|
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 20.12.2002 > Тема "З потоку життя"
#51 за 20.12.2002
СТАРИЙ-НОВИЙ ЦИРК ЧЕКАЄ ДРУЗІВ!
Оксана ЛИХОВЕЦЬКА.
З того часу як старий Сімферопольський цирк закрився на реконструкцію, чи не кожен другий з тих, хто спостерігав з-за дерев'яної огорожі за проведенням робіт, подумки зазначав: все, нас очікує черговий довгобуд. Тому було чимало здивованих, коли через якихось півтора року, 14 листопада, цирк знову заграв ілюмінацією. А до цього дня скільки критики довелося почути керівництву цирку стосовно раціональності та доцільності його відновлення, скільки стріл було випущено на адресу тих, хто підтримав цю нереальну на той час ідею!
Загальновідомо, що будувати нове завжди набагато простіше, аніж щось реконструювати. Тому й здавалося, що будівельна компанія "Консоль" взялася за неможливе. Однак у дивовижно короткий термін вона довела, що ще восени діти та дорослі зможуть заповнити оновлений зал, щоб з нетерпінням очікувати неповторної миті зустрічі з цирковим мистецтвом.
На відкритті старого-нового Сімферопольського цирку ім. Б. Тезикова було чимало гостей, в тому числі - 15 (!) директорів цирків зі всієї України. Вони були приємно вражені тим, що в наш час, коли здебільшого зводяться комерційні банки, ресторани та магазини, - все те, що приносить відчутний і, головне, швидкий прибуток, комусь було небайдуже, щоб наші діти посміхалися не лише клоуну заморського "Макдональдса"...
Звичайно, керівництво цирку намагалося, щоб свято запам'яталося, тому новий цирковий сезон відкривали артисти Криму, Польщі, Росії, України та Молдови.
Нинішній директор цир-ку - заслужений артист України, лауреат державної премії АРК Борис Тезиков (на фото) сам пропрацював на манежі жонглером 25 років. Він знає всі проблеми, що постають перед артистами цирку та працівниками різноманітних технічних служб, не з чуток. Борис Борисович закінчив Московське циркове училище, працював в "Союзгосцирке", понад десять років - в колективі Ігоря Кіо. З програмами об'їздив весь колишній Союз, виступав і як жонглер, і як ведучий циркових вистав. Борис Тезиков - один з небагатьох, хто в останні роки артистичної кар'єри працював за контрактом у Мексиці в приватному цирку. За довгі роки праці не тільки вдосконалював мистецтво жонглера, а й навчався у найкращих імпресаріо світу. З 1997 року він є директором Сімферопольського цирку.
- Перш ніж розпочати реконструкцію, потрібно було вирішити цілу низку питань, - почав розповідь Борис Борисович. - Зараз замало просто розмістити глядачів, які прийшли в цирк. Необхідно надати їм цілий комплекс послуг. Для цього треба було розширити фойє, розмістити гардероб, касовий зал - аби люди не стояли на вулиці, туалети (до ремонту вони були відсутні на території цирку). У старому цирку нічого не було видно з останніх рядів, а перший був недопустимо - за вимогами техніки безпеки - наближений до арени. Було вирішено зняти два останні ряди та перший, розширити сходинки, адже за старих умов ними неможливо було спускатися. Звичайно, ми змушені були за рахунок цього скоротити кількість місць у залі з 1 500 до 1 200, але тепер з останнього, як і з першого ряду, видно однаково добре. Були замінені крісла, вмонтовані система вентиляції та пожежогасні машини, заплановані виходи з другого поверху. Відремонтували гримерні, а також облаштували гуртожиток для артистів на території цирку. Тепер маємо пристойні приміщення для слонів, конюшні, збільшили так звані залаштункові "кишені". У нашому цирку ще залишався, напевно, останній на території СНД, тирсовий манеж. Його було замінено на каучуковий. Важливим є те, що, покращивши умови для утримання тварин, розширивши територію цирку, обладнавши його сучасним устаткуванням, ми не змінили вартість квитків.
Квитки, як і раніше, коштують від 8 до 20 гривень. Тепер наші можливості дозволяють організовувати в цирку будь-які естрадні та концертні програми, оскільки аналогів нашому світловому обладнанню в Україні немає.
Цирк у Сімферополі був побудований у 1959 році, він завжди славився своїми постановками (пантоміма "Знак на скелі" (1969), "Цирк на льоду" (1971), "Цирк на воді (1973)", "Цирк-ревю" (1976), "Кінний дивертисмент" під керівництвом заслуженого артиста Росії Юрія Бірюнова (1978), а також ціла низка циркових номерів різноманітних жанрів). На манежі Сімферопольського цирку гастролювали та працювали народні артисти СРСР, Росії, України - Юрій Нікулін, Карандаш, Філатови, Людмила та Володимир Шевченки, Ігор та Еміль Кіо, Кантемірови, Запашні, Єнгібаров та багато інших талановитих артистів.
У програмі "Здрастуй, старий-новий цирк!" ми намагалися продемонструвати традиції різноманітних циркових шкіл, можливості дресури. Отримуємо замовлення на вистави з усього Криму - вони надходять з Керчі, Феодосії, Білогірська... Загалом за рік у цирку ставиться шість-сім спектаклів. З нами артисти працюють рік-півтора на контрактній основі, вже кілька років як в нас є і власна постановочна трупа. Задумуємося над тим, щоб виховувати і молоде поповнення. Зовсім недавно було вирішене питання про відкриття циркової (акробатичної) студії спільно зі спортивною школою "Динамо".
- Хочеться сподіватися, що все зроблено надійно й надовго, - продовжував Борис Борисович. - Проте, є ще багато недоробок. Самі бачите, зараз нам відключили опалення, немає світла. Але це не стає на заваді нашій роботі. Вирішено відпрацювати цю програму до 12 січня і подивитися, в чому наші помилки і де. Організація циркової вистави - дуже складна справа, адже ми працюємо з тваринами. Якщо артисту ще можна пояснити, що зарплата, наприклад, буде не сьогодні, а завтра, то тварин треба годувати щодня. Купуємо корми на базарах, у колгоспах. Треба зауважити, що, які б не були часи, наші тварини ніколи не голодували. Ми їх утримуємо тільки на кращих кормах. А слонам, до речі, треба сіна, овочів та хліба близько 300 кілограмів в день. З кіньми легше - вони їдять овес. А коли гастролювали у нас тигри, їх належно годували тільки відбірним м'ясом. Спонсорів у нас немає, хоча, трапляється, іноді отримуємо разову допомогу.
Переконаний, якщо людина береться за якусь справу, то повинна знати її досконально - від "а" до "я". Після закінчення артистичної кар'єри я два роки працював худруком цирку, а вже потім директором. Тому знайомий зі всіма внутрішніми проблемами. Не розумію, коли хтось працює спочатку директором лазні, згодом - театру, а через деякий час - банку. Кожна справа потребує відповідальності. Здавалося б, керівники театру, цирку, естрадного колективу роблять одну справу - працюють з людьми. Але у кожної галузі своя специфіка.
Наші артисти працюють руками, ногами, тілом, головою. На щастя, зарплата артиста цирку значно піднялась. Чому артисти так полюбляють їздити на гастролі? Та тому, що їхній заробіток напряму зв'язаний з
кількістю виступів. У нас йде програма щодня, окрім понеділка та вівторка. Середня зарплата становить близько 700 гривень. Але весь технічний персонал - на ставках, які існують в країні. А як почувають себе наші чотириногі артисти, можете самі поглянути.
Не могли не скористатися нагодою потрапити за лаштунки. Так, справді, до тепла тут далеко. Хоча, здавалося, тварин це не дуже турбувало. Спокійно обідали сіном після прогулянки коні, а гуртожиток, в якому поселилсь гуси, кози та свині, нічим не відрізнявся від пейзажу сільського подвір'я. І нічим вони не нагадували тих "зірок", котрі щовечора виходять на арену цирку. Хтось спав, хтось сичав, а хтось гавкав. Хіба що верблюд Пір постав у всій своїй красі, коли дресирувальниця Роксана одягла на нього сценічну попон-ку. Представник кращої дворової породи собак Агент - улюбленець Лілії Максименко продемонстрував нам уривок зі своєї програми.
Переконались, що у циркових артистів є теж своє "нетусовочне" життя, як і у людей. Макака-лапундр Гаврик народився у Київському зоопарку. Зараз йому вже чотири роки. Дресирувальник Віктор Гуляков переконаний, що представники саме цієї породи макак - найрозумніші. Зараз Гаврик опановує премудрості циркової науки, адже щоб поставити номер, необхідно від одного року до трьох наполегливо працювати. А шимпанзе Шико - досить досвідчений артист, побував з програмою не тільки в багатьох містах України та Росії, але й на фестивалі циркового мистецтва у Китаї. Віктор Гуляков працює в цирку 35 років, зараз йому вже допомагає донька. Віктор сподівається, що незабаром на сцені буде працювати й онук. Вихованці Андрія та Лілії Ільїних - індійські слони. Ці велетні не забувають премудрості науки і в домашніх умовах - вітаються з кожним відвідувачем.
Цирк живе своїм життям. Побажаємо ж йому найшвидшого влагодження всіх проблем, тепла, світла. Щоб приходили сюди гості лише з відкритим серцем.
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 20.12.2002 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=350
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
