Версiя для друку Обговорити в форумi

Книга в газеті

ПЕРЕДМОВА
Оповідання "Учителька" звертає увагу читача на одну з болючих сторінок нашої історії - закінчення Другої світової війни і "визволення" Західної України. Це твір, який змальовує перед читачем картини нашого недавнього минулого і змушує над ними замислитися. "Учительку" треба оцінити як особливе історичне оповідання, хоч можна мати і деякі застереження до літературної цінності твору.
Молоду учительку Таню з Харківщини направляють у галицьке село Гринівку вчити селян "думати і працювати по-большевицьки". Поява таких вчительок, як Таня, в галицьких селах у 1944 - 1945 роках була масовою політичною акцією, спрямованою на "перевиховання" Західної України.
З усного свідчення депутата Михайла Гориня довідуємося, що до його родинного села Кнісела в 1944 році було прислано дві учительки - Марфу і Соню, також із Харківщини. Учительки зжилися з місцевим населенням і не тільки не ширили комуністичної ідеології, а в один критичний момент запобігли кровопролиттю між українськими партизанами УПА та енкаведистами.
Микола Колесников, син учительки з Чернігівщини, яка 1944 року потрапила в галицьке село Красне, каже: "Я читав це оповідання, і мені пригадувалось все, що моя мама розповідала. Це немов історія життя моєї мами".
Машинописну копію твору знайдено разом з іншими документами 1976 року в криївці УПА біля села Хороцева Білоберезької сільради Верховинського району. Сімнадцять літ зберігалися ці матеріали в приватних руках, а в грудні 1992-го передано їх до архіву Українського Канадського Дослідчого і Документаційного Центру в Торонто. Згідно з даними на титульній сторінці машинопису, оповідання "Учителька" написала М. Дмитренко в 1947 році.
Хто авторка цього твору? Хто вона, що зуміла в літературній формі представити події свого часу і змалювати своїх сучасників? У грудні 1992 р. у львівському часописі "За вільну Україну" з'явилася стаття, що розкриває особу під псевдонімом Марійка Дмитренко. Стаття ця - немов доповнення до твору, тому подаємо її повністю.
Стиль і мову твору залишаємо майже не зміненими, щоб передати дух того часу, в якому жила і творила Марійка Дмитренко.
Появі цього видання "Учительки" сприяли Світова Координаційна Виховно-Освітня Рада (СКВОР) при Світовому Конгресі Вільних Українців (СКВУ) і Українські Працівники Літератури для Дітей і Молоді (УПЛДМ). Фундатором видання є добродійка пані Марія Крижанівська з Рочестера (США).
І. ЛЕБІДЬ-ВИННИЦЬКА, голова СКВОРу.

* * *

У статті "Ще одна невідома?", надрукованій в газеті "За вільну Україну" 18 серпня 1992 року, розповідалося про молоду письменницю-революціонерку УПА Марійку Дмитренко (псевдонім), довголітню учасницю підпільно-визвольної боротьби в рядах ОУН-УПА.
Справжнє прізвище вважалося невідомим.
На цю статтю відгукнулася Ліда Квашина з Херсонщини, яка в особі героїні впізнала свою сестру. Думку цю підтвердила Наталя Шухевич. Вона наголосила на повній подібності письменниці на фоторисунку, вміщеному в оповіданні "Михайлик".
Хто ж вона - Марійка Дмитренко? Це Богдана-Марія Юліанівна Світлик. Народилася 24 квітня 1918 року в Перемишлі, у двадцятих роках з батьками переїхала до Львова, вчилася в гімназії сестер-василіанок, а в 1936-му вступила на факультет класичної філології Львівського університету.
За активну підпільну діяльність в ОУН навесні 1939 року була арештована польською поліцією, засуджена й ув'язнена в тюрмі "Бригідки". Там ділили з нею долю по тій же справі Люба Шевчик (тепер мешкає у США) і Надія Курнатович.
Звільнена з тюрми у вересні 1939 року, вона продовжує підпільну роботу, але вже в інших умовах. У рядах ОУН-УПА активно діє як член підпільних редакцій "Смолоскип", "Ідея і чин", різних видань осередку пропаганди ОУН і бюро інформації УГВР. В підпіллі вона користувалася псевдонімом Ясна Світлана, а в літературних творах - Марійка Дмитренко.
Богдана була одружена. Чоловік Зенон Литвинко, родом зі Стрия, закінчив гімназію в Рогатині, брав участь у підпільній роботі, вчився в лісничій академії, вступив у ряди дивізії "Галичина" і, вірогідно, загинув у боях під Бродами.
У грудні 1941 року народила сина Андрія. Боячись переслідування родини, Богдана їде в Жидачів і там передає сина на виховання своїй мамі, яка усиновила його і дала інше прізвище. Син виховувався у мами, не знаючи, що насправді це його бабуся, якій на той час минуло 43 роки. Він часто запитував, чому у всіх товаришів молоді мами, а в нього стара... Мама з дитиною переїхала в інше місто, а Богдана пішла в підпілля. Сьогодні Андрієві 51 рік, він кандидат наук, працює викладачем в одному з інститутів Одеси.
Життя Богдана закінчила трагічно - 28 грудня 1948 року у бою з енкаведистами в карпатському селі Либохорі. До неї кинувся ворожий офіцер, але вона живою не далася. Останню кулю призначила собі, їй було тоді 30 років.
Не обминула лиха доля сестру письменниці - Ліду. Вона, учениця 10-го класу Львівської СШ № 4, була арештована у червні 1940 року. Був суд, "справа 59". Більшості присудили розстріл, а їй, 16-літній, 10 років тюрми і п'ять - заслання. Разом з нею такий вирок дістала її подруга - Наталка Шухевич. Вони відсиділи свої терміни в різних таборах сталінського ГУЛАГУ. Після закінчення строку повернутися в рідні оселі їм було заборонено.
На запитання п. Ліди про долю сестри Юрій Шухевич 1969 року в листі до К. Зарицької і Г. Дідик, які були добре знайомі з Богданою, писав, що вона загинула у Карпатах.
Отож є підстава вважати, що письменниця-революціонерка. довголітній активний член ОУН-УПА, авторка оповідань "Учителька", "Михайлик", багатьох нарисів на теми підпільно-визвольної боротьби Марійка Дмитренко - це Богдана-Марія Юліанівна Світлик..
З тисяч невідомих героїв УПА ще одне ім'я розкрите.
Володимир СТЕНИК.
"За вільну Україну".
Львів, 17.11 1992 р.
(Оповідання М. Дмитренко "Учителька" читайте з наступного номера "Кримської світлиці").

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 18.06.2004 > Тема "Урок української"