Версiя для друку Обговорити в форумi

Балаклава - унікальне містечко, що адміністративно входить до складу Севастополя, цікаве і своєю багатовіковою історією (в цьому році будемо святкувати 2500-літній ювілей), і своїм мікрокліматом, і особистостями, які в різні часи прославляли та оспівували це благодатне місце. А ще в Балаклаві живе людина, яка увіковічує в граніті та мармурі цих людей. Новиков, Крестовський, Назукін - герої-захисники батьківщини минулої війни живуть у камені серед городян завдяки творчій праці скульптора. Його звуть Володимир Суханов.
А ще Володимир Єгорович залишив для нащадків в граніті генерала Макарова, хірурга Пирогова - в Сакськoму військовому санаторії, письменника Купріна в Балаклаві. Багатофігурний рельєф Героям Херсонесу в Козачій бухті Севастополя та пам'ятник морським піхотинцям в селі Хмельницькому, пам'ятники односельчанам в Тернівці і медикам поблизу 1-ї міської лікарні - це теж зроблено Сухановим. Ці роботи переживуть віки.
Після закінчення скульптурного відділення Кримського художнього училища (тоді ще була така спеціальність і це був останній випуск) молодий художник потрапив до Балаклави. Великим попитом скульптура не користується і замовлення бувають нечасто. Митці виживали за рахунок виготовлення пам'ятників, барельєфів, бюстів Леніна та робіт на патріотичну тематику, замовлення яких робив флот. Після розвалу Радянського Союзу і припинення цілеспрямованої ідеологічної работи, яку проводила компартія, замовлення припинились взагалі і художнику довелось переходити на кераміку, дрібну пластику, випадкові заробітки.
Я запитав Володимира Єгоровича, чи не гени говорять, що в майстерні багато творів на козацьку тематику.
- Може бути. Хоча я більше захоплювався скіфами - в Запорізькій області, Кам'янці-Дніпровській, де я народився і жив, був якийсь центр Скіфії. Ми в дитинстві знаходили різні бронзові стріли, збрую. Там було древнє поселення ливарників - таким чином зв'язок часів не переривається. Чому козаки? В Україні все життя - і народився, і виріс, і живу - тому така історична і українська тематика завжди цікавила. У мене навіть починалась рoбота над пам'ятником Шевченкові - я зробив ескіз, але ініціатори чомусь охололи - швидше за все через відсутність фінансування.
- Чи впливає на Вашу творчість участь у спілці "Мистецький шлях"?
- Тетяна Михайлівна Міхно нас все-таки організувала - ми кожен сам по собі працювали, зустрічались в майстерні художники, керамiки. А зараз і вечори проводяться цікаві - за участю письменників, поетів, художників, і виставки робимо в Балаклавi - серед них була і моя персональна. Маємо таким чином дуже позитивну атмосферу, більше того - наші заходи завжди відвідують представники держадміністрації, яка підтримує митців. Таке спілкування дає нові творчі імпульси.
- Ви перемогли у конкурсі на створення пам'ятника Лесі Українці в Балаклаві...
- Це цікава тема. Поетеса мені духовно близька, тому що ще в шкільні роки - я вчився в українській школі - її творчість мене вразила і образ Лесі врізався мені в пам'ять і я навіть якось мріяв її відобразити. Кілька років тому я в автобусі побачив жінку, дуже схожу на Лесю, і якби знав, що доведеться робити пам'ятник, звичайно запросив би її позувати. Та останнім часом її не зустрічав...
А нині така можливість здійснити мрію є. До оголошення конкурсу я вже робив 5 - 6 ескізів, і ми з архітектором Валерієм Олександровичем Івановим подали свій задум і від експертів отримали право на створення пам'ятника. Висота його - 4 м 30 см, сама Леся - це півтори натури у півфігури - 1 м 50 см. Справа в тому, що бюст важко було зробити цікавим у цьому випадку й виразність рук багато додає до образу.
- Перед нами чималий блок мармуру...
- Цей найкращий сорт італійського мармуру називається "бланка карара"... Зараз настав час найвідповідальнішої роботи - відсотків на 70 робота зроблена - головне зробити проект, розробити модель, знайти композицію, створити ескіз. І тепер - важливий етап - відтворення в мармурі. До роботи підключився архітектор Григорьянц - визначене місце і спроектовано оформлення його.
- Я знайшов це місце дуже просто - запитав, де знайти Суханова...
- Балаклава - унікальне містечко. Звідси не хочеться виїжджати. Всіх людей знаєш, всі знають тебе, майже всі - друзі, і унікальним  є не лише природний мікроклімат, а й людський. Я радий, що тут хочуть зробити справжню курортну зону, там де можна відпочивати не лише тілом, а й душею. Море нині стало чистішим, і це тішить. Містечко преображається. Щоправда, є небезпека того, що у зв'язку з цим постраждають прості люди через недоступність для них відвідування пляжу, наприклад, через стрімкі ціни в курортних зонах. Також хотілося б, щоб курорт визначався не одними численними ресторанами та барами, а й цікавими місцями. Ось ми, наприклад, свого часу подарували Балаклаві в пам'ять про письменника Купріна меморіальну дошку - солідний барельєф. Металом і каменем допомогло рудоуправління. Але всі плани, які включали розширене художнє оформлення, втілити не вдалось.
А ось зараз ми з нетерпінням чекаємо святкування 2500-річчя Балаклави у вересні, під час якого і відбудеться відкриття пам'ятника Лесі Українці.

На фото автора: скульптор Володимир Суханов з ескізом пам'ятника Лесі Українці в Балаклаві.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 11.06.2004 > Тема "З потоку життя"