Версiя для друку Обговорити в форумi

Кримосуддя…

За що Росія відправила кримського татарина на 17 років до колонії суворого режиму…

Сьогодні тим, хто мешкає на материковій Україні, для кого свобода – не просто слова, а безумовна і щоденна потреба, складно уявити, щоб людину, яка живе спокійно і мирно, поступає по совісті, працею заробляє свій хліб, допомагає близьким і, так, має свій погляд на життя і устрій світу, щоб таку людину можна було кинути до СІЗО, потім судити за уявний тероризм, ганяти по етапах і роками тримати у тюрмах.
Складно зрозуміти – навіщо державі з її спецслужбами, судами, релігійними експертами і підкупленими свідками витрачати величезні ресурси на докази уявних злочинів невинних людей. Втім, так відрегульована до гвинтика каральна система Російської Федерації працює в окупованому Росією Криму.
Укрінформ розповість про одного з кримських татар, який став заручником цієї системи – Енвера Сейтосманова, і відповість на запитання – хто він такий, за що російська влада засудила його до жахливого терміну позбавлення волі і як вона доводить його «терористичні» наміри та «екстремістські» погляди.

ХТО ТАКИЙ ЕНВЕР СЕЙТОСМАНОВ?
Енвер Казимович Сейтосманов народився 10 листопада 1986 року в Узбекистані. Після повернення до Криму його родина облаштувалася в селі Садове Нижньогірського району. Там він закінчив школу та вступив до Білогірського професійного технічного училища сільського господарства і продовольства.
З рідних у Енвера наразі лише брат Ернес і мати Гульнара. За словами Ернеса, Енвер молодший за нього на рік, йому 34 роки, за професією він тракторист-машиніст широкого профілю, працював водієм, слюсарем-механіком, але в основному займався вирощуванням овочів у власних теплицях та утриманням худоби в домашньому господарстві. Років п'ять тому він разом із братом переїхав з Нижньогірського району до села Тилове Балаклавського району Севастополя, де обидва стали робітниками на будівельних об'єктах Севастополя.
«Характер у Енвера завжди був м'яким, неконфліктним. Він дуже спокійний і чуйний. У нього від природи багато хороших якостей, а коли він прийшов в Іслам, ці якості стали ще більш виразними. Чому прийшов в Іслам? «Багато розмірковував, вивчав життя, шукав відповіді на свої питання», – поділився з кореспондентом агентства брат Енвера Ернес.
Эрнес Сейтосманов / Фото Александры Ефименко
Ернес Сейтосманов / Фото Олександри Єфименко
Відповідаючи на запитання, як йому тепер живеться без брата, сказав коротко: «Як людині живеться без однієї руки, так і мені – без брата».
Гульнара – мати Енвера – скаржилася, який несправедливий суд до її сина.
«Він герой, золота людина, так усі говорять. Йому треба одружитися, створити сім'ю, а не сидіти у в'язниці. Це несправедливо, незаслужено стосовно мого сина, нечесно і негарно так чинити з людьми», – каже вона в одному з відеороликів Кримської солідарності.
Розповідаючи про характер Сейтосманова, кримська активістка Лутфіє Зудієва казала, що Енвер дуже добра і чуйна людина.
«Разом з родиною Сейтосманових у будинку мешкала старенька бабуся, за якою Енвер доглядав. Він дуже любив її і дбав про неї якнайкраще. Також Енвер активно брав участь у громадському житті свого району, допомагав в організації релігійних свят, брав участь у ремонті мечеті і в багатьох інших корисних справах громади. Він моральна, скромна, богобоязлива, чесна і добра людина. У Енвера ще немає своєї сім'ї, він не одружений, але він турбується про тих, хто потребує допомоги. Тому активно допомагав родинам політв'язнів, яким були винесені обвинувальні вироки», – розповіла Лутфіє Зудієва.

ЗА ЩО ПОСАДИЛИ ЕНВЕРА?
Саме підтримка родин, які залишилися без годувальників, і допомога дітям, які залишилися без батьків, привернули увагу російських силовиків, вважає активістка.
Як відомо, у 2015 році з'явилася перша група севастопольців, які були заарештовані у «справі Хізб ут-Тахрір». Троє фігурантів цієї «справи» - Рустем Ваїтов, Ферат Сайфуллаєв і Нурі Примов - отримали по п'ять років позбавлення волі в колонії загального режиму. Четвертий – Руслан Зейтуллаєв, який проходив у «справі» як організатор, отримав спочатку сім років, а після перегляду вироку – за наполяганням обвинувачення був засуджений до 15 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
Один з фігурантів «севастопольської групи» – Нурі Примов – двоюрідний брат Енвера і Ернеса, тому допомога родині Примова та інших засуджених севастопольців була цілком природною реакцією братів. Вони носили передачі до СІЗО, вважали своїм обов'язком підтримати родини заарештованих.
І якщо у розумінні моральних людей це нормально, то для ФСБ – аж ніяк. Братів відразу «взяли у відпрацювання» і змушували свідчити проти тих, кому вони намагалися надати посильну допомогу.
Перший показовий обшук в їхньому будинку в селі Тиловому під Севастополем був проведений саме в день арешту «севастопольської четвірки».
Енвера і Ернеса почали шантажувати, погрожуючи, що якщо вони не будуть давати показання проти «севастопольської четвірки», то «справу» відкриють і проти них.
Майже через три роки, у травні 2018-го, пройшов обшук в їхньому будинку. Крім того, обшукали будинок матері у Роздольненському районі. У братів вилучили телефони, планшет і нібито виявлені «заборонені брошури». Після допиту Ернеса відпустили, а Енвера заарештували, пред'явивши йому ч. 2 ст. 205.5 КК РФ «Участь у діяльності терористичної організації», однак пізніше суд перекваліфікував обвинувачення з частини 2 (участь) на частину 1 (організація), посиливши вирок і без того «тяжкої» статті.
5 грудня 2019 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Енвера до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. За день до ухвалення цього рішення Енвер Сейтосманов виступив з останнім словом у суді і сказав, що кримські татари, мусульмани – не терористи, що усі справи проти них мають політичну мотивацію. Що він – Енвер Сейтосманов – один з «призначених за наказом злочинців без злочину». Він заявив, що вважає себе громадянином України, що його примусово вивезли з Криму і незаконно судять військовим судом у російському місті Ростові-на-Дону. «У мене немає неприязні до тих, хто сьогодні судить мене, я бачу вас вперше, а ви – мене. Я лише хочу скористатися законним правом на захист себе і свого багатостраждального народу. Тому хотілося звернути увагу всіх присутніх на те, що конституція Росії гарантує верховенство міжнародного права над національним, а саме, відповідно до 4-ї Женевської конвенції, яку ця країна підтримала і підписала, мене, громадянина України, примусово вивезли з території Криму і піддали російському правосуддю і військовому трибуналу, грубо порушивши багаторазові заяви міжнародних організацій, які визнають Крим українським», – заявив у своєму виступі Енвер Сейтосманов.
Він також сказав: «Ні я, ні мій народ не робили нічого, про що повинні шкодувати. Крим – наш дім, і нам нікуди йти звідти. Ми – кримські татари, іслам – наша релігія. Припиніть репресії в Криму за національною та релігійною ознаками».
У відповідь на цей виступ через день, 16 квітня 2020 року, вже Військовий апеляційний суд м. Власиха Московської області при розгляді апеляційної скарги адвокатів Еміля Курбедінова та Сергія Легостова, залишив у силі вирок суду першої інстанції – 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

СВІДКИ МИМОВОЛІ АБО ЗА ПРИВІЛЕЇ
Для того, щоб виносити такі немислимі терміни вироків, які у РФ не присуджуються навіть за вбивства, потрібні хоча б формальні підстави. В якості них слідство насамперед використовує неправдиві свідчення. Знайти лжесвідків, з допомогою яких «обґрунтовуються» терористичні наміри фігурантів, зокрема, кейс «справ Хізб ут-Тахрір» – завдання не з легких. З цього приводу фігурант «бахчисарайської групи» Сервер Зекеряєв на одному із засідань заявив, що «розуміє, яка у суду важка робота, тому що суду треба приховати правду, а брехню видати за істину». Але для слідства, яке працює в одній зв'язці з судами, великою підмогою є російське «антитерористичне законодавство», посилене у лютому 2003 року так званими «терористичними статтями», згідно з якими 15 організацій без будь-яких пояснень і мотивувань заборонені в Росії.
Після анексії Криму півострів увійшов до трійки регіонів з наймасштабнішими переслідуваннями у «справах Хізб ут-Тахрір». Причина – історично нелояльний до Росії кримськотатарський народ. Саме «терористичні статті» стали тим механізмом, завдяки якому вибудовуються політично мотивовані справи. Не важливо – яким буде матеріал, навіть якщо зовсім трухлявим і «справа валиться», приміром, через відмови від показань свідків, суд завжди підтримає обвинувачення, а не захист. А обвинуваченим у суді скажуть: «Ми судимо вас не за конкретні вчинки і справи, ми судимо вас за причетність до організації Хізб ут-Тахрір». Але слідчі, звичайно, постараються, проявлять гнучкість, спритність і кмітливість, щоб залучити людей до лжесвідчення, бажано не грубою силою, а, приміром, підкупом посадами, лояльністю влади або навпаки, залякуванням і елементарним обманом, приховуючи від людини, що «просто поговорити» у кабінетах ФСБ – значить дати цілком офіційні свідчення під протокол.
Приміром, у такий спосіб, тобто обманом, заманили свідчити кількох осіб проти фігурантів другої бахчисарайської групи «справи Хізб ут-Тахрір». Усі вони в суді заявили, що були запрошені до слідчого просто поговорити на спільні проблеми, а не свідчити проти когось.
Так, Укрінформ писав, що свідок обвинувачення Ганієв заявив у суді, що він категорично не згоден зі статусом свідка, що не знає і ніколи не бачив людей, які сидять на лаві підсудних, що звичайна розмова зі слідчим на загальні теми, в тому числі про релігійні течії у Криму, не дозволяє йому вважати себе свідком обвинувачення конкретних людей. Втім, суддя за своєю ініціативою оголосив у суді «протокол допиту» Ганієва, який став основою обвинувачення, в якому він, приміром, негативно висловлювався про релігійних фанатів, але не має на увазі людей, які потрапили на лаву підсудних як обвинувачені у «справі Хізб ут-Тахрір».
А от схожий випадок, коли «свідок обвинувачення» спростував у суді власні слова, нібито сказані ним під протокол в ході досудового слідства. «Уже який рахунком свідок у суді пояснює, що у нього не було інформації і він не розумів, що він, виявляється, став свідком у якійсь кримінальній справі, тим більше щодо своїх співвітчизників. Як вчора свідок Ганієв, так і сьогодні свідок Асанов пояснив, що він не знав, що є свідком у цій справі, тож був украй здивований, коли йому вручили повістку», – прокоментував ситуацію зі свідками обвинувачення адвокат Назім Шейхмамбетов.
З цього приводу адвокат Еміль Курбедінов попереджав усіх, хто може виявитися свідками мимоволі».
«Запам'ятайте і передайте іншим: якщо вас запросили до ФСБ або іншого правоохоронного органу і з вами розмовляє слідчий, а потім ви підписуєте протокол допиту, знайте, що вас по-любому зобов'яжуть з'явитися в суд, щоб дати свідчення і ви будете свідком звинувачення. За законом, якщо ви даєте свідчення і підписуєте протокол допиту, вас обов'язково викликатимуть до суду. Ваші доводи про те, що ви, не читаючи, підписали протокол, суд, з огляду на звинувачувальний ухил судової системи в Росії, їх не братиме до уваги. І у вироку з покаранням у 17-20 років позбавлення волі буде написано, що рішення суду грунтується на свідченнях такого-то свідка», – попередив Курбедінов.
Звичайно, люди – не машини. Потрапляючи в кабінети спецслужбістів, вони припускалися помилок, іноді були розгублені, надмірно наївні і довірливі, коли, не читаючи, підписували протоколи «розмов». І ФСБ цим користувалася не раз.
Як розповів адвокат Сіяр Панич, один зі слідчих ФСБ під час невимушеної розмови у своєму кабінеті з черговою «жертвою», якій була уготована роль свідка обвинувачення, до протоколу допиту абсолютно довільно вписував прізвища конкретних обвинувачених, видаючи їх за слова співрозмовника і вважаючи, що він за визначенням має їх вважати «терористами». А в суді з'ясовується, що прізвища під час розмови називав слідчий, але підписи стоять під протоколом свідка.
Ба більше, відомий випадок, коли слідчі працювали зовсім «без вогника», грубо підробляючи підписи співрозмовників. За словами адвоката Сіяра Панича, після свідчень у суді свідка обвинувачення, які були більше схожі на свідчення на користь захисту, суддя з подивом розпорядився оголосити протокол допиту, оформлений під час попереднього слідства. «Коли йому (свідку – авт.) продемонстрували деякі підписи у протоколі, він сказав, що підписи – не його. Таким чином, у суді встановлено факти вже відкритої фальсифікації кримінальної справи», – констатував адвокат Панич.
Ще один випадок – коли свідок – не товариш, не одновірець, не односелець, а заготовлений слідством понятий в обшуку, якого не треба обманом заманювати до суду, бо він «своя людина» і під час «слідчих заходів» може спокійно курити на подвір'ї, де проходить обшук, за умови, що в суді буде «правильно» відповідати на запитання. Саме так вийшло з понятим, який свідчив проти фігуранта червоногвардійської «справи Хізб ут-Тахрір». У відповідь на свідчення «понятого» у суді фігурант «справи» Арсен Абхаїров звинуватив його у тому, що він «весь час курив на подвір'ї, а тепер нахабно бреше.
Є ще один свіжий випадок зі свідком, який став відомим у зв'язку з гучним скандалом – побиттям групою чеченців помічника ялтинського «мера» в окупованому Криму Ділявера Сейдаметова. Адвокату Миколі Полозову видалося знайомим прізвище Сейдаметова, і він з'ясував, що Сейдаметов, виявляється, був свідком обвинувачення у «справі Чийгоза». Не важливо, коли він почав займати посаду в ялтинській мерії, до чи після свідчень у суді, важливим є інше – свідчення проти Чийгоза зробило його недоторканною особою навіть перед неабияк знахабнілими у Криму представниками «чеченської діаспори», які відкрито відбирають бізнес у людей, які конфліктують з кримськими татарами і загалом поводяться зухвало і агресивно.
Як повідомляє сайт Crimean Tatars, інцидент стався, коли Ділявер Сейдаметов зробив зауваження одному з представників Чечні, коли той за кермом свого авто небезпечно роз'їжджав житловим мікрорайоном у Ялті, де перебували діти. Зауваження чиновника настільки образило і принизило представника кавказької республіки, що він одразу ж «викликав на розборки» Сейдаметова. Знайомі чеченського хлопця, які в цей час проїжджали повз, кинулися на підмогу співвітчизнику і, підхопивши в якості аргументу залізну арматуру, виступили вшістьох проти трьох. Сейдаметова сильно побили, і він змушений був звернутися до лікарні. При цьому заяву до поліції він писати не став, хоча силовики, які прибулі на місце події, повинні були і без заяви провести розслідування.
Пізніше з'ясувалося, що постраждалий звернувся до Духовного управління мусульман Криму (а можливо, саме Духовне управління звернулося до нього), і у Сімферополі відбувся шаріатський суд (!) за фактом побиття кримського татарина чеченцем (нагадаємо, що в цей час Росія судить кримських татар за тероризм, і у «справах» якраз фігурують такі поняття, як «всесвітній халіфат» та його складова «шаріатський суд).
На шаріатський суд, організований кримським муфтіятом, прийшли близько тисячі мусульман, розгляд тривав близько 4-х годин. Чеченці-хулігани, які терміново залишили Крим і сподівалися тихо відсидітися вдома, ніяк не припускали, що у Сейдаметова такий імунітет проти них. І річ не в тому, що вони побоювалися справедливого гніву підзвітної окупаційної «влади» муфтіяту. Кажуть, сам Рамзан Кадиров змусив їх приїхати до Криму і відповідати перед мусульманським судом, який оголосив представників Чечні винними і змусив їх просити вибачення у Сейдаметова.

НОРОВИСТИЙ СВІДОК ОБВИНУВАЧЕННЯ У «СПРАВІ СЕЙТОСМАНОВА»
Щодо свідків обвинувачення у «справі Сейтосманова», то історія з одним із них – мешканцем села Орлине Балаклавського району Русланом Бекіровим не лише підтверджує описані вище історії, але показує, як спецслужби реагують, коли їм протистоять.
Ще у 2019 році співробітники ФСБ запросили Руслана на «розмову» – розпитували про Енвера Сейтосманова. Потім, за словами Бекірова, погрозами «з використанням психологічних і фізичних методів тиску» змусили підписати протокол допиту, який став підставою для звинувачення Сейтосманова у тероризмі. У квітні 2019 року Руслан написав скаргу на дії співробітників ФСБ до так званого Військово-слідчого комітету Чорноморського флоту, після чого ті самі співробітники ФСБ відкрили проти Руслана Бекірова кримінальну справу за надання неправдивих показань.
Захист наполіг, щоб до матеріалів «справи» проти Бекірова включили його заяву про неприпустимі методи допиту, а також відповідь на цю заяву «військово-слідчого комітету», в якій зазначено, що «у діях співробітників ФСБ, поки не встановлених, вбачаються ознаки злочину, а саме, перевищення посадових повноважень» і що з цього приводу «проводиться перевірка». Крім того, до «справи Бекірова» були включені матеріали слідчих дій, зокрема, фотографії упізнаних Русланом співробітників «севастопольського управління ФСБ», які чинили тиск на кримського татарина.
Що буде далі з норовистим свідком обвинувачення у «справі Сейтосманова» – невідомо. Але на сьогодні Руслану Бекірову офіційно пред'явлено обвинувачення за частиною 1 статті 307 КК РФ і йому оголошено підписку про невиїзд.
Варто підкреслити, що у «наданні неправдивих свідчень» він звинувачується не через те, що «обмовив Сейтосманова» і «ввів в оману слідство». Ні, брехав Енвер Бекіров, виявляється, у Південному окружному військовому суді м. Ростова-на-Дону, коли публічно оголошував, що співробітники ФСБ на нього тиснули і підписані ним свідчення не відповідають дійсності. По суті, вважає адвокат Еміль Курбедінов, ФСБ помстилася Бекірову за те, що він наважився протистояти співробітникам російського силового відомства і заявляти про «неприпустимі методи допиту», які застосовувалися до нього під час ведення слідства щодо Енвера Сейтосманова.
Чи варто сподіватися, що співробітники ФСБ, які змусили під тиском підписати неправомірні показання свідка, будуть покарані? У Кримській правозахисній групі стверджують, що застосування тортур до цивільних осіб з боку ФСБ та інших силових відомств жодного разу не стало приводом для судового розгляду в окупованому Криму. Єдине рішення про реальне позбавлення волі було виявлено правозахисниками щодо поліцейського, який побив свого колегу. Про кримінальні справи стосовно співробітників ФСБ взагалі не йдеться на сайтах кримських «судів», повідомив експерт КПГ Олександр Сєдов. При цьому, підкреслив він, розгляди фактів насильства силовиками до громадян від початку розглядаються не як катування (ст. 117 КК РФ), а як перевищення службових повноважень (ст. 286 КК РФ).
Це і пояснює, чому застосування тортур співробітниками ФСБ залишаються не лише системними, але й безкарними злочинами в Криму, вважає експерт.
Ось так силові відомства штампують «справи» різного роду «терористів», «лжесвідків», «мусульман-місіонерів» і «будівничих всесвітнього халіфату».

ЧИ Є В КРИМУ ХІЗБ УТ-ТАХРІР?
Між тим, справжні члени Хізб ут-Тахрір, якщо такі і були в Криму за української юрисдикції, в перших рядах залишили півострів відразу після його окупації.
На думку експертів, в Криму рух Хізб ут-Тахрір, який з'явився у 1990-х роках – штучне, привнесене ззовні явище. Причиною його впровадження і заохочення в Криму спецслужбами (під дахом кримського главку СБУ тоді працювали більше на Москву, ніж на Київ) була необхідність розколу добре організованої кримськотатарської спільноти. Хізб ут-Тахрір мав не лише розколоти кримських татар, які сповідують традиційний іслам, але і відвернути їх від Меджлісу. Втім, поклоніння ісламській партії, а не Богу, проблеми всесвітнього халіфату, а не національної автономії – для кримських татар були чужими. Тоді для них гостро стояли питання отримання землі, будівництва свого житла, пошуку роботи, відкриття національних шкіл. Навіть питання повернення збережених мечетей не стояло так гостро, як соціальні проблеми. Тому поява на сімферопольських площах перших мітингувальників з незвичними плакатами арабською мовою і жінок, одягнених в красиве, але незвичне для кримських татар вбрання, вселяли здивування, нерозуміння, і навіть відторгнення.
Показово, що на одному з недавніх засідань у «справі Хізб ут-Тахрір» охоче свідчив на стороні обвинувачення таємний свідок (в ньому обвинувачені впізнали громадянина Узбекистану, у якого спецслужби «погрожували відібрати дитину») повідомив, що Хізб ут-Тахрір спокійно існує в одному з кримських регіонів, що викликало подив у адвоката Сергія Легостова, але не стало одкровенням для сторони обвинувачення.
Знаючі люди стверджують, що ФСБ не буде викорінювати ісламську партію в Криму, навпаки – буде її підтримувати і контролювати, щоб було з чим боротися і творити міф про загрозу стабільності в Криму. Щоб завжди можна було ототожнювати з нею тих, кого не влаштовує режим – активістів, правозахисників, громадських журналістів, тих, хто йде проти «влади».
Тому «справи Хізб ут-Тахрір» – це не про тероризм, і навіть не про іслам і переслідування віри. Їхня мета – депортація з Криму кримських татар усіма можливими способами. Результат цих «справ» сьогодні – гібридна депортація до російських в'язниц на різні терміни. У Енвера Сейтосманова такий термін – 17 років.

НЕСКІНЧЕННИЙ РОСІЙСЬКИЙ ЕТАП
На сьогодні місцезнаходження Енвера і стан його здоров'я не відомі ні рідним, ні адвокатам. 19 травня 2020 року була оприлюднена інформація, що його відправили по етапу з ростовського СІЗО; понад півтора місяці людина перебувала на етапі і буквально випала з реальності для своїх рідних і близьких. Жодної інформації, крім того, що він прямує «приблизно до однієї з башкирських колоній», ні родичам, ні адвокатам російська пенітенціарна система не надає.
І от, нарешті, минулого тижня Енвер Сейтосманов написав два листи з СІЗО Уфи, куди він прибув з Рязані і звідки за кілька днів його знову мають вивезти у невідомому напрямку.
У своєму листі до рідних він пише: «Через дней пять уеду. Я здесь читаю, пишу, размышляю, временами рисую. Выхожу на прогулку. Один раз прилетел голубь к окну, некоторое время посидел, поклевал хлеб. Потеплело… За окном слышу по предопределению Аллаха азан»  (заклик до молитви — ред.).
Зера Аширова
www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2020 > Тема "З потоку життя"