Версiя для друку Обговорити в форумi

Дорога "Світличко"!
Я з тобою - з дня твого заснування, становлення та боротьби за існування. Доля твоя - то доля нашої країни, колонії, хоч і колишньої, - розореної, розграбованої, сплюндрованої...
Ми здобули самостійність і волю пізніше американських, азіатських і африканських колоній та домініонів. Маємо (враховуючи їхній досвід економічної розрухи, громадянських війн, наркоманії і т. п.) прогнозувати і будувати відносини з навколишнім світом та колишньою метрополією, формувати свої цінності.
Але за цю справу поки що беруться тільки романтики та ідеалісти, рушійною силою яких є лише заклики до совісті та моралі. У них - ні грошей, ні силових механізмів, ні влади. До них я відношу себе і, на жаль, тебе, "Світличко". За своє подвижництво вони мають лише синці та гулі.
Та якби таких не було, якби вони мовчали, якби не їхня упертість в досягненні своєї святої мети, не їхня мен-тальність та самопожертва ("Караюсь, мучуся, але не каюсь!"), - давно вже не було б цієї країни, ні мови, ні самого цього багатостраждального народу.
Новітні засоби масової інформації в невмілих, байдужих, часто ворожих руках в поєднанні з надактивними технологіями інтернаціоналізації з геометричною прогресією роз'їдають культуру, мову, звичаї, немов тропічні терміти дерево - повсякчасно і звідусіль.
Те, що 15 - 20 років тому вважалось за святотатство: паління "травок" і просто паління серед дітей, юнацтва і жінок, цурання своїх рідних та їхньої мови і т. п., нині стає повсякденним. Стараннями чужих, заїжджих і своїх добродіїв. Ридайте, пращури! Бийте на сполох журналісти, піднімайте майдани письменники з когорти совісті нації. Та мовчать предки, скуті вічним сном. Мовчать, заклопотані виборюванням "двуязичія", подвійного громадянства і передвиборними інтригами, лідери "загальнонаціональних" партій, мовчать, зорієнтовані на власне благополуччя, в масі своїй, письменники. Їхня власна газета "Літературна Україна"" також ледве животіє. Бо хіба це життя, коли її наклад не перевищує 10 тис. примірників на 48-мільйонне населення. Видно, інтелігентність чиновників, можновладців, основної маси людей - ой як не на порі. Бо ця газета - інтелігента й інтелектуала, людини, не байдужої до долі України. Лише один раз піднявся народ на Майдані. Що означає це небачене терпіння і чи стане Майдан символом прозріння?
Наш наступ вперед викликає такий дикий спротив зі всіх шпарин, що дезорганізує керманичів, робить їх безпорадними. Прикро у них щось просити. Але ж не для себе. Для справи!
Ну коли ж з'являться наші Вашингтони? Коли відомі люди перестануть нас лякати своєю бездіяльністю, апатією, коли згадають про родове, можна сказати, генетичне, коріння - рване, "зачищуване", вішане і стріляне, морене голодом і війнами, гулагами, - яке волає про допомогу, відновлення. Волає і твоїми устами, "Світличко"!
Священна Книга пише, що мандрівник схожий на вівцю серед вовків. Так ось, мандруючи серед не наших видань і видавництв, будь же, "Світличко", як роками була, - проста і привітна, як голубка, і мудра, як змія, щоб вижити, проповідувати, сіяти і нести безцінне світло своє. Бо твої втрати - то і наші, і мої втрати. А твоє закриття - то перемога темних сил і зла на нашій землі.

м. Алушта.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 10.06.2005 > Тема "Урок української"