Версiя для друку Обговорити в форумi

Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть...
Т. Г. ШЕВЧЕНКО.

"Садок вишневий" розцвітав щовесни біля нашої хати біленької. У затишку вечеряла сім'я, спочиваючи після трудової днини. А перед сном читали вголос: мама Мар'яна (коли діти були малими), потім сестра Лариса, а вже пізніше - і я. Батько більше слухав. А обговорювали прочитане - всі разом. "Дитячих" книг  вдома не було. Найперші спогади - це "Гонта в Умані", "Назар Стодоля"...
У сільській школі - на Тернопільщині - були хороший учнівський хор і драматичний гурток. Шевченківські свята готували щороку. Людей набивалося - повний клуб: місць не вистачало. Свята були світлі й пречисті - ніби Різдво чи Великдень. Бриніло в душі кожне Тарасове слово...
І куди б не заносила мене потім доля, щороку, весною, поминаю Тараса Шевченка "незлим тихим словом": молитвою, свічею і ділами...
У Севастопольському медичному училищі запровадила традицію - щорічно проводити Шевченківську декаду.
У цьому році розпочалась вона усним журналом "Вона Прийдешнє тихо колихала..." (11-та група). Мова йшла про страдницьке життя кріпачки, яка подарувала світові генія і померла, не відаючи цього.
Ніхто не будував їй п'єдесталу,
Ані сплітав
барвистих чар-вінків...
Її вітали степові хорали,
Вона дитину тихо колисала
Крізь вечорову мову колосків.
(О. Князенко).
Ім'я матері Катерини обезсмертить Тарас у десятках своїх творів, образ земної жінки сягне в нього висот Богоматері, що принесла світу Спасителя...
Цілий тиждень вишукували студенти відповіді на запитання вікторини "Хто серце чистеє зігріє огнем любові?". А переможцями стали найбільш завзяті: Сєрков Артем - І місце (13-та група); Барабаш Зера - ІІ місце (13-та група); Гаплична Крістіна - ІІІ місце (11-та група).
- Мені було цікаво дізнатись, - поділився з нами враженнями Артем, що Тарас Григорович любив жінок жвавих, веселих, співучих, карооких і чорнобрових.
Зері сподобалось те, що поет присвятив жінкам-натхненницям вірші, малював їхні портрети.
Крістіну зачарував портрет Ликери, виконаний граційно і майстерно: ледь схилена мила голівка, грайливий погляд, стрічка у волоссі. Так увіковічив Шевченко-художник свою наречену, з якою йому не судилося побратись...
Студенти 13-ї групи подивилися фільм режисера І. Савченка "Тарас Шевченко". Їх захопила майстерна гра Сергія Бондарчука. Шевченко в його виконанні - людина красива і завзята, чесна і віддана, чутлива і мужня - постав перед ними, мов живий. Красиві українські пейзажі - і сльози сиріт, кобзарева пісня - і народний гнів. Мученицьке життя - і крок у безсмертя...
У фойє СМУ була представлена виставка творів Шевченка українською і російською мовами, "Кобзарі" різних видань, журнали та газети. Гостювала на святі й наша улюблена "Кримська світлиця" зі своєю заміткою "Як Тарас кримчанам снігу натряс". Посміхались: бо в Севастополі Тарас обсипав усе місто мигдалевим цвітом. (Оформили виставку зав. бібліотекою Кондрюкова Г. Д. і студенти 32-ї групи).
Юні екскурсоводи 12-Ф групи захоплено розповідали історію створення Шевченком портретної мозаїки: образів Ганни Закревської, Кейкуатової, портретів дітей, автопортретів (відповідальний - Солдатов Микола).
Для викладачів гуманітарних дисциплін гостинно відчинило свої двері літературно-мистецьке кафе. За чашечкою духмяної кави гості слухали чудову розповідь "літературознавців" - "Сповідь Поетового серця".
Сценарій заключного свята "Свою Україну любіть!" створювали члени мовно-літературного гуртка "Шанс" (12-та група). Урочисто й натхненно вели свято ведучі Воробйова Ольга, Габалова Світлана, Ставінога Олексій. Змінювали один одного схвильовані виконавці Шевченкових віршів. Щирими оплесками нагородили глядачі юних акторів Рудніченко Талю і Ткачова Ігоря (уривок із п'єси "Назар Стодоля"); Барабаш Зеру й Сєркова Артема ("Никита Гайдай"). "Відкриттям року" стали Ларіоненко Катя і Поволоцька Марина, які зачарували зал своєю майстерною грою (балада "Утоплена")...
А завершилося свято екскурсією до пам'ятника Т. Г. Шевченку у Гагарінському районі Севастополя. Славетний син України зустрів студентів-медиків глибокою задумою.
Нащо живем? Чого бажаєм? -
спливали в пам'яті його філософські рядки.
Постамент розцвітав свіжими полум'яними гвоздиками. Палахкотіли на вітрі щоки юнаків і дівчат. А в їхніх очах світилася радість - вони вшановували народного поета...
Так закінчилась Шевченківська декада для моїх вихованців. Та бодай для когось із них вона стане-таки незабутньою. Хтось пом'яне поета в березневі дні. Хтось покладе квіти в день свого весілля. Хтось читатиме "Кобзаря" своїм дітям.
А хтось, як і я, йтиме все життя до його високості.

На фото - призери Шевченківської декади.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 08.04.2005 > Тема "Урок української"