Верховної Ради Адам Мартинюк, Секретар РНБО Анатолій Кінах, Київський міський голова Олександр Омельченко, народні депутати, члени уряду, представники громадськості.
 
 “У їх народ і слово. І в нас народ і слово”
 Виступ Анатолія Погрібного на врученні Національної премії імені Тараса Шевченка

 Вельмишановний Пане Президенте!
 Шановний Голово Шевченківського Комітету, високе зібрання!
 Кажучи ці кілька вдячних слів, підкреслю, що справа не стільки в написаному або створеному кожним з новоудостоєних, тим більше не стільки в наших іменах, скільки в тих акцентах, тих – модно нині казати – месиджах, що їх своєчасно посилає своїм рішенням Шевченківський Комітет усій, і то найперше владній Україні. Це ті акценти найзацікавленішої підтримки української національної культури, що є провідними у Вашій діяльності, Пане Президенте, але дай, Боже, щоб ставали вони провідними також у діяльності всіх структур української виконавчої влади, починаючи від найвищих щаблів до найнижчих, і навпаки – від найнижчих щаблів до найвищих.
 Річ у тому, що, явно випереджаючи владу, йдучи у багатьох випадках попереду її, українське громадянство не може далі терпіти засилля, скажу так, не-України чи анти-України в сучасній Україні. Не може терпіти ситуації, за якої у нас, по суті, окупований інформаційний простір – і телевізійний (особливо телевізійний), і книжковий, і газетно-журнальний; тієї ситуації, за якої замість національного мистецтва на перший план вийшла низькопробна іноземна, часто матюкомовна попса; ситуації, за якої замість повносилого, звичайно, вмілого, тактовного, але неухильного і невідступного утвердження української, державної, Шевченкової мови, ще і сьогодні зневаженої у багатьох краях України, усілякі об’єднані регіони, як і деякі, що особливо прикро, навіть нашоукраїнські, ніби ж помаранчеві шумілкіни (і чи тільки шумілкіни), нав’язують нам офіційне двоязичіє.
 Воліють знати нашу реакцію на ці домагання? Що ж, вона однозначна: наша мова як єдина державна мова в Україні і на сьогодні, і на прийдешні часи – це той рубіж, з якого ми, українці (до речі, спільно з чесними людьми – представниками інших етносів), ніколи, ні за яких обставин не зійдемо. Отже, не сійте жарини розбрату, господа, погамуйся, “п’ята колоно”, що так підступно і так підло маніпулюєш нашим зденаціоналізованим чи злюмпенізованим обивателем! “У їх народ і слово. І в нас народ і слово”, – заповів нам Тарас Шевченко, і від цього його імперативу, від цієї його найпростішої та найточнішої формули нашого існування у цьому географічному просторі ми не відступимо ніколи.
 Шановні учасники шевченкового зібрання, усі наші громадяни, хто слухає цю трансляцію! Згуртувавшись довкола свого Президента Віктора Ющенка, ми конче, за всяку ціну мусимо переконливо й по змозі резонансно виграти парламентські вибори, що наближаються. Наша перемога – то й буде промовиста відповідь на оте усім відоме сакраментальне запитання “скажіть, що в Україні будувати”.
 Насправді формула тут проста: мусимо будувати Україну як європейськи зорієнтовану, соціально зорієнтовану національну державу українського народу, у якій має бути добре всім, але у якій мусять неухильно, послідовно підтримуватися українські національні пріоритети – у політиці, економіці, культурі, мові. Це й буде Шевченкова Україна. Це й буде наша Україна. Слава Тарасові Шевченку! Слава Україні!
10 березня 2006 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 17.03.2006 > Тема "Урок української"