Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
Володимир Зеленський зустр╕вся з курсантами й л╕це╖стами в╕йськових навчальних заклад╕в та...


«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
Ахтем Се╕табла╓в показався ╕з Залужним та розпов╕в про ╖хню зустр╕ч…


УКРА╥НА В Н╤Ч НА 27 ЖОВТНЯ ВОСТАНН╢ МА╢ ПЕРЕЙТИ НА ЗИМОВИЙ ЧАС
Це передбачено ухваленим Верховною Радою законом, яким скасовано перех╕д з л╕тнього на зимовий...


ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
В╕д початку повномасштабного рос╕йського вторгнення загинуло майже 500 укра╖нських спортсмен╕в ╕...


ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
Управл╕ння Верховного ком╕сара ООН у справах б╕женц╕в (УВКБ ООН) розпочало свою д╕яльн╕сть в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 10.04.2020 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 10.04.2020
ЛЕКЦ╤╥ В. ╤. ЛАЗОРК╤НА: ЛЕКЦ╤Я 1. НАЦ╤Я, ДЕРЖАВА ╤ НАЦ╤ОНАЛЬН╤ ╤НТЕРЕСИ

Невт╕шн╕ для укра╖нц╕в цифри низьких рейтинг╕в Укра╖ни все част╕ше оприлюдню╓ м╕жнародна статистика, наприклад, те, що Укра╖на пос╕да╓ 163-╓ м╕сце за розвитком сво╓╖ економ╕ки серед економ╕к Св╕ту ╕ останн╓ 43 м╕сце серед економ╕к ╢вропи. На думку експерт╕в, такий ╖╖ стан зумовлений слабк╕стю захисту прав власност╕ та тотальною корупц╕╓ю. Це робить п╕дпри╓мницьку д╕яльн╕сть нец╕кавою для б╕льшост╕ населення Укра╖ни, а перспективу розвитку нац╕онально╖ економ╕ки – сумн╕вною. ╤ншими словами, експерти вважають, що нин╕шня влада в держав╕ Укра╖на не працю╓ на розвиток нац╕онально╖ економ╕ки, суб’╓ктами яко╖ ╓ переважна б╕льш╕сть ос╕б укра╖нсько╖ нац╕╖, не створю╓ г╕дних умов для розвитку малого ╕ середнього п╕дпри╓мництва, що да╓ ус╕ п╕дстави ще раз замислитись над зм╕стом таких понять, як держава, нац╕я, нац╕ональн╕ ╕нтереси, нац╕ональна безпека, щоб зрозум╕ти, чи все гаразд з цими поняттями в Укра╖н╕, чи не криються саме за ними причини невир╕шення б╕льшост╕ проблем сучасного життя в кра╖н╕ Укра╖на.
В╕дпов╕дь на ц╕ запитання ми зможемо отримати у ретроспективному анал╕з╕ ╕стор╕╖ Укра╖ни, з якого ста╓ очевидним, що понад 300 рок╕в бездержавност╕ та в╕дсутност╕ ефективно╖ системи нац╕онально╖ безпеки призвели до руйнування укра╖нсько╖ нац╕╖ через значн╕ не поновлювальн╕ людськ╕ втрати, значн╕ економ╕чн╕ втрати, втрати природних ресурс╕в, еколог╕чн╕ руйнац╕╖ та втрати родючих земель ╕ територ╕й. Досить згадати лише людськ╕ втрати у в╕йнах та голодоморах [1] [2] та затоплення штучними дн╕провськими морями сотень тисяч квадратних к╕лометр╕в ун╕кальних земель та пам’яток нац╕онально╖ ╕стор╕╖ св╕тового значення.
Треба пам’ятати, що держави створюються для обслуговування ╕нтерес╕в нац╕й. В╕йни розв’язують держави, а не нац╕╖, ╕ тому потр╕бно побачити та розум╕ти, що нац╕╖, подекуди, стають заручниками створених ними держав, в яких владна верх╕вка обдурю╓ сво╖х громадян, ставлячи власн╕ ╕нтереси вище ╕нтерес╕в нац╕╖, та де в╕дбува╓ться зрощування влади ╕ крупного кап╕талу.
Таких приклад╕в достатньо, взяти хоча б нов╕тню ╕стор╕ю ╤тал╕╖, Н╕меччини, де до влади прийшли фашисти, або ╕стор╕ю Укра╖ни ХХ стол╕ття, хоча в СРСР все сталося дещо за ╕ншим сценар╕╓м: Укра╖на у 1918 роц╕ була окупована в╕йськами сус╕дньо╖ держави – б╕льшовицько╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ ╕ у 1922 роц╕, поза волею Укра╖нського народу, була введена до складу СРСР. Тому, знаходячись в ч╕пких об╕ймах комун╕стично╖ влади, головною метою яко╖ була боротьба за св╕тове панування, укра╖нська нац╕я з 1918 до 1991 року зазнала багато траг╕чних втрат.
Йосип Стал╕н у 1918 роц╕ так сформулював завдання рос╕йських б╕льшовик╕в: «...Запад с его империалистическими людоедами превратился в очаг тьмы и рабства. Задача состоит в том, чтобы разбить этот очаг на радость и утешение трудящихся всех стран» [5]. ╤ншими словами – це експорт б╕льшовизму через св╕тову в╕йну. Фактично, в СРСР п╕дготовка до ново╖ Св╕тово╖ в╕йни п╕шла повною ходою з 1924 року, коли Стал╕н прибрав до сво╖х рук усю повноту влади.
Впроваджуючи сво╖ експанс╕йн╕ плани експорту революц╕╖, Й. Стал╕н створив силовий державний репресивний апарат для боротьби з╕ сво╖ми пол╕тичними опонентами ╕ незгодним населенням та концентрац╕йн╕ табори для накопичення багатом╕льйонно╖ рабсько╖ робочо╖ сили, зусиллями яко╖ диктатор з м╕н╕мальними ф╕нансовими витратами вт╕лював у життя сво╖ мр╕╖ щодо ведення в╕йни у Зах╕дн╕й ╢вроп╕: будував п╕дпри╓мства у р╕зних галузях промисловост╕, транспорт╕ та в сировинн╕й баз╕. Зокрема, у 30-х роках силами тисяч ув’язнених в╕н орган╕зував видобуток вуг╕лля з родовищ Воркути та буд╕вництво зал╕зниц╕ Воркута-Котлас, що мало б забезпечити вуг╕ллям паровози для перевезень в╕йськових ешелон╕в по Зах╕дн╕й ╢вроп╕. З метою безпереб╕йного забезпечення вогневих можливостей РККА на зах╕дному театр╕ во╓нних д╕й Стал╕н орган╕зував буд╕вництво у в╕ддален╕й глух╕й м╕сцин╕ б╕ля Череповця комб╕нату ╕з виплавляння м╕д╕ для виробництва г╕льз гарматних снаряд╕в та набо╖в. Для чого було побудовано величезне Риб╕нське водосховище та зал╕зницю до Уралу на п╕втори тисяч╕ к╕лометр╕в для п╕двезення м╕дно╖ руди.
Пол╕тика кер╕вництва пан╕вно╖ Всерос╕йсько╖ комун╕стично╖ парт╕╖ б╕льшовик╕в була скерована на те, щоб мати слухняне населення, здатне виконати будь як╕ накази великого Стал╕на задля зд╕йснення його задуму - експорту революц╕╖ через розпалювання ново╖ Св╕тово╖ в╕йни [5]. Для цього, починаючи вже з 1923 року, СРСР та╓мно зд╕йснював озбро╓ння Н╕меччини ╕ п╕дготовку в╕йськових кадр╕в для Вермахту. Й. Стал╕н розраховував використати Н╕меччину як таран для захоплення зах╕дно╓вропейських кра╖н ╕ встановлення в них б╕льшовицьких владних режим╕в. Та його план був провалений А. Г╕тлером, який захопивши ряд ╓вропейських кра╖н розпочав в╕йну проти свого союзника – СРСР.
Проте у 1945 роц╕ Й. Стал╕н таки частково реал╕зував св╕й план, використавши захоплення Червоною Арм╕╓ю низки сх╕дно╓вропейських кра╖н для насадження в них про б╕льшовицько╖ влади п╕д кер╕вництвом в╕рних йому людей. Л╕дери Зах╕дних кра╖н, побачивши, що Й.Стал╕н не збира╓ться передавати владу демократично обраним урядам ╕ виводити Червону Арм╕ю ╕з захоплених ним кра╖н, зрозум╕ли ╕мперськ╕ амб╕ц╕╖ кер╕вника СРСР ╕ розпочали активну протид╕ю.
Так, прем’╓р-м╕н╕стр Велико╖ Британ╕╖ У╖нстон Черчель, який був прихильником Стал╕на протягом вс╕╓╖ Друго╖ Св╕тово╖ в╕йни, 5 березня 1946 року у Фултон╕ виступив з╕ сво╓ю в╕домою промовою [6], яка вважа╓ться початком Холодно╖ В╕йни м╕ж Заходом ╕ СРСР. А владний режим в Укра╖н╕ знаходячись у фарватер╕ ╕мперсько╖ пол╕тики владно╖ верх╕вки СРСР ╕ не маючи власно╖ системи нац╕онально╖ безпеки, з 1922 року як суб’╓кт м╕жнародного права, робив все, аби розчинити укра╖нську нац╕ю у новонасаджуван╕й сп╕льнот╕ «радянський народ». Це в╕н, виконуючи волю Москви, вписав до нов╕тньо╖ ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ нац╕╖ багато траг╕чних стор╕нок, у тому числ╕ ╕ у стосунках з ╕ншими народами сх╕дно╖ ╢вропи, особливо ╕з Польщею.
Тому переосмислення ╕ реаб╕л╕тац╕я поняття нац╕я ма╓ сьогодн╕ в Укра╖н╕ дуже важливе як пол╕тичне, так ╕ безпекове значення, адже сприя╓ як ╓днанню населення всередин╕ Укра╖ни, так ╕ примиренню Укра╖ни ╕з сус╕дами.
Сьогодн╕ стало ц╕лком очевидно, що укра╖нська нац╕я у ХХ та на початку ХХ╤ стол╕ття стала жертвою ╕ заручницею насл╕дк╕в виснажливо╖ в╕йни проти не╖ б╕льшовицького владного режиму СРСР з метою збереження кра╖ни Укра╖на у склад╕ радянсько╖ ╕мпер╕╖.
Ц╕лком очевидно ╕ те, що кра╖на Укра╖на у пер╕од з 1918 до 1954 року зазнала спустошення жорстоким ф╕зичним знищенням десятк╕в м╕льйон╕в безвинних людей та депортац╕╓ю сотень тисяч укра╖нц╕в до Сиб╕ру, Казахстану ╕ в ╕нш╕ безлюдн╕ м╕сцини на теренах колишнього СРСР [1], [2], а так╕ поняття, як укра╖нська нац╕я ╕ нац╕ональн╕ ╕нтереси, влада поставила поза законом. Натом╕сть, поняття держава ╕ державн╕ ╕нтереси владна верх╕вка СРСР поставила понад усе з метою створення радянсько╖ ╕мпер╕╖ на основ╕ державно-монопол╕стичного кап╕тал╕зму, який нарекли «соц╕ал╕змом» ╕ намалювали йому привабливе майбутн╓ – «комун╕зм», хоча за час╕в панування «соц╕ал╕зму» у монопольн╕й власност╕ держави у ХХ стол╕тт╕ (!) опинилися ╕ сусп╕льний кап╕тал, ╕ нац╕ональн╕ природн╕ ресурси, ╕ засоби виробництва, ╕ сам╕ громадяни, б╕льш╕сть з яких до початку 60-х рок╕в взагал╕ не мали паспорт╕в ╕ не мали права ви╖зду за кордон.
Под╕╖ п╕д час, так звано╖, перебудови 1985-1990 рок╕в трохи зм╕нили ситуац╕ю: громадяни Укра╖ни змогли побачити, в╕дчути ╕ пор╕вняти життя в ╕нших кра╖нах ╢вропи та життя в СРСР ╕ розпочати процес радикальних зм╕н у пол╕тичн╕й систем╕ СРСР [3].
П╕сля спроби державного перевороту компарт╕йно╖ верх╕вки СРСР, Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 року прийняла Акт проголошення незалежност╕ Укра╖ни [4], а у грудн╕ 1991 року Укра╖на вийшла з╕ складу СРСР, обрала свого президента ╕ отримала незалежн╕сть, державний суверен╕тет; почала формуватися укра╖нська нац╕я, нац╕ональна економ╕ка, з’явилися нац╕ональн╕ ╕нтереси. Проте це тривало недовго ╕ вже п╕сля 1993 року характер держави докор╕нно зм╕нився через формування владними колами ол╕гарх╕чних клан╕в на основ╕ легальних та крим╕нальних процес╕в накопичення первинного кап╕талу, ╕нтегрування його у приватну власн╕сть ос╕б, наближених до влади, на засоби виробництва, нерухом╕сть та природн╕ ресурси.
У той же час, переважна б╕льш╕сть укра╖нц╕в владним режимом була штучно в╕длучена в╕д накопичення первинного кап╕талу через обдурення та пограбування у спос╕б «ваучерного» розпод╕лу нац╕онального багатства.
Ол╕гарх╕чн╕ клани, д╕ставшись влади в держав╕ Укра╖на, використали ╖╖ для легал╕зац╕╖ та захисту власного кап╕талу ╕ продовжують ╖╖ використовувати виключно для задоволення власних економ╕чних ╕нтерес╕в, влаштування б╕знесу ╕ заможного життя свого близького оточення, сво╖х р╕дних, д╕тей ╕ онук╕в, а поняття нац╕я ╕ нац╕ональн╕ ╕нтереси вже н╕кого у влад╕ не ц╕кавлять. Тому в Укра╖н╕ не була сформована система нац╕онально╖ безпеки, а владн╕ кола спромоглися на створення лише системи державно╖ безпеки, яка за нин╕шньо╖ Конституц╕╖ Укра╖ни працю╓ у ручному режим╕ управл╕ння президента Укра╖ни ╕ виключно в ╕нтересах владних ол╕гарх╕чних клан╕в.
Все це ╕ сьогодн╕ негативно в╕дбива╓ться стан╕ укра╖нсько╖ нац╕╖ ╕ вимага╓ в╕д не╖ повернення ефективно╖ правово╖ демократично╖ держави та негайного формування над╕йно╖ системи нац╕онально╖ безпеки, яка б виключала можлив╕сть скасування демократичних досягнень в укра╖нському сусп╕льств╕, як це сталося п╕сля президентства В. А. Ющенка.
В пер╕од 2005-2010 рок╕в Укра╖на мала ус╕ можливост╕ реаб╕л╕тувати поняття нац╕я як звиклу правову конституц╕йну норму та сформувати систему нац╕онально╖ безпеки як гаранта незворотност╕ ╕ стаб╕льност╕ процес╕в розвитку нац╕онально╖ економ╕ки та демократ╕╖. Проте трет╕й Президент Укра╖ни не спром╕гся на проведення реформування держави ╕, поза всякою лог╕кою, почав не з╕ створення системи нац╕онально╖ безпеки, не з реаб╕л╕тац╕╖ юридичних терм╕н╕в, а з реаб╕л╕тац╕╖ нац╕ональних геро╖в. Це стало його стратег╕чною помилкою, оск╕льки п╕сля зм╕ни влади у 2010 роц╕ вс╕ здобутки демократ╕╖ зникли ╕ вже Голодомор [2] став не Геноцидом, а лише великою трагед╕╓ю Укра╖нського народу, ╕стор╕я Укра╖ни знову почала розглядатися однобоко через призму геро╖чного радянського минулого, Роман Шухевич та Степан Бандера швидко були позбавлен╕ звання Героя Укра╖ни, а нац╕онал╕зм, який в загальному розум╕нн╕ ╓ любов’ю до сво╓╖ нац╕╖, що не заперечу╓ поваги до ╕нших нац╕й, знову опинився поза законом.
З давнини в укра╖нському сусп╕льств╕ нац╕онал╕зм завжди ототожнювався з готовн╕стю до жертовност╕ в ╕м’я нац╕╖, тобто розц╕нювався як вища ступ╕нь нац╕онального патр╕отизму. Тому, якщо людина назива╓ себе нац╕онал╕стом, звеличуючи свою нац╕ю ╕ при цьому принижу╓ ╕ншу нац╕ю, то це просто прояв нев╕гластва у розум╕нн╕ природи ╕ сутност╕ понять нац╕я ╕ держава.
Розм╕рковуючи про нац╕ю ╕ державу, вкрай важливо розум╕ти, що ╕ нац╕я, ╕ держава, у певному сенс╕, ╓ об’╓днанням людей з ╖х певними природними потребами. Таким чином, ╕ нац╕я, ╕ держава ╓ певними соц╕альними орган╕змами з певними житт╓вими потребами, як╕ вимагають свого задоволення.
В╕дм╕нн╕сть нац╕╖ в╕д держави поляга╓ у тому, що нац╕я – природне ╓днання людей, а держава ╓ штучним утворенням, оск╕льки ╓ пох╕дною в╕д нац╕╖.
Саме ця в╕дм╕нн╕сть породжу╓ р╕зницю у потребах нац╕╖ ╕ держави, а тому дуже важливо зрозум╕ти природу ╕ механ╕зми задоволення цих потреб.
При цьому потр╕бно мати на уваз╕, що нац╕я ╓ природним соц╕альним орган╕змом, який ╕нтегру╓ у соб╕ природн╕, економ╕чн╕ та соц╕альн╕ потреби людей, а держава ╓ соц╕альним орган╕змом створеним нац╕╓ю на п╕дстав╕ юридичних засад для забезпечення задоволення певних потреб нац╕╖, тобто природних, економ╕чних ╕ соц╕альних потреб людей, що ╕дентиф╕кують себе з ц╕╓ю нац╕╓ю.
Потреби (╕нтереси) нац╕╖ ╕нтегрують у соб╕ як природне середовище (земельн╕ ресурси, надра, водн╕ ресурси, фауну, флору, пов╕тря, населення, його здоров’я), так ╕ соц╕альне середовище (мову, культуру, економ╕ку, права людини тощо).
Враховуючи складн╕сть процес╕в природного задовольняння ус╕х сво╖х потреб (╕нтерес╕в), нац╕я утворю╓ державу ╕ поклада╓ на не╖ функц╕╖ забезпечення задовольняння частини цих процес╕в, делегуючи держав╕ певн╕ владн╕ функц╕╖, як╕ визначаються у сусп╕льному договор╕ м╕ж нац╕╓ю ╕ державою, який окреслю╓ обов’язки, права ╕ в╕дпов╕дальн╕сть держави перед нац╕╓ю.
Таким сусп╕льним договором ╓ Конституц╕я.
Держава для забезпечення процесу задовольняння нац╕ональних ╕нтерес╕в в╕дпов╕дно до норм Конституц╕╖ склада╓ться з в╕дпов╕дних державних орган╕в, для функц╕онування яких наймаються фах╕вц╕ на в╕дпов╕дним чином орган╕зовану державну службу. Таким чином, саме нац╕я ╓ основою демократичного ╓днання всього населення кра╖ни, а держава ╓ ╕нструментом для забезпечення ╕сторичного розвитку такого ╓днання. Держава, як соц╕альний орган╕зм, створений нац╕╓ю, ╕нтегру╓ у соб╕ як сво╖ власн╕ потреби для забезпечення функц╕онування державних орган╕в, так ╕ потреби громадян, що знаходяться у сфер╕ житт╓д╕яльност╕ держави. Проте нац╕ональн╕ ╕нтереси мають пр╕оритет над державними ╕нтересами ╕ нац╕я ма╓ зд╕йснювати безперервний контроль за д╕яльн╕стю держави в╕дпов╕дними ╕нституц╕ями громадянського сусп╕льства, яке певною м╕рою само зад╕яне у задовольнянн╕ певних нац╕ональних ╕нтерес╕в. Така лог╕ка осмислення рол╕ держави ╕ ╓, фактично, суттю нац╕онально╖ ╕де╖, що дозволя╓ в╕дновити ╕сторичну справедлив╕сть щодо юридичного поняття «укра╖нська нац╕я», що змусить вс╕х пол╕тик╕в поважати як поняття укра╖нська нац╕я, так ╕ оперувати ╓диною для вс╕х для вс╕х терм╕нолог╕╓ю.
Реал╕зац╕я ц╕╓╖ ╕де╖ обов’язково приведе д╕яльн╕сть вс╕х пол╕тичних парт╕й до сп╕льного знаменника, яким ╓ поняття нац╕я, та зн╕ме багато ╕деолог╕чних розб╕жностей м╕ж ними. А визначення у нов╕й Конституц╕╖ Укра╖ни терм╕ну нац╕я ╕ введення в╕дпов╕дних настанов для держави стосовно створення системи нац╕онально╖ безпеки в╕дкри╓ укра╖нському народов╕ нов╕ можливост╕ щодо створення численного прошарку п╕дпри╓мц╕в малого ╕ середнього б╕знесу як противаги монопол╕стам в нац╕ональн╕й економ╕ц╕, бо, як показу╓ св╕товий досв╕д, саме п╕дпри╓мц╕ малого ╕ середнього б╕знесу, як економ╕чно, так ╕ пол╕тично самодостатн╕ ф╕зичн╕ особи, ╓ основою стаб╕льного розвитку ╕ процв╕тання нац╕╖, тобто, ╓ важливим елементом системи нац╕онально╖ безпеки.
Тому сьогодн╕ у цьому процес╕ мають бути зац╕кавлен╕ ус╕ учасники пол╕тичного ╕ економ╕чного життя в Укра╖н╕ ╕ вже н╕хто не може п╕ддати сумн╕ву нагальну потребу у побудов╕ системи нац╕онально╖ безпеки, яка спрямована на забезпечення стаб╕льного процесу задовольняння нац╕ональних ╕нтерес╕в.

ВИСНОВКИ:

Нац╕я – природний соц╕альний орган╕зм, який ╕нтегру╓ економ╕чн╕, соц╕альн╕ ╕ культурн╕ потреби людей, що ╕дентиф╕кують себе з ц╕╓ю нац╕╓ю.
Нац╕ональн╕ ╕нтереси – це природн╕ житт╓во необх╕дн╕ потреби нац╕╖, як╕ ╕нтегрують у соб╕ потреби в удосконаленн╕ соц╕ального середовища, в розвитку економ╕ки мови, культури, в захист╕ в╕д зовн╕шн╕х агресивних прояв╕в, у збереженн╕ природного середовища, що охоплю╓ земельн╕ ресурси, надра, водн╕ ресурси, фауну ╕ флору, пов╕тря, населення ╕ його здоров’я тощо.
Нац╕я, враховуючи складн╕сть природних процес╕в задовольняння ус╕х сво╖х ╕нтерес╕в, утворю╓ державу ╕ поклада╓ на не╖ функц╕╖ забезпечення частини процес╕в ╖х задовольняння, делегуючи держав╕ певн╕ владн╕ функц╕╖, як╕ визначаються у сусп╕льному договор╕ м╕ж нац╕╓ю ╕ державою (в Конституц╕╖), де окреслюються обов’язки, права ╕ в╕дпов╕дальн╕сть держави перед нац╕╓ю.
Загальнонац╕ональне схвалення Конституц╕╖ ╓ п╕дставою для скликання вищого законодавчого органу держави та початку роботи держави.
Нац╕я ╓ основою демократичного ╓днання всього населення кра╖ни, а держава ╓ ╕нструментом для забезпечення ╕сторичного розвитку такого ╓днання. Контроль за д╕яльн╕стю держави нац╕я зд╕йсню╓ через в╕дпов╕дн╕ ╕нституц╕╖ громадянського сусп╕льства.
Держава для забезпечення процесу задовольняння нац╕ональних ╕нтерес╕в в╕дпов╕дно до Конституц╕╖ створю╓ в╕дпов╕дн╕ державн╕ органи ╕ у демократичний спос╕б найма╓ на в╕дпов╕дним чином орган╕зовану державну службу п╕дготовлену групу фах╕вц╕в. Основу для створення, забезпечення житт╓д╕яльност╕ держави та функц╕онування системи нац╕онально╖ безпеки складають комплексн╕ потреби нац╕╖ в системному забезпеченн╕ процес╕в задоволення нац╕ональних ╕нтерес╕в.

Список використано╖ л╕тератури:
1. Петро Процик, генерал-лейтенант. Стаття для Укра╖нсько╖ правди в╕д 7 травня 2010 року «Укра╖на. Друга св╕това. Т╕льки цифри».
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/7/5017138/view_print/
2. Постанова апеляц╕йного суду м Ки╓ва у крим╕нальн╕й справ╕ за фактом вчинення геноциду в Укра╖н╕ в 1932–1933 роках 13 с╕чня 2010 року (т. 7, а. с. 164, 167, 171-174, 206-207; т. 8, а. с. 341-344; т. 9, а. с. 149-150, 151-152, 153-154, 250-253; т. 13, а. с. 23-27; т. 17, а. с. 285; т. 19, а. с. 30; т. 32, а. с. 111; т. 288, а. с. 125).
3. Декларац╕я про державний суверен╕тет Укра╖ни, прийнята Верховною Радою Укра╖нсько╖ PCP 16 липня 1990 року.
4. Акт проголошення незалежност╕ Укра╖ни, прийнятий Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 року.
5. В╕ктор Суворов. «Ледокол». http://www.suvorov.com
6. Промова У╖нстона Черчилля у Фултон╕ 5 березня 1946 року

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 10.04.2020 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22191

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков